У останні дні лютого уряд повідомив, що перші 1000+ українців вже пройшли «Скринінг здоров’я». Серед цієї тисячі з гаком людей був і журналіст dev.ua, який вирішив перевірити дію урядової програми на собі.
Нагадаємо, що програму анонсували у грудні минулого року, а інструкції, як отримати кошти, ми вже публікували раніше. Зараз же вирішили самі протестувати, як це працює.
У останні дні лютого уряд повідомив, що перші 1000+ українців вже пройшли «Скринінг здоров’я». Серед цієї тисячі з гаком людей був і журналіст dev.ua, який вирішив перевірити дію урядової програми на собі.
Нагадаємо, що програму анонсували у грудні минулого року, а інструкції, як отримати кошти, ми вже публікували раніше. Зараз же вирішили самі протестувати, як це працює.
Коротко нагадаємо, що «Скринінг здоров’я 40+» — це аж ніяк не комплексне обстеження всього організму. Запропонована урядом програма зосереджується лише на двох типах захворювань — виявленні серцево-судинних хвороб і діабету. Тому якщо у вас є запит перевірити все і відразу — цього зробити в межах програми не вийде.
Заклади охорони здоров’я, які беруть участь у програмі, можуть бути як державними, так і приватними — головне, щоб вони були представлені у списку МОЗ. Водночас варто зазначити, що кількість залучених закладів постійно збільшується — це можна було помітити на інтерактивній карті навіть з різницею в 7–10 днів (на сайті програми її можна скролити).
Доступний для вас заклад можна обрати на окремому сайті МОЗ, присвяченому програмі — зі списку в тому чи іншому населеному пункті або ж на вже згаданій інтерактивній карті. З цього ж сайту система вас перенаправить на сайти конкретних клінік, де ви можете записатися на огляд. Спойлер на власному досвіді — краще перетелефонувати у заклад і підтвердити, що він залучений у програмі й ваш запис зареєстрований. Бо, як показує практика, на ранніх етапах програми можуть бути «накладки».
Заїжджена фраза з «12 стільців», попри те, що сучасна молодь, напевне, максимально далека від радянської класики (і це чудово!), все ж лишається актуальною. Тож першою стадією експерименту, звісно, є отримання 2000 грн від держави. Для цього автору знадобилося відкрити «Дія.Картку», якої у нього не було. Інструкція щодо цього розміщена на сайті проєкту, і для всіх, хто систематично має справу з «Дією» та онлайн-банкінгом, її виконання не складе жодної проблеми. Автор відкрив «Дія.Картку» в Monobank, але інші банки-партнери програми згадані на скриншоті.
Заявку на отримання коштів автор залишив 19 лютого, а самі кошти надійшли на «Дія.Картку» доволі оперативно — вже 23 лютого.
Тут не зайвим буде зауважити, що запрошення взяти участь у програмі й отримати кошти від держави приходить у «Дії» громадянам, яким виповнилося 40 або більше років, на 30-й день після їхнього дня народження у 2026 році. У випадку автора це виглядало так:
Тож автор, маючи день народження в січні, доволі оперативно отримав змогу протестувати, як працює програма, а комусь із цим ще доведеться почекати. Також громадянам, які не встановлювали собі «Дію», запропонували додаткову опцію отримати «Дія.Картку» в ЦНАПі.
Перша спроба журналіста dev.ua потрапити на скринінг 40+ провалилася — в одній з приватних клінік Ірпеня йому відмовили, хоч заклад був у переліку МОЗ по населеному пункту, у якому проживає автор. Автор «записався» на скринінг у цю клініку через спеціальний сайт МОЗ, але по факту ніякого запису не відбулося.
Було передчуття, що щось може піти не так, адже в отриманому електронному листі після запису на сайті МОЗ було попередження, що клініка має підтвердити запис. Але підтвердження так і не було. Водночас запис на скринінг був здійснений без перенаправлення на сайт самої клініки (до слова, зараз, буквально за тиждень після першого невдалого експерименту, з сайту МОЗ вже відбувається перенаправлення відразу на сайт клініки).
Тож, коли автор зайшов у клініку й оголосив, що записався на скринінг, адміністраторка небезпідставно піддала це сумніву і почала перевіряти записи, де нічого не знайшла. Попри відсутність запису, адміністраторка пішла дізнаватися, чи зможуть мене прийняти, але врешті, після консультації з колегами, відповіла, що вони записують на скринінг тільки тих пацієнтів, у яких підписані декларації з їхніми лікарями. Також порадили звернутися до свого сімейного, аби він направив до того медичного закладу, де мені таки зможуть провести скринінг. Щоправда, як показали подальші події, приймати ці слова адміністраторки за чисту монету не варто — тим більше вона і сама чесно сказала, що вони ще досі не повністю розібралися, як працює програма.
Щоб і вдруге не потрапити у подібну ситуацію, автор вирішив перестрахуватися і перетелефонувати в іншу приватну клініку перед тим, як записуватися до них на скринінг. Там підтвердили, що беруть участь у програмі, але не у всіх відділеннях клініки. Наприклад, відділення в Ірпені обрати змоги не було, тож автор обрав відділення у сусідній Бучі.
Скринінг складався з кількох етапів — перш за все, з клініки надіслали опитувальник, який містив питання щодо фізичних параметрів, способу життя (з особливою увагою до кількості й частоти вживання алкоголю), наявності депресивних станів. Опитувальник викликав доволі суперечливі враження. Якщо це офіційний опитувальник програми, «спущений зверху» — тоді взагалі «пєчалька». А якщо він був на швидку руку зроблений самою клінікою в рамках загальних рекомендацій — тоді ще можна пробачити. Наприклад, повеселив «дєдушка» (невже забули, що в українській мові є слово дідусь?).
Але більше засмутило (і навіть роздратувало!), що частина самих запитань були поставлені так, що ти змушений був обирати ту відповідь, яка найбільше підходить, але не ту, яка відповідає дійсності.
Не до кінця зрозуміло, що мається на увазі під формулюванням «декілька днів», яке постійно зустрічається в опитувальнику, і коли саме такі дні траплялися? 10 років тому, рік тому, чи саме в останні дні? Автор сприйняв це формулювання як аналог слова «інколи», яке б і доречно було використати в цьому випадку.
Так чи інакше, опитувальник був заповнений, а телефоном автора відразу зорієнтували, що у клініку в межах скринінгу йому доведеться з’явитися мінімум двічі — спочатку для здачі аналізу крові, а вдруге — на прийом до терапевта.
Оплатити процедуру у повному обсязі мене попросити під час першого візиту — після здачі аналізу крові.
Варто сказати, що оскільки гроші нараховуються на віртуальну картку, то оплата послуги доступна через NFC та Apple Wallet чи Google Wallet. Попри роботу в ІТ-медіа, і, здавалося б, необхідність відповідати сучасним цифровим трендам, оплатою через смартфон автор до цього не користувався, тому довелося спеціально під цю оплату зрадити своїм «старовірським» звичкам.
Перед тим як капітулювати, автор все-таки відчайдушно намагався оплатити послугу з «Дія.Картки» просто на реквізити медичного закладу, але технічно йому це не вдалося. У додатку Monobank після введення всіх реквізитів і вибору потрібної картки під час оплати на ній вперто висвічувався 0, хоча 2000 грн були нараховані і відображалися на іншому екрані застосунку. Служба підтримки банку намагалася пояснити, що треба обрати на картці опцію «оплатити з держвиплат», хоча розуміння, як це зробити, в автора так і не з’явилося (і чи була така змога в принципі — під питанням).
Згодом служба підтримки Mono таки відповіла, що на IBAN оплату провести не вийде.
Що ж — не залишалося нічого іншого, як таки вперше в житті скористатися NFC з телефона. Утім, є обґрунтовані підозри, що автор все-таки не найбільший «цифровий неандерталець», і у багатьох громадян, особливо старшого віку, з цим теж можуть виникнути свої труднощі.
Перед тим як протестувати цю програму на собі, автор вже чітко усвідомлював, що має проблеми з підвищеним тиском, тож, як мінімум, для здоров’я це не буде зайвим. Але так само варто розуміти — якщо проблема є, то вона навряд чи вирішиться однією здачею аналізів і однією консультацією з лікарем-терапевтом.
Прийом автора в терапевта засвідчив — якість скринінгу багато в чому буде залежати від конкретного закладу і лікаря, долученого до цієї програми.
Після значної кількості запитань щодо попереднього досвіду лікування, гіпертоніків і діабетиків серед родичів, стилю життя та навантажень, наявності депресивних станів, лікарка-терапевт виміряла тиск і наочно пересвідчилася в наявності проблеми. Також вона не стала покладатися на дані опитувальника і переміряла вагу, окружність талії та інші фізичні параметри автора.
Після заглиблення в результати аналізів, які, до слова, були не надто втішними й викликали занепокоєння, лікарка направила автора на додаткове обстеження (аналіз крові на печінкові проби та доплер судин шиї), а також записала на ще один повторний прийом. На моє запитання, чи проводитиметься цей повторний прийом у межах оплати з державних коштів за скринінг 40+, вона підтвердила, що наступна зустріч також буде безплатною. Також вона надала направлення на додаткові безплатні аналізи на печінкові проби. Щоправда, за доплер судин шиї автору вже довелося викласти власні кровні 850 грн, але лікарка з приватної клініки тут також не нав’язувала додаткові послуги свого закладу, просто пояснивши, де це можна зробити.
По суті, скринінг здоров’я автора з написанням цієї статті не закінчився — попереду ще щонайменше одна додаткова консультація. Ну і якщо лікувати гіпертонічну хворобу — то це вже не одна консультація, а тривалий і тернистий шлях, інколи без явних наслідків.
Тож тут, звісно, все залежатиме від кінцевої мети отримувача державних коштів — дійсно докопатися суті у проблемах зі здоров’ям чи просто використати нараховані гроші, «щоб було». Досягнення першої, стратегічної мети, коштуватиме явно не 2000 грн і займе значно більше часу, ніж на це передбачає програма. Остання ж може бути лише першим кроком до такої мети. А чи буде він вдалим — залежить від дуже багатьох чинників.
