Марія БровінськаВійна
23 липня 2026, 09:00
2026-07-23
«Мілітарні компанії сьогодні — як українська айтішка 15 років тому». 7 запитань до CEO Frontline Robotics — про майбутнє війни, FPV, дефіцит інженерів і не тільки
Український defence tech уже став окремою індустрією зі своїми правилами, конкуренцією та кадровими викликами. Компанії більше не сперечаються, чи потрібні безпілотники — тепер вони шукають відповіді на інші питання: як захиститися від FPV-дронів, яких інженерів бракує найбільше, чому роботизація стає наступним етапом війни та як переконати айтівців перейти в оборонку.
У новому циклі dev.ua ми ставимо однакові запитання керівникам українських defence tech-компаній, щоб показати, чим сьогодні живе український miltech, які виклики він переживає та куди рухається галузь.
Герой цього випуску — CEO та співзасновник Frontline Robotics Євген Третяк, який розповів, чому головним обмеженням розвитку оборонної індустрії стали не гроші, а люди, які технології сьогодні переоцінені, чому боротьба з FPV-дронами стане одним із ключових напрямів найближчих років та чому, на його думку, сучасний defence tech дуже нагадує українське IT п’ятнадцятирічної давності.
Український defence tech уже став окремою індустрією зі своїми правилами, конкуренцією та кадровими викликами. Компанії більше не сперечаються, чи потрібні безпілотники — тепер вони шукають відповіді на інші питання: як захиститися від FPV-дронів, яких інженерів бракує найбільше, чому роботизація стає наступним етапом війни та як переконати айтівців перейти в оборонку.
У новому циклі dev.ua ми ставимо однакові запитання керівникам українських defence tech-компаній, щоб показати, чим сьогодні живе український miltech, які виклики він переживає та куди рухається галузь.
Герой цього випуску — CEO та співзасновник Frontline Robotics Євген Третяк, який розповів, чому головним обмеженням розвитку оборонної індустрії стали не гроші, а люди, які технології сьогодні переоцінені, чому боротьба з FPV-дронами стане одним із ключових напрямів найближчих років та чому, на його думку, сучасний defence tech дуже нагадує українське IT п’ятнадцятирічної давності.
— Яка, на вашу думку, найбільша проблема українського defence tech прямо зараз і який біль турбує саме ваш бізнес нині найбільше?
Одна з найбільших проблем зараз — пошук гарних спеціалістів у команду. Вона виникла, бо індустрія дуже стрімко росте, а велика кількість спеціалістів, які хотіли би долучитися саме до галузь defence tech, вже долучилися до неї. Відповідно, є певний кадровий голод.
Пошук гарних спеціалістів як в адміністративну частину, так і розробників, є доволі складним і обмеженим. Я би поставив це на перше місце як найбільшу проблему для розвитку і масштабування бізнесу і спроможності компанії виготовляти та створювати ту кількість роботизованих систем, які потрібні Силам оборони України.
— Яку технологію сьогодні найбільше переоцінюють, а яку, навпаки, недооцінюють, на вашу думку?
Я точно можу сказати, що сильно в якийсь момент часу було переоцінено напрямок технології донаведення для FPV-дронів для наземних цілей. Дуже багато про це говорили, багато компаній це насправді зробили класно та якісно. Але поки що, як я розумію, воно не сильно впроваджено. Однак ця технологія знайшла гарне застосування у боротьбі з повітряними цілями. Можливо, настане час і для наземних.
Щодо недооцінених технологій. Звісно, це ППО. Тут все зрозуміло. Воно необхідно як у містах, нак і на полі бою. Зараз розробники почали активно над цим працювати.
Інша така технологія — боротьба з дронами, як FPV та малими бомберами, так і з Ланцетами, Молніями тощо.
Сьогодні дрони — основний засіб ураження з обох боків, тому ефективна протидія критично необхідна. Наразі вона потроху з’являється, але звісно не так швидко, як хотілося би.
Водночас з’являються напівавтономні дрони, які поводитимуться менш прогнозовано. Тож ця боротьба триватиме безперервно і довго.
Про важливість боротьби з FPV-дронами на полі бою потрібно говорити більше на усіх рівнях. Як на мене, наразі це недокомуніковано.На щастя, є команди, які займаються рішеннями, і це виходить круто, однак цих компаній досі недостатньо. Але я думаю, що на полі бою найважливіше — це боротьба з FPV-дронами.
— Якою, на вашу думку, буде війна через 2-3 роки з технологічної точки зору?
Ну, на мою думку, поки не очікується якихось різких змін. Щоби відбулися якісь різкі зміни, мають винайти щось критично нове.
Тому, перш за все, я би говорив про роботизацію війська. Почнемо з неба, де, я певен з’являться напівавтономні та автономні рішення. Коли ж такі засоби отримають свою протидію — перейдемо на тотальну роботизацію наземного домену. Власне, ми в компанії активно рухаємося у цьому напрямі роботизованої лінії оборони, де найнебезпечніші ділянки закриють собою роботи, а люди ухвалюватимуть рішення.
Кого найважче наймати і чому? І як ви вирішуєте це питання?
Напевно найскладніше наймати інженерів, усе, що пов’язано з Embedded різного типу. У це слово вкладається багато напрямів. Чому вони такі важливі? Тому що будь-яка виробнича компанія, якщо вона створює щось інноваційне, потребує R&D. Щоб роботи були дешевші, ефективніші, автономніші і більш дружніми до кінцевого користувача — треба R&D. Треба люди-творці, які створюють щось необхідне та надзвичайне.
Будь-яка виробнича компанія починається з R&D. На початку вони створюють щось цінне, а потім компанія це масштабує. R&D — це наше серце, першопочатковий імпульс.
Відповідно, запит на таких людей великий, бо багато компаній займається розробкою, і є велика конкуренція за таких спеціалістів.
Що ми робимо для того, аби знайти таких спеціалістів? По-перше, ми створюємо необхідний для фронту продукт. По-друге, даємо цікаві глибоко технологічні задачі. Наші вироби складні й інноваційні, а також якісні. Це цікаво людям.
І по-третє, ми розуміємо, що не всі таланти сконцентровані у Києві. Тому, наприклад, запускаємо проєкт з релокації фахівців. Зі свого боку максимально спрощуємо і покриваємо усі потреби й витрати для фахівців та їхніх родин для переїзду, аби ті мали можливість просто почати працювати і разом із нами створювати роботів.
Що цивільне IT неправильно розуміє про defence tech?
На мою особисту думку, люди не до кінця розуміють галузь загалом. У цьому частково винні й мілітарні компанії, які це недокомуніковують. Люди насправді не знають, чим R&D в дефенсі відрізняється від R&D в айтішній аутсорсовій компанії.
По-перше, в дефенсі інша динаміка. Тут розробники — це ще не команди по 100 людей, де всі сидять і якусь маленьку частинку пишуть. Це, як правило, командна робота, де ти сильно залучений в те, робиш, суттєво глибше, ніж на аутсорсі. Причина цьому — маленька команда. Лідери цих команд — це на 100% люди, які дуже сильно переживають за продукт та результат. Для них це не просто проєкт, це частина життя. Вони цим дихають та живуть.
Тому вся команда сильно залучена, неможливо просто прийти і не зануритися у процес на 100%. І йдеться не лише про розробку та технічність, але й про емоції. Постійні виїзди на тестування і полігони, демо-дні.
Військові приходять і самі пояснюють важливість того, що ви робите. Так формується розуміння того, що твоя робота буквально життєво важлива. Це зовсім інший рівень відповідальності.
З одного боку твоя мета — допомогти військовим, з іншого — виникає розуміння того, які будуть наслідки недопрацювань. Водночас питання доцільності ніколи не виникає.
Що би ви хотіли сказати IT-фахівцям, які вагаються — йти чи не йти в дефенс?
За останні п’ять років дефенс став по суті мілітарною айтішкою. Я до того, що радикально оборонка нічим не відрізняється від звичайного IT. Це перше, що треба зрозуміти. Це такі самі середні чи великі компанії, просто мілітарного спрямування. Є виключно софтові компанії, які займаються програмним забезпеченням, але багато, звісно, пов’язано з залізом.
Це такі самі офіси, мітинги, спринти, кава. Усе дуже сильно повторює те, що відбувається в класичних ІТ-компаніях, бо величезну частину мілітарних компаній будують люди, які перед цим працювали у великих ІТ-компаніях. Тому вся ця культура мігрувала і продовжує мігрувати. Розробник уже звик до певного формату роботи, і цей формат зберігся.
Друге — мілітарні компанії в Україні зараз як класична айтішка десь 15 років тому. Буде величезний бум цього розвитку, компанії будуть ставати більшими, виходити на закордонні ринки. Буде суттєво вища заробітна плата, тому що компанії матимуть таку можливість. Галузь стрімко розвивається, сюди можна заходити і мати реальний вплив. Якщо люди колись хотіли стати лідами, створити або спробувати свій продукт — це саме те місце.
Мілітарні компанії готові до експериментів, готові до внутрішніх стартапів. Якщо у вас є ідея або бажання долучитися — тут доволі швидко ухвалюють рішення: У кого є такий запит на драйв та зміни — це прямо воно.
Звісно, є частина роботи, пов’язана з буденністю: треба все доводити, дошліфовувати, систематизувати, адмініструвати, але все це у підсумку приводить до класної продуктової частини. В мілітарці є робота абсолютно для всіх.
«Перемагатиме той, хто швидше перетворює дані на рішення і рішення на дію». 7 запитань до CPO та CEO SKIFTECH про переоцінений ШІ, кадровий голод і війну майбутнього
«Найбільша проблема, як і найбільша можливість deftech індустрії, — це існування росії». 7 запитань до CEO HIMERA про технології, кадровий голод, ШІ та майбутню війну
«Колись ми повірили в дрони. Тепер маємо повірити в ракети». Співзасновник BlueBird Tech про новий етап українського miltech, залежність від Китаю та дефіцит інженерів — 7 запитань до CEO
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
На український ударний дрон PUNISHER зібрали понад 1,3 млн грн. Що може гроза командних центрів ворога
Дмитро Томчук повідомив, що найлегші та найменші ударні дрони PUNISHER, які не мають аналогів у світі, тепер коштують $70 000. Виробник додав у комплекс ще одного безпілотника, і тепер їх там два. Дмитро пише, що Юлія Черешня та Павло Харузов зібрали на комплекс більше 1,3 млн грн.
Раніше він розповів журналісту dev.ua, що вміють ці «пташки», та чому саме вони можуть переламати хід війни на користь України.
(текст від 1 червня 2022 року)
США в черговому пакеті допомоги надасть Україні дрони Switchblade 600. Подробиці про ці та інші «пташки», якими користуються українські захисники
Серед списку допомоги, яку пропонує Пентагон, є дрони-камікадзе Switchblade 600, які офіційний Київ просив передати раніше.
Контракт на дослідження та розробку для 10 дронів SwitchBlade 600 виробника Aerovironment, очікується протягом наступних 30 днів, заявила прес-секретар Пентагона Джессіка Максвелл в електронному листі до News Defense.
Ми зібрали список дронів, які використовують українці проти ворога, в тому числі і подробиці про Switchblade 600.
(текст від 17 травня 2022)
Підкажіть, а який сенс статей про дефіцит інженерів, якщо дії прям ЗОВСІМ інші?
Всі ж в курсі, що далеко не всі можуть працювати у відомих мілтек-компаніях з деяких причин? І компанії про це знають.
Ок, але в результаті цих інженерів, як ви кажете, дефіцитних, залюбки хапають на першому ж блокпості. Бо реальних механізмів в них працювати і щось розробляти/тестувати немає. Не дивлячись на те, скільки грошей та часу вони в це вкладають. У нас досі немає механізму отримання критичності для таких команд. Він є для 40ка річних "студентів", але немає для, як ви кажете, дуже потрібних інженерів, при тому, що останніх в десятки разів менше ніж псевдостудентів.
Так, колись він був як костиль через Дія.Сіті, але його знищили постійними змінами через набіги туди фейкових компаній, але реальним інженерам нічого не запропонували натомість.
Інакше всі ці розмови виглядають як ситуація зі скандалом з МО. Хтось сів на потоки і тягне ковдру на себе, не думаючи про ефективність системи, а лише про свою кишеню, не про іновації та конкуренцію, яка їх породжує, а про те, щоб більше продати свого, потрібного чи ні вже не важливо.
Я це якраз кажу з досвіду як людина зі повним стеком Embedded/Electronics/PCB. Гарні лозунги та реальність дуже відрізняється.
Вітаємо.
Ваш стек виглядає дуже цікавим для нашої компанії, саме зараз активно шукаємо фахівців, тому радо поспілкуємося. Ми бронюємо працівників і маємо багато потенційно релевантних вакансій.
Маріє, вибачте, але не все так просто. Будь ласка, перечитайте коментар, там усе є.
І тут не про пошук роботи в мілтек-компанії. А тут саме відповідь, як і де взяти цих додаткових інженерів, які будуть задіяні над розробками. Є пласт людей, хоч ї дуже мало, які не можуть і не будуть працювати на відомі компанії, просто забудьте про них як співробітників, ваші спеціалісти із персоналу повинні це знати. Тим не менш вони спроможні інвестувати свій час та кошти в потрібні розробки НЕ під гучним імʼям.
Але, розумієте, виглядає сама система дуже дивно. Тиким людям просто відрізали шлях, бо працювати з залізом без критичності нереально. І є дуже неприємні 2 випадки, про які я знаю, де людей вже потім витягали і повертали до діяльності з купою нервів і часу. І цього б не було, якби був механізм.
Тому подібні статті виглядають як маніпуляція. Не вистачає інженерів - ок, ось вони, чому держава не дає працювати їм, а створює паралельно критичні мутні категорії незрозумілих за функціоналом людей (230 тисяч "студентів" 25+ рочків, до війни було в 10 разів менше, це ж абсурд, це просто схема для тих, хто нічого не робить). Альтернатива - ось ідіть в відому мілтек-компанію, повторююсь - це неможливо. А іншого варіанту гарантовано працювати, а не грати в лотерею - немає. В результаті і ви не отримуєте інженера, а і держава не отримує людину, яка в межах стартапу займається розробкою для армії. І військо їх в результаті не отримає, повірте.
Мутних рішал чути, а малу групу начебто потрібних людей - ні.
Підкажіть, а який сенс статей про дефіцит інженерів, якщо дії прям ЗОВСІМ інші?
Всі ж в курсі, що далеко не всі можуть працювати у відомих мілтек-компаніях з деяких причин? І компанії про це знають.
Ок, але в результаті цих інженерів, як ви кажете, дефіцитних, залюбки хапають на першому ж блокпості. Бо реальних механізмів в них працювати і щось розробляти/тестувати немає. Не дивлячись на те, скільки грошей та часу вони в це вкладають. У нас досі немає механізму отримання критичності для таких команд. Він є для 40ка річних "студентів", але немає для, як ви кажете, дуже потрібних інженерів, при тому, що останніх в десятки разів менше ніж псевдостудентів.
Так, колись він був як костиль через Дія.Сіті, але його знищили постійними змінами через набіги туди фейкових компаній, але реальним інженерам нічого не запропонували натомість.
Інакше всі ці розмови виглядають як ситуація зі скандалом з МО. Хтось сів на потоки і тягне ковдру на себе, не думаючи про ефективність системи, а лише про свою кишеню, не про іновації та конкуренцію, яка їх породжує, а про те, щоб більше продати свого, потрібного чи ні вже не важливо.
Я це якраз кажу з досвіду як людина зі повним стеком Embedded/Electronics/PCB. Гарні лозунги та реальність дуже відрізняється.
Вітаємо.
Ваш стек виглядає дуже цікавим для нашої компанії, саме зараз активно шукаємо фахівців, тому радо поспілкуємося. Ми бронюємо працівників і маємо багато потенційно релевантних вакансій.
https://www.frontline-robotics.tech/career
Маріє, вибачте, але не все так просто. Будь ласка, перечитайте коментар, там усе є.
І тут не про пошук роботи в мілтек-компанії. А тут саме відповідь, як і де взяти цих додаткових інженерів, які будуть задіяні над розробками. Є пласт людей, хоч ї дуже мало, які не можуть і не будуть працювати на відомі компанії, просто забудьте про них як співробітників, ваші спеціалісти із персоналу повинні це знати. Тим не менш вони спроможні інвестувати свій час та кошти в потрібні розробки НЕ під гучним імʼям.
Але, розумієте, виглядає сама система дуже дивно. Тиким людям просто відрізали шлях, бо працювати з залізом без критичності нереально. І є дуже неприємні 2 випадки, про які я знаю, де людей вже потім витягали і повертали до діяльності з купою нервів і часу. І цього б не було, якби був механізм.
Тому подібні статті виглядають як маніпуляція. Не вистачає інженерів - ок, ось вони, чому держава не дає працювати їм, а створює паралельно критичні мутні категорії незрозумілих за функціоналом людей (230 тисяч "студентів" 25+ рочків, до війни було в 10 разів менше, це ж абсурд, це просто схема для тих, хто нічого не робить). Альтернатива - ось ідіть в відому мілтек-компанію, повторююсь - це неможливо. А іншого варіанту гарантовано працювати, а не грати в лотерею - немає. В результаті і ви не отримуєте інженера, а і держава не отримує людину, яка в межах стартапу займається розробкою для армії. І військо їх в результаті не отримає, повірте.
Мутних рішал чути, а малу групу начебто потрібних людей - ні.