Усе більше і більше львів’ян прагнуть інвестувати у стартапи, пише у своєму огляді журналіст «Радіо Свобода» Колен Пост. Розповідаємо, чому він вважає, що у Львова є шанс стати українською Кремнієвою долиною.
Усе більше і більше львів’ян прагнуть інвестувати у стартапи, пише у своєму огляді журналіст «Радіо Свобода» Колен Пост. Розповідаємо, чому він вважає, що у Львова є шанс стати українською Кремнієвою долиною.
«Львівський ІТ-кластер — найсильніший у своєму роді в Україні на сьогодні. Також найактивніший — я маю на увазі, що він дійсно щось робить», — каже Іван Петренко, який керує місцевим венчурним фондом Angel One, який був заснований у жовтні за кошти фонду Українського католицького університету і націлений на стартапи на початкових стадіях, особливо ті, що пов’язані з університетом.
Фонд зробив свою першу інвестицію, інвестувавши $1 млн у Zeely, програму для створення мобільних вебсторінок.
Випускник Львівської політехніки та багаторічний працівник ELEKS Іван Дмитрасевич так само намагається конвертувати гроші ІТ-світу у реальний місцевий капітал. Він керує аутсорсинговою компанією UNameIТ, а також побудував коворкінг на півночі Львова та керує фондом Lviv Tech Angels, який орієнтується на нові фірми, для яких невеликі інвестиції мають велике значення, але які також мають відносно високу ймовірність збанкрутувати, не заплативши жодних грошей із прибутків. Однак Lviv Tech Angels не робив жодних інвестицій з 2021 року і навіть діяльність фонду призупинена. «На жаль, більшість членів не планують інвестувати до кінця року», — написав Дмитрасевич у повідомленні.
За словами співзасновника SoftServe Ярослава Любінця, компанія на початку 2022 року була на порозі запуску власного венчурного фонду. Державний Український фонд стартапів, який був основним джерелом інвестицій для малих фірм, припинив майже всі свої інвестиції, окрім військових технологій, після того, як росія розпочала масштабне вторгнення. Фізичним проявом цього «замороження» є Lviv Tech.City, масивний коворкінг-кампус у тому самому середовищі, як і багато університетів та офісів, з виглядом на Стрийський парк. Лише одна будівля відкрилася, решта будівництва залишається замороженим. Будівництво запланованого інноваційного парку було призупинено з початком війни
Водночас з’явилася низка іноземних інвесторів, таких, як Blue & Yellow Heritage Fund від FF.VC та український Phoenix Tech Fund, які мають на меті інвестувати в Україну в умовах війни. Вони ще не зробили своїх перших інвестицій.
У цій та в усіх інших сферах чітко видно, наскільки вся система очікує закінчення війни, яка має мало ознак завершення найближчим часом, оскільки важкі бої на Донбасі тривають і Україна готується до можливого великого контрнаступу цієї весни.
Українські компанії, які працюють для іноземних клієнтів, зазвичай потребують створення іноземних структур, щоб отримати банківський рахунок і стати публічними. Іноземні структури також надають клієнтам гарантії, скажімо, «американських судів».
«Знаємо, що ми все ще одна з найкорумпованіших країн у світі. Ми просто не дуже про це говоримо, тому що зараз війна, — каже Петренко. — Намагаємося це збалансувати. Знаємо, що у нас є проблема. Але зараз у нас є ще більша проблема».
В оприлюдненому в лютому розслідуванні щодо нещодавніх придбань власності великого виробника програм MacPaw генеральний директор компанії Олександр Косован попередив, що «бюрократи шукають можливість, щоб притиснути український бізнес».
Зокрема, коли йдеться про передачу інтелектуальної власності, правова система України нещасна.
Розпорошені реєстрації та міжнародні банківські рахунки також швидко відкривають різні шляхи для ухилення від сплати податків. Бажаючи заохотити розвиток ІТ-індустрії, українська влада протягом останніх 25 років закривала очі на поширену бізнес-практику реєстрації ІТ-працівників як підрядників, а не штатних працівників. Це знижує необхідний податок на прибуток з понад 40% до майже 5%.
«Якщо ми говоримо про приватну компанію, я б сказав, що 90% або 95% — це підрядники», — каже Олег Чучман, голова аутсорсингової кадрової компанії Ukrany.
