Марія БровінськаІсторії
9 жовтня 2026, 09:00
2026-10-09
«Імперії впадуть». Історія ЕРАМера, який назвав свої 3D-принтери на честь літаків ПС і друкує для фронту деталі до FPV та стінгерів
Денис Вознюк працює в департаменті корпоративної безпеки EPAM, а вдома має чотири 3D-принтери, названі на честь літаків Повітряних Сил. Він друкує для Сил оборони деталі для FPV, ковпаки до стінгерів, пігулниці для аптечок і навіть елементи ліхтарів для операційних у харківських та дніпровських лікарнях. Все почалося зі збору на тепловізор для родича з прикордонного загону.
Денис розповів dev.ua, як з’явилася спільнота друкарів, чому 3D-друк він називає «трушним» волонтерством і чого не можна допустити в допомозі військовим. Далі — його пряма мова.
Денис Вознюк працює в департаменті корпоративної безпеки EPAM, а вдома має чотири 3D-принтери, названі на честь літаків Повітряних Сил. Він друкує для Сил оборони деталі для FPV, ковпаки до стінгерів, пігулниці для аптечок і навіть елементи ліхтарів для операційних у харківських та дніпровських лікарнях. Все почалося зі збору на тепловізор для родича з прикордонного загону.
Денис розповів dev.ua, як з’явилася спільнота друкарів, чому 3D-друк він називає «трушним» волонтерством і чого не можна допустити в допомозі військовим. Далі — його пряма мова.
Шлях в IT
Мене звати Денис Вознюк. Я виріс на київському Подолі, виховувався на патріотичних цінностях ультрас-культури «Динамо» Київ. Сьогодні я працюю в департаменті корпоративної безпеки компанії EPAM. Основну роботу поєдную з волонтерською діяльністю. Частково вона почалась ще в період АТО. Тоді ми з колегою їздили в ті краї у справах, але завжди везли з собою воду, смаколики для бійців на блок-постах. Сьогодні в мене чотири 3D-принтери, я друкую для потреб Сил Оборони.
За освітою я інженер-проєктувальник. Працював у будівельній компанії, згодом потрапив у сервісну компанію у сферу охорони праці, а за кілька місяців до повномасштабного вторгнення перейшов в ЕРАМ. Відповідаю за охорону праці та екологію, забезпечення безпеки офісних приміщень і організацію безпекових навчань для працівників.
24 лютого застало мене у відрядженні у львівському офісі. Ми почали активно організовувати евакуацію колег. Я займався пошуком готелів у Трускавці, Східниці, шукав автобуси, навігував співробітників у дорозі. Паралельно організував евакуацію своєї родини з Києва.
Перші запити та збори
Ми з родиною відкладали гроші на ремонт квартири та купівлю авто. Але звернувся родич із харківського загону прикордонної комендатури швидкого реагування ДПСУ. Йому були потрібні коліматор та тепловізор. Потім пішли інші запити — форма, взуття, турнікети… Так наш сімейний бюджет на ремонт потрошку зникав. Паралельно в EPAM з’явився волонтерський чат, де я розміщував інформацію про збори.
Одного дня, на мій подив, у офіс прийшла посилка з тепловізором, на який я збирав. Виявилося, колега прочитав у чаті про запит і сам придбав прилад.
Етап друкарів «ДК»
На момент початку співпрааці у спільноті налічувалося до 250 людей, серед них чимало епамерів. Зараз менше — хтось у війську, хтось не має часу чи вигорів, роздав принтери школам чи підрозділам.
3D-принтинг — це «трушне» волонтерство, але люди неохоче донатять на це. Переважно купуємо матеріали за власні кошти.
За три роки ми видрукували понад 80 тонн філаменту, одна з них — моя. І те, що ми бачимо перелом на певних ділянках фронту, — це заслуга людей, які тестували нові рішення, вдосконалювали їх, просували, ламаючи бюрократичні стіни.
Сьогодні в моєму «арсеналі» чотири принтери. Назвав їх на честь літаків українських повітряних сил — Міг-29, JAS 39 Gripen, Су-27, Су-24. Допомагаю харківсько-трускавецьким хлопцям із загону ПК ШР ДПСУ, розвідроті KARATEL 116 бригади, колишнім колегам зі 101 ОБрО ГШ, 30 ОМБр. Друкую їм «ніжки» для FPV, ковпаки до стінгерів, інші деталі…. А якось довелося виготовляти указки з літачками для навчальних центрів Повітряних Сил. Для харківських та дніпровських лікарень, куди після стабпункту перевозять поранених, друкували елементи ліхтарів для проведення операцій. У промислових масштабах друкуємо пігулниці для аптечок захисників. Наша невеличка спільнота друкарів стабільно допомагає приблизно 10 підрозділам.
Друкую фігурки наших льотчиків. Наприклад, YellowTail29, Sava (Air Fighter), Air Hooligan, Denfix — досвідчені пілоти нашої тактичної авіації. Виготовляю також літачки для оздоблення картин на розіграші, додаю підписи льотчиків.
Для мене велика честь, що нас підтримує Іван Смеречанський, командир авіаційної ескадрильї 114-ї бригади. Надихають хлопці з Луганщини, з 101 бригади, патріоти, які мріють повернути собі батьківщину. Серед них і наші колеги. Льотчики — велике братство, де немає конкуренції, є спільна боротьба. До речі, якщо серед читачів є фанати авіації, дуже раджу переглянути документальний фільм «Підйомна сила», з частиною героїв пощастило познайомитися особисто. А киянам — рекомендую відвідати кав’ярню «Крилаті» в авіаційній стилістиці. Її відкрито на честь загиблого льотчика-винищувача СУ-27 Івана Болотова.
Наша мета — не дати «баригувати» на допомозі військовим. На жаль, не все хлопці можуть отримати офіційно, у потрібні терміни. Нещодавно знайомий зізнався, що десь 350 000 грн. на місяць витрачають з побратимами власних коштів. Я розумію, що деякі витрати можна зменшити. Наприклад, електросірники, які коштують 6 грн, на ринку продають за 12.
Ми, друкарі, обвалюємо ці схеми. Є плата ініціації для fpv, яка зводить її в бойовий стан. Це деталь — місток між fpv та боєприпасом. Зараз можемо виготовляти до 500 штук з вартістю однієї — 450 грн.
Бачу, що їх продають на ринку по 1000 грн. Плануємо робити плати дистанційного підриву з використанням ШІ, які допомагають у розмінуванні полів.
Баланс роботи та волонтерства
Мене надихають інші волонтери з нашого друкарського “двіжу”, а також колеги — Ігор Кулик, Саша Луцик, Олексій Пастушенко, Таня Песоцька. Остання поєднує роботу, тренінги з домедичної та службу в «Госпітальєрах». Для мене цінна підтримка мого керівника Андрія Пачколіна, завдяки якому вдалося реалізувати багато хороших волонтерських справ. А ще моя родина: підтримує дружина, донедавна допомагала мама. Я запускав віддалено 3D-друк, а вона міняла панельки, перекладала готові вироби в коробки тощо. Недавно мами не стало, і я досі не оговтався, не видаляю нашу «ділову» переписку. Моїй доньці 12 років, і вона також долучається. Недавно пройшла навчання з ШІ-інструментів під час Family Week в ЕРАМ та згенерувала картинку для збору. Ось лінк на збір для закупівлі зарядної станції. Допомагає теща, навіть просить купити їй власний принтер для роботи.
Якщо треба перемкнутися, в мене є музика та футбол. Мені подобається назва пісні гурту «Бумбокс» — «Імперії впадуть». Вірю, що рано чи пізно так і станеться. Люблю слухати мілітарний реп 1032, Ярмака, Уляну Дель Рей, Skofka, Нетолерантний Зігомет (військовий, який генерував пісні з ШІ, на жаль, в 2025 р. він загинув). Пісні допомагають приймати нашу реальність. На дозвіллі, попри давню підтримку Ліверпуля, перевагу віддаю перегляду футболу азійської ліги чемпіонів.
Життя звело з багатьма крутими людьми у волонтерському русі. Художники, які розписують гільзи для розіграшу, стендапери, які ті самі розіграші проводять, льотчики, підприємці, колеги з EPAM, серед яких мої найбільші донатори. І щоб імперія впала, щоб ми і наші діти могли жити безпечно вдома, в нас немає іншого вибору, окрім як лишатися згуртованими і долучатися по можливості до боротьби.
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
Зарплата айтішників в Україні — одна з найвищих. І ІТ-галузь під час війни — єдина галузь, яка зростає, попри війну. А айтішники — серед тих, хто найактивніше підтримують армію. Середній місячний донат айтішника становить 10% від зарплати, або $270. dev.ua вирішив розпитати айтішників, куди вони витрачають гроші й у що інвестують під час війни.
Не Патроном єдиним. Айтішник з EPAM шиє військову амуніцію для собак: історія диво-стартапу для чотирилапих захисників України
Максим Лісович, Interior Designer в ЕРАМ Україна, поза роботою допомагає амуніцією українським військовим… собакам. Так, службові пси носять унікальні жилетки та нашийники, мають спеціальні аптечки та турнікети. Чотирилапі в такому «одязі» більш захищені та впізнавані.
За словами Максима, тільки на заході країни нас захищають сотні військових собак. Айтівець допомагає військовим кінологам нести цю службу гідно, забезпечуючи відповідною амуніцією, спеціальними аптечками та турнікетами. Нещодавно він провів три дні поспіль, власноруч відшиваючи нашийники та повідці. А ще два роки тому шити він не вмів узагалі. Ось історія диво-стартапу.
Австралійське задзеркалля. Історія Delivery Director EPAM, який через війну релокувався із сім'єю до Австралії: як адаптуватися та вижити за океаном?
Григорій Клімов — директор з делівері і керівник великої Platform Engineering-практики в EPAM. Понад 10 років він будував свою кар’єру в українському офісі, але війна змусила його з родиною кардинально змінити життя. В березні Григорій з дружиною і трьома дітьми поїхали з рідного Харкова, деякий час провели в ЄС, а згодом — вирушили до Австралії. «Я мріяв жити в цій країні, коли піду на пенсію. Але війна підштовхнула до того, щоб прийняти рішення значно швидше», — каже Григорій.
Ось його історія.
Очільник EPAM Ukraine: «Було б класно мати якісь прозорі, відкриті механізми виїзду за кордон для обмеженої кількості людей»
Керівник EPAM Ukraine Степан Мітіш, який до призначення відповідав за київський та вінницький офіси компанії, дав велике інтерв’ю AIN. В компанії він працює вже 16 років, тобто знає про український IT-аутсорс багато, якщо не все.
dev.ua обрав найцікавіше з розмови.
