Цього разу поговоримо про деякі деталі запуску українського супутника ДЗЗ і можливості, які з’являться після його розгортання на орбіті. Приходьте в наш космічний чат, щоб читати більше новин на тему й обговорювати їх.
Цього разу поговоримо про деякі деталі запуску українського супутника ДЗЗ і можливості, які з’являться після його розгортання на орбіті. Приходьте в наш космічний чат, щоб читати більше новин на тему й обговорювати їх.
Цей тиждень пройшов під знаком підготовки до запуску українського супутника «Січ-2-30», який вже 13 січня ввечері опинився на орбіті в рамках групової місії з виведення космічних апаратів SpaceX.
Якихось проблем на пусковому етапі не очікувалося. Ракета Falcon-9 стартувала з майданчика № 40 Космічного центру імені Кеннеді на мисі Канаверал точно за графіком — о 17.26 хвилин за київським часом. Згідно з польотним завданням, через 1 годину 23 хвилини КА «Січ-2-30» відокремився від другого ступеня і вийшов на задану орбіту.
Того ж вечора співробітники Національного центру управління та випробувань космічних засобів (НЦВІКС), розташованого поблизу від м. Дунаївці (Хмельницька область), провели два сеанси зв’язку, з’ясувавши, що всі бортові системи супутника працюють у штатному режимі, а сонячні батареї розкриті. Зараз апарат готується до штатної експлуатації.
За пуском ракети SpaceX з українським супутником спостерігали сотні тисяч жителів країни. Адже «Січ-2-30» — це перший супутник, виведений на орбіту за 10 років, якщо не брати до уваги студентські розробки КПІ.
Значення цієї події для підприємств космічної галузі — вельми позитивно. Як ми говорили, тепер вони можуть розраховувати на якесь держзамовлення. Не менш важливий психологічний фактор. З’явилася надія, що потенціал КБ «Південне» і «Південмашу», харківських «Хартрона» і НІІРВ, столичних КБ «Арсенал» і «Київприлад», львівських підприємств «Конекс» і ЛЦ ІКД — усе це учасники створення супутника — буде поступово відновлений.
Що стосується самого супутника, то КА «Січ-2-30» призначений для оптичної, панхроматичної й багатоспектральної зйомки поверхні з роздільною здатністю 7 м на піксель, з шириною захоплення — 36,5 км і довжиною до 630 км. Він також забезпечений апаратурою, що фіксує частинки іоносфери та космічну радіацію.
Нахил орбіти 97,5° від екватора дозволяє йому, пролітаючи над півднем України, перенацілювати оптику в діапазоні 70° від траси руху (по 35° на захід і на схід), захоплюючи ділянки в межах 750 км (Відстань від узбережжя Румунії — до Азовського узбережжя Краснодарського краю РФ).
Ці режими дозволяють використовувати супутник не тільки для спостереження за військовими об'єктами в Криму і на Донбасі, а й для контролю посівів, вирубки лісів, водних ресурсів, моніторингу надзвичайних ситуацій і стихійних лих в самій Україні.
Вже зараз, співробітники Одеського регіонального центру НЦВІКС в зимовий час моніторять дані про льодові обставини в акваторії Чорного й Азовського морів, а влітку стежать за поширенням синьо-зелених водоростей.
Можуть дізнатися про зміну запасів прісної води та контролювати стан водних ресурсів в регіонах. З космосу добре видно звалища побутових відходів, зміна цільового призначення земельних ділянок, пожежі й теплові аномалії.
Наприклад, в Житомирській області зараз реалізується проект охорони лісу, коли дані про вирубки автоматично направляються не тільки до Лісдержагентства, а й на мобільні телефони лісникам, відповідальним за конкретні ділянки.
Мерія Львова за допомогою супутникових даних контролює осідання ґрунтів.
Із супутників зараз відстежується глибина і обсяги видобутку копалин на Хотиславському кар'єрі в Білорусі, який знаходиться поблизу від Шацьких озер на Волині. Є небезпека, що ці роботи завдадуть шкоди водоносним горизонтам.
Усі ці роботи проводиться з використанням загальнодоступних закордонних даних, які мають слабку роздільну здатність і низьку періодичність. Ексглава ДКАУ Володимир Усов оцінював вартість наданих нам супутникових даних в $50 млн в рік. Хоча частину їх ми отримуємо за бартером, а частину закуповуємо за реальні гроші. Знімок хорошого просторового дозволу обходиться у кілька тисяч євро.
У деяких випадках покупка конфіденційної інформації про стан інфраструктури Криму, Донбасу або прикордонних регіонів РФ наштовхується на небажання продавців псувати відносини з російськими замовниками або стає відомою третій стороні.
Тому експлуатація КА «Січ-2-30» має зменшити залежність від закордонних даних, а інтеграція супутника до системи ДЗЗ Європейського космічного агентства — Copernicus дозволить Україні отримувати значно якіснішу інформацію бартером.
Ще більші вигоди можна отримати, маючи на орбіті супутникове угруповання різного призначення. Але для цього її робота, як мінімум, повинна бути інтегрована в українську економіку, а додатковий дохід можуть забезпечити зовнішні ринки.
«Січ-2-30» був всього лише одним з 105 апаратів, запущених SpaceX в минулий четвер. Однак, українська участь у місії Transporter — 3 цим не обмежилася. Як повідомив нам директор компанії «Скай Енержі», що виготовила багатофункціональний адаптивний модуль для виведення «Січ-2-30», Юрій Прокопенко, в місії були залучені ще два вузли, вироблені й випробувані «Скай Енержі» — багатосупутникові плити-адаптери, за допомогою яких було виведено й успішно відокремлено в цілому 66 мікросупутників.
За словами Прокопенка, місії, подібні Transporter-3, є унікальними за своєю складністю. Адже перш ніж стартувати, SpaceX повинна була прийняти й розмістити вантажі, забезпечити їх збереження і безпеку.
Наступний етап-інтеграція, коли КА апарати розміщуються під обтічником відповідно до послідовності відділення. Перед інтеграцією з супутниками необхідно провести усі необхідні перевірки. Їх роблять власники всіх супутників зі своїм обладнанням.
Щоб точно вивести супутники на орбіту необхідна сувора послідовність. Для цього розраховується посекундна циклограма відділення космічних апаратів, яка узгоджується з усіма учасниками.
Як повідомляють Spacenews, ще в кінці грудня на етапі інтеграції космічний буксир Sherpa-LTC американської компанії Spaceflight, вже будучи підключеним до головної частини Falcon-9, дав витік палива.
Паливо виявилося не токсичним, але буксир довелося зняти з пуску. А разом з ним не досягли орбіти 9 кубсатів, включаючи 4 апарати радіочастотної геолокації Kleos Space, перший супутник космічної телефонії компанії Lynk Global, два апарати місії NASA з поліпшення щільності іоносфери/термосфери в низьких широтах і ще деякі.
Один з постраждалих — експериментальний супутник VZLUSAT-2 чеської компанії Spacemanic перейшов на італійський буксир D-Orbit.
Як ми вже повідомляли, найбільшим супутниковим клієнтом Маска на цей раз була компанія Planet Labs, яка за раз поповнила своє угруповання ДЗЗ ще 44 супутниками, що надають клієнтам знімки з роздільною здатністю 3 метри на піксель.
Італійська D-Orbit вивела на орбіту свій буксир (ION Satellite Carrier) Elysian Eleonora з кубсатами клієнтів.
Іспанська Aistech Space і британсько-новозеландська OrbAstro почали формувати угруповання Guardian, яка буде за запитом клієнтів збирати теплові інфрачервоні дані високої роздільної здатності в інтересах безпеки.
Три кубсати для управління додатками Інтернету речей запустило Управління електроенергетики та водопостачання Дубая (DEWA). Вони стануть першими супутниками, виготовленими на замовлення комунальних підприємств.
Міжнародна компанія WISeKey, що спеціалізується на кібербезпеці, й іспанський розробник космічних апаратів Fossa вивели на орбіту 2 супутники WISeSAT, призначені для розгортання великих систем IoT в агротехнологіях, енергетиці, логістиці та інших областях.
NanoAvionics побудувала для Sen 16-юнітовий кубсат ETV-A1, який надаватиме відео надвисокої чіткості з космосу тощо. Більш детально читайте нижче.
13 січня виявилося щасливим і для компанії Virgin Orbit британського мільярдера Річарда Бренсона.
У другій половині дня літак Boeing 747 «Cosmic Girl», який служить стартовою платформою для носія LauncherOne вилетів з аерокосмічного порту Мохаве в Каліфорнії і о 17.52 за східним часом випустив ракету над Тихим океаном.
Через годину LauncherOne розгорнув на низькій орбіті всі 7 розміщених на ньому супутників, зробивши вже третій поспіль успішний запуск системи.
На борту LauncherOne були 4 кубсата програми космічних випробувань Міністерства оборони США. Два супутники польської SatRevolution: STORK — 3 є частиною угруповання ДЗЗ, а SteamSat-2 буде тестувати двигуни на водяному паливі, розроблені британською компанією SteamJet Space Systems. Сьомий супутник від Spire Global був розроблений спільно з австрійським космічним форумом і Findus Venture GmbH для вимірювання стану орбітального сміття.
Хоча Virgin Orbit відмовилася розкрити індивідуальну масу 7 супутників і навіть загальну масу корисного навантаження, всі апарати являють собою трикомпонентні кубсати, зазвичай мають масу близько 5 кг кожен.
Примітно, що на цьому тижні КБ «Південне» також заявило про готовність розробити власну систему «повітряного старту». Повітряно-космічна система значиться також у планах ДКАУ. Але про це пізніше.
