«Чому нас в Дія City заганяють? Хочуть підвищити податки». Співзасновник ELEKS про гроші, кадри та виклики для українського IT

dou опулікував велике інтерв’ю з головою ради директорів компанії ELEKS Олексієм Скрипником. dev.ua вибрав найцікавіше.

Залишити коментар
«Чому нас в Дія City заганяють? Хочуть підвищити податки». Співзасновник ELEKS про гроші, кадри та виклики для українського IT

dou опулікував велике інтерв’ю з головою ради директорів компанії ELEKS Олексієм Скрипником. dev.ua вибрав найцікавіше.

Що таке ELEKS сьогодні

В ELEKS сьогодні близько 2000 людей. З них у Львові 80%. У Києві офіс має близько 300 людей, у Тернополі й Франківську — по 150, у Польщі трохи менше, в Америці — близько 50. В останній рік ми набираємо фахівців де завгодно. У Харкові вже є 40 співробітників, і вони просять там відкрити офіс. Тож сьогодні шукаємо локацію.

ELEKS має бізнес-юніти в Америці, Європі, Канаді та на Близькому Сході. Бізнес-юніт відповідає за розвиток певного регіону. Ми робимо так, щоб бізнес-юніт і його менеджмент мав власні цілі розвитку, але разом з тим враховував цілі всієї компанії. 

Про розподіл ролей у компанії

80% топменеджменту компанії за кордоном.  Рада директорів розробляє стратегію компанії та доносить її до топменеджменту. У раду директорів входить СЕО компанії. Він є сполучною ланкою між топменеджментом і радою директорів. У СЕО є ще Advisory board — радники, які допомагають йому розвивати компанію. Він їх набирає з топлюдей у світі. СЕО наймає і топменеджмент, а рада директорів тільки затверджує найм.

На мені розвиток Північної Африки та Близького Сходу. Нашу молодь не сприймають як керівників, тому до шейхів їжджу я.

Усі члени ради директорів мають низку «живих» проєктів. Двоє керують продуктами, один — СЕО, ще один відповідає за проєкти. Сьогодні розмірковуємо над тим, щоб створити компанію на рівні борду, яка керуватиме інвестиціями.

Про геніїв та найм

У 1995 році мені вдалося набрати десятьох геніїв. Це були люди з IQ понад 140.  Я набрав хлопців, які були чемпіонами України з програмування. Нині вони співзасновники ELEKS. Вони мають великі пакети. І з тих десяти людей один пішов у Google й один живе в Польщі. Решта працюють на ELEKS. Але всі зберігають свою частку в компанії.

Я не знаю етапів найму розробників у компанію зараз, бо наймаю лише топменеджмент. Але, напевно, ключова відмінність від інших в тому, що ми багато часу витрачаємо на інтерв’ю з кандидатами.

Про кадрові небезпеки

Я бачу небезпеку в тому, що універсальних спеціалістів стає менше. Я шість чи сім разів принципово змінив свою спеціальність: починав інженером-електриком, потім був програмістом, PM, СЕО компанії, політиком, головою борду, стартапером. Мені в кайф. Ключове питання: наскільки людина готова перебудуватися? Наприклад, наш СЕО Андрій Крупа — колишній юрист. І він кращий СЕО, ніж я.

На позицію СЕО претендували 28 людей, а коли обирали фіндиректора, їх було 35. Але на відборі фіндиректора ставили одне питання — просили пояснити кризу 2008 року з погляду фінансів.

Для мене було шоком, що багато хто не дивився фільм «Гра на пониження» і не цікавився цією подією взагалі. А мені потрібна була людина з широким світоглядом. Я всім пояснюю, що фінансова криза 2008 року — це гра в гарячу картоплю, де програє той, в кого вона лишилася в руках. 

Помилка багатьох наймачів у тому, що їм здається, ніби треба набирати інструменталістів. Але С-рівень — це люди, які мають вміти дивитися на зірки, мріяти, думати трохи в іншому масштабі. На такі посади потрібні фахівці, які мають бачення.

Світогляд, бачення можна і треба розвивати через книжки, бізнес-школи. На початку ELEKS шансу потрапити в компанію не було, якщо ти не прочитав «Хроніки Амбера» або «Дюну». Зараз такого вже немає.

Про перегрітий ринок та освіту айтішників

Сьогодні вирішили фокусуватися на конкретних спеціалізаціях, а не бути всеїдною компанією.  Вирішили вирощувати кадри. Вкладаємо багато коштів у розвиток ELEKS академії, щоб набирати охочих на навчання якомога раніше. Ми бачимо, наскільки ринок кадрів «червоний». Хочемо, щоб в нас з’являлося більше спеціалістів, яких ми вчимо. Краще, коли навчиш людей і не боїшся, що вони підуть, ніж коли не навчиш і боїшся, що вони в тебе залишаться.

Академія для нас — не бізнес. Ми принципово не хочемо на цьому заробляти. Бо, коли починаєш заробляти, знижуєш планку.

До нас на перший іспит приходить 500 охочих. З них ми вибираємо всього 50, які йдуть на розмову з розробником. Після цього з них залишається 25. Якби ми хотіли робити бізнес, ми б з 500 залишили 400. 

Наше завдання — спеціалізація. 

Про IPO і фондовий ринок

ELEKS ще замала для IPO. Потрібно мати мінімум 50 млн євро прибутку, щоб окупити всі витрати. Не впевнений, скільки саме зараз, але традиційно IPO коштувало близько $10 млн. Коли тобі не буде шкода цих грошей на IPO, тоді можна йти.

Треба виходити на фондовий ринок по Nasdaq чи на лондонські біржі. Туди виходять, щоб отримати спекулятивний капітал й оцінка компанії була в рази вищою. Чи будемо ми до цього готові? Не знаю.

Про роботу на українському ринку

З усіх замовлень, що має ELEKS, на український ринок припадає близько 0,5%. Це без урахування військових проєктів, які поки що більше схожі на стартапи. В українському сегменті в нас є лише Doctor Eleks. Близько 70% ринку медичних інформаційних систем в Україні наші, але це приблизно 0,5% від того, що ми робимо загалом.

Український ринок найскладніший. Ніде немає такої забюрократизованості й такого рівня корупції. Навіть в арабських країнах. 

Наш основний ринок американський, але його зараз трясе. Тому дивимося в бік арабських країн.  

Про гендерні стереотипи та ейджизм

Існує проблема менеджерського зростання, досвідченості. Змінилося покоління. Сьогодні люди психологічно інші. Якщо раніше ти міг сказати: «Що за фігню ти написав?» і використати обсценну лексику, то тепер боронь боже. Одразу скажуть, що їх знецінили й образили. І ти розумієш, що треба поводитися інакше.

Я вважаю, що це покоління дуже класне. Воно не жило при «совку» — це найкласніше, що сталося з Україною. Ці люди не розуміють, що таке піонери, комсомольці, підлість «совка». Вони вільні. Це ключова перевага.

Коли ми були зовсім маленькі, казали, що не будемо набирати понад 30% жінок. Сьогодні понад 40% співробітників компанії — жінки.  Сьогодні в ELEKS нормальне конкурентне середовище — обирають найкращого й немає різниці в гендері. У нас є Senior Developer’и жінки, хоча їх не стільки, скільки хлопців.

У компанії є проблема ейджизму. Це стосується старших людей. Ми наймаємо їх. Наприклад, брали на девелоперську посаду людину 57 років. Але їм потрапити в ELEKS складніше, і це часто пов’язано не так з віком, як з поганими звичками, з поганою англійською, рудиментами «совка».

Про кризу 2020 року

На рівні ELEKS ми класно пройшли кризу 2020-го. Ми не звільнили жодного працівника саме через кризу. Тоді знімали людям зарплату. Понад 80% працівників погодилися на це, а були й такі, хто не погодився — це було добровільно. З ними ми нічого не робили — просто така людина, тобі це може подобатися або ні. Але у жовтні ми всім повернули гроші й усе компенсували. Річ у тім, що у травні-червні ми не знали, якою буде криза, й боялися, що вона мінімум на рік. Тому робили запас, щоб не звільняти працівників.

Про Дія City і ФОП 

«Дія» мені подобається, але шалено не подобається те, що зараз пробують робити з податками. Як людина, яка п’ять років була в парламенті, я розумію, що за цим стоїть.Чому нас в Дія City заганяють? Дуже проста річ, яку навіть не пробують приховати — хочуть підвищити податки. Зробити це для величезної кількості ПП-шників важко. Та й айтішники заважають прибрати ту чи іншу форму ПП.

Наміри Мінцифри абсолютно позитивні — я вірю. Але до Мінцифри є ще пан Гетманцев. Він послідовно і тупо знищує бізнес в Україні, не розуміючи, що не завжди треба різати корову, яка дає молоко. Можна просто доїти її.

Я боюся, що головна проблема Дія City в тому, що це буде кльово, поки, умовно, замість обіцяних 5% не поставлять 20 чи 30%

І ми не зможемо запобігти цьому, бо поки що ми слабко демократична країна. Буде метод пряника й батога.

Про сучасне IT і його майбутнє

Галузь сьогодні почувається фантастично. У 1998–1999 роках на українському ринку всього було близько 40 компаній. Зараз лише у Львові їх 500, і 2 000–3 000 компаній загалом в Україні. Думаю, у нас жодна сфера, яка розвивається, не давала приросту у 20–30% щороку.

Ключове обмеження сьогодні — кадри і їхня якість. Сьогодні модно йти в IT. І йдуть усі: починаючи від тренерів фізкультури і закінчуючи істориками. Але ключове питання в тому, що ці люди вміють. Якщо говорити про глобальний ринок — чим знамениті українці? Що в нас такого, чого немає в інших? Нам часто дають складні завдання у стилі mission impossible. А це означає, що ти не лише вмієш програмувати, а й добре знаєш математику, бізнес-процеси, вмієш робити складний проєктний менеджмент. Якщо твої конкуренти готують систему за три роки, ти ту саму систему готуєш за дев’ять місяців. У цьому перевага.

Хвилююся, що можемо вийти на таку точку, на якій нещодавно була Ірландія. Там аутсорс був на високому рівні, але потім ресурси закінчилися, і компанії покинули Ірландію. 

Ризики — це ефект індика: коли той впевнений, що буде планомірно зростати, але не здогадується про День подяки.

У мене постійно є відчуття, що насувається світова криза. Я пережив п’ять криз: 1997–1998, 2001, 2007–2009, 2014 через війну з Росією і кризу 2020-го. Боюся, далі може трапитися шторм, який знесе всю індустрію.

Про власні стартапи

Зараз є компанія Luftronix, яка займається дронами, що літають без GPS — це optical flow navigation. Такі дрони потрібні у воєнній сфері, для польотів у трубах, ангарах. Також у цій сфері пробуємо робити безпілотні керовані машини. 

Ключова проблема стартапів у компанії — знайти людей, в яких горять очі.

Часто аутсорсинг критикують за те, ніби спеціалісти з цієї сфери не готові працювати в продукті. Це брехня. Насправді часто люди з аутсорсингу працюють краще, ніж ті, хто перейшов з продукту на продукт. Бо їхнє завдання — отримувати результат. Але є багато побічних ефектів. Стандартна помилка, коли робиш спіноф, — не давати великий відсоток власності. Коли залишаєш його на рівні 5%, людям нецікаво. 

За моєю суб’єктивною оцінкою, 50% продуктового стартаперського ринку України — на темному боці. Це люди, які не збираються створювати продукт, вони прийшли з’їсти гроші інвесторів і роблять це свідомо. 

Українська IT-компанія ELEKS відкрила офіс в Швейцарії
Українська IT-компанія ELEKS відкрила офіс в Швейцарії
По темi
Українська IT-компанія ELEKS відкрила офіс в Швейцарії
Скелети в шафі аутсорсингу. «Українська індустрія живе із комплексом «меншовартості»
Скелети в шафі аутсорсингу. «Українська індустрія живе із комплексом «меншовартості»
По темi
Скелети в шафі аутсорсингу. «Українська індустрія живе із комплексом «меншовартості»
Ми - не раби раби - не ми. Реакція айтішників на висловлювання Макса Полякова про рабство на аутсорсі
«Ми — не раби, раби — не ми». Реакція айтішників на висловлювання Макса Полякова про рабство на аутсорсі
По темi
«Ми — не раби, раби — не ми». Реакція айтішників на висловлювання Макса Полякова про рабство на аутсорсі

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-bot.

А також підписуйтесь на наш Telegram-канал — dev.ua | IT України.

Читайте також

Українська IT-компанія ELEKS допомагатиме прискорювати цифрову трансформацію у Японії
Українська IT-компанія ELEKS допомагатиме прискорювати цифрову трансформацію у Японії
Українська IT-компанія ELEKS допомагатиме прискорювати цифрову трансформацію у Японії
Мільйони в IT-освіту й десятки навчальних програм. Як EPAM, SoftServe, ELEKS, Intellias, Luxoft та інші дбають про майбутніх співробітників
Мільйони в IT-освіту й десятки навчальних програм. Як EPAM, SoftServe, ELEKS, Intellias, Luxoft та інші дбають про майбутніх співробітників
Мільйони в IT-освіту й десятки навчальних програм. Як EPAM, SoftServe, ELEKS, Intellias, Luxoft та інші дбають про майбутніх співробітників
У середині жовтня гучна новина про те, що Ajax інвестував у розвиток КПІ 800 000 грн підштовхнула до думки розібратися, чи багато IT-компанії інвестують у освіту для своїх майбутніх співробітників. Ми вже писали про те, як IT-компанії конкурують з університетами. Також розповідали, як студенти обирають замість студентської лави роботу, бо навчатися їм нецікаво.  Сьогодні розповідаємо про те, навіщо й скільки грошей великі аутсорсери інвестують у IT-освіту. Аби чітко розмежувати вклад в освіту кожної окремої компанії, наводимо їхні відповіді цитатами відповідальних за освітній напрямок менеджерів. 
«Нам складніше працювати з одеситами, ніж з харків’янами». В ELEKS розповіли, де відкриють наступний офіс
«Нам складніше працювати з одеситами, ніж з харків’янами». В ELEKS розповіли, де відкриють наступний офіс
«Нам складніше працювати з одеситами, ніж з харків’янами». В ELEKS розповіли, де відкриють наступний офіс
«Поки 30 років не стукне, кожен футболіст вірить, що гратиме в Лізі чемпіонів. Я й сам вірю, але треба мати план Б». Як живе єдиний в Україні професійний футболіст-айтішник
«Поки 30 років не стукне, кожен футболіст вірить, що гратиме в Лізі чемпіонів. Я й сам вірю, але треба мати план Б». Як живе єдиний в Україні професійний футболіст-айтішник
«Поки 30 років не стукне, кожен футболіст вірить, що гратиме в Лізі чемпіонів. Я й сам вірю, але треба мати план Б». Як живе єдиний в Україні професійний футболіст-айтішник
Артем Малиш — діючий професійний футболіст. Він — голкіпер ФК «Інгулець», який сьогодні йде на 14–му місці (з 16– ти) Української Прем'єр Ліги. Кілька років тому хлопець почав займатися IT, не припиняючи грати в футбол. Де більше заробляє, як нашому герою вдається поєднувати дві професії і яке майбутнє він обере, читайте в нашому матеріалі.

Обговорення

Коментарів поки немає.