🚀 Trustee Plus - картка європейського банку і криптогаманець. Встанови додаток 👉
Ігор Вишневський Навколо IT
7 січня 2025, 09:00
2025-01-07
«Ми не кажемо: «Ой, у нас проблема. Робіть щось, бо індустрія помре!». Ми приходимо з варіантами, як її вирішити». CEO Diia.City United Наталія Микольська про взаємодію з владою й ухвалення рішень у самій спілці
6 лютого 2024 року відбулася презентація спілки Diia.City United, яку створили шість компаній-засновників: Ajax Systems, Genesis, MacPaw, monobank, Netpeak Group і Roosh. Тоді ж виконавчою директоркою спілки було оголошено експертку зі стратегічних трансформацій і глобалізації бізнесу та ексторгову представницю — заступницю міністра економічного розвитку і торгівлі (2015–2019) Наталію Микольську.
Утім, діяльність спілки розпочалася суттєво раніше її презентації — ще наприкінці літа 2023 року, коли її офіційно створили. У цей період топменеджери компаній-засновників визначили пріоритети й почали шукати кандидатуру на роль керівника об'єднання. Їхній вибір зупинився саме на Наталії Микольській.
6 лютого 2024 року відбулася презентація спілки Diia.City United, яку створили шість компаній-засновників: Ajax Systems, Genesis, MacPaw, monobank, Netpeak Group і Roosh. Тоді ж виконавчою директоркою спілки було оголошено експертку зі стратегічних трансформацій і глобалізації бізнесу та ексторгову представницю — заступницю міністра економічного розвитку і торгівлі (2015–2019) Наталію Микольську.
Утім, діяльність спілки розпочалася суттєво раніше її презентації — ще наприкінці літа 2023 року, коли її офіційно створили. У цей період топменеджери компаній-засновників визначили пріоритети й почали шукати кандидатуру на роль керівника об'єднання. Їхній вибір зупинився саме на Наталії Микольській.
В інтерв’ю dev.ua пані Наталія розповіла, як ухвалюють рішення у спілці і за яким принципом відбувається її фінансування; як компанії при включенні у спілку перевіряють на наявність «російського сліду»; з якими владними інституціями найбільш активно співпрацює об’єднання; що вже вдалося здійснити, а що ні під час свого перебування на посаді, а також назвала свій wishlist для ІТ-бізнесу на 2025 рік.
Чи можна трохи заглянути в закулісся вашого призначення? Як саме відбувався процес?
Ідея створення спілки Diia.City United з’явилася ще до моменту запуску режиму «Дія.City». Але оскільки запуск відбувся в лютому 2022-го року й почалося повномасштабне вторгнення ворога, то, зрозуміло, від ідеї до реалізації час дещо затягнувся. Тоді були зовсім інші пріоритети.
З моменту, коли спілка була юридично створена, фаундери спілки (які є засновниками й топменеджерами успішних технологічних бізнесів), пішли звичним шляхом — залучили рекрутерів. Їхньою метою було знайти достойну кандидатуру для того, щоб ця людина очолила спілку. І це був досить детальний відбір. Тож можу сказати, що розмова зі мною почалася у жовтні-листопаді 2023-го року, а фактично я була призначена в грудні.
Ваш великий бекграунд у юридичній та економічній галузі, а також державному управлінні ніхто не ставить під сумнів. Але, як гадаєте, чому фаундери компаній, які заснували Diia.City United, вирішили зупинитися на кандидатурі не безпосередньо з ІТ-сектору?
Я гадаю, що треба детальніше подивитись на моє резюме. Протягом 15 років я працювала у двох топових юридичних компаніях — Vasil Kisil & Partners і Sayenko Kharenko — які обслуговували не лише топукраїнські компанії, але найбільші інвестиційні угоди. Серед іншого, я працювала з угодами, пов’язані з інвестиціями саме в технологічний бізнес. Відповідно, вже на той час я достатньо добре розуміла його специфіку.
Після Революції Гідності я була призначена в «уряд технократів» заступником міністра економіки-торговим представником. І на цій посаді я теж дуже велику частину своєї діяльності приділяла саме роботі з технологічним сектором. Наприклад, ми організували в 2019 році першу торговельну місію нашого ІТ та технологічного сектору в Канаду, у межах якої я працювала зі всіма топгравцями ринку. У нас була велика кількість інвестиційних конференцій і торговельних місій і участь у виставках, де завжди були залучені технологічні компанії. Наприклад, в одній із наших торговельних місій в Кенії та Танзанії ми працювали з Genesis, тому що в них є великий успішний бізнес в країнах Африки.
Ще нагадаю, що в Експортній стратегії України, яку ми розробили вперше в історії України, IT і технологічний сектор були визначені пріоритетними для держави саме з точки зору експорту. І ця експортна стратегія писалася не сама собою, а з залученням учасників технологічної екосистеми і за участі майже всіх гравців, спілок, великих і середніх компаній, які працюють у секторі.
Навіть коли я була дослідником у Стенфорді у 2019 році і працювала над дослідженням про зв’язок інноваційної економіки та демократії, то і там ми організували першу українську конференцію, де дві панелі були присвячені, власне, нашому технологічному бізнесу. Туди була залучена велика кількість українських компаній, які вже на той час реалізовували свою експансію в Штатах.
Окрім того, після повернення зі Стенфорду в мене був свій консалтинговий бізнес, де я консультувала технологічні компанії з питань глобалізації та фандрейзингу та інвестицій.
Тому, як на мене, цілком логічно було, коли декілька учасників стратегічної ради Diia.City United звернулися до мене з тим, щоб я очолила цю спілку. Вони шукали людину, в якої був би досвід роботи не тільки в бізнесі, а і в уряді.
Адже одним із завдань спілки є налагоджування продуктивної взаємодії між державою та бізнесом — щоб голос технологічного бізнесу було чути й до нього прислухались.
«Ми не оцінюємо, чи хтось має ім’я, а хтось no name. Для нас просто важливо, щоб ця компанія реально працювала і займалася технологічним бізнесом»
Нещодавно до спілки доєдналася компанія Bolt. Вітаю з розширенням, але у цьому контексті хотів би зрозуміти, як проходить можливий відбір чи переговори з потенційними учасниками? Чи повинна компанія відповідати якимось конкретним критеріям? Як визначається — «ок, ми вас беремо» чи «ні, ми вас не беремо»?
У нас є кілька фокусів. По-перше, ми фокусуємося на продуктових технологічних компаніях — для нас це основне. Адже наші засновники є теж продуктовими компаніями.
Зрозуміло, що, по-друге, ми також фокусуємося на компаніях-резидентах «Дія.City». Так чи інакше, наша спілка вірить в те, що «Дія.City» є своєрідним «місцем світла і сили» у нашому регуляторному середовищі і місцем, завдяки якому наші технологічні компанії можуть глобально зростати.
Diia.City United — спілка, яка посилює кожного зі своїх учасників через спільнодію, обмін досвідом та ресурсами, благодійні та соціальні ініціативи.
Як відбувається історія, коли хтось захотів приєднатися до нас? Серед наших учасників не тільки великі українські продуктові компанії, до нас приєднуються і середні компанії, і стартапи, які були засновані зовсім нещодавно.
І для них участь в спілці іноді є набагато більш цінною, ніж для великих компаній.
Маленькі стартапи не мають можливості утримувати круту команду юристів. Вони не мають можливості робити постійний моніторинг змін законодавства. Також вони не мають штату аналітиків, щоб відстежувати всі внутрішні чи глобальні тренди. Тож для них ми маємо цінність і саме у цьому.
Якщо компанія хоче вступити до спілки, вона в першу чергу має розділяти наші цінності. І другий важливий критерій для нас — компанія не повинна мати зв’язків з державою-агресором або з іншими недружніми державами. Ми це перевіряємо.
Також ми не приймаємо компанії з певних «сенситивних» секторів. Наша стратегічна рада прийняла рішення, що ми не приймаємо гемблінгові компанії.
Тож є досить прозора і чітка процедура. Компанія подає нам документи, і ми це не оцінюємо за тим, чи хтось має ім’я в бізнесі, а хтось no name. Для нас просто важливо, щоб ця компанія реально працювала і займалася технологічним бізнесом.
Ще один важливий момент: до нас також приєднується інноваційні або технологічні підрозділи великих компаній та корпорацій. Наприклад, є Kernel, є технологічні підрозділи банків, є Nova Digital, які працюють як на корпоративні технологічні інновації, так і пропонують ринку окремий продукт.
Також до нас також приєднуються деякі аутсорсингові компанії, які або вже мають продуктовий стрім або дивляться в сторону продукту. Їм дуже цікаво бути в цьому продуктовому ком’юніті і спілкуватися з учасниками, які «живуть» продуктом.
А наскільки складно взагалі перевірити зв’язки з державою-агресором, як це відбувається? Ми ж розуміємо, що це не те саме, що просто «погуглити», бо ланцюжки компаній та їх власників можуть бути вибудувані доволі складно і далеко не вся інформація є у відкритому доступі.
Для нас це важливе питання. У нас є процедура з залученням певних зовнішніх ресурсів, оскільки не все ми самостійно можемо зробити. Ми можемо виходити лише з відкритої інформації, тут ви праві. При цьому, ми також отримуємо персональні завірення (підтверджння) наших учасників.
Водночас, якщо говорити про діючих резидентів «Дія.City», то з цим простіше, адже зв’язки з російською федерацією вже перевіряються компетентними структурами. А для інших компаній дійсно проводимо цю роботу, тому що для нас це важливо.
Зважаючи на досить складні корпоративні зв’язки, які іноді бувають в компаніях, ми розуміємо, що певні ризики можуть лишатися. Але на такий випадок, стратегічна рада Diia.City United, ще коли спілка створювалась, передбачила процедуру виключення зі складу учасників. Якщо такі зв’язки будуть виявлені постфактум, включиться ця процедура. У нас у спілці такі рішення приймаються стратрадою.
Основу вашої спілки складають доволі потужні продуктові компанії, але аутсорс так чи інакше представлений в мінімальних обсягах. Є ще інша спілка «Дія Сіті. Об'єднання резидентів», у якій представлені саме великі аутсорсингові IT-компанії. Скажіть, будь ласка, з нею якось взаємодієте? Наприклад, коли йдеться про глобальні питання IT-ринку?
Насамперед ми співпрацюємо з IT Ukraine, оскільки ця спілка вже має серйозну репутацію і тривалий успішний досвід роботи. Я з ними співпрацювала ще коли була Торговою представницею.
З ними ми достатньо активно взаємодіємо щодо ключових питань для галузі, зокрема, регуляторних питань, питання бронювання, податків тощо.
Коли мова йде про питання бізнесу, то ми спільно долучені до багатьох процесів разом зі спілками, які займаються загальними бізнес-питаннями — це насамперед Спілка українських підприємців, Федерація роботодавців, AmCham та інші. Наприклад, ми спільно працювали з питання БЕБу, було також питання КІКів (контрольовані іноземні компанії — ред.).
Але ще раз наголошую — нашими учасниками є не лише великі продуктові компанії, бо це і середні компанії, і стартапи. Просто оскільки їхні бренди менш відомі, на них звертають менше уваги. Якщо ж подивитися зараз на склад нашої спілки, то у нас 110 компаній-учасників, і серед них достатньо велика частка саме стартапів. І ми відстоюємо спільні інтереси всіх учасників спілки для розвитку техсектору.
А за яким принципом відбувається фінансування спілки? Це членські внески чи видатки покривають якісь окремі великі компанії?
Треба почати з важливого моменту. Спілка була створена компаніями-засновниками, але Diia.City United незалежна від держави та впливу одного бізнесу, одного засновника, учасника стратради чи групи і представляє інтереси всієї індустрії. У нас є стратрада, яка зараз об'єднує 15 топових технологічних підприємців. У планах же розширити її склад.
Саме кошти цих технологічних підприємців у перший період часу є основним джерелом фінансування спілки. Крім того, що вони наш «мозковий центр», вони ще й наш «фінансовий центр».
Стратегічна рада — це ті люди, які фактично роблять payback всій технологічній екосистемі тим, що вони створили цю Спілку, драйвлять її розвиток і взяли на себе її фінансування. Але у самій парадигмі спілки закладена незалежність від якогось конкретного її представника. Тому і було прийнято рішення, що стратрата має бути достатньо великою, щоби спілка не залежала в контексті прийняття своїх рішень від когось одного і не було ризику «фінансового контролю».
Другим джерелом надходжень є внески наших учасників, які вони сплачують раз на рік. Але поки вони не є основною частиною фінансування діяльності спілки.
Окрім того, у нас є також партнери і грантодавці. Але, знову ж таки, в парадигмі спілки закладено, що кошти грантодавців не можуть бути основною частиною нашого фінансування. Спілка повинна в першу чергу працювати в інтересах технологічної індустрії та її учасників. Ми співпрацюємо з грантодавцями та донорськими організаціями тоді, коли у нас співпадають інтереси і цілі, і ми можемо зробити спільні проєкти, які матимуть цінність для наших учасників.
А посада голови спілки — це найманий менеджер? Чи, можливо, щодо неї в документації спілки прописана якась процедура на кшталт виборів?
Так, виконавча директорка є найманим менеджером, яку на цій позиції затверджує стратегічна рада. Що дуже важливо, я звітую перед всіма учасниками спілки про ту діяльність, яку проводжу. І вони також можуть надавати свої пропозиції щодо того, чим повинна займатися спілка.
Як найманий менеджер я маю встановлені стратрадою цілі, які повинна виконати з командою. Ми працюємо не як типова громадська організація, бо у нашій роботі цілком бізнес-орієнтований підхід. Це не дивно, адже учасники нашої стратради — це дуже досвідчені управлінці, інвестори і засновники багатьох бізнесів. Тож вимоги відповідні.
«Наше завдання — іти до влади і системно озвучувати їй проблеми технологічного бізнесу. Бізнес же має займатися бізнесом — заробляти гроші і генерувати продукт»
Пані Наталія, коли ви вступали на посаду, то першочерговими кроками озвучували бронювання, закордонні відрядження для представників ІТ-бізнесу і податкові питання. Де вдалося просунутися, а де ні — і чому? Питання оподаткування протягом 2024 року точно було найбільш гострим і конфліктним.
Коли ми запускали спілку, ми говорили про декілька пріоритетів. Адже ми провели репрезентативне дослідження і виявили больові точки для технологічного сектору.
Перше питання — це неоднозначне тлумачення ДПС норм закону про Дія.Сity. Наприклад, як виявилося, його положення різні податкові адміністрації тлумачать досить по-різному. Притому доходить до такого, що, умовно, в Голосіївському районі Києва їх можуть тлумачити по-одному, а, наприклад, в Святошинському зовсім по-іншому.
Ми з цим відпрацювали, а Державною податковою службою було видано декілька листів про роз’яснення норм. Також був прийнятий закон № 9319 про внесення змін до Закону про «Дія.Сity» (повна назва — Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні — ред.), до напрацювання та просування норм якого ми дуже активно долучилися.
Ми також активно долучались і до етапів напрацювання питання є-бронювання, критеріїв для бронювання, бо це питання важливі для всієї індустрії.
Існує міф, що всі айтівці заброньовані. Це міф, який існує за межами ІТ-спільноти. Насправді кількість заброньованих в IT-індустрії дуже невелика.
Нам складно навести точні цифри, бо інформація не є відкритою. Ми робили експертні розрахунки з іншими спілками у жовтні 2024 до призупинення бронювання і його подальшого відновлення. За цими підрахунками тоді було заброньовано від 14 000 до 18 000 айтівців з близько 300 000 фахівців (приблизна цифра за експертними оцінками).
Таких міфів про технологічний бізнес в українців, і навіть і представників влади багато.
І ми працюємо над тим, щоби українці розуміли, як функціонує технологічний бізнес. Тому що багатьом людям здається, що це дуже просто створювати технологічні продукти, сидячи за комп’ютером, а мільйони доларів буквально тічуть рікою фаундерам в гаманець чи на рахунок.
Як казав один з народних депутатів: «Ви ж п’єте кожного дня матчу на кокосовому молоці і отримуєте багато грошей. Ми підвищимо податки — ну нічого, ви вип'єте менше матчі». Тобто наше завдання — показати цінність технологічного бізнесу і IT-бізнесу для економіки, для держави і для кожного українця. А ще важливість розвитку культури підприємництва і його цінності. Тому що не у всіх є це усвідомлення. Як людина, яка також була в уряді, я розумію, що тут потрібна постійна системна робота і вона має вестись не завжди мовою технологічного сектору, а простішою мовою.
Наприклад, що стосується тих самих відряджень, то технологічний бізнес не може без цього працювати. Якщо ти працюєш на зовнішні ринки чи залучаєш іноземні інвестиції, ти не можеш це робити, не виїжджаючи з України. І це не відрядження однієї людини, це відрядження команди, і не одне! Тому що якщо ти фандрейзиш, тобі треба, щоби в тебе команда в певному складі їздила і спілкувалася з інвесторами, а потім з цими інвесторами взаємодіяла, коли ти вже залучив фінансування (наприклад, звітувала та працювала над розвитком бізнесу).
Цього року ми працювали над тим, аби чітко визначити проблеми та питання, крім верхньорівневих, які існують в індустрії.
Зараз у нас є «чарівна таблиця», де ми зібрали від наших учасників велику кількість питань їхньої роботи та проблем з фактажем і юридичним аналізом, і ранжували їх на системні, індивідуальні, нагальні тощо. Ця таблиця — «живий документ» і постійно оновлюється. Питання, які вирішуються, переносяться у вирішені, а нові додаються. Це насправді дуже допомагає в діалозі з владою і в роботі над тим, аби держава чула, розуміла і враховувала потреби бізнесу.
У цьому діалозі з владою для IT-сектору було найбільш гострим питання гарантованого податкового режиму «Дія.Citу». Бо були чіткі гарантії для бізнесу на 25 років, але з боку держави вони швидко порушені. Як тепер пояснити інвесторам, що «все ок» і режим «Дія.Сіті» працюватиме, як і було задумано?
Технологічний сектор не живе в бульбашці і розуміє, що країна зараз у повномасштабній війні. Всі розуміють, що державі потрібні додаткові надходження до державного бюджету.
Одна з задач спілки — пропонувати владі рішення, вигідні для бізнесу і розвитку економіки. А також інструменти або шляхи досягнення таких рішень. Тому ми приходили до держави і казали: «Дорога держава, подивіться, будь ласка, яким чином ви можете скоротити інші витрати і знайти інші джерела фінансування». Ми навіть наводили джерела, звідки ці кошти можна потенційно взяти, щоби не піднімати військовий збір.
У нас було дуже багато звернень і розмов, і ми пояснювали, що в IT і в технологічному секторі доволі високі зарплати і ці зарплати «білі». І якщо порахувати ті податкові надходження, які були в резидентів «Дія.City» з цих зарплат, то вони теж достатньо великі, якщо порівняти з тими індустріями, де зарплати менші. Для нас було важливо це донести до держави.
Тут справді є ще один дуже складний аспект — відносини з інвесторами. Адже в Україну і так дуже важко залучати інвестиції, оскільки в нас є країнний ризик — це війна.
При цьому всьому у нас ще й достатньо нестабільне регуляторне середовище. Тобто, ми додаємо до країнного ризику підняття податків. Саме це дуже важко комунікувати інвесторам. Але держава прийняла те рішення, яке вона прийняла.
Водночас, дуже важливо зауважити, що режим «Дія.City» і далі працює, відбулося саме підняття військового збору з 1,5% до рівня 5%. Звичайно, підняття військового збору для багатьох людей, які приходили в «Дія.City», похитнуло їхній ступінь довіри до того, що робить держава. Гадаю, це, серед іншого, відобразилося, і на результатах опитування, як айтівці ставляться до «Дія.City». Оскільки, як на мене, це власне питання довіри. Тобі обіцяють щось одне, а потім відбувається інше.
Тож ми зараз активно працюємо з владою — законодавцями, податковим та економічним комітетами ВРУ, з урядом, щоби держава не лише розуміла, а й комунікувала і заклала у своїх документах, що свої обіцянок треба дотримуватися, а впроваджене підвищення військового збору є тимчасовим заходом на час дії воєнного стану і на перехідний період (як це передбачено законом). Це має бути скасовано для того, щоб «Дія.City» повернутись до свого першопочаткового режиму.
Ще трохи про роботу з владою. З ким спілка взаємодіє найбільш системно і як конкретно виглядає ця взаємодія?
Основне завдання спілки — це бути голосом індустрії, тобто забирати на себе навантаження з бізнесу по його взаємодії з владою. Це наше пряме завдання — іти до влади і системно озвучувати їй проблеми і питання, які є в технологічного бізнесу і пропонувати їх рішення. Бізнес же має займатися бізнесом — заробляти гроші і генерувати продукт.
Насправді, технологічній індустрії дуже пощастило — це я можу говорити як людина, яка була і в уряді, і в бізнесі — бо у нього є чудова взаємодія з віце-прем’єром Михайлом Федоровим, Міністерством цифрової трансформації та офісом Дія.Сіті і вони є партнерами для технологічної індустрії. Тому це є одразу великий плюс.
Гарний приклад — це взаємодія, яка стосується законопроєкту № 9319. Ми подали до Мінцифри свої пропозиції щодо законопроєкту, потім спільно озвучували і відпрацювали їх на податковому комітеті, підтверджували це кейсами наших компаній.
Ми також активно і системно взаємодіємо з першою віцепрем'єркою Юлією Свириденко і Мінекономіки. З ними взаємодіємо з питань формування економічної політики, щодо бронювання, з питань, які стосуються Ukraine Facility Plan. Адже це кошти, які Європейський Союз виділяє Україні, і це не просто 50 млрд євро фінансування, бо серед цих коштів і понад 6 млрд євро інвестиційного фінансування! І дуже важливо, щоб частина цих інвестиційних коштів пішла в саме в технологічний сектор.
Ми взаємодіємо з обома цими міністерствами з приводу того, що стосується розвитку і просування українського програмного продукту і програмних сервісів. Ми не говоримо про субсидії чи виділення коштів з державного бюджету. Нам дуже важливо, щоб ті кошти, які алокуються донорами, розповсюджувались на українські програмні продукти і сервіси. Також щоб ці продукти і сервіси включались в програми підтримки. Наприклад, можливість купівлі українського ПЗ за кошти програм державної підтримки. Треба, щоби українці купували своє, а не використовували, умовно, ворожі програмні продукти на кшталт 1С.
А ще ми взаємодіємо щодо діджиталізації державних послуг. Ми віримо в те, що все що можна діджиталізувати в держсекторі — треба діджиталізувати негайно. Саме тому наша співпраця максимально широка.
Ми взаємодіємо з офісом віцепрем'єра з питань європейської інтеграції, адже дуже багато питань щодо євроінтеграції стосуються саме технологічного сектору.
Ми працюємо і взаємодіємо з Міноборони, тому що це робота над нашою перемогою і Defense Tech. Працюємо і з Мінстратегпромом та Міносвіти, тому що це великий блок, який стосується освіти для технологічного бізнесу. Що стосується питань фінтеху, то нам треба взаємодіяти з Нацбанком і Мінфіном. З Мінфіном теж взаємодіємо щодо питань податків і фіскальної верхньорівневої політики.
Як це відбувається? Відбувається це, як правило, з нашої ініціативи, коли ми ініціюємо діалог з тим або іншим міністерством. Але ми не просто кажемо: «Ой, у нас тут проблема, вирішуйте все, інакше індустрія помре!». Ми завжди приходимо з кількома варіантами, як цю проблему вирішити. Це можуть бути пропозиції, законодавчий акт, лист, консультація, напрацьовані зміни до постанови уряду і тд. Інколи потрібна зустріч в закритому форматі, щоби індустрія могла чесно і відверто говорити про свої проблеми. Тому що є низка питань, які компанії не готові озвучувати публічно.
У нас також є формат, коли ми проводимо зустрічі наших учасників спілки з представниками того або іншого міністерства, чи з народними депутатами на визначену тематику або brainstorm-сесії.
Буває і навпаки — коли влада або представники якогось міністерства чи народні депутати приходять до нас з проблемою, для вирішення якої їм потрібно якесь технологічне рішення або є певне питання, яке потребує залучення індустрії.
Ми не лише критикуємо владу, але і вдячні державним органам, коли вони роблять щось справді корисне. Ми повинні пам’ятати, що треба не лише вимагати, але й чесно говорити про ті хороші речі, які робляться для бізнесу, налагоджувати продуктивну взаємодію між державою та бізнесом. Це дорога з двостороннім рухом.
«Хотілося б, щоб молодь ставала технологічними підприємцями. Щоб це було частиною національної ідеї!»
Ваша спілка проводить доволі таки багато різного роду заходів. Якими з заходів, проведених у 2024 році, ви можете справді пишатися? Можливо — за їх імпактом на ІТ-спільноту.
Заходи — це лише невелика частина діяльності нашої спілки, але ззовні найбільш видима. Те, що ми робимо для наших учасників, наші засідання стрімів, наші дайджести, наші консультації, наш внутрішній коннект учасників з потенційними інвесторами — це невидима частина. А івенти — це саме видима частина айсбергу. І за час нашої роботи проведено 170 офлайн-подій і понад 500 — онлайн.
Водночас, івенти — це також наш спосіб віддати щось в екосистему. Ми робимо велику кількість івентів відкритими не лише для наших учасників. Тобто, туди можуть прийти всі, кому це цікаво.
У нас є декілька форматів івентів і 2025 року плануємо додати нові формати. З найвідоміших наших форматів — мітапи. Ми робимо щоквартально захід, присвячений тій або іншій тематиці: вона не береться з голови, а формується на запит наших учасників або виходить з наших досліджень і опитувань. Дуже пишаюся нашим останнім мітапом, оскільки він мав велику практичну цінність. Цей захід 10 грудня стосувався фандрейзингу та інвестицій, де ми практично, по стадіях залучення фінансування, пройшлися по тому, що потрібно робити стартапам. Також у нас була можливість для стартапів зустрітися з потенційними інвесторами і грантодавцями. Окрім того, там були неймовірні спікери зі всіх точок світу, з США, Азії, і ЄС.
Ще один дуже цікавий формат відкритих заходів — це наші Q&A з учасниками стратради. На такому форумі можна почути, як фаундери великих компаній діляться інсайтами щодо свого розвитку як технологічного підприємця або топ-менеджера. Або ж ми беремо конкретну тематику — наприклад, з Олександром Конотопським основною темою був вихід і робота на зовнішні ринки. А з Романом Прокоф'євим — найбільші помилки, які він зробив як засновник у процесі зростання його компанії. З Артемом Бородатюком ми говорили про алгоритм створення бізнесу і операційну ефективність у бізнесі. Після таких заходів в учасників ще є можливість неформально поспілкуватися з нашою стратрадою. Під час таких неформальних спілкувань дуже часто «вистрілюють» якісь потенційні інвестиції, кооперації, можливості партнерств. Ми пишаємося, що у нас ці івенти не закінчуються якоюсь звичайною фідбек-формою.
Які ваші очікування та побажання на 2025 рік для IT-сектору?
Якщо би у мене був Wishlist на 25-й рік, то нам би дуже хотілося, щоб технологічний бізнес все більше об'єднувався. Це не лише про нашу спілку. Це можуть бути загальні об'єднання бізнесу, чи саме технологічні об'єднання, чи певні кластери. Коли компанії об'єднані, їх голос є сильнішим, і є можливість гучніше і наполегливіше говорити про ті або інші проблеми.
Друге важливе для мене бажання — щоби українці зрозуміли цінність технологічного бізнесу для економіки і майбутнього держави. Бо технологічний бізнес зараз — один з найбільш стійких до війни, який навіть в цей час залучає іноземні інвестиції. І це важливо усвідомлювати.
Третє у моєму Wishlist — щоби технологічний бізнес таки справді і далі залучав інвестиції. Для цього ми теж почали активну роботу над допомогою українським стартапам. Звязуємо їх з венчурними фондами, ангельськими інвесторами, надаємо інформацію, як залучати гранти. Ми спільнодіємо, аби технологічний бізнес створювався, розвивався й залучав інвестиції та інвестував в Україні
Ще для мене важливо, щоби було знову відновлено відчуття взаємної довіри технологічного бізнесу і влади. Хотілося б, аби було якомога менше необдуманих кроків.
Ну і останнє, п’яте — мені би хотілося, щоби українці знали більше про успішні кейси технологічного бізнесу, і щоби молодь хотіла ставати технологічними підприємцями та фаундерами компаній, створити крутий продукт, мати глобальну амбіцію і збудувати круту локальну чи глобальну компанію. Щоб це було частиною національної ідеї.
Тому хочеться, аби у нас більше говорили про ті success stories наших технологічних підприємців, які вже роблять топові продукти, їх продукти купують на 100 іноземних ринках чи вони мають мільйонні підписки. Хочеться, щоб у нас говорили також про історії маленьких стартапів, коли люди вирішили вкласти свої гроші, ризикнули, але таки досягли успіху.
Знаю, що технологічні підприємці вже змінюють і змінять нашу країну. Вірю, що саме вони зроблять Україну не лише простором (або юрисдикцією), звідки бізнеси успішно зростають глобально, а й де будуть зростати, жити і будувати бізнеси наші діти та онуки, і їхні діти та онуки.
Які візи за кордоном можуть оформити цифрові кочівники: великий гайд по Digital Nomad у 30+ країнах світу
Адвокат, старший партнер Адвокатського об’єднання OfficiumLaw, Костянтин Буяло, написав докладну статтю про те, де айтішники можуть отримати Digital Nomand — візу для фрилансерів та робітників, які працюють віддалено, що надає її власнику право на проживання у певній країні протягом тривалого періоду. Розповідаємо найважливіше зі статті Костянтина на DOU.
