Американка Ембер Пірсон, яка могла годинами мити руки через обсесивно-компульсивний розлад, отримала мозковий імплантат, який допоміг їй впоратися з порушенням. Пацієнтка сама запропонувала лікарям спробувати використати його для боротьби з епілепсією ще й проти ОКР.
Американка Ембер Пірсон, яка могла годинами мити руки через обсесивно-компульсивний розлад, отримала мозковий імплантат, який допоміг їй впоратися з порушенням. Пацієнтка сама запропонувала лікарям спробувати використати його для боротьби з епілепсією ще й проти ОКР.
Пірсон звикла мити руки до крові, жахаючись самої думки про забруднення від повсякденних предметів. Виснажливі ритуали викликані ОКР займали в неї до 8–9 годин на день. Приборкати розлад їй допоміг імплантат, який початково мав іншу мету, пише Science Alert.
Ідея введення пристрою в мозок з’явилася задовго до Neuralink Ілона Маска, і протягом десятиліть лікарі знали, що точно застосована електрична стимуляція може впливати на те, як працює мозок. Така глибока стимуляція мозку використовується в лікуванні хвороби Паркінсона та інших станів, що впливають на рух, включаючи епілепсію.
Лікарі запропонували Пірсон спробувати 32-міліметровий пристрій для лікування її виснажливих епілептичних нападів. Вони були переконані, що імплантат зможе виявити активність, яка викликає епілептичні напади, і надіслати імпульс, щоб втрутитися в них.
Але в пацієнтки була, (як виявилося), ще краща пропозиція.
«Це була її ідея сказати: «Що ж, ви входите в мій мозок і ставите цей дріт, а у мене є ОКР, тож чи не могли б ви просто поставити дріт для ОКР? І знаєте, на щастя, ми сприйняли цю пропозицію серйозно», — згадує нейрохірург Ахмед Раслан, який проводив процедуру в Орегонському університеті здоров’я і науки в Портленді на західному узбережжі США.
Раніше вже проводилися дослідження використання глибокої стимуляції мозку для людей, які страждають на ОКР, але, за словами Раслана, вона ніколи не поєднувалася з лікуванням епілепсії.
Лікарі працювали з Пірсон, щоби побачити, що саме відбувається в її мозку, коли вона потрапляє в пастку нав’язливих ідей. Методика передбачала вплив на неї відомих стресових факторів — у цьому випадку морепродуктів — і запис електричних маркерів.
Таким чином, вони змогли ефективно ізолювати мозкову активність, пов’язану з її ОКР. Потім вони змогли налаштувати її імплантат так, щоби він реагував на цей специфічний сигнал.
Тепер двопрограмний пристрій стежить за активністю мозку, пов’язаною як з епілепсією, так і з ОКР. Це «єдиний пристрій у світі, який лікує два захворювання. І він запрограмований незалежно. Тобто програма для епілепсії відрізняється від програми для ОКР», — каже Раслан.
Він вважає, що це прорив, який міг здійснити лише хтось на кшталт Пірсон.
«Це перший випадок у світі, коли таке було зроблено. Зазвичай ми думаємо про пристрої або для ОКР, або для епілепсії. Ця ідея нестандартна і може виходити тільки від пацієнта», — каже він.
За словами Раслана, зараз в Університеті Пенсильванії проводиться дослідження, щоб побачити, як ця методика може бути більш широко застосована.
Пірсон довелося чекати вісім місяців після процедури 2019 року, щоб побачити будь-яку помітну різницю. Але поступово ритуали, які з підліткового віку забирали по вісім-дев’ять годин щодня, почали зменшуватися.
Нескінченні перевірки перед сном, зачинення вікон і постійне миття рук скоротилися до 30 хвилин на день. А страх заразитися від спільного вживання їжі повністю зник.
«Я знову щаслива і з радістю виходжу на вулицю, живу і спілкуюся з друзями та родиною», — говорить жінка.
