«У нас більше мільярда користувачів по всьому світу»: як працює інженер стратегічного рівня в Docusign

З Чернігівщини — у глобальну компанію

— Розкажіть трохи про себе — чим займаєтесь, як потрапили в DocuSign?

Я з Чернігівської області, вчився в КНУ імені Шевченка на радіофізичному факультеті. Займаюсь програмуванням понад 13 років. У Docusign — із вересня минулого року.

Це американська компанія, яка займається електронним підписом і документообігом. Якщо вам знайомі українські сервіси типу Вчасно, то Docusign — це глобальний аналог, дуже великий. У нас понад мільярд користувачів у більш як 180 країнах світу.

Довгий старт

Процес найму на позицію тривав 9 місяців: від першого контакту з рекрутером до оферу. Це була позиція на рівні Principal Engineer — фактично права рука VP або директора інженерії. Вимоги надвисокі. Одна річ — писати код. Інша — будувати архітектуру, оптимізувати продукти у розподілених командах, бачити та імплементувати стратегію.

Було подано сотні заявок, адже позиція передбачала роботу на перетині архітектури, технічної стратегії та взаємодії з топменеджментом. Першим етапом була розмова з VP of Engineering, далі — багаторівневе інтерв’ю з алгоритмічними задачами, системним дизайном і технічними раундами з Principal-інженерами, а також обговорення з директором інженерії.

Інженер, який думає стратегічно

— Яка ваша роль у компанії? Ви більше про код чи про планування?

Окрім розробки, я відповідаю за технічний розвиток багатьох продуктів або їх ключових частин. Імплементую та аналізую стратегічні технічні рішення, планую архітектуру на кілька кварталів уперед і координую її з бізнес-цілями. Також розробляю платформу для повторного використання коду між продуктами й допомагаю командам працювати ефективніше.

— Ви прив’язані до якоїсь конкретної команди?

Ні, моя позиція не командна, а горизонтальна. Я працюю на рівні з директором чи віцепрезидентом інженерії (VP of Engineering) залежно від цілей компанії на цей момент, допомагаю запускати нові ініціативи, готувати їх до масштабування, менторю інженерів.

У нас є термін DRI — Directly Responsible Individuals. Це коли людина відповідає не просто за концепцію, а за весь флоу функціоналу — від ідеї до реалізації.

Про фічі для великих замовників і ревіталізацію старих продуктів

— Які саме фічі ви куруєте?

Один з останніх напрямів — покращення клієнтської телеметрії. Я провів аудит наявних подій, впровадив розширене клієнтське логування та інтегрував сучасні інструменти моніторингу. Це дало змогу значно покращити видимість у складних користувацьких сценаріях і швидше реагувати на аномалії.

Ще один напрям — технічне оновлення великого продукту, який компанія придбала понад 10 років тому, але тривалий час не розвивала. Я курую повну його ревіталізацію: модернізую архітектуру, оновлюю фронтенд-ядро, UX/UI, оновлюю застарілі бібліотеки та впроваджую узгоджені інженерні практики. Це вже дало покращення в maintainability та зниження технічного боргу та забезпечило готовність продукту до масштабування і роботи з новими сегментами клієнтів.

Коли документ важить 50 МБ, а флоу триває місяць

— Які технічні виклики стоять перед вами зараз?

Є фічі для великих клієнтів. Наприклад, у них буває флоу підписання документа, який триває місяць, залучає десятки, а то й сотні людей, і кожен крок — це ще один шар складності.

Буває, користувачі завантажують документ на 50 МБ і більше ніж 2000 сторінок, і наша система починає працювати некоректно. Моя задача — проаналізувати ситуацію, знайти вузьке місце, скласти план і передати його у виконання. Наприклад, ми змогли зрозуміти як оптимізувати час завантаження документа в декілька разів — і це вже перемога.

Як робив Market by Mono 

До Docusign я працював у проєкті Monobank над створенням їхнього маркетплейса. Це було влітку 2023 року, коли платформа ще навіть не існувала — ні бекенду, ні фронтенду. Мене порекомендували як людину, яка може в короткі терміни розробити архітектуру, налаштувати процес роботи та найняти команду.

Моя зона відповідальності була чітка: фронтенд-архітектура маркетплейсу, який відкривається у вебі через додаток Monobank. Я будував усі процеси для фронтенд-команди, визначав технічні практики, інженерні підходи й забезпечував їх реалізацію. Працювали контрактно рік. За цей час ми збудували MVP, підготували до релізу — і я завершив співпрацю.

Як потрапив у США

У США я переїхав у 2022 році — до Каліфорнії. 

В Каліфорнії провів рік. А потім дружина отримала оффер від компанії Apple, з офісом в Остіні (Техас). Тож треба було знов переїхати.

У США — інша культура відповідальності: «Це твоя зона — і це твоя відповідальність»

Я порівнюю менталітет в українських та американських компаніях. В Україні звично перевіряти, перепитувати, контролювати, що відбувається «ліворуч і праворуч». А в США ти відповідаєш тільки за свій напрям.

Тут ти, як і в Європі, покладаєшся на кожного члена команди. Є «кодекс поведінки» — ти маєш бути певного рівня професіоналом. Якщо твоя ефективність низька — не звільняють одразу, але скажуть: давай покращувати.

Інженери самі ініціюють задачі, бо хочуть покращити продукт. А я, як Principal Engineer, допомагаю обрати правильні технічні рішення — щоб під час performance review я міг чесно сказати: ця людина зробила круту роботу.

Конкуренція в компанії висока, постійний найм, тому кожен намагається бути максимально корисним і ефективним. Це стимулює до зростання.

3D-моделювання — як хобі й основа майбутнього продукту

Поза основною роботою я працюю над власним продуктом, який пов’язаний із 3D-моделюванням. Його коріння — ще в часах роботи в компанії Kantar у 2015–2018 роках, де я створював VR-рішення для Microsoft Hololens.

Сьогодні проєкт на вузькому етапі розвитку — є кілька клієнтів, які користуються продуктом, але він не публічний. Проте саме цей напрямок я хочу розвивати як бізнес.

Мрія — Unicorn з українським корінням

Я хочу зробити українського єдинорога. Продукт, який матиме світове визнання, але інновації та розробка будуть саме в Україні.

Менторство як місія: як інженер Docusign допоміг змінити життя своїм підопічним

Один із ключових принципів, за яким я живу, — відповідальність за розвиток інших. У різні періоди я менторив як початківців, так і тих, хто вирішив радикально змінити карʼєру у зрілому віці. Ось кілька історій.

«Хочу довести сину, що можу стати айтівцем після 45»

У 2021 році я натрапив у LinkedIn на профіль чоловіка, якому було 46–47 років. У того майже не було знань у програмуванні, але було бажання вчитися.

Це стало вирішальним. Ми уклали договір, почали співпрацю.

Йому було дуже важко. У нас були pull-реквести з сотнями коментарів. Але він вчився, виконував усе чітко, адаптувався під високий темп і вимоги.

Через півтора року, коли обсяг задач майже вичерпався, я запропонував підопічному зростати далі. Згодом той написав:

«Американська компанія зробила мені офер». Він отримав гідну компенсацію і продовжив кар’єру в ІТ.

«У 17 років краще знав, як відмазатися, ніж як писати код»

Був і контрастний досвід. У той самий проєкт я найняв студента — 17 років. Його основна задача була вигадувати нову відмазку, чому щось не зроблено.

Цей кейс лишив гіркий післясмак, але став ілюстрацією: мотивація і самодисципліна — важливіші за вік чи формальні навички.

Менторство як стратегія

Ще один масштабний приклад менторства був у компанії Kantar, де я очолював напрям Innovation Engineering. Через брак бюджету запропонував нестандартне рішення: найняти чотирьох студентів і самостійно їх лідити, а також створити Brainstorm Team з вже існуючих розробників для обробки та розбудови ідей.

За 8 місяців ми зробили шість концептів, пʼять із яких пішли у продакшн. Хтось із них став сеньйором, хтось лідом, хтось менеджером. Я дуже щасливий, що вони досягли висот.