HR-спеціалістка Марія-Вікторія Борух планувала зробити свій перший допис у LinkedIn якимось надихаючим, але натомість він вийшов про неадекватного рекрутера.
HR-спеціалістка Марія-Вікторія Борух планувала зробити свій перший допис у LinkedIn якимось надихаючим, але натомість він вийшов про неадекватного рекрутера.
«Учора я отримала пропозицію співпраці. Формат — не мій, я ввічливо відмовилась. Відповідь рекрутера — суцільне дно (скрін говорить красномовніше цього тексту)», — написала Марія.
За її словами, до неї в Telegram звернувся рекрутер, на ім’я Роман. В описі до вакансії говорилося, що шукають рекрутера. Робочий день триває з 14:00 до 17:00, навіть забезпечують обідом коштом компанії. Пропонують 4000 грн ставки на тиждень і 2000–8000 грн за закриту вакансію.
Отримавши одразу дані про вакансію, Марія зауважила про відсутність інформації про компанію, а саме її назву, вид діяльності та локацію. Не кажучи вже про обов’язки співробітника та загальні умови роботи.
На це Роман відповів: «у нас нема назви компанії. Є відкритий ФОП. Усі інструменти для вашої комфортної роботи надаємо».
Після такої відповіді Марія відмовилася від пропозиції, але Роман продовжив діалог із запитанням, який саме формат співпраці її цікавить.
Марія пояснила, що її цікавить посада HR-менеджера в компанії, що має стратегічне планування, розвиток і цінний кінцевий продукт. На що вона отримала грубу відповідь, та ще з помилками: «Дура я тобі про рекрутинг пишу, а не HR».
Скриншотами листування з рекрутером Марія поділилася в LinkedIn.
У коментарях до допису зауважили, що це схоже на «шарашчину контору по розводу на бабло» або «офіс скамерів».
На запитання, чому одразу не відповіла, що позицію рекрутера не розглядає, Марія відповіла: «Хотіла отримати грамотну відповідь від рекрутера щодо базової інформації щодо співпраці, оскільки надалі іншим кандидатам будуть приходити такі ж скриптовані повідомлення, і велика кількість охочих бути рекрутером витрачатимуть свій час на те, щоб дізнатись найпростішу інформацію про компанію, яка виявилась зовсім не компанією».
Також Марія зауважила в дописі: «Цей випадок — не про образу.
Це про те, чому у професійному середовищі досі є люди, які переходять усі рамки етики; про те, як одна фраза може повністю зруйнувати враження про компанію; і про те, чому культура комунікації важить більше, ніж будь-які процедури або гучні слова в описі вакансій».
