Джуни скаржаться, що без комерційного досвіду отримати довгоочікуваний офер надто складно. А набути такий досвід без реального проєкту неможливо. Виходить, замкнуте коло? Все не так погано. dev.ua зібрав три історії недосвідчених айтішників-початківців, які змогли отримати роботу у великих компаніях без комерційного досвіду.
Джуни скаржаться, що без комерційного досвіду отримати довгоочікуваний офер надто складно. А набути такий досвід без реального проєкту неможливо. Виходить, замкнуте коло? Все не так погано. dev.ua зібрав три історії недосвідчених айтішників-початківців, які змогли отримати роботу у великих компаніях без комерційного досвіду.
Ти — джун? Розкажи нам свою історію. Пиши на [email protected]
Моя історія в ІТ почалася достатньо типово: друзі вже почали шукати роботу, я не хотів від них відставати і вирішив іти на курси. Розпочав я з освітньої «академії» в одній із великих ІТ-компаній країни. Там я покращив свої навички і дізнався багато нового — зокрема, вперше почув про сервлети і познайомився із Spring Framework.
Проте, коли настав час здачі фінального проєкту, я опинився перед вибором: написати на відмінно курсову в університеті і не підставити товариша по команді, або ж постаратися і «захиститися» в «академії». Оскільки курси в останній можна спокійно пройти кілька разів, вирішив підтягнути знання за літо і спробувати ще раз.
Влітку я пройшов марафон по створенню Telegram-ботів від MateAcademy і дізнався, що боти можна писати не тільки на Python. Створивши щось простеньке на цьому етапі, вирішив не зупинятися. Зокрема, я отримав більше практичних навичок роботи з базами даних (JDBC), регулярними виразами, парсингом вебсторінок, Git, а також познайомився із плюсами Spring Boot. Все це допомогло в майбутньому швидше зробити тестове завдання. Тоді я також почав створювати власного бота, який на основі даних із веб-ресурсу IMDb пропонував фільми для перегляду з різних категорій.
А згодом я дізнався про оголошення на набір у Ciklum Hybris Academy. Я зберіг посилання, щоб детальніше переглянути пізніше, бо про Hybris до цього ніколи не чув.
Дотягнув до останнього — але все ж вирішив подати заявку. На щастя, термін на виконання тестового завдання продовжили, і я встиг вчасно його зробити. Мене взяли на інтернатуру.
У порівнянні з попередніми курсами, найбільшим плюсом було те, що на інтернатурі в Ciklum у кожного був ментор, до якого можна було звернутися із питаннями.
Що б я міг порадити людям, які теж тільки починають свою карʼєру в ІТ?
Наприклад, один із моїх друзів перед проходженням співбесіди всі зусилля спрямував на роботу над проєктом для захисту, а на теорію звертав набагато менше уваги. Під час самого інтервʼю на перегляд програмного продукту витратили всього 10 хвилин.
На перевірці знання теорії мій товариш розгубився і не зміг чітко відповісти на питання рекрутерів. Як можна здогадатися, його перша спроба влаштуватися на роботу не була успішною.
А ще важливо не боятися пробувати себе у чомусь новому. Як я вже казав, до подачі заявки, я навіть і не знав про Hybris. А тепер, після навчання, працюю Hybris-інженером. Також важливо вчити англійську, тому що її незнання ставало перепоною в кар'єрному розвитку для деяких моїх друзів.
Я з власного досвіду знаю, як джунам важко шукати роботу, бо далеко не всі бізнеси хочуть наймати людей без комерційного досвіду. Їх також можна зрозуміти. Проте, я дуже радий, що дедалі більше компаній пропонують курси або тренінги — і таким чином дають шанс новачкам, серед яких був і я.
Попри те, що це моя перша робота, працюється мені класно. У своїй команді я завжди можу звернутися за допомогою до колег. Також продовжую товаришувати з іншими учасниками академії, тому що зараз ми проходимо схожий шлях розвитку у компанії.
Зараз я зосереджений на прокачуванні своїх навичок роботи із Hybris, адже досвіду роботи з цією платформою поки не дуже багато. Також маю завдання, повʼязані з SonarQube і написанням скриптів для Jenkins. Це також було дещо новим для мене, але зараз допомагає більше дізнатися про CI/CD-процеси та підтримку якості коду на проєкті.
В ІТ мені найбільш подобається те, що тут постійно навчаєшся і розвиваєшся. Робота ніколи не буває монотонною, тому що з кожним наступним завданням дізнаюся щось нове і вдосконалюю свої навички.
Іноді я гортав вакансії, що пов’язані з Unreal Engine, і наткнувся на оголошення про інтернатуру Pingle у Дніпрі. Вирішив записатись.
Вже не пам’ятаю, за скільки днів зі мною зв’язались. Запропонували пройти невеличке інтерв’ю, на якому запитували про різні базові речі з С++ і UE4 і про те, в які ігри я граю.
До цього я трохи намагався працювати на фрілансі, але то був не дуже цікавий досвід.
А так більшу частину часу займався лише своїми проєктами. З UE4 знайомий з того моменту, коли він став безкоштовним для всіх. Але програмуванням я почав займатись не одразу. Спочатку було цікаво просто робити різні речі з асетів, що знаходив в мережі. З часом захотілось зробити свою гру, через що почав вчити blueprint, і С++ через деякий час.
Інтернатура у Pingle проходила в форматі лекцій по 1 годині, за яку ми проходили одну тему, що пов’язана з редактором чи С++. Отримували домашнє завдання. Всього було 12 лекцій, а лектором був техлід дніпровського офісу Андрій Голуб.
Спочатку інтернатура проходила в навчальному центрі, а останній місяць, який більше пов’язаний з практикою, — в офісі.
Обидва варіанти непогано працювали, але в офісі мені було цікавіше.
Інтернатура зайняла три місяці, два з яких були з лекціями. Нам одразу говорили, що за результатами робіт в кінці будуть пропонувати роботу. Так і я з самого початку хотів працевлаштуватись.
Вимогою для цього була здача фінального проєкту, який ми могли робити протягом усієї інтернатури. На жаль, не було можливості якось продемонструвати свій проєкт. Ми просто залишили їх на комп’ютерах, а за деякий час сказали результати.
Окрім мене, тоді ще три людини отримали офери. Один з них зараз теж, як і я, працює у львівському офісі.
Офер я отримав 23 лютого, але повноцінно вийшов на роботу 21 березня. Зараз працюю над шутером для мобільних телефонів і nintendo switch.
Немає НІЧОГО неможливого! Коли я проходила відбір до Parimatch Tech Academy, там навіть була умова, щоб у майбутніх студентів не було комерційного досвіду. Це було перевагою — більшість з нас мали базові знання з університетів або самонавчання, а ментори допомогли нам одразу правильно навчитись решти — нікому не довелось переучуватися.
На стажування після Академії я прийшла з величезною базою знань, отриманих у процесі навчання та з досвідом у дуже цікавих командних проєктах. А з перших днів на робочому місці почала отримувати «бойові завдання».
Кожний стажер мав ментора, який завжди направляв у вірний бік та допомагав здобути ще більше практичних знань. Ще стажерами ми могли помилуватися своїми тасками в проді.
Після вдалого стажування, я отримала свій довгоочікуваний оффер та позицію Junior Developer у Parimatch Tech. У компанії я повноцінно працюю вже понад рік і жодної хвилини не шкодувала про те, що вирішила спробувати «увійти в IT» без досвіду. Мрії здійснюються за допомогою старанної роботи та жаги до знань, і ніякий комерційний досвід не стане на заваді тим, хто насправді готовий працювати»
