Стартап українського співзасновника Максима Плахотнюка ATLANT 3D Nanosystems, що забезпечує друк мікропристроїв наступного покоління на простих і складних поверхнях на вимогу, атом за атомом, залучив $15 млн інвестицій.
Співзасновник і генеральний директор компанії з розроблення програмного забезпечення DevRain Олександр Краковецький розповів частину історії Максима Плахотнюка.
Стартап українського співзасновника Максима Плахотнюка ATLANT 3D Nanosystems, що забезпечує друк мікропристроїв наступного покоління на простих і складних поверхнях на вимогу, атом за атомом, залучив $15 млн інвестицій.
Співзасновник і генеральний директор компанії з розроблення програмного забезпечення DevRain Олександр Краковецький розповів частину історії Максима Плахотнюка.
За допомогою технології ATLANT3D™ можна розробляти МЕМС та інтегровані сенсори, мікрофлюїди та лабораторії на кристалі, радіочастотні пристрої, оптичні та фотонні прилади, квантові та пристрої збору, зберігання енергії з раніше неможливою функціональністю та швидкістю при незначних витратах.
Технологія ATLANT3D™ перша в світі, що використовується для виробництва атомарних шарів на вимогу на основі гібридного мікрореактора Selective Area Direct Atomic Processing (μSADALP™)*.
Компанію заснували у 2018 році Максим Плахотнюк, Іван Кундрата та професор Жюльєн Бахманн із метою представити першу в історії технологію 3D-друку атомних шарів, щоби змінювати форму майбутнього атом за атомом.
Три засновники надали міждисциплінарний досвід у передових технологіях, наприклад, мікро- та нановиробництві, осадженні атомних шарів і розробленні високоточних систем, хімічній інженерії та матеріалознавстві для створення основних технологій компанії, ноу-хау, інновацій і стратегії.
Сьогодні стартап Макса ATLANT 3D Nanosystems залучив 15 млн доларів у серії А. Тепер Макс може мене вчити, як робити стартапи та бути моїм ментором (звісно, якщо погодиться).
Одного дня мене набрав Максим Плахотнюк і запропонував податися на американську стипендію Fulbright.
Це було в університеті перед аспірантурою.
Їхати до Штатів я не хотів, але в останню ніч на стипендію таки подався, бо не пропускав нагоди поїхати до свого улюбленого Києва.
На той момент я вже був молодим, але перспективним ІТ-спеціалістом, а також Microsoft Regional Director, а Макс лише шукав, чим він буде займатися.
Важливим уточненням є те, що стипендію Fulbright дають насамперед тим, хто не зможе реалізуватися у своїй рідній країні.
Усе склалося, як хотів і я, і Макс. У мене — чудова кар'єра в ІТ-сфері, а Макс… Макс таки виграв стипендію Fulbright і поїхав спочатку в Штати, а потім після невдачі — у Данію.
Потім були мої поїздки в Данію, знайомство зі стартап-екосистемою та навіть якісь виступи. А Макс… Макс працював в університеті та захистив кандидатську на 10 років пізніше за мене.
А потім був ще один дзвінок, коли Макс попросив мене подивитися презентацію його стартапу… на 64 слайди. Ми витратили якийсь час, щоби прибрати 90% слайдів, бо то був явно не пітч-дек, а я ще потім довго розповідав про те, як працюють стартапи, кого фоловити та як те все працює.
Уже через два тижні Макс повернувся з першим грантом.
Далі були важкі роки розбудови стартапу, пошуку ідеальної команди, фінансування, півот.
