«Замовники й PM жартували, щоб я не поспішала та трохи розслабилася». Як розробниця зі Львова будує AI-Healthcare систему в США: інтерв’ю з українкою, яка підкорила глобальне IT

Хист до точних наук і похід в IT

У дитинстві я мріяла про танці, але в школі мене найбільше захоплювала математика. Алгебра, геометрія, фізика — це було щось, від чого я отримувала справжнє задоволення. Пригадую момент, коли готувалась до вступу в університет: сіла розв’язувати фізику ще затемна вранці, а коли підняла голову від зошита, на вулиці вже була ніч. Я навіть не помітила, як пролетів цілий день. Цей стан «потоку» завжди супроводжував мене, коли працювала з точними науками. І до сьогодні я отримую величезне задоволення від того, коли маєш складне завдання, ламаєш над ним голову, а потім знаходиш рішення. Це той момент, коли відчуваєш справжній кайф від роботи. 

В IT я прийшла ще тоді, коли ця сфера не була настільки популярною, як сьогодні. У мене дві освіти — технічна й економічна, і мама наполягала, щоб я будувала кар’єру в економіці. Але я дуже швидко зрозуміла, що моє серце все ж таки в технологіях. 

«Я навчилася не просто писати код»

Моя перша компанія — ELEKS, і хоча я протягом 14 років в IT працювала й в інших компаніях, з часом повернулася. Це було свідоме рішення: я зрозуміла, що цінності компанії збігаються з моїми, і тут я можу розвиватися найбільш гармонійно. За ці роки встигла попрацювати з різними доменами — від фінансів і e-commerce до healthcare. Кожен новий проєкт додавав досвіду, і я завжди намагалася дивитися не тільки на свій шматок коду, а й на систему в цілому. Думаю, саме це й допомогло мені вирости від фронтенду до full-stack і далі — в бік архітектури. 

Цей перехід стався природно. Я ніколи не боялася нових викликів: якщо треба було взяти бекенд-задачу, я бралася; якщо потрібно було розібратись у хмарній інфраструктурі чи DevOps-процесах — я це робила. 

Мабуть, найбільшим досягненням для мене було те, що я навчилася не просто писати код, а пропонувати рішення, які змінюють роботу десятків команд і впливають на продукт у цілому.

Привіт, Америко!

Я задумалася про переїзд ще до початку війни, але довгий час не була впевнена, куди саме рухатися. Коли з’явилася можливість, усе склалося цікаво: я отримала дві пропозиції одночасно — одну від поточного проєкту з релокацією в одну з країн Азії, і другу — релокацію в США від моєї компанії.

Вибір не був легким, і конкурс на релокацію був серйозний: оцінювали не лише технічні навички, а й здатність швидко адаптуватися, працювати у великих командах та ухвалювати рішення, які впливають на продукт у масштабі всієї компанії. Цей процес допоміг мені одразу зрозуміти, що робота в США буде складною, але водночас надзвичайно цікавою й корисною для професійного росту. Він показав, що важливо не тільки вміти писати код, а й мислити системно, брати відповідальність за архітектурні рішення та впливати на роботу десятків людей одночасно.

Я зараз живу в Чикаго. Це місто, яке надихає своєю архітектурою та динамікою життя.

Я працюю над однією з найбільших і, на мою думку, найсильніших медичних страхових компаній у США. Це продукт національного масштабу, який щодня використовують мільйони пацієнтів, лікарів та адміністраторів. Моя робота охоплює і фронтенд, і бекенд, й архітектурну інженерію. Я наче універсальний інженер, який бачить систему цілісно — від інтерфейсу користувача до бекенд-логіки й масштабованої інфраструктури. Це дає мені змогу не просто виконувати завдання, а будувати комплексні рішення, які реально працюють у масштабі національної системи та впливають на життя людей: швидкий доступ до інформації, стабільність роботи сервісу, безпека даних і комфорт для користувачів.

«Менеджер замовника буквально кричав, що дуже задоволений моєю роботою»

Найважчим у період адаптації в США було звикнути до масштабу та швидкості проєктів. В Україні я працювала над великими продуктами, але тут усе було ще глобальніше: десятки команд, тисячі користувачів, високі вимоги до стабільності та безпеки. Крім того, я раніше ніколи не працювала з американською страховою системою, і спочатку не мала уявлення, як із нею взаємодіяти. Потрібно було швидко зрозуміти нові процеси, інструменти та стандарти компанії, одночасно підтримуючи ефективність своєї роботи.

Швидко влитися допомогли кілька чинників.

По-перше, широкий технічний стек — я вже мала досвід і у фронтенді, і в бекенді, і в архітектурі, тож могла брати на себе різні завдання та швидко знаходити рішення.

По-друге, гнучкість і готовність навчатися — я звикла швидко освоювати нові технології та підходи, тому навіть нові системи або інструменти не лякали.

По-третє, адаптивність і комунікаційні навички — я вміла працювати в команді, швидко розуміти процеси й підлаштовуватися під них. Насправді я так швидко втягнулася в роботу, що замовники й мої PM жартували, щоб я не поспішала та трохи розслабилася.

Такі моменти одразу додають впевненості й показують, що твоя робота реально впливає на продукт і людей. У результаті вже за перші місяці я змогла почати пропонувати покращення, які реально оптимізували роботу команд і підвищили продуктивність системи.

Сміливі рішення у країні можливостей

Різниця між українським та американським IT є, але не надто велика. Основне, що відрізняє США, — це фокус на розумінні бізнес-потреб та універсальність: тут часто цінують розробника, який може брати завдання і на фронтенді, і на бекенді, розуміти продукт цілком і пропонувати оптимальні рішення. У решті роботи процеси, технології й підходи дуже схожі на те, до чого звикли в Україні. 

Моє перше значне досягнення в США відбулося вже на першому проєкті у сфері healthcare insurance. Коли я приєдналася, система була побудована як великий моноліт: усі команди працювали над одним продуктом, що створювало складнощі з релізами, інтеграціями та масштабуванням.

Це рішення дало змогу командам працювати автономно, без конфліктів при релізах, і значно підвищило швидкість розробки. Ідею прийняли колеги та швидко реалізували на практиці. 

Уже після перших змін стало очевидно, що підхід трансформував роботу команд: кілька команд могли паралельно працювати над різними частинами продукту, нові функції виходили швидше, а інтеграція з іншими системами стала безпечнішою та передбачуванішою. Час релізів скоротився з кількох тижнів до кількох днів, а швидкість завантаження ключових модулів зросла більш ніж на 40%. Така архітектурна трансформація стала ключем до масштабування продукту й дала змогу компанії швидко розширювати сервіс на нові ринки та впроваджувати нові функціональні можливості. 

Цей досвід продемонстрував, що моя робота не обмежується написанням коду: я пропоную системні, стратегічні рішення, які змінюють роботу десятків фахівців, оптимізують процеси і формують майбутнє продукту. Саме ця здатність бачити продукт цілісно та впроваджувати інноваційні рішення стала драйвером мого подальшого професійного розвитку й впливу на проєкти компанії.

Після успішного впровадження мікрофронтенд-архітектури я почала брати участь у більш масштабних ініціативах на проєкті. Одним із результатів стало значне покращення продуктивності системи: фронтенд став працювати в кілька разів швидше, що скоротило час завантаження критичних сторінок і дало змогу щодня обслуговувати набагато більше користувачів без додаткових ресурсів. Наприклад, середній час завантаження критичних сторінок знизився з 5 секунд до менш ніж 2 секунд. Інтеграція нових модулів і сервісів у систему дала змогу командам працювати автономно й випускати функції швидше.

Нещодавно ми випустили нову фічу, яка отримала визнання не лише в нашій команді, а й на рівні всієї компанії, і була відзначена нагородою. Цей успіх продемонстрував, що мої рішення не просто технічно ефективні, а стратегічно впливають на продукт: вони покращують користувацький досвід, прискорюють релізи та сприяють масштабуванню системи для сотень тисяч користувачів. Такий результат показує, що мої рішення мають конкретний і вимірюваний ефект на роботу компанії та розвиток продукту. 

Крім технічних змін, я впровадила стандартизацію коду та процеси обміну знаннями, що допомогло новим командам швидко інтегруватися й стати продуктивними. У підсумку мої ініціативи дали змогу компанії значно підвищити швидкість розробки, знизити кількість помилок і підготувати продукт до масштабування на нові ринки, що безпосередньо вплинуло на користувачів та успіх продукту в цілому.

Без остраху до ШІ

Кілька років тому я жартома задавалась питанням: «Чи зможе ChatGPT робити мою роботу?» Відповідь досі — ні, але індустрія вже змінилася. У моїй роботі в США я активно інтегрую сучасні інструменти штучного інтелекту, щоб підвищити ефективність розробки та якість продуктів. Наприклад, ми використовуємо Copilot, який пришвидшує написання коду, допомагає генерувати шаблони, перевіряти логіку й автоматизувати рутинні завдання. Це дає змогу команді зосередитися на складних і стратегічних рішеннях, замість того, щоб витрачати час на рутину. 

Я завжди кажу: ШІ не замінить програмістів, але ті, хто вміє ефективно користуватися AI, завжди будуть більш потрібними й конкурентоспроможними. Цей досвід я застосовую особливо в нашому проєкті в healthcare insurance, де якість рішень безпосередньо впливає на життя пацієнтів. Моя роль включає розробку архітектури, інтеграцію нових модулів та оптимізацію продукту — і тут ШІ допомагає швидко тестувати ідеї, аналізувати дані й робити систему більш стабільною та продуктивною. Це означає, що мої дії реально впливають на безпеку, комфорт користувачів і швидкість виходу нових фіч на ринок. 

Ми побачили, що навіть досвідченим розробникам потрібен час, щоб опанувати нові інструменти, а ШІ не замінює людське судження — люди все ще керують системою, контролюють якість і проєктують рішення. У середньому це дало змогу зменшити час на розробку нових фіч на 20–30%, а кількість багів після релізу знизилася на 15%.

Сьогодні цінність для розробників уже не в тому, щоб писати кожен рядок вручну, а у здатності керувати AI, створювати надійні системи навколо нього та робити продукт безпечним і масштабованим. Такий підхід змінив не лише наші процеси, а й культуру інновацій у команді, даючи змогу швидко впроваджувати нові рішення та підвищувати ефективність продуктів для сотень тисяч користувачів. Це демонструє реальний і вимірюваний вплив моєї роботи на компанію та галузь. 

Жага ділитися знаннями

Одним із напрямів моєї роботи є менторство та розвиток нового покоління розробників, і це те, що я справді люблю робити. Я була ментором у різних організаціях — зокрема, «БУДЬ/BE», Women Go Tech, HackYeah, UIC Engineering Expo, а також активно наставляю всередині компанії та у своїй команді. Мені завжди подобається спостерігати, як люди ростуть і починають самостійно брати на себе складні завдання. 

Раніше я побачила великий ефект від інвестування часу в молоде покоління. Наприклад, на проєкті ти можеш зробити завдання за одну годину, а працюючи з менті на те ж завдання може піти 3–4 години. Але є велике «але» — ти вкладаєш у їхнє навчання, і згодом твій внесок повертається сторицею: ці молодші розробники починають виконувати складні фічі самостійно, і ти отримуєш можливість зосередитися на більш глобальних завданнях та архітектурних рішеннях. 

Я витрачаю регулярно час на менторство, поєднуючи його з основною роботою, і бачу величезну цінність у цьому процесі. Тут сама теж вчусь нових підходів, технологій і методів вирішення проблем, що робить мене сильнішою як професіонала. Я працюю з різними фахівцями — не лише з українцями, а й з міжнародними колегами. Зокрема, зараз я спікерка й менторка у Woman Go Tech, де підтримую жінок у технологіях, допомагаю їм будувати кар’єру та розвивати навички. 

Для мене менторство — це не лише передача знань, а й створення культури сучасних розробників, здатних ухвалювати складні рішення й реально впливати на продукт і компанію. Це моя справжня пристрасть: мої менті вже реалізували складні фічі, керують командами, запускають власні проєкти, і їхні теплі відгуки у LinkedIn доводять, що внесок у нове покоління має довгостроковий і відчутний ефект.

Леді-стартаперка

Я активно беру участь у хакатонах, і зараз ми паралельно працюємо над двома аплікаціями: QuitQly — додаток, який допомагає кинути курити, і Snovyda — платформа, де можна записувати, досліджувати та розуміти свої сни. 

Кожен хакатон — це унікальна можливість ознайомитися з новими технологіями, цікавими ідеями та талановитими людьми, а також навчитися працювати в умовах жорсткого дедлайну. Такий досвід дуже цінний, бо ти швидко вчишся, експериментуєш і ніколи не знаєш, чи цей чи наступний хакатон перетвориться на реальний стартап.

Для мене це спосіб постійно залишатися на передовій технологій, пробувати нові підходи та знаходити нестандартні рішення, які потім можна застосувати і в професійних проєктах.

Кілька порад тим, хто планує підкорити глобальне IT

Головне, до чого варто бути готовим при переїзді — швидко адаптуватися, працювати як «універсальний солдат» для бізнесу і продукту та одночасно залишатися ефективним у своїй технічній експертизі.

Щоб підкорити глобальний IT-світ, треба щодня рухатися вперед і не падати духом, навіть якщо результати приходять повільніше, ніж очікуєш. Дуже важливо знаходити однодумців, які надихають і мотивують, а самому вміти драйвити себе та команду. Для тих, хто тільки входить в IT, хакатони — це неймовірний шанс швидко прокачати навички, спробувати нові технології та навчитися працювати в команді під тиском дедлайнів. Не менш критично — готуватися до співбесід, особливо behavioral: українці часто проходять технічні етапи, але зривають саме поведінкові питання в штатах.

Мої амбіції завжди поєднують технічну майстерність і вплив на людей. Я хочу продовжувати створювати масштабні, інноваційні продукти, які реально покращують життя користувачів, особливо у критичних сферах, як-от healthcare. Водночас для мене важливо розвивати нове покоління розробників, особливо українців — щиро тішуся, коли менторю своїх людей і бачу, як вони зростають і впливають на індустрію.

Бути в Америці — це унікальна можливість працювати на глобальні продукти, впроваджувати інноваційні технології, брати участь у хакатонах і стартапах, які можуть перерости в щось значне, а також будувати мережу однодумців, з якими можна реалізовувати проєкти світового рівня. Моя ціль — не просто бути відмінним розробником, а формувати майбутнє IT та надихати інших розвивати свої таланти, незалежно від кордонів.

«Я ненавидів програмування і ніколи не думав, що IT стане моїм життям». Історія розробника, кар’єра якого вимушено почалася в 16. Нині йому 19, він вже мідл у компанії мрії та планує заснувати власний стартап у США

По темi

«Я ненавидів програмування і ніколи не думав, що IT стане моїм життям». Історія розробника, кар’єра якого вимушено почалася в 16. Нині йому 19, він вже мідл у компанії мрії та планує заснувати власний стартап у США

«Ті, хто не уявляв себе поза Кремнієвою долиною, тепер дивляться на Тайланд, Європу чи Канаду, як на „план Б“». Українські айтівці в США — про перші два місяці правління Трампа і наслідки для техносектору

По темi

«Ті, хто не уявляв себе поза Кремнієвою долиною, тепер дивляться на Тайланд, Європу чи Канаду, як на „план Б“». Українські айтівці в США — про перші два місяці правління Трампа і наслідки для техносектору

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram