Сирі дані, що використовуються для тренування алгоритмів машинного навчання, спочатку маркуються людиною, і для оцінки їхньої точності також потрібна людська перевірка.
Інколи ця робота може бути важкою для психіки, тому її виконують лише повнолітні. Але підлітки з бідних країн знаходять способи обійти обмеження.
Сирі дані, що використовуються для тренування алгоритмів машинного навчання, спочатку маркуються людиною, і для оцінки їхньої точності також потрібна людська перевірка.
Інколи ця робота може бути важкою для психіки, тому її виконують лише повнолітні. Але підлітки з бідних країн знаходять способи обійти обмеження.
Маркування даних варіюється від простого — наприклад, ідентифікація зображень вуличних ліхтарів або порівняння подібних продуктів електронної комерції — до дуже складних, таких як модерація контенту, коли працівники класифікують шкідливий вміст у даних, зібраних з усіх куточків інтернету. Про це пише Wired.
Ці завдання часто передають на аутсорсинг фрилансерам через краудсорсингові онлайн-платформи, такі як Toloka. Саме на цьому сайті почав працювати 15-річний Хасан, який з’ясував, що може заробляти на маркуванні даних для ШІ від $1 до $2. За його словами, мінімальна заробітна плата в країні на той час становила близько $0,26 за годину.
«Штучний інтелект представляють як чарівну скриньку, яка може все, — каже Сайф Севідж, директор Лабораторії громадянського штучного інтелекту Північно-Східного університету. «Суспільство просто не знає, що за лаштунками стоять люди».
Принаймні деякі з цих працівників — діти. Платформи вимагають, щоб працівники були старше 18 років, але Хасан просто ввів дані родича і використав відповідний спосіб оплати, щоб обійти перевірку — і він не один такий. Wired поспілкувався з трьома іншими працівниками в Пакистані та Кенії, які розповіли, що також приєдналися до платформ ще неповнолітніми.
«Коли я ще навчався в середній школі, багато підлітків обговорювали роботу в інтернеті й те, як вони приєдналися до платформи, використовуючи посвідчення батьків», — розповідає один працівник, який приєднався до Appen у 16 років у Кенії та побажав залишитися невідомим. Після школи він і його друзі входили в систему, щоб виконати завдання з анотування до пізньої ночі, часто по вісім годин і більше.
«Якщо ми підозрюємо, що користувач порушив Угоду користувача, Toloka проведе перевірку особи й запросить посвідчення особи з фотографією та фотографією користувача, який тримає посвідчення», — говорить Гео Джикаєв, керівник операцій Toloka.
Працівники переважно працюють у Східній Африці, Венесуелі, Пакистані, Індії та Філіппінах — хоча є навіть працівники в таборах біженців, які маркують, оцінюють і генерують дані. Працівникам платять за кожне завдання, винагорода коливається від цента до кількох доларів — хоча верхня межа вважається чимось на кшталт рідкісної перлини, кажуть працівники. «Характер роботи часто схожий на цифрове рабство, але це необхідність, щоб заробляти на життя», — каже Хассан, який зараз також працює на Clickworker і Appen.
Іноді працівників просять завантажувати аудіо, зображення та відео, які поповнюють бази даних, що використовуються для навчання штучного інтелекту. Зазвичай працівники не знають, як саме будуть оброблятися їхні дані, але вони можуть бути досить особистими.
На вкладці «Робочі завдання» на сайті Clickworker одне із завдань звучить так: «Покажи нам свого малюка/дитину! Допоможіть навчити штучний інтелект, зробивши 5 фотографій вашого малюка/дитини!» за €2 ($2,15). Наступне: «Дозвольте вашій неповнолітній дитині (віком 13–17 років) узяти участь у цікавому селфі-проєкті!»
Деякі завдання передбачають модерацію контенту — це допомагає ШІ відрізняти невинний контент від того, що містить насильство, мову ворожнечі або зображення дорослих. Хассан поділився записами з екрана завдань, доступних у день. В одному із завдань UHRS його просили ідентифікувати слова «fuck», «c**t», «dick» і «bitch» у тексті.
У Toloka йому показали сторінки з частково оголеними тілами, включаючи сексуалізовані зображення, рекламу спідньої білизни, оголену скульптуру і навіть оголене тіло з картини в стилі Ренесансу. Завдання? Відокремити дорослий контент від прийнятного, щоб допомогти алгоритму розрізнити непристойні та допустимі торси.
Хассан згадує, як модерував контент, коли йому ще не виповнилося 18 років, на UHRS, що, за його словами, продовжує впливати на його психічне здоров’я. Він каже, що контент був відвертим:
Обійти перевірку віку можна досить просто. Найбільш м’які платформи, такі як Clickworker і Toloka, просто просять працівників вказати, що їм виповнилося 18 років; найбільш безпечні, такі як Remotasks, використовують технологію розпізнавання облич, щоби зіставити працівників з їхніми фотографіями на посвідченні особи.
Але навіть це може бути ненадійний. За словами одного працівника, він просто підніс телефон до обличчя своєї бабусі, щоб пройти перевірку. Ще одним способом доступу неповнолітніх до роботи є спільне використання одного облікового запису в межах сім'ї. У деяких венесуельських сім’ях, коли батьки готують їжу або виконують доручення, діти заходять у систему, щоб виконати завдання.
Вказується на випадок, коли в одній родині із шести осіб, де дітям було по 13 років, усі користувалися одним акаунтом. Сімейний будинок працював як фабрика, коли двоє членів сім'ї постійно були за комп’ютерами, працюючи над маркуванням даних. «Коли в батьків починали боліти спини, від довго сидіння, вони йшли на перерву, а їхнє місце займали діти.
Не всі неповнолітні працівники, яких опитав Wired, розчарувалися в платформах із завданнями. У 17 років більшість друзів Юніса Хамдіна працювали офіціантами. Але цей пакистанський підліток вирішив приєднатися до UHRS, використовуючи платформу по три-чотири години на день, паралельно зі школою, заробляючи до $100 на місяць.
Найприбутковішим завданням, з яким він зіткнувся, було порівняння товарів на Amazon. За словами Хамдіна, якому виповнилося 18 років, йому подобається працювати на платформу, тому що там платять у доларах США (що є рідкістю в Пакистані) і тому він отримує вигоду від обмінного курсу. Але факт, що оплата цієї роботи неймовірно низька порівняно із зарплатами штатних працівників технологічних компаній, лишається фактом.
Іншої думки про ці платформи дотримується Хассан, який нещодавно вступив на бакалаврську програму з медичних лабораторних технологій. Додатки залишаються його єдиним джерелом доходу: він працює з 8 ранку до 6 вечора, а потім з 2 ночі до 6 ранку. Однак його заробіток впав до $100 на місяць, оскільки попит на завдання перевищив пропозицію — з початком пандемії до нього приєдналося більше працівників.
Він нарікає на те, що за завдання UHRS можуть платити лише 1 цент. Навіть на більш високооплачуваних роботах, таких як епізодичні завдання в соціальних мережах на Appen, йому доводиться витрачати на неоплачувані дослідження багато часу. Це означає, що йому потрібно працювати п’ять-шість годин, щоби виконати годину безпосередньо самої роботи, і все це для того, щоб заробити $2 стверджує Хассан. «Це цифрове рабство», — вважає хлопець.
