Війна відібрала багато, проте не прагнення до навчання. Розповідаємо історії ветеранів та членів їх родин, які повернулися до цивільного життя та вирішили пов’язати його з IT.
Війна відібрала багато, проте не прагнення до навчання. Розповідаємо історії ветеранів та членів їх родин, які повернулися до цивільного життя та вирішили пов’язати його з IT.
Восени 2023 року майже 60 охочих опанувати основи комп’ютерних наук та програмування приєдналися до першого етапу програми «ІТ для ветеранів». Серед них як ветерани, чинні військові, а також їхні близькі. Для проходження неважливі вік, проживання чи попередня освіта. Єдине, що має значення, — бажання навчатися та розвиватися в ІТ. Учасники програми Ілля Климчук, Інна Миколаєнко та Валентина Черняк поділились враженнями про те, з якими викликами зустрілись та що сподобалось найбільше.
Ілля Климчук — ветеран ЗСУ. У 2014 році він вступив до добровольчого батальйону. Через два роки Ілля пройшов чотиримісячні офіцерські курси Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. «З 2017 року я служив на контрактній службі в ЗСУ. Пережив поранення, дві контузії. Мав звання лейтенанта, був звільнений з військової служби за станом здоров’я».
Чоловік зізнається, що дізнався про старт програми в соціальних мережах, вирішив спробувати свої сили. Він інженер-електрик за освітою, працював інженером-проектувальником. Крім того, мав досвід роботи системним адміністратором. У 2022 році Ілля завершив курс IT-Generation.
Серед напрямів зупинив свій вибір на DevOps. На питання, чому варто йти на програму, Ілля має чітку відповідь.
«В ІТ немає ліміту, куди зростати. Твої можливості — безмежні. Це варте того, аби спробувати та оцінити свій рівень».
Про англійську Ілля згадує як про один із найважчих етапів. «Тест з граматики спочатку здав на А1, згодом підвищив до А2. Наразі вивчаю англійську з волонтером з Англії, носієм мови. Хочу покращити свій рівень до B1». За словами Іллі «прокачувати» англійську допомагають спеціальні додатки, такі як Duolingo, а також перегляд фільмів. Серед його особистих рекомендацій називає фільм «Топ Ган: Маверік».
Ілля ділиться, що реадаптація до цивільного життя після військової служби — довгий та складний процес. «У військових, які служили в АТО, часто можуть бути проблеми з працевлаштуванням. Поранення або інвалідність ще більше ускладнюють цей процес. Саме тому навчальні програми можуть стати місточком у їх поверненні до цивільного життя».
Шлях в ІТ гарантований не лише тим, хто має технічну освіту. Про це говорить Інна Миколаєнко. Її чоловік та брат знаходяться у війську. «На початку повномасштабного вторгнення брат з мамою перебували в окупації під Херсоном. Важко, коли не можеш отримати навіть короткої звістки від найрідніших людей», — згадує Інна.
Вона працює з дітьми, які мають порушення інтелектуального та фізичного розвитку. Її стаж роботи логопедом-дефектологом та практичним психологом вже сягнув 20 років. Інна зізнається, що про зміну професії думала давно. За її словами, ІТ-сфера підкупила тим, що дає змогу побачити результат своєї роботи одразу. У 2021 році Інна вже починала проходити в EPAM осінній набір Front-End Online Program. Тоді не вдалося підкорити JavaScript, повпливала й хвороба на коронавірус.
Інна пригадує: «Я знала, що не досягла своєї мети у 2021 році, тому чекала нового набору навесні 2022 року. Але сталося 24 лютого. Збирання речей, поїздки, два поранення чоловіка — тоді навчання відійшло на другий план».
Чоловік Інни стоїть на захисті країни з 2014 року. Його підтримка та віра в те, що все вийде, переконала зробити вирішальний крок та вступити на програму, розроблену для ветеранів та їх рідних. За словами Інни, її також надихнув приклад друга сім’ї. У 2016 році він почав вивчати ІТ. Зараз успішно працює Java-спеціалістом.
«Коли для кожного етапу програми є чіткі правила, рухатись простіше. Втім, в ІТ не завжди так, треба проявляти гнучкість та винахідливість», — стверджує Інна. Окрім цього ця сфера вимагає певної посидючості. «Мені завжди було складно всидіти на місці. Проте зараз ловлю себе на думці, що за чотири години вставала двічі. Навіть мій кіт дивується, бо вважає робоче крісло своїм».
Процес навчання «ІТ для ветеранів» складається з двох етапів: вивчення основ ІТ та заглиблення в спеціалізацію на вибір. «Я ознайомилась зі всіма напрямами, впевнилась, що душа лежить до Front-End», — зазначає Інна. Вона ділиться, що нині витрачає на навчання мінімум чотири години щодня. «Коли ти вивчаєш абсолютно нову для себе інформацію, здатен ефективно засвоїти 10-35%. Якщо я щось не розумію, відкладаю матеріал на деякий час та повертаюсь до нього згодом».
У світі панує багато стереотипів. Один із них полягає в тому, що коли ти досягаєш певного віку — змінювати професію надто ризиковано, а навчатись нового — занадто боязко.
«Усі кордони — лише в нашій голові. Мої 40 років дають мені змогу дозволити собі все. Не дивіться на книжечку, яка називається паспорт. Хочете — дійте, робіть, не відмовляйте собі», — ділиться Інна.
За її словами, почати шлях в ІТ для неї — це як пройти особистий Рубікон: «Зрозуміти, що я не лише хочу, але й можу».
Валентина Черняк має освіту інженера-електрика. В минулому митна брокерка та приватна підприємиця, про навчання ІТ-спеціальності вона думала роками. У 2022 році Валентина приєдналась до вивчення Python на Prometheus платформі. Втім 24 лютого 2022 року зламало всі плани. Від початку повномасштабного вторгнення вона втратила на війні чоловіка, її син сьогодні захищає Україну. «Це напруження почалося з 24 лютого, воно не минає дотепер. Втім, є два рішення: страждати та нічого не робити, або „збивати масло руками“. Я обрала друге».
За словами Валентини, найважче давалось засвоїти великий обсяг інформації. «Треба вміти себе організувати, спланувати та встигнути виконати необхідний обсяг роботи». Серед спеціалізацій вона зупинила свій вибір на Java.
Вона згадує, що окрім технічного тесту, одним з етапів відбору на початок вступу був тест з англійської: «Мій рівень А2, я вмію читати, писати, але розмовляти поки що складно. За пару тижнів до старту програми почала займатись з репетитором». Жінка зізнається, що покращувати мову також допомагають онлайн додатки. «Основна теорія на програмі побудована українською мовою, коли опановуєш спеціалізацію додається англійська термінологія. Насправді, якщо є бажання і мета, англійську можна наздогнати в процесі», — каже вона.
Серед переваг програми Валентина наголошує на менторстві як можливості підтримувати більш індивідуальний формат навчання.
«Мені особливо сподобалось, що на лекцію могли прийти викладачі з інших напрямів. Коли люди горять своєю справою — це дуже надихає. Ми часом не встигали опанувати якусь тему, але ментори завжди йшли на зустріч», — згадує Валентина.
Крім того, великими плюсом стало обмеження, яке унеможливило відкриття наступної навчальної частини без проходження попередньої. «Такий формат стимулює до регулярних занять».
Переважна більшість учасників програми — ветерани. Вони виділили основні пункти важливі для соціальної адаптації та реінтеграції ветеранів:
