Збираємо базу IT-компаній. Приєднуйтесь 👇

«Я перейшла від людей до машин». Історія психологині з 12-річним досвідом, яка ввійшла в IT під час війни й отримала оффер уже на першій співбесіді

33-річна львів’янка Оксана Соболь п’ятий місяць працює QA-тестувальницею в компанії VOIPTime. Після 12 років роботи психологинею жінка вирішила світчнутися в IT напередодні повномасштабного вторгнення. І, на відміну від багатьох інших джунів, їй вдалося знайти роботу під час війни. У відвертому інтерв’ю dev.ua Оксана розповідає про свій шлях і виклики, які довелося подолати на шляху до роботи мрії. 

Залишити коментар
«Я перейшла від людей до машин». Історія психологині з 12-річним досвідом, яка ввійшла в IT під час війни й отримала оффер уже на першій співбесіді

33-річна львів’янка Оксана Соболь п’ятий місяць працює QA-тестувальницею в компанії VOIPTime. Після 12 років роботи психологинею жінка вирішила світчнутися в IT напередодні повномасштабного вторгнення. І, на відміну від багатьох інших джунів, їй вдалося знайти роботу під час війни. У відвертому інтерв’ю dev.ua Оксана розповідає про свій шлях і виклики, які довелося подолати на шляху до роботи мрії. 

Майже випадкова психологія

За освітою я психолог. Цю професію обрала, якщо чесно, завдяки випадку. У 2006 році ми вступали до ВНЗ за специфічною системою, за університетськими тестами. ЗНО тоді ще не було. Тобто я мала визначитись з університетом і готуватись винятково під нього.

Я вирішила для себе, що буду вступати тільки у Львівський національний університет імені Івана Франка. Для подання обирала всі факультети, де можна було здавати математику. Оскільки психологія була одним із таких факультетів і туди мене зарахували на бюджет — от вибір і було зроблено замість мене.

Спочатку цілеспрямовано психологом я себе не бачила. Попри це, коли я вже на практиці познайомилась із цією сферою, вона стала вагомою частиною мого життя. 

Фото — Оксана Соболь

Сфері психології я присвятила понад 12 років. Мені не була цікава сімейна терапія, коучінг, гештальт чи інші напрями. Практично все своє життя ще зі студентських часів я працювала й волонтерила з людьми з особливими потребами. Спочатку у великому навчально-реабілітаційному центрі, а далі розпочала приватну практику.

Останні роки я взаємодіяла переважно з дітками від 2 до 16 років. Це були заняття безпосередньо з дитиною або консультація батьків, родичів чи працівників, які працюють у сфері інклюзії. І хоч емоційна прив’язаність є табу для психологів — за цей час клієнти стали певною мірою моєю сім’єю.

Хоча я розумію, що це переступає засади роботи психолога, проте це сфера, де ти обмінюєшся емоціями, вчиш інших розуміти та сама вчишся розуміти по-новому.

Паралельно з тим, що робота з людьми з особливими потребами була для мене емоційною віддачею в обидві сторони — мені трохи бракувало в ній певної визначеності та конкретики.

Тобто коли я виставляла цілі дітям — я не завжди могла знати, чи будуть вони досягнуті за тиждень, чи півтора року.

Воєнний пендель в IT

Мені дуже імпонує математика та логіка, тож, відверто кажучи, інших сфер я зовсім не розглядала. ІТ активно розвивається. Не так багато сфер базуються на тому, що твій професійний ріст — це твої навички та здобутки, а не вислуга років, відбування часу. Плюс це нескінченний розвиток у плані навичок і знань. Ти можеш постійно вдосконалюватись, що впливатиме й на твою експертизу, і на твою зарплату. 

На початку сфера ІТ для мене була як певне хобі. Я не мала наміру змінювати професію. Просто після роботи я відвідувала якісь курси.

Фото — Оксана Соболь

В один момент я все ж стала задумуватись, що маю бажання змінити професію. Проте для цього потрібно було докласти більше зусиль і не розпорошуватись на все відразу. Тобто я чітко розуміла, що не вдасться віддаватись ІТ і бути успішною в психології одночасно.

Через те, що деякі клієнти були зі мною чотири й більше років, я морально не могла собі дозволити піти. Відчувала обов’язок перед ними. І саме з початком великої війни все змінилось. У лютому та березні багато з моїх клієнтів виїхали за кордон. Так я зрозуміла, що, мабуть, це і є моя можливість. І не залишити їх, і зробити те, що цікавило мене вже давно.

Вхід в IT

Я пробувала декілька платних курсів офлайн у Львові.

На жаль, доходило до такого, що просто півтори години заняття викладач намагався включити комп’ютер. І смішно, і грішно, бо ти ж платиш гроші, а результату нуль. 

Далі я почала допитуватись у своїх знайомих з ІТ, де вони вчились. Вони, зрештою, давали поради, куди не йти та на що точно треба звертати увагу. Так відсіялось ще декілька варіантів. 

Якось випадково я натрапила на Mate academy. Знаєте, кількість позитивних відгуків дуже насторожувала та стримувала. У гуглі, на DOU — усе класно, що аж не віриш. І ось так у процесі пошуку в моєму оточенні знайшовся знайомий, який вчився в Мейті. Потім ще один друг розповів, що його дружина закінчила курси. Чесно, його хороший фідбек я також сприйняла з підозрою. Проте поговоривши з людиною, яка не переконує тебе, а просто ділиться своїм відгуком, результати успіху якої я реально можу побачити — я вирішила спробувати й сама.

Обрала саме QA з міркувань, що в тестуванні важливо розуміти поведінку користувача. Мені здавалось, що це доволі дотично до моєї професії. 

Зараз розумію, що здогадки не були марними, бо на практиці мені моментами це дуже допомагає.

Навчання

Навчання було під постійним контролем зовнішнім. Усе насичено й не розтягнуто в часі. Нам давали концентрований набір знань, що повністю занурює тебе у сферу. 

Тобто коли ти ходиш на заняття один/два рази на тиждень після роботи, то тобі важко перемикнутися. Тому ось цей підхід працювати з понеділка до п’ятниці та максимально концентруватись, поринути у сферу дуже сприяв розумінню, твоя це сфера чи ні. І це було ідеальним для мене. 

З іншого боку, було складно призвичаїтися до такого інтенсивного формату. З однієї сторони, класно, що тебе контролюють. Але є певний підсвідомий супротив до цього, бо ти сам звик менеджерити своє життя. 

Ще стресово було, що нас екзаменували щотижня. Але зараз я розумію, навіщо то було, і що все вивчене я пам’ятаю ідеально.

Були моменти, що ти випадаєш із власного життя — до ночі можеш писати й щось робити, щоби встигати вчитись. Але якщо ти вже взявся за те, то важливо організувати себе й довести справу. Не кидати на півдороги. Я рада факту, що в мене це вийшло.

У пошуках роботи

Я була тою студенткою, яка відправила порівняно небагато резюме. Десь до ста. Цей процес координувався з боку кар’єрної підтримки Мейту.

Фактично після першої технічної співбесіди я отримала оффер, але вирішила відмовитись, бо не поділяла цінності компанії.

Фото — Оксана Соболь

Насправді такий швидкий перший оффер дуже мотивував шукати далі. Не враховуючи перші скринінги, у мене було орієнтовно п’ять технічних співбесід у різних компаніях. Зрештою я отримала пропозицію на роботу від VOIPTime та прийняла її. Зараз працюю над проєктом ІP-телефонії. Я тестую доволі успішний продукт, який давно на ринку в Україні.

Загалом співбесіди не викликали морального розбалансування. Можливо тому, що якихось відвертих претензій не було, а з питаннями чи задачами я нормально справлялась. Не було чогось такого, що заганяло б у ступор.

Новий світ IT

Відмінність між психологією та IT кардинальна. Якщо раніше я планувала собі свій графік самостійно, то в ІТ так не працює. Але я свідомо на це йшла. 

Ще одна важлива різниця — це те, що робота з людьми з особливими потребами — це постійна емоційна віддача 24/7. Я могла підіймати слухавку в будь-який час доби, якщо людина цього потребувала. Це було емоційно: водночас виснажливо й ресурсно.

А тепер, виходить, що я перейшла зі сфери, де ти весь час віддаєш, до сфери, де ти керуєш своїми емоціями відповідно до екрана, який перед тобою. Перейшла від людей до машин.

Єдине, що я точно знаю, прокачана стресостійкість із попередньої сфери буде точно корисна й у цій.

Що далі? 

Мені й зараз телефонують клієнти з питаннями, чи не думаєте ви повертатись. Я сумую за ними й хотіла б зустрічатись час від часу, спілкуватись, але я чітко зрозуміла, що ІТ — це моє і я нікуди звідси.

Це був правильний вибір. Хочу згодом спробувати перейти в автоматизацію та розвиватись у цьому напрямку.

«Лід розробників подарував мені шкіряний стек із секс-шопу як невіддільний атрибут у процесі тестування». Хто такий QA та як ним стати?
«Лід розробників подарував мені шкіряний стек із секс-шопу як невіддільний атрибут у процесі тестування». Хто такий QA та як ним стати?
По темi
«Лід розробників подарував мені шкіряний стек із секс-шопу як невіддільний атрибут у процесі тестування». Хто такий QA та як ним стати?
Як стати успішним тестувальником у IT? Поради для новачків
Як стати успішним тестувальником у IT? Поради для новачків
По темi
Як стати успішним тестувальником у IT? Поради для новачків
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
dev.ua запускає джобборд з акційною пропозицією для IT-роботодавців

Надсилайте вакансії

Ми запускаємо розсилку про українське IT-ком’юніті. Залиште email, аби розуміти більше. Прем’єра — скоро!
Дякую! На вказану адресу надіслано листа для підтвердження підписки.
Читайте також
«Навіть для виробників трун і пам’ятників я писав тексти». Як стати game-тестувальником під час війни: історія колишнього металурга, страховика, копірайтера
«Навіть для виробників трун і пам’ятників я писав тексти». Як стати game-тестувальником під час війни: історія колишнього металурга, страховика, копірайтера
«Навіть для виробників трун і пам’ятників я писав тексти». Як стати game-тестувальником під час війни: історія колишнього металурга, страховика, копірайтера
34-річний Андрій Зубков під час війни увійшов в IT, докорінно змінивши свою кар'єру і буденне життя. Тепер він QA Engineer у компанії Pingle Game Studio — тестує ігри. А до цього працював на металургійному комбінаті, в страхуванні та навіть копірайтером. Свою історію про вхід в нове життя Андрій розповів dev.ua.
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
Діма Наумов — Senior AQA в Capgemini Engineering. 10 років він працює тестувальником, і готовий ламати всі можливі стереотипи про вхід в IT. Діма став айтішником у 39 років, залишивши успішну кар'єру в фінансовому світі та продажах. Свою історію чоловік розповів dev.ua. 
«Я вигоріла настільки, що вже не могла дивитися на комп'ютер». Історія QA-інженерки про великі гроші, безглузді купівлі, вигорання та дауншифтинг
«Я вигоріла настільки, що вже не могла дивитися на комп'ютер». Історія QA-інженерки про великі гроші, безглузді купівлі, вигорання та дауншифтинг
«Я вигоріла настільки, що вже не могла дивитися на комп'ютер». Історія QA-інженерки про великі гроші, безглузді купівлі, вигорання та дауншифтинг
Хмельничанка Олена Шеліна ― айтішниця, яка настільки вигоріла на роботі, що вирішила покинути IT-сферу та докорінно змінити своє життя. За 9 років роботи в IT дівчина пройшла всі ступені кар’єрного зростання, змінила кілька компаній і навіть напрямів. Та прокинувшись одного ранку, вирішила, що більше не зможе виконувати свою роботу якісно. Дівчина переїхала в село, завела господарство та повністю змінила професію. Розповідаємо її історію.
2 коментарі
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
Немає більш слушного часу для змін, аніж сьогодні. Шлях до професії мрії може бути ретельно спланованим зі шкільної парти або тернистим і сповненим пригод. Своїм досвідом переходу з позиції бухгалтера в ІТ-компанії до frontend-розробниці на проєкті в ній же ділиться Наталія Сингаєвська, Frontend Engineer у Levi9. Вона знайшла своє призначення та за чотири роки зросла зі стажистки до Team Lead на проєкті в Лондоні. 

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.