💳 Термінова новина! Trustee Plus — найкраще рішення для розрахунку криптою 👉
Марія БровінськаВійна
17 квітня 2022, 10:01
2022-04-17
«Волонтерство — це ще один проєкт та клієнт». Три яскраві історії співробітників EPAM, які допомагають армії та людям
Вже понад 50 днів кожен свідомий українець робить свій внесок у перемогу — хтось воює і захищає країну, хтось підтримує на плаву економіку, хтось у лавах IT-армії допомагає доносити правду про війну усьому світу, і майже кожен чинний своїх можливостей допомагає армії фінансів та матеріально. Одночасно українці стали нацією волонтерів, які допомагають воїнам, допомагають переселенцям, підтримують одного. Одні донатять, інші шукають і закуповують потрібні товари, треті — одягають і годують людей, що прибули з гарячих точок… Сьогодні розповідаємо три яскраві історії про волонтерський досвід співробітників найбільшого IT-аутсорсера в Україні — компанії EPAM.
Вже понад 50 днів кожен свідомий українець робить свій внесок у перемогу — хтось воює і захищає країну, хтось підтримує на плаву економіку, хтось у лавах IT-армії допомагає доносити правду про війну усьому світу, і майже кожен чинний своїх можливостей допомагає армії фінансів та матеріально. Одночасно українці стали нацією волонтерів, які допомагають воїнам, допомагають переселенцям, підтримують одного. Одні донатять, інші шукають і закуповують потрібні товари, треті — одягають і годують людей, що прибули з гарячих точок… Сьогодні розповідаємо три яскраві історії про волонтерський досвід співробітників найбільшого IT-аутсорсера в Україні — компанії EPAM.
Волонтерство як мікросервіс
У квітні харків’янин Олександр Луцик відзначає 9 років із EPAM. У компанії він працює у статусі Senior Software Engineering Manager, у його ресурсному пулі до 120 осіб і близько півсотні фахівців задіяні у проектах. Коли почалася війна, розробник не планував залишати рідне місто, навпаки, став допомагати землякам. Каже, що люди мали багато паніки і не розуміли що робити далi. Разом із колегами він організував місцевий чат, де користувачі обмінювалися інформацією, фіксували запити та реагували на них. На той момент більшість людей хвилювало — як виїхати з міста, також багато було запитів щодо допомоги ліками та їжею людям похилого віку.
«Намагався допомагати інформацією, діями, грошима. Розносив ліки та їжу, які вдавалося дістати у місті. Підключився до допомоги свого колеги Вадима Власенка, він організував вивезення людей до Центральної України», — каже Луцик. Якоїсь миті ойму зателефонувала вчителька, з якою Олександр займався шахами. «Літня жінка була одна у своїй квартирі. Напередодні загарбники скинули 500-кілограмову бомбу на військове училище по сусідству та в будинках зникла електрика, опалення. Потрібно було оперативно вивезти її на вокзал. Дозволити собі таксі жінка не могла, тоді за поїздки містом брали по 3000 гривень», — розовідає він.
Топ-менеджер Intellias Роман Гапачило став CEO ініціативи по закупівлі авто для армії bandera-car. Допомогти може кожен
Олександр каже, що у перші дні не до кiнця розумів, як допомагати землякам. Просто намагався виконувати прохання. Усвідомлення, що він знаходиться на правильному шляху, прийшло, коли через тиждень у месенджері зібралося близько 50 повідомлень від людей, які змогли знаходилися в безпеці завдяки його інформаційній та організаційній підтримці.
Обстріли в місті не вщухали, на дев’ятий день війни окупанти дісталися району харківського офісу EPAM, неподалік вiд якого жив Олександр. Вороги взяли на приціл телевежу, але більше постраждали будинки по сусідству.
Тоді програміст зрозумів, що настав час вивозити дружину з донькою, і незабаром вони опинилися в Кропивницькому. Але й звідти волонтер не припинив допомагати харків’янам. Спочатку долучився до передач провізії та ліків у рідне місто, а коли постачання продуктів до магазинів налагодилося, почав привозити ліки та їжу тим, кому самостійно складно виходити з дому.
«Надаємо конкретну адресну допомогу, таке волонтерство я назвав „мікросервіс“. Друзі підключилися, буває передаю посилки, а вони розносять районами. Колеги з інших міст купують медикаменти та відправляють поштою», — каже IT-фахівець.
Для поїздок він купив мікроавтобус Volkswagen, який пригнали із Польщі. «Якось на нас вийшла директор харківської аптеки, вона вирішила відновити продаж медикаментів, що саме по собі є подвигом у таких умовах. Попросила довезти ліки, під'їжджаємо до селища Жуковського, набираю номер жінки, зв’язку немає… Передзвонюю через півгодини, і розумію по голосу, що людина перебуває в сильному стресі. На той момент вона була під бомбардуваннями в підвалі. Товар передали і наступного дня аптека запрацювала», — розповідає влонтер.
Наприкінці березня Олександр підбив перші підсумки волонтерської діяльності. Каже, що разом із колегами та друзями за час війни витратив на допомогу понад 300 000 грн.
«Знаю, що багато колег також допомагають постраждалим переселенцям, армії та волонтерам. Кількість таких людей довкола вражає і у самого виростають „крила“, — каже розробник. — Зазвичай у ЗМІ та соцмережах публікують фото руйнувань… Періодично у розмовах наголошують, мовляв, у Харкові вже все розвалено. Другий Алеппо, не інакше. Мені як харків’янину це неприємно чути. Хочу показати, що місто вистояло, живе як і раніше», — зазначає він. Це послужило тригером для Олександра, щоб активніше наповнювати свій Інстаграм, публікувати розповіді про місто, а також звітувати про виконану роботу.
Олександр впевнений, нічого не вийшло б без допомоги колег. Зазначає, що хотів би подякувати багатьом людям. Спочатку особливо допомогли Маргарита Безверха, Стас Черниш, Тетяна Локошко, Євген Храмцов, Ксенія Бай та ще 30 адмінів харківського чату, які працювали 24/7, заповнюючи інформаційний вакуум. А Ігор Федоровський, Оксана Сердюк, Олена Мішченко, Ігор Дорішин, Сусанна Коровайєва, Тетяна Болдінова організували мережу збору та пересилання ліків поштою.
«Ці 20 днів війни змінили мене назавжди». Історія Project manager з SoftServe, яка допомагає воїнам ЗСУ та ТрО в українській столиці
Та буде світло під землею
Киянка Оксана Маркіна з перших днів війни змінила звичну роботу на волонтерство. До війни вона займалася в EPAM замовленням сувенірної продукції. Жінка каже, що всі постачальники перебували у Києві, зараз майже ніхто з них не працює, та й потреби у «сувенірці» поки що немає. Куди більш затребувані товари першої необхідності для тих, хто захищає нашу країну.
Після кількох днів війни Оксана переїхала до батьків в селище під Києвом, там знаходиться військова частина, над якою місцеві жителі взяли волонтерське шефство. Спеціалістка розповідає, як у перші дні її чоловік із кумом копали траншеї та окопи, а вона займалася пошуком кабелів, щоб провести світло у підземне сховище.
«Коли у військову частину почали прибувати призовники, місцеві жителі відразу стали допомагати в організації їхнього побуту, — каже Оксана. — У сільському чаті перебуває 600 людей, багато хто намагається бути корисним. За пару годин знайшли та доставили дві пральні машини. Потім збирали зарядки, рюкзаки, каремати, павербанки та навіть ліжка з матрацами. Староста села організувала випічку пиріжків, тепер місцеві бабусі зайняті справою, а ми їм привозимо продукти».
Періодично дівчина виходить із сусідами на патрулювання, у її обов’язках роз’яснювальна робота із земляками. Також Оксана організовувала майстер-клас із надання першої допомоги для ініціативної групи, яка задіяна у патрулюванні.
Solution Architect в EPAM виїхав з Харкова та допоміг евакуювати понад 1500 людей, зокрема, айтішників. Розповідаємо його історію
Загартовані серця
Project та delivery manager із Вінниці Сергій Варварський в EPAM працює 10 років, а шлях волонтера розпочав ще за часів Майдану 2013-2014 років. Чоловік знав, що на той час армія не була забезпечена необхідним, тому організував допомогу військовим. Тепер, коли розпочалася масштабна війна, Сергієві допоміг волонтерський досвід.
«Вдалося об'єднати людей, яким довіряю, які мають зв’язки з великими фондами, міністерством оборони та обласними військовими адміністраціями, — каже IT-фахівець. — Ми самотужки закривали запити. Звичайно, в Україні є великі фонди, але за всіх їхніх досягнень, іноді кілька волонтерів можуть закрити потреби окремого підрозділу швидше.
У результаті Сергій з однодумцями створили громадську організацію «Загартовані серця», яка об'єднує десятки небайдужих та активних людей.
Сергій зазначає, що багато складів постачальників у Київській області наразі недоступні, тож волонтери шукають товар в інших країнах. Логістика вже опрацьована, цьому допомогли фахівці, які раніше працювали у міжнародній доставці. Волонтери користуються транзитними складами у Польщі та Львові, звідки гуманітарна допомога прямує до Вінниці. Далі отримані тепловізори, рації, дитяче харчування, медикаменти та інше сортують, співвідносять із заявками та передають туди, де на допомогу чекають найбільше. Ще з десяток колег із компанії допомагають у Львові з перевантаженням та транспортуванням вантажу.
Перший день війни Сергій Варварський запам’ятав дуже добре, адже напередодні 23 лютого у його дочки був день народження. Сім’я зібралася на святкову вечерю, а у вихідні планували запросити подруг доньки. Проте реальність змінила плани.
«У перший день війни проводив зустрічі — заспокоював клієнтів, спілкувався з проектними менеджерами, делегував завдання. Окрім розробки, я ще й менеджер із розвитку талантів, у мене в пулі 36 людей, клієнти в інших локаціях», — розповідає вінничанин. На другий день він вирішив вивезти сім’ю у безпечне місце. «Шлях до Румунії зайняв три дні і вже в дорозi я почав організовувати допомогу. Наприклад, вдалося домовитися за мануфакторне виготовлення консервів для бійців», — згадує чоловік.
Наразі вранці до нарад Сергій встигає обговорити волонтерські питання. Оскільки ввечері слід приділити увагу клієнтам із США. Часто замовники цікавляться чим можуть допомогти, відновлюються старі зв’язки з виробниками, знайомі підприємці буває надають безкоштовно транспорт для перевезення продукції.
Буквально кілька днів тому Сергій був на кордоні, щоб отримати допомогу для армії від жителя Німеччини. Колега з EPAM, евакуюючись з України, на кілька днів зупинилася у будинку німця, який запропонував своє житло переселенцям. Господар будинку запитав — як може допомогти.
І після спілкування з українським волонтером запропонував передати свою «Ниву», а також позашляховик Mercedes Unimog, обидва автомобілі він заповнив одягом, продуктами, медикаментами. Загальна вартість такого подарунку склала 30 000-40 000 євро.
«Члени нашої команди мають основну роботу, волонтерство для них — це високі цілі та відсутність матеріальної вигоди. Для мене це ще один проект та клієнт. Весь вільний час я намагаюся допомогти, — розповідає Сергій. — Коли бачу суми, які надходять від наших колег, і навіть тих, хто раніше працював у EPAM, дуже надихаюся. Фахівець може передати 50 тисяч гривень, зазначаючи, що якщо ці гроші можуть врятувати людські життя, то там ці суми потрібніші».
Менеджер каже, що багато хто в волонтерських колах розумів: війна може статися, але вірити в це не хотілося:
«Тепер ми всі віримо у перемогу без „якщо“ та „але“, питання стоїть лише „коли?“. Сподіваємося, якнайшвидше. Найбільше мене вразив рівень підтримки українців нашої армії, з таким станом справ точно переможемо. У мене є розуміння — для чого і для кого я все це роблю!», — резюмує Сергій.
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
На український ударний дрон PUNISHER зібрали понад 1,3 млн грн. Що може гроза командних центрів ворога
Дмитро Томчук повідомив, що найлегші та найменші ударні дрони PUNISHER, які не мають аналогів у світі, тепер коштують $70 000. Виробник додав у комплекс ще одного безпілотника, і тепер їх там два. Дмитро пише, що Юлія Черешня та Павло Харузов зібрали на комплекс більше 1,3 млн грн.
Раніше він розповів журналісту dev.ua, що вміють ці «пташки», та чому саме вони можуть переламати хід війни на користь України.
(текст від 1 червня 2022 року)
США в черговому пакеті допомоги надасть Україні дрони Switchblade 600. Подробиці про ці та інші «пташки», якими користуються українські захисники
Серед списку допомоги, яку пропонує Пентагон, є дрони-камікадзе Switchblade 600, які офіційний Київ просив передати раніше.
Контракт на дослідження та розробку для 10 дронів SwitchBlade 600 виробника Aerovironment, очікується протягом наступних 30 днів, заявила прес-секретар Пентагона Джессіка Максвелл в електронному листі до News Defense.
Ми зібрали список дронів, які використовують українці проти ворога, в тому числі і подробиці про Switchblade 600.
(текст від 17 травня 2022)
