Марина Шерстюк — колишня UI-дизайнерка з досвідом роботи у великих, інженерних, міжнародних проєктах. За п’ять років в ІТ фахівчиня вирішила покинути сферу і почати займатися власною справою — викладати йогу. dev.ua поспілкувався з Мариною про рішення змінити все і які виклики її чекали на шляху до щасливішого життя.
Марина Шерстюк — колишня UI-дизайнерка з досвідом роботи у великих, інженерних, міжнародних проєктах. За п’ять років в ІТ фахівчиня вирішила покинути сферу і почати займатися власною справою — викладати йогу. dev.ua поспілкувався з Мариною про рішення змінити все і які виклики її чекали на шляху до щасливішого життя.
Щоб здобути мінімальний досвід в дизайні Марина не гидувала братися за неоплачувану роботу. Згодом фахівчиня почала отримувати чимало досвіду в ІТ завдяки рекомендаціям друзів і колег із попередніх місць роботи. Поєднуючи навчання й роботу дівчина у певний момент майже потрапила на роботу в Google.
Я починала як графічний дизайнер, і у 2019 році попросилася до польської фірми, що займалася організацією івентів (мабуть, наймасштабніший такий — це конференція з Тоні Роббінс). Там я працювала перший час безплатно, допомагала дизайнерам, які будували сайт. З часом, мене взяли у штат, я почала вчитися UI, і бралася за безплатні проєкти, щоб набити руки.
Під час ковіду мене скоротили і я перейшла на фріланс. Усі мої проєкти були завдяки знайомствам, мене рекомендували друзі й колишні колеги — і так я отримувала перші проєкти й досвід. Зокрема вдалося проєктувати лендінги для польської марки одягу, виробника суперфудів і маркетингової агенції.
Далі, за рекомендацією знайомої, я отримала full-time роботу UI дизайнера, де затрималася на два роки й перейшла на роль UX. Роботи було дуже багато, і в тому місці я швидко згоріла, хоча, також, найбільше виросла. Паралельно я навчалася онлайн в Ірландському університеті UX Design, що дало мені свого роду «корочку» яка дуже подобалася роботодавцям. І мене переманила компанія Avanade, в якій я пропрацювала ще три роки, до звільнення.
Узимку 2025 року я дійшла до фінального інтерв’ю із Google (співбесіди до цієї фірми тривали три місяці), залишався всього один дзвінок, де мені скажуть рішення комітету — і я почула НІ, на яке насправді дуже сподівалася. Це стало остаточним поштовхом піти зі світу ІТ, свого роду знаком, що мені тут не місце.
Перший рік в Avanade я мала дуже амбітні проєкти й була частиною колективу, що покращував складний застосунок, для інженерів, які працювали на підприємствах із видобування корисних копалин.
Там було дуже багато складної інформації, таблиць і взагалі роботи. Треба було зануритися в цей світ, зрозуміти всі показники й фактично стати інженером джуном і розбиратися повністю в схемі підприємства. Це був найскладніший проєкт, який я тільки мала, і чути відгуки працівників про те, як він полегшує їхню роботу — було неоціненно.
Мені здається, у мене завжди було відчуття, що це тимчасово. За всі свої п’ять років в IT я постійно ставила собі питання: що іншого я можу зробити, і як можу отримувати задоволення від роботи? Тому такої точки зміни мислення не було — я просто «зріла» до іншої ролі всі ці п’ять років.
Йога провела мене через найтемніші моменти мого життя, але також завжди була присутня у найщасливіші. Я почала займатися цим дев’ять років тому, тільки зі спортивного інтересу. Але вона повпливала на мою свідомість, навчила мене терплячості, доброті та спокою. Я дуже сильно змінилася завдяки практикам, і відчула себе щасливішою. Мені хотілося ділитися цим із людьми. Хотілося, щоб інші теж досвідчили те, що вдалося відчути мені. А саме — своє місце у цьому світі, свободу бути собою й жити так, як мені того насправді хочеться.
Так, було багато страхів: що не зможу заробляти, що я провалюся як учитель, чи що мій YouTube не буде розвиватися, і я втрачу ту стабільність, яку маю. Я працювала з психологом, і від першої думки «я хочу звільнитися» до моменту звільнення минуло понад пів року. Але мені було куди йти. На той момент я вже працювала у студії та отримувала якісь мінімальні кошти.
Найважчим виявилося продавати себе. Заявити про себе, що я роблю ось такі речі, і що роблю це не безплатно — було дуже важко, та й досі важко. Я вчуся цього. Мій шлях почався відносно нещодавно і тут дуже багато невідомого. Також зараз є дуже багато стереотипів про йогу, якби я отримала п’ять гривень щоразу, коли чую жарт у свій бік про «дихати маткою», то вже б купила кілька дронів для армії.
Я займалася щодня, у різних вчителів — роками. Читала книги, ходила на різні майстер-класи тощо. І це було ще тоді, коли я не розглядала себе в ролі вчителя. Просто для себе. Пізніше я почала безплатно викладати йогу. Для друзів, колег — а потім онлайн для всіх охочих. Почала YouTube-канал, де записувала практики, яка сама для себе створювала. І коли комьюніті почало рости, я почала отримувати багато теплих відгуків — це підштовхнуло мене пройти навчання на вчителя.
Я поїхала на Тенерифе, в школу Ravi Marga, яку досі згадую з теплом. Цей досвід розділив моє життя на до і після. Я дуже змінилася там, мої принципи, бачення світу, себе — все пройшло свого роду трансформацію. Там я отримала багато знань, зокрема із sound healing, де вчилася грати на тібетських чашах, гонгу, хендпані, і виявила в себе схильність до інструментів. Мені давалося дуже легко, швидко, і я втягнулася і роботу зі звуком, що і привезла із собою, разом із сертифікатом про закінчення навчання RYT 200 (це сертифікація американського товариства йоги, яка визнається у країнах Європи та багатьох інших країнах світу, тому у світі йога вчителів це свого роду атестат закінчення школи).
Працюючи в UX, я мала ставити собі запитання: «Що потрібно користувачеві? Як я можу покращити його досвід? Що відчуває людина, коли рухається сайтом?» і так далі. Зараз я ставлю ті самі запитання, коли записую йогу на YouTube. Я аналізую статистику, збираю фідбек, намагаюся зрозуміти своїх підписників — що їм потрібно, що вони шукають на YouTube і яка їхня ціль на килимку. Як я можу покращити їхній досвід? Як я можу підштовхнути їх вперед на цьому шляху?
Я абсолютно не відчуваю конкуренції. Кожен вчитель йоги та блог про йогу — це мій колега, це ще одна людина, яка несе світло у цей світ. І я думаю, що ми маємо схожі місії, і більше працюємо як команда. Кожен учитель унікальний і має своє бачення, і я завжди наголошую студентам, що варто ходити до різних учителів і брати знання від кожного. Мій канал про йогу — не єдиний, це точно, але стиль ведення, енергія — у кожного своя, унікальна.
В останній фірмі я отримувала 12 000 злотих брутто на місяць (приблизно 130 000 грн), плюс мала дві премії на рік, бонуси, уділ в акціях і так далі. Гарна зарплатня, мені на все вистачало.
Зараз я ще не вийшла на такий дохід. У студії я маю ставку 110–120 злотих за годину, час від часу проводжу заняття онлайн, отримую якісь невеликі донати на YouTube, веду соціальні мережі для студії. Мій дохід потрошку зростає, але на якусь стабільну високу цифру я ще не вийшла. Хоча щастя, чесно, маю набагато більше.
На данному етапі я стикаюся із проблемою що кількість вкладених зусиль не дорівнює заробітку. На останній роботі, мені здається, я працювала менше, а заробляла багато. Зараз знімаючи YouTube, викладаючи в трьох студіях, ведучи групу онлайн, блог в Instagram, створюючи продукт для продажу — я працюю дуже багато. А заробляю з цього мало. Світ перенасичений інформацією, блогів повно, ютюб каналів із йогою повно. Люди, які живуть в Україні, зараз точно інакше витрачають кошти. І в цьому всьому отримати дохід за свої послуги дуже важко. Тому поки що я в пошуках цієї золотої середини — що корисного й унікального я можу дати людям і водночас мати змогу оплачувати свої рахунки.
Якщо чесно, не думала про це. Хоча саме питання породило ідею зробити курс для спини, для людей, які працюють за компʼютером. Бо досвід IT, який майже у всіх універсальний — сидіти скорчившись у різноманітних позах над проєктом, а потім крива постава, шия болить, поперек. Знаю, проходила через це, і знаю, що навіть п’ять хвилин на день здатні змінити цю історію на краще.
Я б рекомендувала побудувати собі план Б. Спочатку підстеліть соломку — знайдіть, чим саме ви хочете займатися, накопичте для цього грошей, можливо, спробуйте отримати перший заробіток із цього, а потім полишайте стабільність.
Не сподобається у ролі вчителя, чи блогера — спробую щось третє. Може, книжку напишу, або піду пекти хліб. Світ широкий — і я завжди маю право обирати. Я також маю сильну команду підтримки у вигляди мого чоловіка, друзів, батьків, які вірять у мене, мабуть, більше ніж я, і не даюсь зернам сумніву прорости. Поки що, хочу розвиватися у цьому й маю багато ідей і планів. А далі подивимося, куди життя понесе.
Наразі Марина любить свою роботу, яке стало для неї покликанням. У планах в ексайтівиці запустити платну підписку на YouTube, і викладати там повноцінні, годинні заняття, тематичні — за щомісячну оплату. Також у планах налагодити співпрацю з брендом, створення контенту для соціальних мереж. Марина хоче розширити свої знання зі звукотерапії, і заінвестувати в нові інструменти.
