Спорт, сім'я, канабіс, меми та фінансова подушка. Що допомагає айтішникам долати стреси та надихатися під час війни

Почув у фільмі «Три ідіоти» таке: У нас в деревне был ночной сторож. Он целыми ночами выкрикивал это: «Все хо-ро-шо», и мы спокойно спали ночью. Однажды в деревне произошло ограбление, и мы узнали, что он слепой. Он каждую ночь вопил «всё хорошо», а мы продолжали спать, как идиоты. Но в тот день правда открылась: наше сердце — настоящий трус. Нужно дурачить его. На все проблемы, что бы ни было, всегда ему отвечай: «Все хорошо, все хорошо.» — И это, по-твоему, решение проблемы? — Нет. Но это придает сил. Запомни эту мантру — здесь она точно пригодится!

Щоденні заняття спортом (легкі тренування по 30–40 хвилин), читання художньої літератури, виділяти по 30 хв часу лише для себе (попити чаю в тиші, доглядові процедури вдома), спілкування з приємними людьми.

Мої діти та віра в перемогу, що ЗСУ так настріляє тим с#кам, що їхні внуки ще боятимуться лізти до нас.

Друзі, інколи просто достатньо з ними погратися в компутік чи погуляти, щоб повернути гарний настрій!

Дружина, віра в Україну та ЗСУ, але вважаю, що варто буде звернутися до психолога. Бо таки після обстрілів з’являються флешбеки.

Займаю себе. Облаштував робочу зону в саду, зайнявся ремонтом, іноді ще зриваюсь і купую різний непотріб — теж добре допомагає.

Усі ми смертні, тому жити гідно з честю, скільки Господь призначив. Негатив і зло — це стиль життя, тому подалі від таких, щоби зберегти людяність. Боротися до останнього подиху за найдорожчих, нам є кого оберігати та про кого піклуватися. Витривалості, життя триває, більше вдячності — це і є цінності. Світ, у якому ми живемо, потребує звитяги. Господь у поміч! Віра в перемогу, інакше нема сенсу так жити. Співчуття тим, хто втрачає. Господь посеред нас! 

Біг, фізичні вправи, вино, навчання, зустрічі з друзями, вихід на природу, фільми, відеоігри, самореалізація на роботі, канабіс.

Відписалася майже від всіх новинних ТГ-каналів, а ті, що лишила, поставила на mute. Ще — спорт і масажі.

Віра та вдячність до ЗСУ, книги та серіали, домашні улюбленці, прогулянки близькі до природи, інколи спорт.

Стиснути зуби та далі йти.

Я думаю, що бувши дорослою людиною та маючи малих дітей просто не маю права падати духом. Адже ніхто, крім мене, їх на ноги не поставить. Тому не розкисаю, а працюю над собою, навчаюся, щоб змінити професію, намагаюся дітей мотивувати бути гнучкими в різних обставинах і розглядати випробування як нові можливості. Іноді буває важко, шкода себе, будинку, який залишили у Львові, сумно за друзями, тоді шукаю підтримку в чоловіка. Виходить, що мене тримає на плаву моя сім’я. Ми без відчуття провини дозволили собі далі жити, радіти простим речам, ставити перед собою нові реальні цілі й обов’язково їх досягати. Хочу, щоб у нас і далі все було добре, щоб діти навчилися бути переможцями в житті, сподіваюся, мені вдасться їх цього навчити.

Кохані, дорогі та близькі мені люди, які далеко, але про яких я постійно думаю. Так само кішка, яка завжди поруч. Робота чи заняття, яке відволікає мої думки. І, звичайно ж, спілкування. Обов’язково потрібно приділяти час на спілкування. Читати щось цікаве (книги, статті). Дивитися щось цікаве (фільми, передачі, серіали). Займатися якомога легшим спортом (легка розминка, пробіжка). Музика… Це все було в повсякденному житті, і на 100% не допомагає позбутися важкого всередині стану та апатії, але надає сил та дає можливість морально розвантажуватися. Віримо, витримаємо, переможемо.

Медичний канабіс, зустрічі з друзями, комп’ютерні та консольні ігри.

Робота, коханий, робота у власному садочку (цього року як ніколи гарний врожай) 

Черпаю із себе. Планую та розвиваю свої проєкти.

Спорт, сім’я, донати, меми, котики.

Тут мені допомагають три речі: моя собака, кохана людина та фінансова подушка. 

Сім’я, кіт, друзі, естетичні моменти (красивий захід сонця, чашка тощо), віра в перемогу, плани на майбутнє, сон.