Львів, Хмельницький, Вінниця, Чернівці, Рені — саме в цих містах сьогодні працюють офіси IT-компанії Luxoft Ukraine. Журналіст dev.ua побував в деяких з них та поспілкувався з тими фахівцями, які там працюють. Навіщо це айтішникам та які переваги в офісних приміщеннях бачить роботодавець, читайте в нашому матеріалі.
Львів, Хмельницький, Вінниця, Чернівці, Рені — саме в цих містах сьогодні працюють офіси IT-компанії Luxoft Ukraine. Журналіст dev.ua побував в деяких з них та поспілкувався з тими фахівцями, які там працюють. Навіщо це айтішникам та які переваги в офісних приміщеннях бачить роботодавець, читайте в нашому матеріалі.
У місті Лева Luxoft сьогодні має 2 тимчасових офіси, загально розрахованих на 71 робоче місце. Один з них знаходиться у самому центрі та має облаштоване для роботи бомбосховище. Приміщення мають доступні для користування місця загального користування: кухня, переговорні кімнати та офісну техніку.
«Офіси — це частина інфраструктури компанії, яка допомагає надавати послуги клієнтам», — розповіла Олена Самборська, керуюча директорка Luxoft Ukraine.
Крім того, під час війни спеціалісти не завжди мають можливість працювати в комфортних і безпечних умовах з дому, а ще офіси забезпечують можливість фізично зустрітись і отримати додаткову підтримку від колег, — додала голова компанії.
До початку війни найбільший офіс Luxoft знаходився в Києві. У ньому працювало майже 3 000 спеціалістів. Зараз основна кількість людей перебуває на заході України. Саме львівську локацію можна вважати найбільшою зараз. Але люди постійно переміщуються між містами: хтось повертається до Києва, тому ситуація змінюється.
Максим Солодкий — корінний хмельничанин, який працює бізнес-аналітиком в Luxoft. За плечима хлопця 10 років роботи на цій позиції.
«Наш офіс знаходиться в центрі міста, це зручно, мені до нього 5 хвилин від дому», — розповів він.
Офісний простір в Хмельницькому, як і в інших містах, працює в форматі коворкингу. Максим каже, що спочатку бронював місце в ньому. Але згодом познайомився з Оксаною — менеджеркою IT-центру, в якому знаходяться робочі місця компанії. Тобто всі буквально знають один одного.
В самому приміщенні 7 поверхів: на першому є переговорна, на останньому — невеликий conference-зал для презентацій. І навіть є свій символ — черепаха.
«За компанією закріплено декілька робочих місць, я знаю де вони знаходяться», — розповів Максим.
Хлопець познайомився зі своїми колегами з інших IT-компаній Хмельницького. За чашкою кави на кухні вони діляться своїми історіями. Максим додає, що працює в офісі два дні на тиждень.
«Моя команда розкидана по всій Україні: Харків, Дніпро, Київ. Мені важливо її бачити. Якби вони всі були в Хмельницькому, то я б ходив до офісу частіше».
Максим каже, що офіс — це про соціалізацію. А також коли щось відволікає вдома, то завжди є місце, де можна краще зосередитися.
Офіс у Чернівцях розрахований на 20 укомплектованих моніторами робочих місць та працює у форматі коворкінга з понеділка по п’ятницю. Для комфорту спеціалістів є переговорні кімнати, а також працює кухня.
«Наші колеги хочуть, щоб компанія відкрила постійний офіс саме в цій локації», — кажуть в компанії.
Айтішникам подобається розташування офісу: поруч є парки, супермаркети, і відкривається чудовий вид з вікна на озеро. Саме така позитивна атмосфера сприяла тому, що колеги набули нових знайомств та подружились між собою за цей період.
У перші дні війни компанія максимально швидко організували релокацію спеціалістів у безпечні регіони. Тож формат роботи відразу змінився.
«Люксофтівці працювали зі зручних для них місць, частіше за все це були нові тимчасові домівки. З появою офісів деякі спеціалісти почали приходити, та проводити більше часу в них», — каже Олена Самборська.
Керуюча директорка виділяє 3 головні особливості відкриття офісів під час повномасштабної війни. Перша — вони стали меншими за розмірами. Друга — перевагу віддають просторам коворкінгового типу. Третя — офіси забезпечені додатковими умовами: бомбосховищем з Wi-Fi, щоб продовжувати роботу, генератором та вільним доступ для резервних провайдерів інтернету.
Напевно мало хто знає щось про українське містечко як Рені, населення якого складає трохи більше, ніж 18 000 людей. Воно розташоване на березі річки Дунай, в Ізмаїльському районі, Одеської області. Саме тут Luxoft відкрив простір з початком вторгнення рф на територію України.
«Він знаходиться в зручному „гаманці“ з точки зору безпеки — поруч кордону з Молдовою та Румунією», — розповіла Ірина Дятленко, регіональний менеджер Luxoft.
Звичайно, залишається фактор Придністров’я. Але компанія тримає «руку на пульсі» щодо подій в цьому регіоні. Шлях до Тирасполя, центру Придністров’я, неблизький і складає 250 кілометрів.
Ірина каже, що значну роль у відкритті простору зіграв так званий «одеський менталітет»: іноді одеситів важко вмовити переїхати навіть до столиці, вони дуже люблять своє місто. Навіть коли росіяни почали обстрілювати місто, компанія не побачила бажання місцевих айтішників їхати далі, ніж за межі області.
Ті, хто з якихось причин не хотів їхати на захід України, тепер мають змогу здійснити релокейт в межах Одещини. З пошуком житла для айтішників допомагали місцеві волонтерські центри. Зазвичай це був режим «сарафанного радіо», — додає Ірина.
«В Рені не звикли здавати житло людям, яких не бачать фізично. Тому тут працює варіант, коли ти приїхав до готелю і вже далі шукаєш більші апартаменти», — розповіла менеджерка Luxoft.
Простір в містечку розрахований на 20 спеціалістів. У кожного свої мотиви його відвідувати: хтось бажає спілкування з колегами, інші — кращого інтернет-з’єднання тощо.
Офісні приміщення компанії в Одесі також працюють і вони мають все для безпеки працівників. Але якщо хтось з працівників хоче на кілька днів з’їздити до Одеси, то це достатньо зручно зробити.
В Luxoft вірять в ЗСУ. Зараз стратегія полягає у тому, щоб бути максимально мобільними у випадку наближення небезпеки.
Ми готові швидко релокувати спеціалістів у безпечні місця і відкривати нові офіси, за потреби, — підсумувала Олена Самборська.
