На сайті українського парламенту опублікували поточний варіант законопроєкту № 10378 про мобілізацію, який викликав великий резонанс у суспільстві. До обговорення законопроєкту долучилась Оксана Мороз, комунікаційниця, відеоблогерка, лекторка та письменниця, засновниця волонтерської ініціативи «Як не стати овочем».
На сайті українського парламенту опублікували поточний варіант законопроєкту № 10378 про мобілізацію, який викликав великий резонанс у суспільстві. До обговорення законопроєкту долучилась Оксана Мороз, комунікаційниця, відеоблогерка, лекторка та письменниця, засновниця волонтерської ініціативи «Як не стати овочем».
Оксана Мороз — засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем». 20 років працювала в галузі комунікацій: у корпораціях, агенціях, стартапах та власному бізнесі. Із 2015 року постійний запрошений спікер Києво-Могилянської бізнес-школи. Авторка та ведуча радіоблогу «Вірю не вірю» на Радіо «Культура». Пишу книжки. Перші дві стали переможцями Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2020» (номінація «Обрії»). Посіла 3-є місце у премії KBU AWARDS-2020 (номінація «Найкраща книга для особистісного зростання») та здобула персональну відзнаку від директорки Українського інституту книги Олександри Коваль у межах премії BookForum Best Book Award-2020.
«Вкид для тестування — старий як світ інструмент. Але він працює тоді, коли контекст та інші умови незмінні (мало змінні) у час тестування і потім», — написала в соцмережах авторка.
Наприклад, за її словами, вкидають інформацію про «зняття Залужного». Народ проти. Соціологія це фіксує. Суттєвих змінних, які здатні вплинути — немає. Тест дав результат.
Але, як пише Оксана Мороз, зараз «закон про мобілізацію» тестують тоді, коли у головах людей створене максимальне нерозуміння «навіщо» / «чому я» маю воювати.
«Армію „чмобіків“ ми перемагаємо, „Крим улітку“ ще в пам’яті, мольфари обіцяють „чорного лебедя“… У таких умовах, результат тесту буде очевидним — більшість проти будь-яких змін, які наближують можливість мобілізуватися саме йому/їй. Тут ніякий закон не вирішить задачі „500 000“. Ба більше, його поточне обговорення ще більше працює на „дискредитацію мобілізації“. А це, на жаль, змінюватиме відсоток тих, хто ще зараз хоче „воювати до кінця“. І соціологія це фіксує», — зазначає авторка.
За її словами, у комунікації важлива послідовність. Особливо у такому складному та важливому кейсі як мобілізація. Спочатку потрібно бодай почати виправляти комунікаційні факапи («заколисування» і так далі) — подивитися за динамікою — а потім вже тестувати/змінювати тощо. Бодай, робити це паралельно. Просто розраховувати на те, що зараз зафіксуємо погану картинку, а потім закладемося на оптимістичний сценарій її зміни — це не варіант.
«Надто глибока проблема. Надто короткі строки, у які потрібний результат. Надто мало хороших новин із фронту (особливо на фоні обіцянок). Зараз, бодай, не потрібно робити гірше. Якщо не робите краще», — повідомляє вона.
