«Був кіберспортсменом — мав великі плани на майбутнє — помер від численних ран». Журналісти створили віртуальний меморіал убитих росіянами українців у Бучі, похованих у братській могилі
Трагедія, про яку неможливо забути.
Трагедія, про яку неможливо забути.
Видання «Бабель» і Thebuchacity створили віртуальний меморіал «Люди Бучі», присвячений історіям українців, які загинули під час окупації Бучі у 2022 році.
У цьому проєкті розповідають про вбитих росіянами українців, яких поховали у братській могилі біля Церкви Святого Апостола Андрія Первозваного.
За даними української розвідки, основна провина за злочини в Бучі лежить на 64 окремій мотострілецькій бригаді. Усього, за офіційними даними Офісу генерального прокурора, у місті вбили 637 мирних жителів. Ідентифікували — 565, у полон потрапили 34.
Після окупантів у місті лишилась братська могила на території церкви Андрія Первозваного. Звозити й ховати тіла там було безпечніше, ніж на цвинтарі, який прострілювався російськими снайперами. У двох траншеях, які місцеві вирили 10 і 11 березня, загалом поховали 116 людей. Частина з них — пацієнти міської лікарні, які померли від хвороб, частину — вбили росіяни. Понівечені й скинуті в братську могилу тіла довго не могли ідентифікувати. 12 людей не впізнали й досі.
«Вони працювали, мріяли й любили. Захищали свої родини й країну. росія відібрала їхні життя, але не пам’ять про них. Пам’ятаємо кожного», — зазначають в «Бабелі».
«Ми кілька місяців збирали інформацію, надсилали запити та спілкувалися з родичами, щоб створити цей матеріал. Це була складна, але надзвичайно важлива робота. На жаль, навіть, цього не вистачило, щоб висвітлити історії всіх жертв російської армії. Тому якщо ви маєте додаткову інформацію про людей, які є у проєкті, просимо надсилати її на пошту [email protected]», — пишуть журналісти Thebuchacity.
Журналісти наводять десятки історій українців різних професій та віку, які загинули від російських окупантів. Одна з них про В’ячеслава Островського (26.09.1990 — 07.03.2022). Він був кіберспортсменом, брав участь у змаганнях. Мав багато друзів і великі плани на майбутнє. Помер від численних ран.
«Найстрашніше в окупації — залишитись без зв’язку». Буча, Бородянка, Ірпінь: що там було із звя’зком під час війни — одкровення Олексія Зіневича
«Найстрашніше в окупації — залишитись без зв’язку». Буча, Бородянка, Ірпінь: що там було із звя’зком під час війни — одкровення Олексія Зіневича
«Я розумів, що не сьогодні-завтра по мене прийдуть». Айтішник з Херсона про виживання в окупованому місті та партизанський рух в регіоні
«Я розумів, що не сьогодні-завтра по мене прийдуть». Айтішник з Херсона про виживання в окупованому місті та партизанський рух в регіоні
В Україні запустили сайт з дослідженнями російської атаки на Маріупольський драмтеатр: понад сто годин інтерв’ю, тисячі фотографій та відео
В Україні запустили сайт з дослідженнями російської атаки на Маріупольський драмтеатр: понад сто годин інтерв’ю, тисячі фотографій та відео
«Як безхатько я ходив по підвалу й шукав хоч пакет або ганчірку для миття підлоги, щоб одягнути на себе». Історія айтішника, який виїхав з розбомбленого Ізюму
«Як безхатько я ходив по підвалу й шукав хоч пакет або ганчірку для миття підлоги, щоб одягнути на себе». Історія айтішника, який виїхав з розбомбленого Ізюму
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
