UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Марія БровінськаІсторії
29 липня 2025, 08:44
2025-07-29
«Багато учнів вважають, що вже все знають, швидко забувають те, що вчили раніше». Учитель інформатики, що паралельно працює в SoftServe, ― про коротку пам’ять учнів, ШІ й цифровізацію у школі та лайфхаки для вивчення точних наук
Айтівці зазвичай ― невичерпне джерело знань, якими вони прагнуть ділитися. Хтось створює власні курси, комусь до душі викладання в IT-школах, та є й такі, хто йде вчителювати, викладаючи дітям математику та інформатику.
Шкільний вчитель інформатики з Дніпропетровщини Тарас Ніколаєв паралельно із викладанням працює в найбільшій українській сервісній компанії SoftServe. Він учителює з 2002 року, нині ― у Дніпровському ліцеї № 100 «Лідер» Дніпровської міської ради. І паралельно працює менеджером центру розвитку талантів у SoftServe з початківцями в ІТ. dev.ua поспілкувався з Тарасом і дізнався про мотивацію роботи у школі, різницю в підходах до роботи в державній освіті та IT, а також нагальність вивчення у школі інформатики, коли довкола купа курсів, щоб увійти в IT.
Айтівці зазвичай ― невичерпне джерело знань, якими вони прагнуть ділитися. Хтось створює власні курси, комусь до душі викладання в IT-школах, та є й такі, хто йде вчителювати, викладаючи дітям математику та інформатику.
Шкільний вчитель інформатики з Дніпропетровщини Тарас Ніколаєв паралельно із викладанням працює в найбільшій українській сервісній компанії SoftServe. Він учителює з 2002 року, нині ― у Дніпровському ліцеї № 100 «Лідер» Дніпровської міської ради. І паралельно працює менеджером центру розвитку талантів у SoftServe з початківцями в ІТ. dev.ua поспілкувався з Тарасом і дізнався про мотивацію роботи у школі, різницю в підходах до роботи в державній освіті та IT, а також нагальність вивчення у школі інформатики, коли довкола купа курсів, щоб увійти в IT.
Тарас ― випускник Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара за спеціальністю «Економічна кібернетика». Працює вчителем інформатики у Дніпровському ліцеї № 100 «ЛІДЕР» Дніпровської міської ради та є автором завдань і членом журі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформаційних технологій.
У дитинстві чоловік не мав якихось конкретних уподобань щодо майбутньої професії. «Мабуть, остаточний вибір шляху після університету був частково зумовлений тим, що мій дідусь свого часу викладав у школі й певний період навіть був директором», ― розповідає він.
Далі ― пряма мова Тараса.
Підробіток у школі
Після закінчення університету почав викладати на кафедрі. Наступного року товариш з університету запропонував підробіток у школі, де сам працював ще зі студентських років. Я вирішив спробувати й деякий час поєднував роботу в школі та університеті, аж поки не потрапив до SoftServe.
Бажання залишити педагогіку не виникало, адже мені справді цікаво передавати свій досвід іншим. Важливу роль також відіграло виховання — я не вважав, що обов’язково потрібно змінювати роботу лише через фінансову мотивацію. На основні потреби вистачало, і цього було достатньо.
Вхід в IT через похід
До SoftServe я потрапив, можна сказати, випадково — спеціально не шукав, куди перейти. Усе почалося з несподіваного дзвінка: дівчина представилася, нагадала, що ми нібито разом ходили в похід, а потім розповіла, що вона — рекрутерка, і компанія шукає ментора для академії. З’ясувалося, що вона — подруга моєї колишньої студентки, яку я колись водив у похід як куратор. Отак хобі несподівано допомогло змінити сферу діяльності.
Спершу вагався, бо не був упевнений у своїх силах. Але одна колега сказала: «А що ти втрачаєш?» — і це підштовхнуло спробувати. Пройшов всі етапи відбору і став частиною команди академії. Додаткову впевненість дала участь у проєкті «ІТ-школа Дніпро», де мав змогу підтягнути свої знання та навички.
Школа — для душі, компанія — поштовх для розвитку
Звичайно, після цього довелося обирати — і я вирішив залишити школу «для душі». Тут мені дуже пощастило з директоркою — вона чудово розуміє ситуацію, і ми легко знаходимо спільну мову. Наприклад, я можу попросити поставити уроки в ліцеї зранку, щоб мати вільний час для роботи в компанії. Ще один плюс — офіс SoftServe розташований поруч із ліцеєм, його видно з вікна. Проте я відчуваю, що зараз маю менше часу для додаткової активності в школі.
Прихід у компанію став поштовхом до розвитку — як у плані hard skills, так і soft skills. З’явилося глибше розуміння, як влаштована ІТ-сфера.
У процесі роботи спілкуюся зі спеціалістами з різних напрямів: розробниками, тестувальниками, бізнес-аналітиками, проєктними менеджерами тощо. Це дає змогу краще розуміти, які інструменти вони використовують і як ці знання можна інтегрувати в шкільний курс інформатики. Адже ІТ — це не лише про програмування.
Звісно, рівень заробітної плати у компанії значно вищий за вчительську. Це дало фінансову свободу: тепер не потрібно постійно думати про заробіток, можна більше зосередитися на особистому розвитку й власних інтересах.
«Багато учнів вважають, що вже все знають»
Я викладаю інформатику з 5 по 11 клас. Паперової роботи не так уже й багато, особливо якщо порівнювати з університетом. До заповнення журналів за роки роботи вже звик. Тим більше, зараз у 5–8 класах ми користуємося електронними журналами. Навчальні плани також не займають багато часу, адже за основу беремо модельні програми з інформатики.
Діти постійно змінюються — разом із ними змінюються їхні інтереси, способи сприйняття інформації. Коли я починав викладати, комп’ютер був далеко не в кожного вдома. Зараз цим нікого не здивуєш. Але це породжує нову проблему — багато учнів вважають, що вже «все знають». І справді, з одного боку, вони мають певну обізнаність, з іншого — ці знання часто фрагментовані й неструктуровані. Через це іноді доводиться починати з основ.
Ще одна поширена ситуація — учні забувають те, що вчили раніше. Я пов’язую це з перенасиченням інформацією — її дуже багато, а запам’ятати все складно. Та не варто забувати і про загальні умови, в яких нині навчаються школярі.
На мою думку, це одна з причин проблем із НМТ. Щоб скласти тест на прохідний бал, не обов’язково мати глибокі знання — достатньо уважно читати й аналізувати завдання. А от із цим якраз теж проблема. Сучасні учні часто «пробігають» по тексту, не вчитуючись у зміст. Тому ще з 5 класу вчу їх не лише інформатики, а й читати уважно, вдумливо.
Також стараюся прищепити учням сміливість ставити запитання. Не боятися здаватися тими, хто «не знає». Завжди повторюю: найгірше запитання — це те, яке не було поставлене.
Окрема тема — командна робота. Там, де це доречно, даю завдання в парах або групах. Діти вчаться розподіляти ролі, взаємодіяти, допомагати одне одному. Часто прошу, щоб учень, який уже впорався із завданням, пояснив іншим. Але підкреслюю: допомагати треба словами, а не робити за когось. Це сприяє розвитку комунікативних навичок.
Ще один виклик — штучний інтелект. Я не забороняю його використання, натомість намагаюся навчити учнів користуватись ним правильно. Пояснюю, що ШІ не завжди дає достовірні відповіді, йому не можна довіряти на 100%. Головне — навчити критично мислити й не копіювати бездумно навіть тоді, коли відповідь правильна. Адже наступного разу завдання може трохи змінитися — і без розуміння теми впоратися вже не вийде.
Шкільна цифровізація
Вибудувати ефективні процеси в школі цілком можливо, але для цього потрібно врахувати кілька ключових чинників.
По-перше, має бути ініціатива — цифровізація не відбувається сама собою. Її може започаткувати адміністрація або охочий вчитель, але в будь-якому разі важливо мати підтримку керівництва. Без цього жодна система не приживеться.
По-друге, потрібне технічне забезпечення. Онлайн-рішення не працюють без стабільного доступу до інтернету та базового обладнання — ноутбуків або ПК як у вчителів, так і в учнів.
У нашому ліцеї цифровізація почалася ще до пандемії — спершу як ініціатива окремих педагогів. Ми підключили Microsoft 365 для навчальних закладів і почали працювати в Teams, Word, Excel, Outlook. Ці інструменти дозволили налаштувати як навчальний процес, так і внутрішню комунікацію. З початком пандемії та повномасштабного вторгнення ми масштабували цю систему на весь ліцей — на той момент це вже було необхідністю. Досі це нею і залишається, оскільки учні 6–11 класів навчаються у гібридному форматі: тиждень офлайн, тиждень онлайн. Проте за ці 5 років онлайн-рішення добре прижились, більшість звикла ними користуватися.
Загалом по країні найпоширенішими рішеннями для шкільної цифрової інфраструктури є Microsoft 365 і Google Classroom — багато навчальних закладів використовують саме ці платформи.
Чому не завжди цифровізація працює? Не завжди вона спрощує роботу. Наприклад, раніше вчителям треба було заповнювати і паперові журнали, і електронні. Це дублювання, яке забирає час. Тому як тільки дозволили вести тільки електронні, проблема зникла. Є і ті, хто не готовий вчитися нового і опановувати онлайн-рішення, для цього і треба підтримка адміністрації.
Важливо врахувати, що не все можна оцифрувати на своєму рівні — деякі документи можуть бути подані в паперовому вигляді через вимоги законодавства.
Інформатика на 12 чи IT-курси?
На мою думку, інформатика й сьогодні не втрачає своєї ваги. Але моя задача — показати учням, що знання потрібно застосовувати практично. Саме тому я намагаюся добирати приклади, які будуть близькими та цікавими для самих учнів. Ще одна з ключових цілей — навчити дітей мислити комплексно, бачити завдання в ширшому контексті, вміти працювати з інформацією та головне — навчитися вчитися. Адже обсяг інформації щороку зростає, і запам’ятати все фізично неможливо.
Той, хто вміє ефективно працювати з інформацією, точно матиме перевагу в майбутньому — незалежно від обраного професійного шляху.
Цифрові навички стають дедалі важливішими, оскільки ІТ проникає в усі сфери нашого життя. Вони допомагають заощаджувати час і сили як у повсякденних справах, так і в професійній діяльності — навіть якщо ви працюєте не в ІТ-сфері.
Тому математика та інформатика залишаються важливими не лише для тих, хто планує йти в ІТ. Ці дисципліни формують логіку, системне мислення, навички аналізу — те, що точно стане в пригоді будь-де.
7 лайфхаків для ефективного вивчення математики й інформатики
Починайте з практичних завдань. Найкраще, якщо вони пов’язані з вашими інтересами або реальними потребами. Намагайтеся уникати надто абстрактних прикладів.
Фокусуйтеся на одному напрямку. На старті не варто хапатися за все — оберіть одну технологію або інструмент і поглиблюйте знання в ньому.
Вчіться постійно та з різних джерел. Читайте, дивіться відео, проходьте курси — комбінуйте формати.
Відвідуйте різні події. Не бійтеся реєструватися навіть на ті заходи, де більшість слів у назві вам поки що незнайомі. Це чудовий спосіб розширити горизонти.
Спілкуйтеся з однодумцями. Обговорюйте теми, діліться досвідом, ставте запитання.
Беріть участь у змаганнях. Я надаю перевагу командним форматам — турнірам, хакатонам, але й олімпіади корисні: вони тренують вміння мислити в обмеженому часі та систематизувати знання під час підготовки.
Не бійтеся помилок і просити про допомогу. Помилки — частина навчання, а поради досвідченіших людей допоможуть рухатися швидше.
«Треба мати одну роботу, яка приносить достатньо грошей». Українська фехтувальниця, що представляла Україну на Олімпіаді й будувала спортивну кар’єру, тепер — Lead Software Testing Engineer. Як так сталося: ось її історія
«Хочу, щоб технології приносили користь, а не лише розважали й „присипляли“ увагу дітей». Вчитель інформатики з Полтавщини розробляє дитячі освітні застосунки для вивчення абетки, творів з Кобзаря та математики
«Пастка початківця». 5 найпоширеніших помилок джунів на співбесідах та як їх уникнути
Напевно, кожен хоч раз у своєму житті переживав ситуацію, коли після співбесіди замість запрошення на роботу приходила відмова. «Як же так? Це несправедливо!», — чимало з нас корили долю і не розуміли, що пішло не так. Катерина Нікітіна, SoftServe IT Academy Recruiter, розповіла про п’ять найпопулярніших помилок кандидатів-початківців на співбесідах.
У 18 років «захантив» SoftServe, у 21 — відкрив власну компанію. Історія львівського IT-вундеркінда
Гліб Щур — випускник кафедри систем штучного інтелекту НУ «Львівська політехніка». На молодших курсах його запросила на роботу IT-компанія SoftServe, де він працював майже 3 роки розробником у R&D-відділі. А вже у 2021 році Гліб заснував власну компанію та став CSO у 21 рік. Розповідаємо історію львівського «самородка».
"Навчитися вчитися!" - це ключовий фактор, напевно навіть важливіше ніж "знати все". Інформація доступна як ніколи треба просто навчити її використовувати. Коли викладач цікавиться предметом і вміє зацікавити своїх учнів, це, на мою думку, другий дуже важливий фактор. Ну і третій, для самих вчителів, це необхідність постійно оновлюватись. Дослухатись до відомого боксера, який радив дивитись трохи в завтрашній день. )
"Навчитися вчитися!" - це ключовий фактор, напевно навіть важливіше ніж "знати все". Інформація доступна як ніколи треба просто навчити її використовувати. Коли викладач цікавиться предметом і вміє зацікавити своїх учнів, це, на мою думку, другий дуже важливий фактор. Ну і третій, для самих вчителів, це необхідність постійно оновлюватись. Дослухатись до відомого боксера, який радив дивитись трохи в завтрашній день. )