UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Марія БровінськаІсторії
2 лютого 2026, 08:52
2026-02-02
«Я чув про «мʼясні штурми», але не сильно вірив у це, доки на власні очі їх не побачив». Чесна розповідь ветерана-айтівця, якому попри важке поранення вдалося повернутися до роботи в IT
Семену Ненашеву 27 років. Розповідаючи про себе, він зазначає кілька статусів: батько, ветеран російсько-української війни, людина з інвалідністю внаслідок бойового поранення і QA-інженер. У його біографії — IT-карʼєра, служба в підрозділі ударних БПЛА, важке поранення і повернення до цивільного життя з інвалідністю. Він не романтизує війну і не прикрашає свій шлях. Айтівець-ветеран поділився з dev.ua своєю історією не про «успішний успіх», а про вибір, який не дає спокою.
Семену Ненашеву 27 років. Розповідаючи про себе, він зазначає кілька статусів: батько, ветеран російсько-української війни, людина з інвалідністю внаслідок бойового поранення і QA-інженер. У його біографії — IT-карʼєра, служба в підрозділі ударних БПЛА, важке поранення і повернення до цивільного життя з інвалідністю. Він не романтизує війну і не прикрашає свій шлях. Айтівець-ветеран поділився з dev.ua своєю історією не про «успішний успіх», а про вибір, який не дає спокою.
Про прихід в IT
Семен цікавився ІТ ще зі школи — стандартний старт для багатьох айтівців: інформатика, HTML, CSS, JavaScript. В університеті знання закріпилися, та мрії хлопця тоді крутилися навколо вебдизайну. Семен зізнається: стати дизайнером-джуном йому одразу не вдалося.
В ІТ він зайшов поступово — спочатку як Data Operator у компанії SQUAD, де займався обробкою даних для навчання AI. Далі — User Acceptance Testing, а згодом і QA у того ж роботодавця ― почав із тестування мобільного застосунку — і залишився в цьому напрямі.
«Я завжди болісно реагував на погані відгуки користувачів. Хотілося бути причетним до продукту і відповідати за результат», — каже Семен.
До SQUAD він приходив двічі. Вдруге — у березні 2022 року, оскільки кілька днів до повномасштабного вторгнення Семен звільнився з попередньої компанії. Тоді чоловік ще думав, що обрати: армію чи ІТ? І на той момент вибір був на користь цивільного життя.
Семен зізнається: початку своєї карʼєри розглядав тестування як вдалу опцію для зростання. «Проте згодом дійсно втягнувся і мені сподобалася ця робота. Мені подобається розвʼязувати складні задачі в тестуванні. Долаючи їх, я доводжу собі, чого вартую як спеціаліст», ― зізнається Семен.
Армія таки покликала
У 2023 році Семен вирішив, що має щось робити для перемоги. У травні він став батьком донечки, тож вирішив, що до війська безпосередньо долучитися ще не може, але бажання щось робити не зникало. «І я знайшов вихід. На той момент фонд однієї з відомих бригад шукав волонтерів — я долучився до ініціативи та почав робити збори. До того ж мій батько мобілізувався на початку 2023 року, і я також підтримував зборами його», ― розповідає айтівець.
Та внутрішній конфлікт не полишав Семена: з одного боку він активно підтримував військо та робив важливу роботу. А з іншого — бажання «прямої дії» не зникало.
Та у 2024 році рішення долучитися до армії назріло. «Буду відвертим: коли мобілізаційний вік знизили до 25 років, це прискорило прийняття мого рішення. Ще одним серйозним мотиватором стало те, що двоє моїх близьких друзів також вирішили стати до лав війська», ― розповідає Семен. Чоловік зізнається: усвідомив, що якщо не наважиться зараз, то потім буде про це жалкувати.
«Ми з друзями збиралися податись у конкретний підрозділ і підписали контракти на три роки», ― розповідає він.
Семен потрапив у роту ударних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення. «Спочатку взагалі я поїхав на Схід як діловод, підмінити хлопця на місяць-два. Проте, звісно ж, все затягнулось. Певною мірою мені було нудно бути діловодом, і я не відчував, що реалізовую те саме бажання прямої дії. Тож я почав відпрошуватися, щоб їздити з хлопцями на позиції, де працював із дронами», ― розповідає він.
За час служби він, окрім діловодства, був відповідальним за роботу екіпажів ударних дронів на пункті управління, працював на позиціях у складі екіпажу.
Айтівець не приховує: частину спорядження йому і придбав фонд, який організували співробітники SQUAD для підтримки колег у Силах Оборони. А ще колеги регулярно допомагали йому зі зборами на потреби роти, підтримували сімʼю військового.
Семен каже, що ІТ досвід допомагав там, де треба було працювати з ноутбуком. «Проте чогось специфічного я не згадаю, в сенсі що саме досвід з ІТ допоміг. З глобальних навичок виділю вміння працювати в команді, якісно спілкуватись із людьми, та звичка мати націленість на результат. Це — саме ті цінності, які я набув в ІТ сфері, і яким слідував у війську, ― розповідає чоловік.
Військо, каже Семен, — це складна й неоднозначна історія в усіх сенсах.
«Мене вразила полярність ставлення до військових, адже я отримав досвід і дуже хорошої, і вкрай поганої взаємодії», ― зізнається айтівець.
Що дійсно здивувало Семена, так це тактика росіян. «Я чув про „мʼясні штурми“, але не сильно вірив у це, доки на власні очі їх не побачив. Уявіть: ви розбираєте одну групу, яка рухалася на ваші позиції просто полем. І через годину тим самим маршрутом йде наступна. Пояснення цьому я досі не знайшов», ― ділиться враженнями вже колишній військовий.
Поранення і FPV-ждун
Нині Семен ― уже колишній військовий. Унаслідок війни він отримав інвалідність. «Я виходив із позиції, за пару днів мав їхати у відпустку, тож назад вже не мав заступати. Проте всі плани зруйнував FPV-ждун на оптоволокні. Це було ввечері, ми їхали на переправу у „Паджеріку“, коли нам повідомили, що десь біля переправи був ждун. Наш водій почав здавати назад. І тоді я почув цей звук, за пару секунд — спалах і вибух. Принаймні, я так запамʼятав ці події», ― згадує захисник.
За його словами, побратим на передньому сидінні загинув миттєво, а кумулятивний заряд пішов далі ― Семенові вище коліна. Така травма призвела до втрати ноги.
«Думаю, що колись я напишу про цей вечір повністю та спробую згадати всі деталі. Але зараз достатньо розуміти, що орієнтовно за 10–15 хвилин я вже був у перших медиків, які чергували біля переправи», ― розповідає військовий.
На стабілізаційному пункті Семена прооперували, ампутувавши ногу, та почали заливати донорську кров, бо своєї воїн втратив чимало. Далі був шпиталь у Харкові, реанімація у Києві, купа операцій, і в кінці жовтня чолові поїхав у шпиталь із реабілітаційним відділенням. «Усі ці заклади, в яких перебував — державні, тож держава допомогла мені у лікуванні суттєво.
Процес реабілітації, якщо сильно спростити — це комплекс вправ, які допомагають стати максимально самостійним. У моєму випадку це успішно, я не мав додаткових травм окрім втраченої ноги та барабанної перетинки, що лопнула. Тож через певний час я і сидів більш-менш, і ходив, і навіть почав займатись ампфутболом», ― розповідає айтівець-ветеран.
Семен із великою вдячністю та теплотою згадує фахівців із центру Recovery у Хмельницькому, які допомагали йому реабілітуватися. «Памʼять потроху стирає найбільш емоційно складні моменти. Був біль, були нові складні відчуття, з якими треба було навчитись жити, і було прийняття того, як це виглядає», ― ділиться чоловік.
Назад в IT
Нині Семен повернувся до улюбленої роботи у SQUAD. Він зізнається: перші тижні було складно не фізично, а ментально. Утім, айтівцю пощастило: він не стикався із проблемними ситуаціями щодо свого ветеранства, але певен, що такі випадки існують. «Усім треба навчитися поваги одне до одного й трохи заспокоїтись. Зараз ти ніколи не знаєш, хто перед тобою — цивільний, волонтер, військовий у відпустці, ветеран і ще безліч інших категорій — підставте потрібну», ― розповідає тестувальник.
Він не приховує, що не певен, що досвід бойових дій допоможе йому чимось на поточній посаді.
«Якщо ми говоримо про розробку компʼютерних ігор-шутерів про сучасну війну, то саме ветерани тут будуть найкращими консультантами», ― розповідає айтівець.
Наразі, каже чоловік, у поточній компанії цивільного спрямування його військовий досвід не є ані перевагою, ані недоліком. Та за інших обставин, якщо розробка націлена на військову справу — участь у бойових діях може стати вагомим привілеєм.
На думку Семена, сучасній ІТ-галузі варто додати військової спрямованості — у miltech-сегменті, вважає фахівець, його досвід був би корисним, зокрема у роботі з дронами.
Велика мрія про високе
Поки Семен оговтується від пережитого й адаптується до нових реалій в IT та побуті, він не полишає мріяти. «Я дуже хочу в гори! Не дивлячись на нетривіальну ампутацію — 3/3 стегна з видаленням кістки та суглоба — я певен, що я зможу ходити. А, відповідно, — і підкорити гори. Звісно, я почну з українських, а далі буде видно», ― розповідає ветеран. ― Це не втеча від реальності, а спосіб знову навчитися дивитись угору».
Серед інших планів ― підтримувати своїх побратимів, ростити дітей, повернути форму й розвиватись у технічному напрямку — автоматизації та всьому, що з цим повʼязано.
Комфорт роботи, проблемне кодування і підрядник Amazon. Як мені працюється в SQUAD. Анонімна розповідь
dev.ua продовжує розповідати про роботу та умови праці айтішників в Україні. Цього разу наш співрозмовник — співробітник української IT-компанії SQUAD (ex-Ring), який вирішив анонімно поділитися досвідом роботи.
Iнвестиції у себе, будинок, гамаки та кава. На що айтішники EPAM, Capgemini та SQUAD витрачають гроші
Зарплати айтішників — предмет заздрощів для багатьох працівників інших сфер. Адже стереотипи щодо програмістів та кодерів, які можуть дозволити собі набагато більше, ніж більшість зайнятих в сервісних або виробничих галузях, — небезпідставні. Наприклад, за підсумками вересня середня зарплата в країні становила 13 604 грн, а в IT-індустрії — 24 900 грн.
Айтішники частіше за середньостатистичного українця можуть дозволити собі відпочинок за кордоном, походи в ресторан або дороге хобі. dev.ua продовжує розповідати про те, куди айтішники витрачають гроші.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі
