UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Олег ОнопрієнкоІсторії
26 січня 2026, 09:00
2026-01-26
«Я програміст і не хочу просто стояти в нарядах». Історія айтівця, який створив систему автоматизації для армії
Юрій Члек пройшов шлях від головного інженера газової компанії до Magento розробника, а з початком повномасштабної війни став офіцером ЗСУ. На службі він не лише воював, а й створив внутрішню систему збору даних, яка замінила паперову звітність. Після демобілізації Юрій повернувся на жорсткий IT-ринок і тепер знову шукає своє місце в цивільному житті. dev.ua поспілкувалися з Юрієм про його карколомний шлях до ІТ через війну.
Юрій Члек пройшов шлях від головного інженера газової компанії до Magento розробника, а з початком повномасштабної війни став офіцером ЗСУ. На службі він не лише воював, а й створив внутрішню систему збору даних, яка замінила паперову звітність. Після демобілізації Юрій повернувся на жорсткий IT-ринок і тепер знову шукає своє місце в цивільному житті. dev.ua поспілкувалися з Юрієм про його карколомний шлях до ІТ через війну.
Від газових мереж до Magento 2
Історія Юрія Члека розпочинається в місті Рівне, де він протягом тривалого часу будував успішну кар'єру в енергетичному секторі. Його професійний шлях у компанії «Рівнегаз» був прикладом поступового зростання. Юрій розпочав із посади звичайного контролера завдяки наполегливості став головним інженером Рівненського відділення. Це була відповідальна робота з великою кількістю людей у підпорядкуванні та специфічними викликами, проте оточення Юрія, що складалося переважно з айтівців, постійно підштовхувало його до роздумів про зміну вектора розвитку.
Юрій Члек, айтівець і ветеран
Я ще до IT працював у «Рівнегазі». Пройшов шлях від звичайного контролера до головного інженера Рівненського відділення. Але робота, самі розумієте, там така вона, можливо, дуже доволі специфічна, багато людей в підпорядкуванні, в мене було багато друзів айтівців на той час, і вони мене так підбивали, кажуть: «Давай, спробуємо».
У 2020 році, коли світ охопила ковідна криза, Юрій остаточно вирішив змінити професію. Його навчання розпочалося з академії «ШАГ», проте пів року занять дали йому розуміння, що отриманого матеріалу недостатньо для реальної роботи в індустрії. У пошуках глибших знань, Юрій знайшов ментора серед знайомих свого друга, який зголосився допомогти йому підтягнути технічний рівень. Це був період інтенсивного самонавчання, коли Юрій засвоював базу, необхідну для професійного старту.
«У „ШАГу“ я провчився пів року і зрозумів, що того матеріалу, який вони мені дають замало. І почав шукати людину, яка б мене, скажімо так, додатково підтягувати. Знайшов співробітник мого доброго друга, який зголосився підтягнути мої знання», — розповів Юрій.
Згодом з’явилася можливість пройти спеціалізовані курси безпосередньо в одній з IT-компаній з перспективою подальшого працевлаштування. Юрій, за його власними словами, був готовий до будь-якого виклику, тому успішно закінчив навчання. Хоча пандемія поставила багато процесів у компанії на паузу, Юрій не втрачав часу. У липні 2020 року, завдяки рекомендації товариша та успішно виконаному тестовому завданню, він отримав свою першу роботу в компанії Sam Solution. На той момент Юрію виповнилося 30 років.
«Інструктор запитав: „Ви брешете, що ніколи не літали на крилах?“» Айтівець і ветеран — про свій шлях в аеророзвідці, звільнення Херсонщини й те, як суспільство обманює себе щодо війни
«Я за любий „кіпіш“, як то кажуть. Я пішов на ті курси, закінчив курси, почався ковід. І відповідно всі оці процеси стали на холд. Нам сказали: „Хлопці, ви чекайте… ми не проти, якщо ви будете собі шукати там компанію іншу, тому що розуміємо, що нинішня ситуація дуже невизначена“», — пояснив айтівець.
Основним технологічним напрямом діяльності Юрія стала платформа Magento 2, яка спеціалізується на створенні великих e-commerce проєктів. Робота над складними інтернет-магазинами дозволила йому швидко набратися досвіду як Magento 2 розробнику та стабільно працювати в компанії до початку повномасштабного вторгнення.
«Я пройшов співбесіду, зробив тестове завдання і за результатами я потрапив в компанію, як Magento 2 розробник. Там я працював над проєктами для великих інтернет-магазинів».
Від навчальних центрів до лінії зіткнення
21 березня 2022 року життя Юрія Члека кардинально змінилося: після дзвінка з військкомату він, як молодший лейтенант після військової кафедри, негайно відправився на службу. Уже о 8-й вечора того ж дня Юрій їхав у поїзді до навчального центру. Перехід від комфортного життя розробника до військових реалій став для нього «тихим шоком». Замість написання коду він опинився на курсах підвищення кваліфікації для офіцерів, де умови були максимально наближені до польових: постійне перебування на ногах, виснажливі навчання та відсутність звичного комфорту.
Ніхто не розумів, що буде, що як. У результаті я потрапив в навчальний центр, пройшов курс підвищення кваліфікації, де нас розподіляли згідно з військово-обліковими спеціальностями.
Перші місяці служби Юрія пройшли в суворих умовах навчальних центрів, розташованих в областях, наближених до кордону з ворогом. Там доводилося буквально «жити в землі», дотримуючись правил маскування та світломаскування.
Юрій згадує, що для того, щоб просто помитися, потрібно було подолати пішки чотири кілометри в один бік. Спати доводилося на саморобних тапчанах, збитих із піддонів, де широкі щілини між дошками робили відпочинок майже неможливим, поки він власноруч не почав удосконалювати своє спальне місце.
«На вечір я просто-таки приходив і лягав і відключався. Разом із тим, що в мене тапчан мій був збитий з піддонів — це фактично була, 10-сантиметрова дошка і 20 см шпариною між підлогою. Тобто спати було просто реально неможливо. Я вже мостився, як міг», — згадує перші дні в начальному центрі Юрій.
Попри фізичну втому, професійний бекграунд Юрія давався взнаки. Не бажаючи обмежуватися лише нарядами, він почав активно шукати можливості, як застосувати свої навички програміста.
Першим важливим технічним завданням стало відновлення спеціалізованих тренажерів для навчання військових. На початку війни ці дорогі та складні системи розбирали поспіхом: кабелі були обрізані, маркування відсутнє. Юрій разом із побратимом, з яким разом мобілізувався, зміг налагодити та запустити це обладнання, що стало його першим внеском у технологічну підтримку війська.
«Мені починало трошки, скажімо так, підгорати, що я можу щось робити, не тільки там стояти в нарядах. Я почав ходити запитувати: „Я програміст, я можу щось допомогти. Що треба?“. У результаті виявилося, що в навчальному центрі були спеціальні тренажери для навчання людей, які на початку війни розбирали дуже по-варварськи», — розповів Юрій про свою першу навколо айтішну роботу в армії.
«Коли в ІТ усі мріють про „віддаленку“ й „вільний графік“, я зрозумів: мені потрібен інший тип свободи». Історія ветерана, який свідомо обрав офісний формат роботи з 9 до 18 і анітрохи про це не жалкує
З липня 2022 року Юрій перевівся до іншої частини, яка займалася бойовим забезпеченням. Тут служба виявилася значно «цивілізованішою»: панувала атмосфера взаємоповаги, де ієрархія не заважала конструктивному спілкуванню між офіцерами.
Хоча частина була тиловою, Юрій регулярно виїжджав у тривалі відрядження на схід України. Перебуваючи за 8–10 кілометрів від лінії зіткнення, він продовжував виконувати свої обов’язки, і бачив на власні очі, як дрони та нові технології змінюють характер сучасної війни.
«Армія — це фактично як суспільство, певною мірою складніше, більш забюрократизованіше. Якщо ти сидиш на місці та нічого не пробуєш робити, то так залишишся на тому місці, де ти є. У результаті я перевівся в іншу частину, де служба була набагато цікавіша, задачі також набагато цікавіші».
Розробка внутрішньої системи збору даних: автоматизація замість паперів
Справжній прорив у службі Юрія стався з призначенням нового командира, який був прибічником повної автоматизації процесів. Командир розумів, що людський фактор у роботі з даними потрібно мінімізувати, тому він ініціював створення команди розробників. Юрій разом із двома іншими мобілізованими фахівцями розпочав роботу над продуктом, який мав замінити застарілу паперову звітність і хаотичні таблиці в Excel та файли Word на сучасну систему.
«Приходить командир також мобілізований зі своїм баченням, зі своїми візіями. Він вважав і вважає, що треба автоматизовувати процеси, які можна автоматизувати. Тобто, так мінімізувати участь людини в цих процесах», — розповів айтівець про початок нового напрямку у війську.
Процес імплементації першого готового рішення зайняв близько півтора року інтенсивної роботи команди з трьох людей. Це не було кабінетне програмування — робота над кодом переривалася поїздками на фронт та виконанням інших військових завдань. Система була спроєктована як внутрішній вебресурс, що працював виключно через VPN або в локальній мережі для забезпечення максимальної конфіденційності. Основна мета системи — збір, структурування та полегшення аналізу великих масивів інформації для формування звітів та аналітичних висновків.
Результат їхньої роботи виявився настільки потрібним, що система продовжує масштабуватися та наповнюватися новим функціоналом навіть після звільнення Юрія. Командир підрозділу наполягав на створенні продукту, який приноситиме користь частині роками, незалежно від того, хто саме буде в ній служити.
«Код став моєю терапією». Історія ветерана, який відновився після серйозного поранення завдяки мрії стати айтівцем
Окрім розробки ПЗ, Юрій займався підтримкою комп’ютерного обладнання та впровадженням стандартів кібербезпеки, регулярно проходячи тренінги та пояснюючи колегам важливість захисту даних у воєнний час.
«Командир каже: „Ми робимо продукт, яким люди будуть користуватися, навіть коли ми не будемо вже тут служити“. Це чисто внутрішній продукт для того, щоб полегшити роботу людям, які служать в цій частині. Я з товаришем розмовляв, то вона навіть зараз масштабується, там доволі такий цікавий функціонал», — пояснив Юрій підхід командира до нових технологічних рішень.
Повернення до цивільного життя та пошук роботи в ІТ
У жовтні 2024 року Юрій Члек був звільнений у запас. Повернення додому до Рівного було радісним — у липні того ж року в Юрія народилася донька, і він нарешті зміг присвятити час сім'ї. Проте професійна адаптація виявилася непростою: ринок IT за роки його служби став значно жорсткішим, вимогливішим та менш стабільним.
«Коли я почав шукати роботу в IT, було певне здивування в тому, наскільки сильно змінився ринок. Стало набагато складніше. Тобто немає такого потоку повідомлень від HR-менеджерів, як, наприклад, в 22-му чи навіть 23-му році».
Юрій зауважив, що вимоги до кандидатів на ринку зросли в рази: те, що раніше вважалося рівнем Senior, тепер очікують від Middle-розробника. Він зіткнувся з тим, що проєкти на Magento 2 поступово виходять з України через ризики безпеки, а великий e-commerce бізнес боїться наймати розробників, які можуть знову потрапити під мобілізацію.
Пошук роботи став для нього повноцінним процесом: він відправив понад 70 відгуків та пройшов близько 15 співбесід, використовуючи свій досвід як Full Stack Developer (Node.js, React, Vue).
Вимоги до кандидатів — це взагалі дуже цікавий аспект, тому що зараз ті вимоги, які ідуть на Мідла, то, наприклад, 22-му році, це ти міг би бути таким сеньйорним сіньйором, що просто капець. Мені одна компанія скинула перелік вимог з 17 чи 18 пунктів. Як на мене, це трошки не зовсім правильно.
Окремим викликом стало ставлення рекрутерів до ветеранського статусу Юрія. Попри поодинокі випадки щирої вдячності, він часто спостерігав розгубленість HR-менеджерів, які не мали досвіду спілкування з людьми, що повернулися з армії. Юрій також зайняв принципову позицію щодо етики: попри кризу на ринку, він відмовляється працювати з проєктами у сфері гемблінгу, оскільки це не відповідає його цінностям.
«Мені відмовили. Ми не беремо контужених». Ветеран отримав відмову через контузію. Рекрутери кажуть, що на ринку подекуди діє негласне правило не брати після служби на роботу
Зараз Юрій продовжує пошук, активно оновлює знання щодо ШІ в програмуванні та планує підтримувати ЗСУ донатами з кожної майбутньої зарплати.
«Готуйтеся до того, що вас можуть мобілізувати, готуйтеся до блекаутів, донатьте на ЗСУ. Коли знайду роботу, я планую кожен місяць донатити, бо війна з'їдає ресурси дуже швидко. Це не через те, що хлопці погані, а через те, що війна — це розхідник, і він горить. Дай Боже, щоб без екіпажу», — підсумував свою розповідь Юрій і закликав айтівців бути готовими до будь-яких сценаріїв.
«Мені вдома скучно. Поки здоров’я, розум і кваліфікація дозволяють, чому б не попрацювати?» 66-річний айтівець, дізнавшись, що його звільняють, розіслав 700 резюме й отримав новий офер. Як це було
