Ніхто не знає, чи справді спрацює ядерне озброєння десятирічної давності. Атомна зброя складна, чутлива і часто досить стара. Оскільки тестування заборонено, країни змушені покладатися на якісне моделювання, щоб довіряти своїй зброї. Wired виясняв, чи в робочому стані нині ядерна зброя, яка десятиліттями лежить на складах. Наводимо адаптований переклад тексту.
Ніхто не знає, чи справді спрацює ядерне озброєння десятирічної давності. Атомна зброя складна, чутлива і часто досить стара. Оскільки тестування заборонено, країни змушені покладатися на якісне моделювання, щоб довіряти своїй зброї. Wired виясняв, чи в робочому стані нині ядерна зброя, яка десятиліттями лежить на складах. Наводимо адаптований переклад тексту.
Знищені міста, мільйони людей, спалених до смерті, і ще більше замучених радіоактивними опадами. Комусь це жахливе майбутнє може здатися дивовижним, але лише тому, що жодна нація не використовувала ядерну зброю з 1945 року. Країни, включно з США, росією та Китаєм, що володіють величезними ядерними арсеналами та регулярно сперечаються про те, як ними керувати. Лише минулого тижня росія призупинила участь в договорі про скорочення ядерних озброєнь США. На щастя, ядерні боєголовки здебільшого просто лежать, нерухомо й мовчазно, затишно у своїх силосах і підземних сховищах. Якби хтось справді спробував цей арсенал використати, чи він точно спрацює за призначенням?
«Ніхто насправді не знає», — каже Алекс Веллерстайн, історик ядерної зброї з Технологічного інституту Стівенса. У 20-му столітті було проведено понад 2000 ядерних випробувань, переважну більшість з яких провели США та Радянський Союз. Проте вони не гарантують, що боєголовка, прив’язана до ракети чи іншої системи доставлення, спрацює нині.
Дивно, але, наскільки нам відомо, США тільки один раз випробовували бойову ядерну боєголовку за допомогою бойової ракетної системи. І сталося це далекого 1962 року. Її запустили з підводного човна. Радянський Союз провів подібне випробування за рік до цього, а Китай послідував такому прикладу у 1966 році. Жодна країна ніколи не випробувала ядерну боєголовку, що доставляється міжконтинентальною балістичною ракетою. Ракета може вибухнути на стартовому майданчику, пояснює Веллерстайн. Ніхто не хоче прибирати цей безлад.
Вторгнення росії в Україну, на жаль, знову висунуло на перший план привид ядерної зброї. У лютому президент росії владімір путін заявив, що нові системи стратегічної ядерної зброї були прийняті на бойове чергування, і пригрозив відновити ядерні випробування. Колишній міністр оборони рф дмитро медведєв особливо голосно заявляв про готовність своєї країни застосувати ядерну зброю, зокрема проти України.
За даними Федерації американських вчених, некомерційної організації, яка зосереджується на безпеці, рф має 4500 невилучених ядерних боєголовок. Приблизно 2000 вважаються «тактичними» — меншими боєголовками, які можна використовувати, наприклад, на полі бою за кордоном.
Наскільки нам відомо, росія не почала «спарювати» ці тактичні боєголовки з системами доставки, такими як ракети. Це пов’язано з певними ризиками для безпеки, зазначає Лінн Растен з аналітичного центру Nuclear Threat Initiative: «Було б справді тривожно, якби ми побачили будь-які ознаки того, що вони переміщували ці боєголовки зі сховищ».
Якщо вони будуть введені в дію, теоретично з цією зброєю може піти не так багато речей. З одного боку, самі системи доставки можуть бути ненадійними. Марк Шнайдер, колишній керівник вищої виконавчої служби Міністерства оборони США, писав про численні проблеми, з якими зіткнулася росія зі своїми ракетами під час війни з Україною.
Минулої весни офіційні особи США заявили, що від 20% до 60$ російських ракет виходять з ладу через те, що вони не запускаються або не вражають намічену ціль. Проте це не обов’язково має значення, зауважує Шнайдер. Під час стрільби ядерної боєголовки з великою вибуховою потужністю «точність набагато менш актуальна», говорить він.
Росія, безумовно, має достатньо ракет, щоб доставити ядерну зброю більш-менш туди, куди вона хоче, навіть якщо для цього буде потрібно більше ніж одна спроба. Але як щодо самих боєголовок?
Сучасні термоядерні пристрої — це складні механізми, призначені для ініціювання певної вибухової послідовності, яку іноді називають реакцією поділу-злиття-поділу, яка вивільняє величезну кількість енергії.
Веллерстайн зазначає, що деякі боєголовки, розроблені десятиліття тому, все ще є частиною ядерних арсеналів. З часом їхні частини необхідно ретельно перевіряти на предмет погіршення якості та відновлювати або замінювати. Але деякі компоненти можуть стати недоступними через зміни у виробничих можливостях. Згодом, можливо, доведеться знайти заміну для якогось конкретного знятого з виробництва віджета чи матеріалу у вашій боєголовці. Не перевіряючи весь пристрій, можна лише сподіватися, що він усе ще працює.
На початку 2000-х років США намагалися знайти секретний матеріал (цільове призначення якого також засекречено) під кодовою назвою FOGBANK для своїх ядерних боєголовок. Звіти свідчать про те, що військовим довелося заново вчитися виготовляти цей матеріал. «Можна уявити, що росіяни можуть мати подібні проблеми, тому що виробництво змінилося», — каже Веллерстайн.
Ядерні боєголовки також іноді конструювали з дефектними компонентами. Візьмемо W47, виготовлений у США. У них був дріт, який потрібно було витягнути, щоб поставити зброю. Але цей дріт мав звичку ставати крихким при зберіганні, і часто ламався або застрягав у момент постановки на озброєння. Метали всередині боєголовок також можуть стати крихкими з часом через інтенсивне випромінювання, якому вони піддаються. І дуже дорогі компоненти, що містять тритій, ізотоп водню, потрібно досить регулярно замінювати, оскільки тритій з часом виснажується.
Отже, ядерні боєголовки насправді є напрочуд чутливими. А володарі ядерних арсеналів мають обмежені можливості щодо того, як перевірити свій комплект. Наразі більшість країн не випробовують бойові ядерні боєголовки через Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (Північна Корея, яка не підписала, випробувала ядерний пристрій у 2017 році), хоча вони можуть випробувати механізми боєголовок. Однак у звіті уряду США за 2020 рік зазначено, що росія і Китай, можливо, випробовували живі ядерні пристрої з надмалою потужністю. Такі спроби не підтверджені, але такий вид випробувань, імовірно, дасть обом націям певне уявлення про те, наскільки надійна їхня зброя.
Також можна використовувати лазери та комп’ютерне моделювання для моделювання детонації боєголовки. А в США є спеціальна рентгенівська система візуалізації, яка може робити високошвидкісні знімки, які показують, як вибухає первинний ступінь боєголовки та ймовірні характеристики ядерного вибуху. Однак у цих експериментах система використовує замінник плутонію, і під час процесу не відбувається реальних ядерних вибухів.
Якщо ж докласти зусиль для належного обслуговування боєголовок, вони повинні працювати.
«рф має потужний ядерний потенціал. Вони часто оновлюють свої боєголовки», — каже Емі Вулф, американський фахівець із питань ядерної політики.
Шнайдер також упевнений, що російське ядерне озброєння справне. Було б нерозумно вважати інакше.
Проте є людський фактор. Можливо, рушниця більш-менш впевнено вистрілить, але чи напевно той солдат натисне на курок за вашим наказом? Важко передбачити, що б хтось зробив у такій ситуації, але експерти погоджуються, що командний ланцюг російської армії є досить лояльним.
Цікаво, що для дозволу на використання ядерної зброї президенту путіну — на відміну від президента США — потрібна згода двох інших членів його уряду: міністра оборони та начальника генерального штабу. «Коли всі троє погодяться, вони рушать, — каже Вулф. — Ймовірно, всі інші підуть за їхнім прикладом. Я сумніваюся, що ви отримаєте повстання військ на полі бою».
Нарешті, можна припустити, що ворог рф може спробувати саботувати її ядерну зброю, можливо, зламавши її або системи, від яких вона залежить. Але Шнайдер не став би на це робити ставку. «Навіть якщо у вас була здатність зробити це сьогодні, ви можете не мати можливості зробити це завтра. Я не думаю, що це дійсно заслуговує на довіру», — каже він.
Що стосується ядерної зброї, мабуть, найкраще просто припустити, що вона працюватиме. Розгляньте можливість того, що певні люди, які сумніваються в надійності наявної ядерної зброї, можуть мати певні мотиви. «Деякі фракції Республіканської партії справді мають значне бажання відновити ядерні випробування», — зазначає Емма Клер Фолі з неурядової організації Global Zero.
