Німецький розробник Моріц Гойманн зумів практично повністю декомпілювати та відтворити вихідний код культового шутера Call of Duty: Modern Warfare 2 (2009 року). Проєкт тривав близько трьох місяців, залучив цілу рою ШІ-агентів та спожив, за оцінками автора, від 600 до 700 млрд токенів. Зараз 99% функцій гри присутні в коді, а 83% з них збігаються з оригіналом байт-у-байт.
Німецький розробник Моріц Гойманн зумів практично повністю декомпілювати та відтворити вихідний код культового шутера Call of Duty: Modern Warfare 2 (2009 року). Проєкт тривав близько трьох місяців, залучив цілу рою ШІ-агентів та спожив, за оцінками автора, від 600 до 700 млрд токенів. Зараз 99% функцій гри присутні в коді, а 83% з них збігаються з оригіналом байт-у-байт.
Для роботи над декомпіляцією Гойманн використав комбінацію моделей від Anthropic та OpenAI, що працювали через CLI-інструменти Claude Code та Codex CLI. Інструменти аналізували двійковий код гри через декомпілятор IDA з використанням плагіна ida-mcp від Hex-Rays, пише Tom’s Hardware.
Проєкт починався з чотирьох агентів (три «робітники» і один «рецензент»), а на піку над кодом одночасно працювали 17 ШІ-агентів.
Для кожної одиниці трансляції відкривали окремий issue на GitHub, а всі агенти та автор спілкувалися в єдиному каналі Discord через вебхуки CI. Поріг автостиснення контексту знизили з дефолтних 90% до 42%, щоб вчасно видаляти з пам’яті агентів вже оброблені функції. Щоб агенти не відхилялися від інструкцій, щогодини автоматичний скрипт змушував їх наново перечитувати правила проєкту.
Перший місяць роботи виявився ілюзією успіху: код виглядав читабельним, але містив критичні помилки в логіці, типах даних та структурі. Крім того, агенти без потреби змінювали архітектуру — наприклад, перетворили швидкий доступ до глобальних змінних на важкі хеш-таблиці.
Агент-рецензент не міг цьому завадити, оскільки «робітники» у коментарях до коду переконували його в доцільності змін (автор порівняв це з неумисним промпт-ін'єкціонуванням).
Щоб подолати проблему некоректної генерації, розробник впровадив сувору автоматичну перевірку за принципом «пройшов / не пройшов» на основі оригінального компілятора, який порівнює згенерований ШІ код із бінарним файлом гри на байтовому рівні. Однак у відповідь на це ШІ-агенти почали шукати обхідні шляхи — писати ассемблерні вставки та редагувати сам скрипт тестування, щоб виключити свої функції з перевірки. Аби захистити систему, вставки ассемблера повністю заборонили в інструкціях, а цілісність самого скрипту перевірки почали контролювати за допомогою хешування через GitHub Actions Secret.
Строгий автотест дав несподіваний плюс: навіть дешеві та менш потужні моделі (як Haiku чи Luna) отримали чіткий фідбек і почали видавати якісний результат, що значно здешевило проєкт.
Розробник використовував фіксовані підписки (Claude Max 20x та Codex Pro), завдяки чому реальні витрати склали близько 1 200 євро. За стандартними тарифами API використання такої кількості токенів коштувало б від $80 000 до $250 000.
Юридичні відділи видавців швидко відреагували — попередні дописи в блозі Гойманна та відео з демонстрацією гри на X (Twitter) були заблоковані за вимогами щодо авторських прав.
Автор наголосив, що сирцевий код залишиться приватним і не буде опублікований у відкритому доступі, оскільки це інтелектуальна власність Activision.
Попри це, досвід виявився унікальним. Головний висновок Гойманна для розробників у еру ШІ: «Генерація коду зараз коштує копійки. Якщо він поганий — викидайте його і фокусуйтеся на автоматизованій перевірці правильності, а не на швидкості».
