«Необхідність мати ФОП — це дискримінація». Одкровення айтівців про реджект кандидатів роботодавцями
Product Manager Жанна Єнікеєва підняла у LinkedIn тему дискримінації в IT. Айтівці поділилися власними історіями реджектів роботодавцями.
Product Manager Жанна Єнікеєва підняла у LinkedIn тему дискримінації в IT. Айтівці поділилися власними історіями реджектів роботодавцями.
Вона навела три ситуації із досвіду друзів. Роботодавці не наймали цих людей через вік, зачіску чи наявність дитини.
«Звісно, дискримінація при пошуку роботи є серйозною проблемою, яка зачіпає багато людей у всьому світі. Вищезазначені сценарії, які поділилися мої друзі, створюють дійсно неприємну картину того, як деякі роботодавці використовують необґрунтовані критерії для відбору кандидатів, ігноруючи їхні навички, досвід та потенціал», — зазначає Жанна.
Жінка вважає, що прийняття на роботу або відмова у прийомі на роботу повинні ґрунтуватися на професійних якостях кандидата, його відповідності вимогам посади та здатності працювати в команді. Вік, сімейний стан чи зовнішній вигляд не повинні мати жодного значення у прийнятті рішення.
«Однак, на жаль, такі випадки дискримінації все ще зустрічаються. Вони вражають не лише тих, хто стикається з ними безпосередньо, а й суспільство в цілому. Для багатьох це не просто крінж, а реальна перешкода на шляху до кар'єрного зростання та особистого розвитку», — зазанчає вона.
Менеджерка зазначає, що порадилася іі юристом з приводу рекомендацій, як правильно вчиняти, коли вас дискримінують. Ось головні висновки від айтівиці:
«Звісно, ці поради можуть здатися не легкими у реалізації, але разом ми можемо створити світ, де кожен має рівні можливості на ринку праці, незалежно від будь-яких характеристик, які не впливають на їхні професійні якості. Я з вами, я потрапила на дискримінацію», — написала Жанна.
На її допис відгукнулись чимало айтівців. Хтось розповідає свої історії кенселингу роботодавцями.
UI/UX Designer Олексій Широков, зізнається, що багато разів зустрічав відмови через вік, через вигляд тощо. «Ви такий крутий спеціаліст, вам буде сумно у нашій компанії — найцікавіша відмова», — навів він приклад.
Олексій радить тим, хто отримав відмову, не впадати в розпач, а розвиватися, спілкуватися з людьми, вчитися.
Project Manager Ігор Тяжлов навів приклад сучасної дискримінації для чоловіків: «Як вам така дискримінація? Компанію можна зрозуміти…»
Дискримінували за віком і Олену Волошину, Manual QA/QC Engineer: «Я також була у дискримінації за віком. Майже 3 роки тому, ще зовсім зелений трейні QA, я шукала роботу. Виконавши тестове завдання (вебсайт був повністю англомовний), мене запросили на співбесіду, де я попередила СЕО, що у мене англійська початкового рівня. Ми вирішили спробувати пропрацювати пару днів і подивитись одне на одного. Я користувалась перекладачем, коли мені сказали, щоб використовувала тільки англійську. Через чотири години СЕО мене викликала і запитала: „Чего ти тупіш?“. Я відповіла, що зараз не можу без перекладача, через що мене назвали 'стрьомною особою 35-ти років, яка задумала рухатись у ІТ», — поділилася вона.
Після цього жінка знайшла роботу, закінчила чотири курси англійської (зараз Intermediate), маю досвід у тестуванні. «Стрьомну» особу я заблокувала в усіх мережах і її компанію також. Тому судження осіб, які наважуються дискримінувати інших — зневажаю!», — пояснила Олена.
Ольга Шастун, Head of HR, з особистого досвіду назвала кілька причин для дискримінаційних відмов роботодавцями.
Начальник відділу управління персоналом Юлія Кулакова розповіла, що стикнулася із віковою дискримінацією щодо її чоловіка. «Чоловікові зателефонували по резюме, і перше питання — вік. Коли відповів, що за 40, сказали, що не підходить, бо треба до 30. Але отримати такий досвід до 30 ніяк неможливо. До того ж в резюме вік був вказаний. Велике питання до компанії та професійності HR», — зазначила вона.
А ось історія Андрія Харченка, 3d-artist.
«Мені 51 рік, і я маю досвід більш як 10 років лише у галузі геймдеву. Я маю певні проблеми з працевлаштуванням, і було б простіше все списати на ейджизм. Але я знаю, що головний мій недолік — не вік. Я досить прогресивна людина з багатогранним світоглядом, яка здатна збагачувати внутрішній світ молодших за мене колег. Я в гарній формі і енергійний. Мої софтскілз відповідають найвибагливішим вимогам. Проте вони не завжди були такими, і через це я маю певні складнощі. Тому я не хотів би думати, що я не маю оферу через мій вік — мені просто варто приділити увагу портфоліо і вирішити питання з ФОП…
Хоча, як на мене, необхідність мати ФОП більше підпадає під поняття дискримінація, адже таким чином держава спотворила сам принцип взаємовідносин між персоналом та роботодавцем. Це дуже зручно і для роботодавця і для держави. Бо перші позбулися формально головняка та зобов’язань, які накладає українське законодавство на працедавця, а держава має статистику зростання підприємництва. Єдиний, хто програє у цій ситуації, — це найманий працівник — його змушують робити те, що за законом України про працю. І це більша проблема, ніж еджизм, сексизм чи щось інше. Бо на мою думку якщо працівник має високі професійні навички, решта не має значення…»
Дмитро Вільханюк, Sales and Recruitment Consultant, розповів і свою незвичну історію дискримінації. «Мене й самого декілька раз реджектили, назвавши причиною зовнішній вигляд (інвалідність з ампутацією руки). Тож дійсно, ця тема дуже важлива. Хоча не існує ідеальних кандидатів і будь-який професійний менеджер з персоналу з легкістю доведе що кандидат не проходить за якоюсь з вимог, але краще щоб люди знали цих «роботодавців-героїв», — зазначив він.
Є серед коментаторів і айтівці, які вважають, що роботодавець може сам обирати, кого наймати, попри правила і норми законодавства.
«З позицією „роботодавець повинен“ я повністю не згоден. Роботодавець заснував компанію, взяв усі ризики на себе і шукає людей яких він вважає гідними працювати в його компанії. Це корелює з нашою, українською, дикістю — нам всі винні. Та ні. Є вимоги до вакансії, вони різні. „Кандидат без косоокості“ — це вимога. Специфічна. А чому ні? Всі вимоги неможливо описати у вакансії, тому задача кандидата — виявити їх, а потім зрозуміти, чи пасує. Кандидат на вимоги або погоджується, або ні. Звісно, можна шукати середину (якщо в кандидата в голові не порожньо, але компанія повністю має право на рішення, хто буде на неї працювати, а хто ні.
Не згодні — створюйте свою. Наберіть туди гарних, ввічливих, традиційних… І не дай Боже хоч когось із кандидатів ви таким не визнаєте. Ось і повернулась дискримінація задом. Як не дивно, найматися йдете Ви. Змагаєтеся за місце Ви. Не перекладайте відповідальність на компанію. Її задача — знайти свою людину. Якщо питання Вам не пасують — Ви не її людина», — зазначає бізнес-аналітик Антон Левандовський.
Погоджується із ним і Артем Маліновський, 3D Environment/Props artist: «Цікаво як би повели себе ви, як власник компанії, якби на роботу до вас наймався відвертий гомофоб чи расист з навичками, які вам ідеально підходять. Напевно б одразу взяли?».
«Моя галера — мої правила. Подаючи резюме, ви вже умовно даєте згоду на них», — зазначив Frontend Developer Дмитро Чеканніков.
Більше коментарів можна почитати тут.