Павлу Тимощуку знадобилося 8 років, щоб повернутися до своєї підліткової мрії стати програмістом. 1.5 роки він поєднував веб навчання, навчання в університеті та роботу в симфонічному оркестрі. У жовтні 2025 року буде 6 років, як Павло працює Frontend-розробником.
Павлу Тимощуку знадобилося 8 років, щоб повернутися до своєї підліткової мрії стати програмістом. 1.5 роки він поєднував веб навчання, навчання в університеті та роботу в симфонічному оркестрі. У жовтні 2025 року буде 6 років, як Павло працює Frontend-розробником.
З підліткового віку Павла тягнуло у сферу ІТ. Йому було 14 років, коли з’явилася ідея першого проєкту.
«Думаю, є ще люди, які пам’ятають еру „Вконтакте“ (Прости, Боже, що я це ще пам’ятаю також). Так от, там були браузерні ігри на Flash, і я так сильно цим загорівся, що у 2010 році поставив собі прогу на комп, звантажив книгу і почав малювати анімації. У мене був план. Мій брат гарно малював на стінах (також тема того ВК), а друг добре знав математику. А я мав керувати цією історією», — розповідає Павло Тимощук.
Але проєкт залишився нереалізованим. Це був кінець 9 класу, через декілька місяців Павло вступив до музичного коледжу, де провчився 4 роки.
Після коледжу Павло вступив до Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського. Спочатку здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Артист оркестру, ансамблю та сольне виконання», інструмент — труба, а потім отримав диплом «Магістра музики» і навіть написав наукову роботу з аналізу виконання твору.
Перші два курси було багато пар, а на третьому, коли стало трохи легше з навчанням, Павло почав працювати у Молодіжному академічному симфонічному оркестрі «Слобожанський» — грав на трубі.
«В оркестрі працював 5/2. Кожну п’ятницю ми мали концерт. Репетиції були з 14:30 до 18:00. Іноді приходилось пропускати пари, щоб йти на роботу. Домовлявся з викладачами та здавав задачі потім», — говорить Павло.
Мрія про програмування не залишала Павла усі ці роки. Тож у 2017 році, на третьому курсі, де він навчався на денній формі, і продовжуючи працювати в оркестрі, Павло почав самостійно вивчати веброзробку за допомогою YouTube-відео. У березні 2018 року закінчив курс Front-End Basic Комп’ютерній школі Hillel IT School.
«Це був цікавий досвід тотального занурення в базу верстки + трохи JS. Я на ентузіазмі починаю йти на Pro рівень, але нічого не розумію, як працює JS. Роблю паузу та через пів року ставлю собі мету — змінити кваліфікацію», — згадує Павло.
У 2019 році, на четвертому курсі почав навчатися індивідуально в IT-школі «Крок».
«В оркестрі працювали три трубачі, але програма час від часу розраховувалась лише на двох. То я міг цей час приділяти навчанню вебтехнологій. В IT-школі я навчався з 19:00 до 21:00», — пояснює Павло, як йому вдавалося усе поєднувати.
У червні 2019 року Павло не продовжив контракт з оркестром, та почав шукати роботу в IT.
Спочатку було тритижневе стажування у липні, яке він не пройшов через складність проєкту.
У жовтні влаштувався на свою першу роботу у харківську вебстудію Aimix, де пропрацював рік як Junior Frontend developer, паралельно навчався у виші. Тоді був COVID-19, тому вдавалося поєднувати універ та нову роботу.
«Маленька вебстудія, пилимо сайти, робота з офісу. У такому форматі я довго не пропрацював — потім стався COVID-19. Віддаленка, якось дуже важко все йшло, але я фігачив. Майже всі задачі закривав соло, не було допомоги. Без досвіду зробив проєкт на Vue.js + Laravel. Фух, ну і горіло в мене тоді», — згадує Павло свою першу роботу.
Перша робота не змінила дохід Павла, він залишився на тому ж самому рівні, що й в оркестрі — приблизно 300$.
На питання, як Павлу вдавалося поєднувати навчання в універі, роботу в оркестрі та вивчення веброзробки, він відповів: «Секретний метод — це мета. Мета реалізувати себе у цьому світі».
На початку опанування веброзробки Павло мав складнощі у засвоюванні матеріалу через брак технічної освіти.
«Але крок за кроком я засвоював матеріал, і це дало свої плоди. Взагалі, у мене технічний склад розуму і я розумів на які складнощі я йду», — зазначає Павло.
Тепер музичний досвід допомагає йому в розробці.
«Музика — це творчість. Я можу креативно підходити до виконання задач. Дуже подобається верстати, щоб гарненько все було. А якщо казати глобально, то музика та IT поєднує алгоритм дії для отримання результатів. Щоби відтворити звук на трубі, то треба залучити багато тілесних м’язів. Перше — це амбушур (сукупність м’язів обличчя), далі вже працює кор. В програмування так само. Створюєш алгоритм та виконуєш по ньому задачу», — пояснює розробник.
Музика тепер стала хобі. Останній рік Павло активно займаюсь співом, що приносить йому суцільне задоволення. Час від часу виникає бажання знову зіграти в оркестрі.
«Згадую часи коли ще грав у великому ансамблі мідних духових інструментів. Нас було 20 людей і ми давали концерт у Харківській філармонії. Бажання є для себе розвивати цю навичку, бо я гарного грав, у мене виходило. Але трохи важко це реалізувати в домашніх умовах. Труба — це доволі гучний інструмент», — зазначає айтівець.
І на останок порада від Павла, який попри все не побоявся слідувати за своєю мрією: «Не стримуйте себе. Крокуйте до своєї мети маленькими кроками. „Слона їдять частинами“. Кожна Ваша дія буде наближати Вашу перемогу. А також любіть себе, щоб не траплялось у Вашому житті».
