Вісім склянок на добу, півтора літра на добу, два літри на добу — ви точно тисячі разів чули подібні заяви про добову норму води з реклам та заяв різноманітних дієтологів. Виявляється, ця цифра, фактично, взята зі стелі, а в реальності норма залежить від купи факторів. dev.ua розбирався, скільки ж ми насправді п’ємо.
Вісім склянок на добу, півтора літра на добу, два літри на добу — ви точно тисячі разів чули подібні заяви про добову норму води з реклам та заяв різноманітних дієтологів. Виявляється, ця цифра, фактично, взята зі стелі, а в реальності норма залежить від купи факторів. dev.ua розбирався, скільки ж ми насправді п’ємо.
«Наука ніколи не підтримувала старі вісім склянок як відповідний орієнтир, хоча б тому, що він плутав загальний обіг води (в організмі людини — dev.ua) з безпосередньо випитою водою, до того ж багато вашої води надходить із їжі, яку ви їсте, — каже Дейл Шоллер, почесний професор харчових наук Університет Вісконсину у Медісоні, почесний професор харчових наук, який десятиліттями вивчає воду та метаболізм. — Ця робота є найкращою, яку ми зробили на даний момент, щоб виміряти, скільки води люди насправді споживають щодня — обіг води в організмі та з нього, і основні фактори, які керують оборотом води».
Для тих, хто любить спойлери, одразу повідомляємо: дослідження, опубліковане в журналі Science, виміряло оборот води понад 5600 людей із 26 країн у віці від 8 днів до 96 років, і виявило середні щоденні показники в діапазоні від 1 до 6 літрів на день.
«Також є винятки, з оборотом до 10 літрів на день, — каже Шоллер, співавтор дослідження, виданню Eurekalert. — Це означає, що вказівка на одне середнє значення не скаже вам багато».
Попередні дослідження обігу води здебільшого покладалися на те, що добровольці пригадували та повідомляли про споживання води та їжі, або були цілеспрямовані спостереження — скажімо, невеликої групи молодих солдатів-чоловіків, які працювали на відкритому повітрі в умовах пустелі, що дуже круто, та, погодьтеся, не схоже на більшість людей.
Нове дослідження об’єктивно виміряло час, необхідний воді, щоб пройти через тіла учасників дослідження, відслідковуючи оборот «міченої води». Суб’єкти дослідження випили відміряну кількість води, що містить відстежувані ізотопи водню та кисню.
Ізотопи — це атоми одного елемента, які мають дещо іншу атомну вагу, завдяки чому їх можна відрізнити від інших атомів того самого елемента у зразку.
«Якщо ви вимірюєте швидкість виведення стабільних ізотопів людини через сечу протягом тижня, ізотоп водню може сказати вам, скільки води вона замінює, а виведення ізотопу кисню може сказати нам, скільки калорій вона спалює», — каже Шоллер, чия лабораторія UW-Madison у 1980-х роках першою застосувала метод міченої води для вивчення людей.
Понад 90 дослідників, які брали участь у дослідженні, зібрали й проаналізували дані учасників, порівнюючи фактори навколишнього середовища — такі як температура, вологість і висота над рівнем моря в рідних містах учасників — із виміряним водообігом, витратою енергії, масою тіла, статтю, віком і статусом спортсмена. Дослідники також включили Індекс людського розвитку ООН, зведений показник країни, який поєднує тривалість життя, освіту та економічні фактори.
Обсяг водообігу досяг піку для чоловіків у віці 20 років, тоді як жінки тримали плато у віці від 20 до 55 років. Однак новонароджені «переганяють» через своє тіло найбільшу частку щодня, замінюючи приблизно 28 відсотків води в своєму тілі.
Рівень фізичної активності і спортивний статус пояснюють найбільшу частку відмінностей в обігу води. Далі йдуть стать, індекс людського розвитку та вік.
За рівних умов чоловіки і жінки відрізняються приблизно на півлітра обігу води.
В якості базової лінії результати дослідження передбачають, що чоловік не займається спортом (але має середню фізичну активність), віком 20 років, вагою 70 кг, живе на рівні моря в добре розвиненій країні в середній атмосфері.
Загалом, чим нижчий індекс людського розвитку вашої рідної країни, тим більше води ви переганяєте через свій організм за день.
«Кількість води у добовому обігу — це поєднання кількох факторів, — каже Шоллер. — Люди в країнах з низьким індексом людського розвитку, швидше за все, будуть жити в районах з вищими середніми температурами, частіше займатимуться фізичною працею і рідше будуть перебувати всередині будівлі з кліматичним контролем протягом дня».
За словами Шоллера, вимірювання покращать нашу здатність передбачати більш конкретні та точні майбутні потреби у воді, особливо в тяжких обставинах: «Чим краще ми розуміємо, скільки потрібно людям, тим краще будемо підготовлені до реагування в надзвичайних ситуаціях».
