Киянину Олександру Кутовому 29 років. Останні п’ять він працює в найдорожчій фінтех-компанії Європи — шведській Klarna. Ми зв’язалися з українським Lead Data Scientist і поговорили про послуги Klarna для українців, зарплатню айтішників і підтримку України в Швеції.
Киянину Олександру Кутовому 29 років. Останні п’ять він працює в найдорожчій фінтех-компанії Європи — шведській Klarna. Ми зв’язалися з українським Lead Data Scientist і поговорили про послуги Klarna для українців, зарплатню айтішників і підтримку України в Швеції.
Я закінчив бакалаврат і магістратуру економічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Приблизно 1,5 роки пропрацював в українському офісі компанії Microsoft. Далі було навчання в шведському університеті. Потім працював в компанії Google, в офісі у Вільнюсі. Повернувся до Швеції та приблизно п’ять років працюю в найдорожчій фінтех-компанії Європи — Klarna. Кар’єру почав в аналітиці, але підтягнув інженерні навички та досить швидко перейшов у Data Science — продовжую розвиватися в цій сфері.
У Microsoft була моя перша full-time робота. Я закінчував 4-й курс і саме вступав до магістратури.
Хороший друг сказав, що Microsoft організовує івент, де студентам будуть щось розповідати. А ще там буде піца. Я відповів: «Погнали» (сміється).
Виявилося, що це була програма компанії під назвою «Microsoft Student Camp». Програма складалася із серії курсів, їх було приблизно 12 і вони тривали півроку. Лекції читали співробітники компанії. Передбачалися заняття щотижня та перевірка домашніх завдань. У кінці програми повідомили, що кількох найкращих випускників візьмуть на роботу.
Перші курси були суто технічні та стосувалися інженерної справи. Мені було важко конкурувати зі студентами КПІ. Але останні курси було про мікро/макроекономіку та статистику, на яких я розумівся краще. Мій друг став першим, кому запропонували офер, а я підключився другим.
У Microsoft я працював у підрозділі «Marketing & Operations». Грубо кажучи, допомагав Sales-Manager краще продавати продукти компанії на основі аналітики.
Робота була цікава, у мене з’явилося розуміння, як саме працює велика корпорація.
У Google я працював в команді, яка пропонувала клієнтам щось типу внутрішнього консалтингу. Ми базувалися в литовському Вільнюсі та працювали з клієнтами з Прибалтики, Центральної Азії, Східної Європи, тощо. Клієнт запускав новий продукт і звертався до нас із проханням допомогти збільшити його продажі. У Google така політика, що якщо клієнт більше заробляє, то і ми будемо більше отримувати від нього. Я робив аналітику та бачив, як працюють різні бізнеси зсередини.
Робота мені подобалася, але я хотів розвиватися більше в технічному напрямі та бачити, як працює інженерна частина.
Щодо переведення до більш технічного відділу, то, на мою думку, у будь-якій big tech-компанії важко здійснювати так звані «горизонтальні» переміщення. Тобі потрібно практично з нуля навчитися нової спеціальності. Водночас ти не маєш багато часу чи переваг, у порівнянні з кандидатом «з вулиці». Загалом big tech схожий на армію: там чітко сформована кар’єрна драбина, і ти завчасно розумієш скільки потрібно років, щоби піднятися по ній.
У Швеції я вивчав операційний менеджмент і контроль. Це суміш статистики і логістики, на момент вступу це був найцікавіший курс для мене. Програма тривала два роки. В університеті Шевченка я майже не вивчав статистику, тому вважав, що це буде гарним доповненням моїх знань.
Головна різниця з навчанням в Україні полягає в рівні свободи та відповідальності. Український університет — це в певному сенсі дуже лінійне продовження школи.
У тебе є умовний класний керівник, староста, крок управо або крок уліво зробити важко, є багато предметів. Це система, яка не дає багато опцій, щоби кастомізувати освіту під себе. Шведська система вищої освіти — гнучкіша. Це дає багато свободи та відповідальності водночас. Предметів значно менше, половину ти можеш обрати, вони вивчаються поглиблено.
Спочатку в тебе є таке відчуття «медового місяця», коли ти можеш вивчати, що хочеш. Дійсно, найкращі 10 університетів Європи кращі за найкращі 10 університетів України. Але якщо взяти наші КПІ, Шевченка й інші найсильніші університети та порівняти їх із європейськими «середняками», то велике питання, де освіта якісніша.
На жодну зі своїх робіт я не потрапляв з першої спроби. Це саме стосується і Klarna. Колись підрахував, що отримав приблизно 50 відмов від різних компаній.
Думав, що після Google буду «ногою відкривати» двері будь-якої компанії. Але сталося зовсім не так.
Ринок Швеції доволі консервативний у тому сенсі, що будь-який досвід роботи за межами країни сприймається шведами дещо «крізь пальці». Навіть якщо це Google чи Microsoft. Шведів важко вразити. Тому я певний час працював у місцевій компанії Tobii, зайшовши до внутрішнього ринку. Після цього кар’єра пішла вгору.
У Klarna пройшов з третьої спроби: місцеві спеціалісти мали кращий нетворк, знали місцеву мову та розуміння контексту.
У той момент компанія саме виходила на B2B-ринок. Почав працювати аналітиком у відділі інженерів, який розробляв продукт для нового напряму. Вони ж мені допомогли підтягнути технічні навички».
У Швеції є «три великі кити» серед компаній. Це — Spotify, Klarna і Zettle. «Колообіг топталантів» у країні переважно відбувається в межах цих компаній.
Я подавався до всіх них. Klarna першою дала «зелене світло». На момент мого приходу в 2017 році, компанія не була чимось «хайповим» і популярним. Я «застрибнув» за півроку до лавиноподібного зростання Klarna.
У моєму підрозділі сьогодні працюють вісім людей. Чотири роки тому я перейшов на напрям Data Science.
Сьогодні я працюю Team Lead у команді, яка складається зі спеціалістів, які займаються машинним навчанням — ми відповідаємо за всі європейські ринки, де представлена компанія. Machine Learning моделі допомагають нам визначити, чи потрібно дозволяти конкретній людині здійснювати транзакції та які можна очікувати ризики та вигоди для Klarna.
Ось дуже спрощена схема. Наприклад, ви хочете купити собі пуховик чи іншу дорогу річ за $1000 і вам подобається кілька моделей. Без Klarna ви платите за всі три пуховики, вони приходять, ви обираєте найкращий. Два інші повертаєте, і через два-три тижні вам за них повертаються кошти. Klarna розраховується замість вас за всі три пуховики, ви обираєте найкращий, і лише після цього компанія знімає з вас кошти за остаточний один пуховик. Сума на рахунку не блокується та не потрібно чекати на повернення коштів.
Klarna заробляє на відтермінальних платежах, коли клієнт хоче подумати щодо купівлі, наприклад, місяць-два. У таких випадках ми умовно беремо 1 євро з 500.
Завдяки великим об’ємам продажів по всьому світу ми компенсуємо ці суми. Інше джерело прибутку — домовленості з магазинами, якщо ми вплинули на зростання їхніх продажів.
Ще один важливий продукт — це «розбиття» клієнтом платежів на кілька частин. Людина не платить за процедуру, а лише за відтермінування.
Ми позиціюємо себе не лише як платіжний сервіс, а як систему. Також зробили так, що кількість кліків під час купівлі зменшилася в рази: достатньо одного разу заповнити форму в якомусь магазині та потім усе працює в решті 400 000, де інтегрована Klarna — купівлі здійснюються миттєво.
Те, що я зараз розповім, це моя особиста думка. Звичайно, усім неприємно чути, що твоя компанія «просіла» на 85%. Але це не те щоб стало великою новиною для багатьох. Це ситуація не лише про Klarna. Якщо ми подивимося на PayPal, Block чи Adyen та інші фінтех-компанії, то картина буде тією ж. Зараз така ситуація на ринку: фінтех-компанії її відчули першими.
Це ситуація, на яку очікували ще до COVID. Вона мала відбутися два-три роки тому. Проте сталася пандемія та розпочалося додрукування грошей. Це ще більше роздуло «бульбашку», хоч і відтермінувало проблему.
Але врешті, «ковідна бульбашка» почала здуватися. Це наклалося на постковідну рецесію та високу інфляцію в США. Ринки почали «схлопуватися» та робити це не так м’яко, як би нам хотілося. До того ж, згадуючи ринкову капіталізацію, ми говоримо не стільки про вартість активів, скільки про очікування ринку. Тобто про монетарне вираження очікувань щодо ситуації на ринку. Воно включає багато чинників: від макроекономіки до спекуляцій чи скандалів.
«Klarna, яка на стадії „агресивного“ зростання, і, на мою думку, залежна від зовнішнього фінансування. Чисто моя здогадка, але ми на стадії, коли поступово закінчувалися гроші, підняті в попередньому раунді інвестицій. А наступного „підняття“ ще не відбулося, коли сталася рецесія».
Заднім числом всі розумні та можуть сказати, що потрібно було більше коштів «підіймати» відразу чи швидше розпочинати новий раунд. Але трапилося, як трапилося. Хоча компанія кілька тижні тому залучила $800 млн. Мало хто може цим похвалитися останнім часом. Це значний рівень довіри. Водночас інвестори зараз у режимі «очікування» та не дуже хочуть давати гроші.
Я також маю «шматочок» Klarna, дізнатися, що він «просів» — неприємно. Але так само він і підніметься. Це ринок, у якому настрої відбиваються більше, ніж реальний стан речей.
Зараз у компанії працюють більше 5000 спеціалістів. Стрімке зростання почалося розпочалося приблизно п’ять років тому. Я приєднався до Klarna в першій 500. У перший рік роботи знав майже кожного за іменем, а зараз це далеко не так. Найбільші офіси в Стокгольмі та Берліні. У кожному з них працюють приблизно 1000–1500 колег. Також маємо чисто інженерні офіси — в Італії, Іспанії та Португалії. Дещо менші інженерні офіси — у США та Канаді.
У компанії 60%+ — це іноземці, тобто ті, хто походять не зі Швеції чи Німеччини, де розташовані наші найбільші офіси. Майже всі комунікації відбуваються англійською мовою.
Українців у компанії також зустрічав. За моїми враженнями, їх працює приблизно 30–50 в Klarna. Загалом українці славляться якісною інженерною освітою.
Я розумію, чому це може здатися дещо неетично. Тому що нікому неприємно отримати такі новини не особисто, а через загальну комунікацію. З іншого боку, я розумію, чому зробили саме так. Уявіть: потрібно звільнити сотні людей. Коли ви це робите не одночасно, з кожним потрібно поговорити. А як тільки звільнили одного, про це знає вся компанія. Решта чекатиме, коли за ним «прийдуть».
Тому концептуально ідея правильна. Чи можна це було зробити краще? Заднім числом здається, що можна було б придумати кращу комунікацію. Якщо бути точним, то на цьому дзвінку повідомили про причини та плани щодо скорочень, і потім розіслали повідомлення тим, кого вони стосувалися. З тими, хто підпав у список, мали зв’язатися для детального обговорення протягом наступних днів. Ось це очікування та напруження — дещо неправильне і, звичайно, сильно засмутило людей.
Наразі Klarna не представлена в Україні: там немає наших офісів чи працівників. Але серед іншого, наша компанія надає деякі фінансові послуги. Рік тому українці не могли користуватися жодними продуктами компанії.
Коли ти заходив у певний магазин, де Klarna інтегрована, то не міг розрахуватися навіть банківською карткою. Ми зробили так, що українці сьогодні мають таку можливість, їм доступні сотні тисяч інтернет-магазинів, де інтегрована Klarna.
У нашій компанії вітаються ініціативи «знизу». Буквально — ти пишеш у корпоративний месенджер, що українці вимушено переїжджають до Європи та частіше купують у тамтешніх магазинах. Але інколи не можуть це робити через наш сервіс. А я як data scientist бачу, які товари вони намагаються купити, і розумію, що створювати додаткові незручності цим людям зараз точно неправильно. Запропонував це виправити, знайшов відповідальних людей і команди та запустив процес. Упродовж тижня-двох ми відкрили продукт для українців. «Топи» були за.
Українці найбільше купували дві категорії товарів — це ліки й одяг. Тобто речі першої потреби.
Я не тримав сильно «руку на пульсі» та не знаю, наскільки в нас співпадає портфоліо. Ми особливо не дивилися в бік конкуренції з цими компаніями. Те, що я знаю про Revolut, вони більше заробляють на кроскурсах валют, підписках і, власне, картках. Про monobank знаю, що це круті хлопці, які створили якісний продукт. Наскільки ми з ними схожі — важко сказати. Одне знаю точно, ми запустилися набагато раніше. Загалом, зараз у світі багато конкурентів, і це змушує якісніше робити продукт.
Зарплатня багато в чому схожа на українську. Але тут важливо робити поправку на податки. До їхнього вирахування умовний Data Science-junior отримує 3000–4000 євро, middle — 4500–5000 євро, senior — 5000–7000 євро. Після вирахування податків ці цифри можуть бути нижчими за українські, і це не поодинокі випадки. Якщо дуже спростити, то податки забирають понад 30%.
У мене були знайомі, які, коли отримували офер, дізнавалися зарплатню, сміялися та відмовлялися.
Люди часто мають хибні очікування та думають, що зарплати в Європі та США схожі та завжди вищі за українські.
Ринок Європи традиційно був нашим ядром. До недавнього часу найбільший дохід для нас давали Швеція, Німеччина та Велика Британія.
В останні роки ситуація змінилася. США наздоганяють і скоро переженуть Європу за об’ємами. Очевидно, що це найбільший ринок у світі. Разом із тим, він — найконкурентніший.
Тому «битва за Америку» триває: іде напружена боротьба між Klarna, PayPal та іншими. Щодо Азії, то ми маємо невеликий офіс у Китаї, але поки що без думки про глобальну експансію на азійському ринку. На ринку Латинської Америки також поки що без великих активностей. Загалом Klarna має на сьогодні 147 млн активних користувачів.
У Швеції традиційно дорогі нерухомість/плата за її оренду та сфера послуг. У країні домінує соціальна модель. Ось його простий приклад. В Україні умовний Data Science-спеціаліст отримує 5000 євро, а умовний водій маршрутки — 500 євро. У Швеції перший також отримує 5000 євро, а другий — 3000 євро. Між ними невеликий розрив — і фінансовий, і соціальний. З одного боку, це круто. А з іншого — ви не заробите в Швеції «всі гроші світу», це може когось демотивувати. Зараз я найбільше витрачаю коштів на житло та донати для допомоги ЗСУ.
Шведи гостріше відчувають війну в Україні, бо, на відміну від більшості Європи, — росія розташована поряд. Тут є острів Готланд, біля якого іноді спливали підводні човни «невідомого походження».
Кілька років тому шведи пишалися тим, що не в НАТО. Не тому, що не люблять цю військову структуру, а тому, що не бачили в цьому необхідності. Сьогодні країна приєдналася до НАТО, і це багато про що говорить. У країні прекрасно розуміють, що росія — агресор.
Для мене перемога України — повернення до кордонів 1991 року, виплата репарацій росією, визнання росіянами своєї провини та їхня деімпералізація.
Але справедливо сказати, що перемогою буде те, чим її вважатимуть українські воїни, які зі зброєю в руках її зараз здобувають. Я не відчуваю морального права стверджувати інакше.
