«Після повернення я відчув ейфорію. А потім накрило нерозуміння того, що відбувається навколо». System Administrator у DataArt йшов на війну двічі. Нині він адаптується до цивільного життя

Двічі на війну

Я служив в АТО у 2015–2016 роках. З початком повномасштабного вторгнення разом із побратимом з АТО ми відправились у Київ, де потрапили в добровольчий батальйон під командуванням столичної Нацполіції. Виконували бойові та гуманітарні завдання з оборони Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Миколаївської, Херсонської та Донецької областей. 

З червня 2022 року ми перейшли до лав ЗСУ, де виконували бойові завдання на Бахмутському й Оріхівському напрямках.

За сімейними обставинами рік тому я звільнився з армії — спочатку був переведений до тилової частини забезпечення, а потім і загалом звільнений із лав ЗСУ.

Ейфорія, що змінилася нерозумінням

Після повернення я відчув ейфорію. А потім накрило нерозуміння того, що відбувається навколо. Навчившись жити в умовах бойових дій, дивує і тригерить те, як цивільні ставляться до власної безпеки в буденних життєвих ситуаціях, таких як порушення правил дорожнього руху, нехтування власною безпекою та безпекою своїх дітей у побутових речах на кшталт переходу дороги на червоне світло світлофора чи в недозволенному місці, правила поведінки на воді.

Також вразило ставлення до війни, наче вона десь там, далеко, і стосується тільки тих людей, які стоять на захисті, і їхніх рідних. Це нагадує ситуацію з АТО/ООС, але в більших масштабах.

Повернення до роботи

Попри те, що пройшов уже рік після звільнення, адаптація ще не відбулася до кінця. Наразі проходжу терапію в центрі Unbroken. Найкраще допомагають поїздки в Карпати. 

Я зміг повернутися до роботи. Роботодавець створив для цього всі умови, і я мав час на усвідомлення того, що я вже повернувся до цивільного життя, на адаптацію до робочого процесу. Пам’ятаю, що в перший робочий день я сидів і дивився в монітор, не розуміючи, з чого мені починати, як узагалі це все робити. Добре, що в нашій компанії є курси для нових колег, які допомагають зрозуміти, які сервіси є й за що вони відповідають. Тому все згадалося швидко. Колеги в команді допомогли мені в адаптації до технічного процесу. 

Виклики майбутнього

Я переконаний, що змінюватися має суспільство, а не ветерани. Звісно, ветерани, повертаючись у цивільне життя, мають приймати правила гри. Але наше суспільство не розуміє, як треба спілкуватися з військовими та ветеранами, з військовими, які отримали інвалідність унаслідок бойових дій, або мають психологічні травми від пережитого та побаченого.

Немає просвіти щодо того, як спілкуватися з тими, хто повернувся з полону, з родичами полеглих у бою та з рідними й близькими хлопців і дівчат, які зараз оборонять наш із вами сон. Не потрібно їх уникати, не треба їх боятися, не треба боготворити, лише потрібно поважати.