Українські підрозділи знайшли цікаве рішення для прикриття тилових об’єктів і шляхів підвозу там, де оптоволоконні БпЛА найчастіше влаштовують засідки. Це прості інженерні бар’єри з колючого дроту, що перерізають оптичний трос безпілотника та зривають зв’язок оператора з дроном.
Українські підрозділи знайшли цікаве рішення для прикриття тилових об’єктів і шляхів підвозу там, де оптоволоконні БпЛА найчастіше влаштовують засідки. Це прості інженерні бар’єри з колючого дроту, що перерізають оптичний трос безпілотника та зривають зв’язок оператора з дроном.
Про нове рішення повідомляє «Мілітарний» посилаючись на окремих російських блогерів, які вже розповіли про новинку від ЗСУ своїй аудиторії. За попереднім описом, це натягнута на опорах «колючка» з приводом, що періодично обертається навколо своєї осі. Коли оптоволоконний трос потрапляє на дріт, його намотує й обриває, позбавляючи БпЛА керування.
На відміну від «звичайних» FPV, оптоволоконні дрони не тягнуть кабель у повітрі — вони стелять його по землі слідом за маршрутом. Саме тому низькі перешкоди уздовж доріг, на підступах до складів, мостів чи місць розвантаження стають ефективною «пасткою» для троса.
Український боєць у ролику пояснює: секція загородження завдовжки близько 150 метрів живиться від акумулятора та керується простим контролером. Механізм задає оберт із паузою — приблизно хвилина роботи, хвилина очікування — що дозволяє тримати систему в дії до 12 годин на добу без заміни батарей.
Ручне встановлення не підходить для «нуля», зате добре закриває тил: від підстанцій і складів до ґрунтових доріг, якими йдуть ротації та підвезення. Саме там оптоволоконні БпЛА створюють найбільші проблеми — вони майже не бояться РЕБ, адже працюють по дроту, а значить можуть «сидіти» в засідці й бити колони або точки збору.
Оператори по обидва боки вже дістають цілі на десятки кілометрів у глибину. Відомі приклади ураження техніки на дистанціях до 40+ км; зокрема, навесні українські оператори «Птахів Мадяра» показували знищення техніки в укритті приблизно на 42 км. На таких дальностях будь-який «пасивний» бар’єр, що зриває канал керування, підвищує шанси зберегти логістику.
Обмеження теж очевидні: перешкоди потрібно монтувати руками, підтримувати живлення та маскування, а також продумувати проходи для своїх. Утім, при серійному підході рішення можна масштабувати секціями, ставити на найризикованіших відрізках і поєднувати з радіолокаційними датчиками, камерами чи інфрапрожекторами для раннього виявлення.
Оптоволоконні БпЛА стали відповіддю на насичення фронту РЕБ: дротовий канал дає стабільне керування і майже не «глушиться». Тому захист доводиться будувати не лише електронний, а й інженерний — із простих, дешевих, але правильно розставлених «ножиць» для троса. Нові українські загородження якраз із цієї серії: мінімум складних деталей, мобільний монтаж, робота годинами та плюс до виживання техніки та людей у тилу.
Нагадаємо, раніше dev.ua писав про те, як цього року Міністерство оборони допустило до експлуатації у Силах оборони вже понад 80 нових БпАК з оптоволоконним каналом управління та 25 дронів-перехоплювачів.
