Двадцятипʼятирічний Богдан Штойко — веб-розробник у хмельницькій компанії Avivi, близько 2 років він займається бекендом, але так було не завжди. Перш ніж стати айтівцем, Богдан був пожежником-рятувальником, як мріяв із дитинства.
Він розповів нам, чому вирішив змінити своє життя з дитячої мрії на дорослу, і що радить всім, а не лише айтівцям.
Двадцятипʼятирічний Богдан Штойко — веб-розробник у хмельницькій компанії Avivi, близько 2 років він займається бекендом, але так було не завжди. Перш ніж стати айтівцем, Богдан був пожежником-рятувальником, як мріяв із дитинства.
Він розповів нам, чому вирішив змінити своє життя з дитячої мрії на дорослу, і що радить всім, а не лише айтівцям.
Богдан народився в Хмельницькій області. В його оточенні з дитинства була близька людина, яка працювала рятувальником і йому дуже хотілося бути схожим на нього.
«Усі хлопчики про щось мріють, хтось — стати гонщиком, хтось — космонавтом, я мріяв бути пожежником», — згадує молодик.
У після школи він обрав Львівський державний університет безпеки життєдіяльності ДСНС України за спеціальністю «інженер з пожежної безпеки». «Ця галузь містить у собі благородну та значущу складову. При виборі свого шляху я мав думку, що специфіка роботи є близькою для мене. Я і зараз відчуваю повагу до роботи своїх старих колег», — говорить Богдан.
Навчання в університеті йшло за своїми правилами курсантського життя та дисципліни.
«Там були зовсім інші порядки, дуже багато всього і часу задумуватись про щось інше не було зовсім», — каже Богдан.
Найцікавіше, що було для нього в навчанні, це алгоритми, повʼязані з фізикою виникнення самих процесів на фізичному чи хімічному рівні. Наприклад, як передається тепло, як відбувається загоряння, з чим можна контактувати, як та якими матеріалами його гасити тощо. Саме, таке розв’язання алгоритмічних задач було для молодика, за його словами, завжди дуже цікавим.
Наступні 2,5 роки після випуску у 2019 році він пропрацював рятувальником в ДСНС. Спочатку в напрямі «Реагування», де у складі команди він здійснював виїзди на надзвичайні ситуації різної складності. Останні пів року своєї карʼєри в ДСНС Богдан працював інспектором з пожежної безпеки у напрямі «Запобігання»: роботи з населення, розʼяснювання, проводження перевірок суб'єктів господарювання. Тобто 2,5 роки в напрямі «Допомогти».
Ще коли молодик тільки випустився з універу і відчув більшу свободу, якось йому на думку спало, що можна було б все змінити й повернутись до іншого напрямку. Чому він обрав для себе сферу IT Богдан каже, що не може пояснити навіть самому собі.
«Це цікаво, бо на той момент не було такого великого напливу IT-курсів та їхньої реклами, і навіть знайомих, що працюють у цій сфері в мене не було. Можливо мені захотілось в IT, через те, що я раніше колись любив копатися в комп’ютерах, знаєте, той колега до якого завжди звертаються встановити проєктор чи вибрати ноутбук», — згадує він.
Крім того, Богдан говорить, що навіть гроші, а точніше інформація про захмарні заробітки айтівців не була основним стимулом для зміни професії.
Але, за його словами, і робота рятувальником йому також подобалась. І допомога людям в надзвичайних ситуаціях для Богдана лише одна з причин задоволення попередньою професією. Тож, думку про зміни, а тим більше активні дії у бік невідомої технічної сфери Богдан виношував досить давно.
Десь через рік після випуску, вже коли молодик адаптувався до нової професії й вийшов на новий карʼєрний рівень, думка про те, щоб наважитись спробувати IT, його, як він сам каже, домучала.
На той момент у Богдана вже був компʼютер, але його навички зводились здебільшого до того, щоб його ввімкнути та зареєструватись на Facebook.
«Я сам себе картав, що я нічого не роблю для цього, але хочу, і вирішив записатись хоча б на якийсь курс в IT, який видав Google», — говорить Богдан.
Обраний в Академії IT Step офлайн-курс називався «Розробка програмного забезпечення», був розрахований на 2,5 року та містив в собі дуже багато базових питань, зокрема, з C++, C Sharp, SQL та інших мов та напрямів IT сфери, зокрема з адміністрування.
«Я поринув у цей світ і помітив за собою, що моя манера мислення зазнала змін, я почав розуміти як працюють змінні в програмуванні, методи програмування та отримувати розуміння паттернів програмування. Це був переломний момент у свідомості й захопливе відчуття, це давало натхнення», — згадує Богдан.
Рівень щастя, який виникає після успішного завершення складного та тривалого завдання в програмуванні бекенду, за його словами, можна порівняти із тим рівнем емоцій, які можна пережити, коли він успішно справлявся з великим осередком під час пожежі.
«В обох ситуаціях ви відчуваєте глибоке відчуття досягнення та впевненості у своїх навичках, самодостатності й впевненості в своїх силах», — говорить колишній пожежник.
Створення або вдосконалення продукту, реалізація ідей так, щоб врахувати, як це може покращити користування людям і зробити їхній досвід як найзручнішим, стало для нього захоплюючим завданням.
«Бачити, що мою роботу використовують величезна кількість людей, надає особливого задоволення. Це не просто вирішення логічних задачок, це можливість приносити користь і відчувати гордість від створеного», — підкреслив Богдан.
Провчившись на курсах близько 11 місяців, Богдан зрозумів, що вже дійшов до того рівня, коли потрібно щось змінювати та визначатись.
Вихід підказала доля, Богдану довелося звільнитися з ДСНС за сімейними обставинами, і протягом двох тижнів він знайшов оголошення про набір інтернів на курс в IT-компанію Avivi на вебпрограмування. Тож, вектор розвитку знов довелось змінювати, але цього разу в середині галузі, до вебпрограмування, як до прогресивного, на думку Богдана, напряму.
Через три місяці після початку курсу, за місяць до початку повномасштабного вторгнення, з пʼятьох інтернів, які прийшли на курс, Богдана взяли на роботу в компанію і почали, як він говорить, ставити вже бойові задачі під наглядом ментора.
Попри побоювання розробника, компанія витримала фінансовий удар після початку російського вторгнення і не звільняла людей.
Богдан, за його словами, як і більшість людей в Україні, на початку повномасштабного вторгнення переживав за рідних та друзів. На всі страхи війни накладались навантаження, коли потрібно було реалізовувати алгоритми, розбиратись в бізнес-процесах компаній-замовників і при всіх зовнішніх факторах виконувати роботу з високим рівнем концентрації.
На твердження про те, що айтівці — боги, які заробляють мільйони, Богдан відповів досить скептично і підкреслив, що це трохи перебільшено. Попри це молодик впевнений, що не зважаючи на те, що робота повинна подобатись, критерій зарплати дуже важливий.
На попередньому місці роботи Богдан мав добру за його словами зарплату, але перейшов в IT на менші кошти на старті.
Наразі Богдан отримує, за його словами, достатню на ринку праці зарплатню, яка перевищує його попередню.
«У мене немає з чим порівняти, тому що я маю досвід праці тільки в одній компанії, але я повністю задоволений умовами роботи», — говорить він.
Богдан підкреслив кілька векторів зі свого досвіду, на які варто звернути увагу світчерам:
