Олег Онопрієнко Історії 13 червня 2025, 09:00

«Я втратив кайф від того, що колись так надихало». Історія iOS-розробника, який покинув ІТ стартап заради створення власних застосунків та сімейного бренду аромасвічок

Нікіта Марченко — розробник із Черкас, який після вигорання на найманій роботі вирішив усе змінити. Він залишив стабільну посаду техліда, аби створити власні продукти — від мобільного застосунку до бренду аромасвічок. Минуло кілька років, і тепер його додаток Pastel має 150 000 завантажень, а сімейний бізнес зі свічками впевнено тримається на українському ринку. dev.ua розповідає історію про те, як не злякатися нестабільності й почати працювати на самого себе.

Залишити коментар

«Я втратив кайф від того, що колись так надихало». Історія iOS-розробника, який покинув ІТ стартап заради створення власних застосунків та сімейного бренду аромасвічок

Нікіта Марченко — розробник із Черкас, який після вигорання на найманій роботі вирішив усе змінити. Він залишив стабільну посаду техліда, аби створити власні продукти — від мобільного застосунку до бренду аромасвічок. Минуло кілька років, і тепер його додаток Pastel має 150 000 завантажень, а сімейний бізнес зі свічками впевнено тримається на українському ринку. dev.ua розповідає історію про те, як не злякатися нестабільності й почати працювати на самого себе.

Про шлях в ІТ

Нікіта Марченко почав свій шлях в ІТ ще в шкільні роки. Він із дитинства захоплювався комп’ютерами й технологіями, самостійно вивчав основи програмування. Після школи вступив до Черкаського національного університету, але основні знання здобував самостійно — через онлайн-курси, Pet-проєкти та практику.

Вирішив кинути собі виклик: за рік до здачі курсової розробити хоча б мінімальний застосунок, який можна буде скомпілювати на телефон.

Я з міста Черкаси, де й навчався на прикладній математиці в університеті. Ще зі школи відчував, що мене тягне до програмування, але тоді вважав, що воно закінчується на створенні сайтів, тому до другого курсу в цьому напрямі й розвивався.

Уже в університеті, розмірковуючи над першою курсовою, почав глибше досліджувати інші напрями й відкрив для себе світ мобільних застосунків. Тоді мене захопила й сама магія Apple з їхнім бездоганним дизайном, зручністю, та тим, як вони задають тренд у світі мобільних ОС. Настільки захопився цим, що зрозумів: хочу бути частиною цього та створювати застосунки для iOS.

Вирішив кинути собі виклик: за рік до здачі курсової розробити хоча б мінімальний застосунок, який можна буде скомпілювати на телефон. Вечорами, іноді ночами, самостійно вчився за уроками з YouTube і статтями з іноземних сайтів. Найскладніше було для мене те, що не було до кого звернутися за порадою. На все місто, мабуть, із десяток iOS-розробників, а питань далеко не десяток, які доводилося вирішувати самостійно. Врятувало тільки натхнення та бажання не зупинятись.

Тож, до курсової я трохи розібрався з UI/UX, реалізував повністю робочий застосунок, опублікував його в App Store і навіть отримав перші 100–200 користувачів, на жаль, тоді роботу мою не оцінили. Це був застосунок Steer — додаток для водіїв, який дозволяє записувати заправки, обслуговування авто й розраховує фінансові витрати та витрати палива. Активний та розвивається й досі.

Робота почала ставати механічною, і єдиним стимулом залишались гроші. З таким стимулом довго не протягнеш.

Під час навчання було зрозуміло, що досвіду я в університеті не наберуся ніякого, тому подався на всі відкриті вакансії в місті. Через велику нестачу iOS-розробників мене — джуна з додатком в App Store — одразу взяли на першій співбесіді в компанію eKreative. Саме їм я вдячний за своє становлення як розробника. Особливо — Славі Семенюку, нашому тімліду, який дав мені найсильніший поштовх у знаннях за весь час і відкрив купу речей, про які я навіть не здогадувався.

Після трьох років у компанії я приєднався до європейського IoT-стартапу, де ми розробляли застосунок для «розумних» посилок із датчиками й повним трекінгом. З часом там став техлідом невеличкої команди. Але робота почала ставати механічною, і єдиним стимулом залишалися гроші. З таким стимулом довго не протягнеш. Вигорання не змусило себе чекати й накрило з головою.

Згодом стартап розформувався, ринок став виглядати дуже депресивно, до того ж почалась повномасштабна війна. Я опинився в повному нерозумінні, куди рухатися далі, тому провів кілька місяців у роздумах і копанні в собі. Тоді згадав, як все починалося із запалу, жаги до створення свого продукту і як мені цього зараз не вистачає.

Про рішення працювати на самого себе

У той момент я вирішив, що треба хоча б спробувати. Навіть якщо не вийде — завжди буде варіант повернутись. З часом у мене вже сформувалося чітке розуміння та концепт продукту, який я хочу створити. Я знову почав горіти цією ідеєю, так само, як колись на самому початку.

Я хотів створити інструмент, який люди полюблять. Вкласти в нього все — зробити максимально зручним і справді корисним. Монетизація тоді взагалі не була в пріоритеті. Я думав лише про сам продукт і його цінність.

Починав із дослідження конкурентів. На той час їх було небагато, не дуже зручні, а найпопулярніші (на жаль, і досі) — від наших північно-східних сусідів. Це лише підігріло мій інтерес, і бажання створити щось краще, і витіснити російське, хоча б з українських топів App Store.

Найважчим, як і в будь-якій справі, було почати. Та ще важче — тримати дисципліну й не вигоріти. Щоб якось організуватись, я повторив все що ми робили в командах — створив собі дошки із задачами й почав поступово виконувати їх одну за одною.

Спочатку аналізував конкурентів, збирав болі й запити користувачів із відгуків у App Store. Потім розробляв UI/UX дизайн і малював ілюстрації для контенту в застосунку. Далі розробив свій перший бекенд. І лише після цього — перейшов до створення самого застосунку.

На все пішло шість місяців до першого релізу. Це був надважкий період: я фактично виконував роботу невеликої команди, щодня перемикаючись між дизайном, бекендом, менеджментом і розробкою. І водночас потрібно було все тримати в голові. Мабуть, це був найскладніший етап у розробці.

Перші власно створені продукти

Першим продуктом Нікіти став мобільний застосунок Pastel — інструмент для інфлюенсерів і блогерів, який дозволяє оформлювати сторіс унікальними шрифтами, наклейками і графікою. Нікіта сам пройшов весь цикл: від дослідження конкурентів і UX-дизайну до бекенду й публікації в App Store. За пів року додаток зібрав перших користувачів і вірусно розлетівся TikTok’ом і Reels.

За пів року я нарешті опублікував першу версію Pastel — інструменту для інфлюенсерів, онлайн-магазинів, блогерів і всіх, хто хоча б трохи заморочується з гарним оформленням своїх сторіс і постів у соцмережах.

У першій версії був мінімальний функціонал: невелика бібліотека кастомних шрифтів, стікерів і простий редактор із базовими інструментами для кастомізації тексту й зображень. На цьому етапі мене найбільше вразило наскільки тепло користувачі прийняли Pastel. Вони самостійно почали ділитися між собою у соцмережах, знімати відео, рекомендувати друзям. Я постійно натикався на Pastel у TikTok і Reels, друзі надсилали мені відео, де мій додаток радили блогери. Було важко повірити, що такій кількості людей став корисним той застосунок, який я збирав «на колінці» довгими ночами. Саме така віддача від аудиторії досі тримає той запал, із якого все починалось.

Уже три роки я стабільно продовжую вдосконалювати Pastel, і з часом залучив кількох крутих професіоналів, щоб підтягнути ті моменти, які на початку я робив сам, без відповідної кваліфікації. Безмежно вдячний Артему Танцюрі за бекенд частину, яку не помічають користувачі, завдяки стабільності наших серверів, та без якої не працювало б нічого. А також Іллі Зінченку за неповторний, надзручний і свіжий дизайн, який ми змогли реалізувати й випередити конкурентів. Тепер можу точно сказати, що трьох людей точно достатньо, щоб зробити якісний, крутий продукт

Монетизація застосунків

На сьогодні вважаю ринок України вже частково охопленим — у нас 150 000 завантажень. Тому зараз розширюю його далі, за кордони, і вже маю зростання користувачів в Європі, США та країнах Близького Сходу.

Збрешу, якщо скажу, що стартап одразу зробить фінансово незалежним. Це дуже складний шлях, який завжди вимагає жертв.

Як я вже казав, спочатку монетизація не була головною метою. Я зосередився на створенні зручного та потрібного інструменту. Перші пів року Pastel був повністю безплатним — без реклами, без підписок. І це спрацювало: завдяки цьому застосунок потрапив у топ App Store. У такому сегменті повністю безплатний продукт — це щось з області фантастики.

Утримання тоді майже нічого не коштувало: безплатний сервер, мінімальне хмарне сховище за 10–20$ на місяць, акаунт розробника Apple — 100$ на рік.

Та щоб мати змогу повністю віддавати себе проєкту й покривати базові життєві витрати, потрібно було впровадити підписки. Спочатку вирішив спробувати символічні $0,99 на місяць за кілька додаткових функцій. За цей час встигла сформуватись дуже лояльна й тепла аудиторія, яка сприйняла Premium як можливість «підтримати розробника». Під час підвищення цін на подальших етапах розвитку, я ніколи не змінював ціну в наявних користувачів, так до цього часу є декілька користувачів, які мають доступ до Premium за 0,99$, активувавши його ще на початку нашого шляху.

Перший рік прибуток не перевищував навіть $1000 на місяць, але підписників ставало стабільно все більше щомісяця. Лише через три роки я вийшов на рівень зарплати, яку отримував у компанії. Але різниця між ними — колосальна. Та сама сума, зароблена власним продуктом, відчувається зовсім по-іншому.

За цей час було кілька пропозицій — від диваків, які хотіли купити повністю готовий проєкт за $900, до більш серйозних, що пропонували 10–12 місячних доходів Pastel. На продаж та інвестиції ніколи не погоджувався, адже хочу продовжувати самостійно відповідати за долю проєкту.

Відмінності в роботі на себе і на когось

У роботі на себе я найбільше ціную повну віддачу справі. Максимальну свободу, гнучкість, і те, що можу в будь-якому аспекті проєкту зробити все саме так, як вважаю за потрібне.

У компанії я був програмістом, який пише потрібний код для клієнта. Не відчував у цьому сенсу, чекав зарплату й наступну відпустку. Це пригнічувало.

Я постійно відчував, що не на своєму місці. Не міг реалізувати власні ідеї. Там я втратив найголовніше — кайф від того, що колись так надихало. Але водночас саме там я здобув найцінніше — досвід, знання й базове розуміння ринку мобільних застосунків.

Що справді згадую з ностальгією — це команда. Її дуже не вистачає. Того відчуття, коли можна поділити відповідальність, обговорити ідеї, розвантажити себе й зарядитись від сумісної роботи. Зараз я прагну й поступово йду до того, щоб в майбутньому мати можливість зібрати круту команду і вже працювати над розвитком проєктів разом.

Створення сімейного бізнесу

Паралельно з Pastel Нікіта разом із дружиною запустив бренд аромасвічок ручної роботи, з повністю натуральних матеріалів. «Хотілося зробити щось сімейне, душевне, що дарує людям затишок», — пояснює він. Сьогодні їхній бренд має постійних клієнтів, партнерів у магазинах і навіть сезонні оптові замовлення. Усе починалося з тестів для друзів, а зараз — це бізнес, який приносить кілька тисяч доларів за сезон.

Окрім розробки застосунків, з початком повномасштабної війни ми з дружиною, як і багато хто, почали більше часу проводити вдома. Подорожі зникли з життя, і з’явилось багато тиші, яку хотілось наповнити чимось теплим і світлим. Так у нас народилась ідея зробити щось сімейне, душевне, що дарує людям затишок. І ми вирішили спробувати виготовляти свічки

Не просто свічки, а аромасвічки повністю з екологічних інгредієнтів, якісними ароматами й зовнішнім виглядом, що не хочеться ховати. У нас було коротке ТЗ для цього продукту: щоб не було ніякого парафіну, жодних шкідливих компромісів, лише найкращі матеріали. І найголовніше ледве не забув — аромати, які змусять поринути в себе та розібратись. Щоб не було банальних «свічка з запахом персика або полуниці». Та щоб пахло так, щоб хотілося закрити очі й сказати: «О, так!»

«Я більше не відчувала сенсів». Історія дизайнерки яка покинула високооплачувану роботу в ІТ заради нутриціології та тепер заробляє сама на себе

Ми одразу розділили обовʼязки. Дружина взяла на себе виготовлення самих свічок і навіть почала власноруч створювати наші фірмові, дизайнерські кашпо під них. Я — як завжди — відповідав за те що потрібно робити з компа: візуал, упаковку, логотипи, шрифти, «оце трішки посунь вправо, а тут зміни відтінок із листково-зеленого на смарагдово-зелений».

Першими наші витвори оцінили друзі. І не з ввічливості — реально просили ще. І тільки після цього ми наважилися вийти у світ.

Крок за кроком, через рекомендації й соцмережі, ми почали помічати: у нас зʼявляються постійні клієнти. Люди приходили саме за нашими ароматами, писали, що навіть після того, як свічка догоріла — запах все ще в повітрі. Це спричинило пропозиції до партнерства від салонів, потім від магазинів, а ще пізніше навіть від великих мереж в інших містах України. Це було неймовірно приємно.

Згодом ми додали аромадифузори — для тих, хто хоче, щоб у домі пахло місяцями. Тут вже було ще більше тестів, упаковки, логістики, дизайну й мороки з деталями. Але результат був того вартий — стійкі, складні аромати, жодного спиртового шлейфу, і ціна, яка чесно відповідала якості.

Бізнес окупився за півтора року. За хороший сезон він приносить пару тисяч доларів прибутку.

Найважчим виявився онлайн-продаж. Ну бо ми не придумали виходу, як пояснити людині через Instagram, як, наприклад, пахне наша свічка «Вечорниці», в якій вкладений «Вишуканий і чарівний аромат смородинового абсенту з заспокійливим ароматом». Але як люди вживу відчували його — не могли придумати собі відмовку, чому цей неймовірний аромат не потрібен їм у домі. Тому головний ефект був саме на живих подіях і через магазини-партнери. Через соцмережі — майже всі продажі від постійних клієнтів, які вже точно знають чого бажають.

Але ми кайфуємо. Робимо кожен продукт так, ніби для себе. І найбільше в цьому всьому гріє думка, що в тисячах осель країни, десь точно горіла, або горить навіть зараз маленька частинка нашого тепла.

Цей бізнес окупився за півтора року (якби не прогоріли на декількох рекламах в блогерів — було б швидше). Зараз вже працюємо в плюс. Він сезонний, тому всі оптові замовлення для партнерів маємо осінь-зима. За хороший сезон бізнес приносить пару тисяч доларів. Інші два сезони більш ліниві та спокійні. Відпусткою на пів року називаємо.

У цей бізнес потрібно було ризикнути, та різко багато вкластись, адже якісні матеріали дуже не дешеві та не продаються маленькими порціями по кілограму. Одразу довелось закупити ящики воску, гіпсу, інших матеріалів, обладнання тощо.

Поради айтівцям, які хочуть змін

Боятися втратити стабільність не варто, краще просто підготуватися до цього. Бо на початку власної справи стабільності точно бути не може. І це нормально. Важливо бути готовим до всього — і завжди мати план Б у запасі. Це ризикований, але дуже цікавий шлях. Він точно не для всіх, але якщо у вас є палке бажання творити щось своє, є бачення продукту, який буде чимось кращим за інші (а не просто ще однією копією) — обовʼязково, хоча б, спробуйте!

Мені дуже подобається напрям, у якому розвивається Pastel, і загалом — ніша медіабізнесу. Тому не зупиняюся на одному, та вже почав активну розробку нового застосунку, який буде працювати синхронно з Pastel. І маю ще кілька цікавих ідей, які, сподіваюся, незабаром зможу реалізувати.