Три роки тому Антон, озирнувшись на всі боки в пошуках стабільного заробітку, вирішив спробувати свої сили в айті. Спочатку закінчив курси англійської, потім вивчився на курсах тестувальника, і вже кілька років заробляє в два рази більше, ніж раніше, маючи можливість працювати з дому в зручний для нього час.
Три роки тому Антон, озирнувшись на всі боки в пошуках стабільного заробітку, вирішив спробувати свої сили в айті. Спочатку закінчив курси англійської, потім вивчився на курсах тестувальника, і вже кілька років заробляє в два рази більше, ніж раніше, маючи можливість працювати з дому в зручний для нього час.
Антону 28 років. За освітою він інженер-енергетик. За останні сім років Антон встиг попрацювати за фахом, побути членом будівельної бригади, попрацювати збирачем ягід за кордоном і навіть навчився гасити пожежі в складі пожежної бригади в Київській області. Проте зараз працює айтішником.
dev.ua — більше, ніж ЗМІ. Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, LinkedIn і Twitter
Подібні історії непоодинокі. Адже увійти в айті — бажання багатьох українських тінейджерів і молодих фахівців, яке в останні роки підкріплюється масовим інтересом до галузі і міграцією з інших сфер. Порівняно високі зарплати, можливість мати максимально вільний графік і магічна причетність до створення чогось великого і нового приваблюють фахівців з традиційних індустрій. А ще цьому сприяє максимально швидке входження в професію: кілька місяців курсів — і ти майже айтішник.
Разом з цим запит на комп’ютерні спеціальності в українських вузах та європейських айті-школах колосальний. У кампанії 2021 року комп’ютерні науки — у топ-5 найбільш затребуваних спеціальностей, і цей тренд зберігається вже кілька років.
dev.ua з’ясовував, що відбувається в українській IT-освіті, які кадри отримують роботодавці після українських університетів, і чому самі компанії складають конкуренцію українським вузам.
У рейтингу вищих навчальних закладів для IT-спеціалістів у минулому році перша п’ятірка складалася з Українського католицького університету, КНУ ім. Т.Шевченка, Львівської політехніки, Києво-Могилянської академії та Львівського національного університету ім. І. Франка. Даних про поточну вступну кампанію ще немає.
Але рекрутери і HR IT-компаній вже мають своїх фаворитів серед українських вузів, які готують айті-кадри. Відповідно до проведеного dev.ua опитування, на сьогодні список вузів, які готують кращих айті-фахівців, виглядає так:
— Київський політехнічний інститут імені І.Сікорського
— КНУ ім.Т.Шевченка
— Києво-Могилянська академія
— Львівська політехніка
— Харківський національний університет радіоелектроніки
— Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
— Український католицький університет
А за словами тренінг-менеджера компанії Sigma Software Андрія Сомова, незважаючи на достатню кількість айті-спеціальностей у вищих навчальних закладах, кваліфікованих кадрів за різними напрямками все одно не вистачає.
Ще до пандемії, в 2016-му, в звіті The Future of Jobs Всесвітнього економічного форуму говорилося, що до 2020-го більше третини основних навичок, необхідних для більшості професій, складуть ті, які раніше не рахувалися як важливі. Аналогічний звіт 2020-го свідчить, що до 2025-го 40-50% нинішнім співробітникам компаній знадобиться професійна перепідготовка.
Тому не дивно, що навіть за тенденції вищої освіти постійно поліпшуватися, між швидкістю оновлення програм в університетах і необхідних на ринку праці навичок залишається глибока прірва. Українська система освіти — не виняток, каже Любов Прядко з Ciklum.
Всі опитані dev.ua експерти сходяться на думці, що випускників українських вузів для реальної роботи в IT потрібно доучувати, перенавчати і вводити в курс реальних справ.
«Українські вузи переважно дають хорошу базову підготовку, теорію. Але знайти в країні випускника, який зі студентської аудиторії зможе перейти в проєкт без додаткової підготовки, складно. Світ технологій надзвичайно мінливий, а оновлення навчальних програм здійснюється не оперативно», — розповідає Денис Гриньов, керівник освітніх програм компанії EPAM в Україні.
За його словами, випускники потребують додаткової підготовки: у тренуванні практичних навичок, досвіду командної роботи, використанні м’яких навичок (soft skills), розумінні, як працювати в проєктах за міжнародними стандартами і у тому, як влаштована ІТ-індустрія в цілому.
Погоджується з ним і Олександр Левак, Head of Resource Management Luxoft Ukraine.
Андрій Сомов з Sigma Software каже, що в компанії практикують наступний підхід: студенти технічних спеціальностей перед тим, як приєднатися до реального проєкту в компанії на позицію молодшого спеціаліста, мають закінчити інтернатуру. «Це допоміжна ланка, яка дозволяє адаптуватися до реальних процесів, отримати дорогоцінний досвід, отримати необхідні навички і знання під наглядом досвідчених менторів — експертів компанії», — пояснює він.
За словами Любові Прядко, найчастіше у випускників «просідають» практично всі технічні навички. Крім того, їм зазвичай бракує розуміння в управлінні проєктами. Що стосується софт-скиллів, то, за її словами, найчастіше не вистачає навичок презентації та самопрезентації, а також — розуміння бізнес-контексту і бізнес-етики.
Зважаючи на дефіцит випускників з потрібними компаніям компетенціями, IT-компанії фактично перебирають на себе функцію підготовки кадрів, конкуруючи з вузами.
Компанії частково взяли на себе функції вузів, каже Левак, оскільки зарплати в системі вищої освіти досить низькі, що заважає педагогам сконцентруватися на своїй професії в довгостроковій перспективі. «Йде постійний відтік найбільш активних і прогресивних викладачів в інші галузі, в тому числі, і в IТ», — розповідає він.
Любов Прядко вважає, що промисловість не стільки переймає функції вищої освіти, як доповнює і розширює їх. «В Ciklum розробники на проєктах працюють з новітнім технологічним стеком — наприклад, з Hybris або Angular останніх версій. Зрозуміло, що освоїти їх у вузі просто немає можливості. Підходи до програмування і відповідні інструменти еволюціонують в рази швидше, ніж наповнення університетських програм. І в цьому випадку можливості, які створює індустрія, — як раз те доповнення, яке зменшує розрив між академічними знаннями і потребами бізнесу», — говорить вона.
Втім, каже Денис Гриньов з EPAM, різниця між очікуваннями ринку і рівнем підготовки фахівців — не тільки українська проблема.
У той же час Левак розповідає, що, на відміну від України, де часто комп’ютерні науки викладають професори похилого віку, в західній системі серед викладачів — гонка. «На них» підписуються «студенти, і якщо у тебе маленький рейтинг — з тобою просто не продовжать контракт. Ти повинен крутитися і придумувати цікаві і сучасні програми», — говорить він. В Україні, за словами Head of Resource Management Luxoft Ukraine, це необов’язково, тому компаніям доводиться брати на себе роль вчителя. «Самі студенти також це розуміють і йдуть навчатися додатково», — говорить він.
На сьогодні практично кожен IT-роботодавець має окрему програму по роботі з університетами. Наприклад, Luxoft співпрацює з Могилянкою, КНУ ім. Т.Шевченка, КПІ. Для розвитку регіональних офісів компанія підтримує зв’язки з Дніпровським університетом ім. О.Гончара, Одеським національним і політехом. Sigma Software має 17 вузів-партнерів в Києві, Львові, Дніпрі, Одесі та Харкові. А EPAM співпрацює з 25 вузами, а з відкриттям нових офісів в Україні планує збільшувати це число за рахунок івано-франківських, херсонських, одеських, сумських навчальних закладів. Ciklum тільки вивчає можливості партнерства з провідними українськими університетами для спільної підготовки фахівців, яких потребує ринок.
Фахівці Luxoft регулярно читають для них лекції на різні теми: Scrum Fundamental, QA Automation, Architecture Fundamentals, Big Data, Computer Science, Scrum, Agilе. Багато університетів, каже Левак, просять допомоги в перевірці актуальності якихось з їхніх курсів.
Серед найвідоміших на сьогодні програм і форматів співпраці Sigma Software, практики та інтернатури, курси, факультативи та майстер-класи.
Але такий формат співпраці закриває потреби роботодавців лише частково. Тому IT-компанії створюють власні навчальні центри. Наприклад, в Luxoft запустили свій аналог університету — LuxCampus, де згодом буде великий набір безкоштовних курсів для студентів і початківців.
«Зараз ми відкрили спеціальності Java, DevOps, QA Automation, але з зими почнемо відкривати й інші напрямки. Ми розраховуємо, що приблизно кожна друга людина, яка подала заявку в LuxCampus, закінчить курс і буде прийнята на роботу», — говорить він.
Також в компанії діє Luxoft Training center з тисячами різних курсів, як онлайн, так і офлайн, як для співробітників, так і для всіх бажаючих. В основному, це тренінги і курси вже для тих, хто вже працює в ІТ і хоче поліпшити свої навички.
Ciklum в свою чергу організовує спеціальні академії за різними технологіями. Яскравий приклад — JS Academy з подальшим стажуванням та можливістю згодом співпрацювати з Ciklum.
Окремо тут навчають фахівців за рідкісними технологіями — наприклад, Hybris для Java-розробників або Azure Databricks. «Навчання в наших академіях безкоштовне, щоб отримати в них місце, потрібно пройти відбір, продемонструвати як існуючі навички, так і мотивацію вчитися», — говорить Head of Learning and Development компанії Ciklum.
А компанія Sigma Software п’ять років тому заснувала свою освітню платформу — Sigma Software University.
«Діяльність університету охоплює як співпраця з вузами і навчальними закладами, так і проведення різних курсів і мітапів для IТ- спільноти. Комерційні програми для початківців з різних технічних і нетехнічних дисциплін дають можливість учасникам претендувати на джуніорські позиції в IT-компаніях», — розповідає Андрій Сомов з Sigma Software.
Ще один приклад — EPAM University, який працює вже більше 10 років. Сьогодні тут понад 20 популярних програм, які тривають від двох місяців до півроку. «Всі вони безкоштовні і проходять в кілька етапів. Якщо учасник програми показав хороші результати, він може отримати пропозицію про співпрацю. За статистикою 95% успішних випускників лабораторії EPAM University отримують таку пропозицію», — розповідає Денис Гриньов. Але потрапити сюди непросто: в минулому році з 25 000 заявників тільки 3000 учасників пройшли кваліфікаційний відбір.
