Марія БровінськаІсторії
26 серпня 2026, 09:00
2026-08-26
«Військова служба випалює зсередини, і колишній боєць приходить у компанію не таким свіжим та енергійним, як випускник вишу». Історія ветерана, що після служби увійшов в IT
Андрій Жупник до війни розвивав у Львові бізнес із прокату музичного обладнання, репетиційних баз, студій звукозапису та власного концертного майданчика. У 2022 році він добровільно пішов у військо, а після демобілізації вирішив не повертатися в бізнес, а спробувати себе в IT. Навчався на програмі «IT для ветеранів» від EPAM Україна, опанував React та AWS, а зрештою отримав оффер у компанію. Зараз він працює Junior Software Engineer над волонтерським проєктом Digital FoodBank.
Андрій Жупник до війни розвивав у Львові бізнес із прокату музичного обладнання, репетиційних баз, студій звукозапису та власного концертного майданчика. У 2022 році він добровільно пішов у військо, а після демобілізації вирішив не повертатися в бізнес, а спробувати себе в IT. Навчався на програмі «IT для ветеранів» від EPAM Україна, опанував React та AWS, а зрештою отримав оффер у компанію. Зараз він працює Junior Software Engineer над волонтерським проєктом Digital FoodBank.
«Це був музичний конвеєр»
Свого часу Андрій Жупник створив у Львові не просто бізнес із прокату музичного обладнання — це був цілий «музичний конвеєр». Він відкрив репетиційні бази, студії звукозапису та власний концертний майданчик площею 200 квадратних метрів. Це був справжній рок-клуб, де щовечора вирувало життя, збиралися сотні людей і записувалися гурти.
Водночас така робота була досить виснажливою. Протягом п’яти років Андрій працював майже без вихідних. Зрештою цей шалений ритм вичерпав себе з точки зору ідей та розвитку. Бізнес приносив хороший дохід, але запал зник. Тож він вирішив згорнути діяльність, продав усе обладнання та переключився на пасивну оренду нерухомості — просто щоб отримати бодай трохи вільного часу й нарешті перевести подих.
Саме у цей вільний час Андрій почав дивитися в бік IT. До 2014 року він уже мав невеликий досвід кодингу на Ruby on Rails, а у 2021-му вирішив відновити цей шлях: закінчив курси з проджект-менеджменту та підтягнув англійську до рівня B2.
Але лютий 2022 року змінив ці плани.
«Я пішов у військкомат добровольцем»
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій пішов у військкомат добровольцем. Каже, що потрапити до війська тоді було окремим квестом — із кілометровими чергами та плутаниною з підрозділами.
Ба більше, ще до війни він мав інвалідність — у нього відсутня частина лівої руки. Попри це, він наполягав на тому, щоб його взяли на службу.
«Мене весь день тримали в черзі, а ввечері казали: „Військова спеціальність не підходить, іди додому“. Але я наполіг», — розповідає Андрій.
Спочатку він служив заступником начальника штабу батальйону ТрО, а згодом перевівся в бригаду на посаду старшого офіцера групи безпеки військової служби.
Демобілізувався у липні 2024 року. На той момент у нього народилася дитина, а сам він уже відчував наслідки фізичного виснаження після служби. Андрій зрозумів, що хоче бути з родиною.
Повернувшись додому, він вирішив не повертатися до бізнесу, а спробувати реалізувати давній план — перейти в IT. Для цього долучився до курсу «IT для ветеранів» від EPAM Україна.
«Мені банально не вистачало оперативної пам’яті»
Після служби навчання давалося Андрію непросто. Мозок, який звик до постійного стресу та військових завдань, просто відмовлявся запам’ятовувати нову інформацію.
«Мені банально не вистачало „оперативної пам’яті“. Ти сидиш над кодом, а в голові крутяться невирішені проблеми з батальйону», — згадує він.
Втім, платформа для навчання була зручною, а поява штучного інтелекту, за словами Андрія, взагалі змінила правила гри.
Раніше, щоб знайти банальну помилку в коді, можна було годинами шукати рішення в Google або звертатися до знайомих розробників. Тепер достатньо описати проблему ШІ та отримати розбір.
«Тепер ти просто промптиш ШІ й за секунди отримуєш розбір польотів. Це дуже прискорює процес», — каже він.
Під час навчання Андрій обрав frontend і вивчав React. Потім пройшов курс з AWS, а зрештою отримав оффер в EPAM.
Перший проєкт — Digital FoodBank
Першим проєктом Андрія в компанії став волонтерський Digital FoodBank. Команда створює систему, яка допомагає координувати доставку продуктів від великих донорів до притулків та їдалень.
Для Андрія це особливий досвід, адже результат роботи розробника тут можна побачити не лише у вигляді коду чи функціоналу продукту.
«Коли ти на React пишеш інтерфейс для цієї платформи й розумієш, що завдяки твоїй роботі десь у прифронтовому місті літні люди чи переселенці вчасно отримають свіжу їжу, — це дає наповнення», — розповідає він.
«Ветеран приходить у компанію не таким свіжим та енергійним»
З власного досвіду Андрій вважає, що повернення ветеранів до цивільної роботи — тонкий процес. Після військової служби людині може бути складно одразу повернутися до колишнього темпу життя та роботи.
«Військова служба випалює зсередини, і колишній боєць приходить у компанію не таким свіжим та енергійним, як випускник вишу», — говорить він.
На його думку, у період адаптації важливо не вимагати від ветерана максимальної продуктивності з перших днів.
«Виконати задачу на 75–80% — це вже чудовий результат для людини, яка адаптується до цивільного та робочого життя. Головне — не поспішати, відновлюватися та входити в нове життя крок за кроком».
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
Зарплата айтішників в Україні — одна з найвищих. І ІТ-галузь під час війни — єдина галузь, яка зростає, попри війну. А айтішники — серед тих, хто найактивніше підтримують армію. Середній місячний донат айтішника становить 10% від зарплати, або $270. dev.ua вирішив розпитати айтішників, куди вони витрачають гроші й у що інвестують під час війни.
Не Патроном єдиним. Айтішник з EPAM шиє військову амуніцію для собак: історія диво-стартапу для чотирилапих захисників України
Максим Лісович, Interior Designer в ЕРАМ Україна, поза роботою допомагає амуніцією українським військовим… собакам. Так, службові пси носять унікальні жилетки та нашийники, мають спеціальні аптечки та турнікети. Чотирилапі в такому «одязі» більш захищені та впізнавані.
За словами Максима, тільки на заході країни нас захищають сотні військових собак. Айтівець допомагає військовим кінологам нести цю службу гідно, забезпечуючи відповідною амуніцією, спеціальними аптечками та турнікетами. Нещодавно він провів три дні поспіль, власноруч відшиваючи нашийники та повідці. А ще два роки тому шити він не вмів узагалі. Ось історія диво-стартапу.
Австралійське задзеркалля. Історія Delivery Director EPAM, який через війну релокувався із сім'єю до Австралії: як адаптуватися та вижити за океаном?
Григорій Клімов — директор з делівері і керівник великої Platform Engineering-практики в EPAM. Понад 10 років він будував свою кар’єру в українському офісі, але війна змусила його з родиною кардинально змінити життя. В березні Григорій з дружиною і трьома дітьми поїхали з рідного Харкова, деякий час провели в ЄС, а згодом — вирушили до Австралії. «Я мріяв жити в цій країні, коли піду на пенсію. Але війна підштовхнула до того, щоб прийняти рішення значно швидше», — каже Григорій.
Ось його історія.
Очільник EPAM Ukraine: «Було б класно мати якісь прозорі, відкриті механізми виїзду за кордон для обмеженої кількості людей»
Керівник EPAM Ukraine Степан Мітіш, який до призначення відповідав за київський та вінницький офіси компанії, дав велике інтерв’ю AIN. В компанії він працює вже 16 років, тобто знає про український IT-аутсорс багато, якщо не все.
dev.ua обрав найцікавіше з розмови.
