Україна за два роки значно скоротила прямий імпорт китайських комплектуючих для дронів. Однак повна відмова від них може дорого обійтися виробникам. За оцінкою TAF Industries, перехід на західні аналоги здатен збільшити витрати на 60% і приблизно настільки ж скоротити виробництво.
Україна за два роки значно скоротила прямий імпорт китайських комплектуючих для дронів. Однак повна відмова від них може дорого обійтися виробникам. За оцінкою TAF Industries, перехід на західні аналоги здатен збільшити витрати на 60% і приблизно настільки ж скоротити виробництво.
Про це повідомляє Associated Press, журналісти якого поспілкувалися з українськими виробниками безпілотників.
За даними української митниці, на початку 2024-го року майже 90% імпортованих деталей для дронів надходили безпосередньо з Китаю. Але за перші вісім місяців 2026-го року ця частка впала до 28%. Утім, це не означає, що китайських деталей стало настільки ж менше. Частина комплектуючих, які Україна отримує з Польщі та Чехії, найімовірніше, теж виготовлена в Китаї. Просто тепер вони потрапляють в Україну через інші країни.
Але компанії поступово налагоджують власне виробництво. Наприклад, три роки тому Vyriy закуповувала в Китаї майже 90% деталей для своїх ударних дронів. Тепер, за словами засновника компанії Олексія Бабенка, 70–80% комплектуючих виготовляють в Україні. Це також дозволяє швидше вдосконалювати техніку, адже країнські деталі можна змінити відповідно до потреб військових за лічені дні, тоді як узгодження змін з іноземними постачальниками іноді займає місяці.
Найбільша проблема — компоненти, які Україна поки не може виробляти самостійно або в достатній кількості. Серед них — магніти для двигунів, елементи акумуляторів, мікросхеми та тепловізійні сенсори. Наприклад, українські компанії можуть самостійно розробляти тепловізійні камери, але змушені імпортувати сенсори, що вловлюють інфрачервоне випромінювання, та спеціальні лінзи.
За словами представника Odd Systems Андрія Таганського, Європа виготовляє близько 600 000 тепловізійних сенсорів на рік, тоді як потреба України оцінюється у 4 млн. Китайські виробники також мають перевагу у вартості та масштабах виробництва.
Ще одна проблема полягає в тому, що українські та російські виробники нерідко звертаються до тих самих китайських заводів.
Олексій Бабенко розповів AP, як його компанія знайшла на захопленому російському дроні сучасні антени для далекої розвідки та наведення. Виробнику вдалося встановити китайського постачальника, після чого українці спробували замовити кілька сотень таких антен.
Спочатку постачальник відмовив, але згодом погодився продати обладнання за однієї умови — угода має залишитися таємницею. Як пояснив продавець, технологію розробляли спеціально для росії.
Ситуацію ускладнюють і китайські експортні обмеження. Пекін кілька разів посилював контроль за продажем дронів та їхніх компонентів із 2023-го року, востаннє — влітку 2026-го. Через це українським компаніям доводиться шукати посередників в інших країнах, що підвищує вартість і терміни постачання.
Українські виробники побоюються, що Китай може ще більше обмежити доступ України до необхідних деталей, але зберегти постачання для росії. Саме тому розвиток власного виробництва вони вважають питанням безпеки.
Рік тому dev.ua писав, що Китай обмежує експорт двигунів, акумуляторів і контролерів польоту для українських дронів, а також ускладнює постачання через треті країни.
