Senior Project & Product Manager Максим Назаренко поділився думками про те, чи змінює робота в ІТ-секторі людей, їх вимоги і погляд на речі.
Senior Project & Product Manager Максим Назаренко поділився думками про те, чи змінює робота в ІТ-секторі людей, їх вимоги і погляд на речі.
«Я не перебираю їжу. Завжди радий несмачній каві й дешевому печиву в офісі. Бо памʼятаю, як розвантажував фури на базарі. Кава була з пакетику. А печива взагалі не було. Сьогодні в ІТ бенефіти, турбота, work-life balance. І це прекрасно. Але часом ловлю себе на думці: ті ж самі люди, як я, які ще нещодавно заварювали мівіну на обід і один пакетик чаю по три рази, тепер з обуренням питають, чому в офісі немає мигдального молока», — зазначив айтівець.
Він дав зрозуміти, що багато колег по галузі, які ще донедавна жили скромно або навіть бідно, отримавши престижну роботу, забули про своє минуле.
На своїй сторінці у LinkedIn Максим Назаренко підкреслив, що турбуватися про себе — це нормально, але «треба памʼятати, звідки ми прийшли».
«IT змінює людей. Питання лише — у який бік?», — закінчив свій пост риторичним питанням Senior Project & Product Manager.
У відповідь на пост Максима Назаренка, багато представників ІТ-спільноти теж згадали часи молодості, безгрошів’я і перших, далеко не найпрестижніших робіт. Водночас, багато хто не погодився з автором допису щодо його бачення.
System Administrator Костянтин Прохоров зазначив, що наразі не бачить нічого поганого в любові до себе, і згадав, як раніше працював електромонтером лінійних споруд зв’язку та радіомовлення ІІІ розряду.
«Пив чай з пакетиків, їв бутерброди, що приніс на роботу, або мівіну, сидячи у підвальному приміщенні телефонної станції. Сайгачив по центру міста з двометровою драбиною на плечі та сумкою з інструментами, залізав по цій драбині на чердаки та дахи у 40-градусну спеку. Проводив „мітинги“ з неадекватними абонентами не через гарнітуру техпідтримки, а face2face. Було весело, безтурботно та цікаво. Але час цей минув, „вытекло время, но руки чисты“. Комфортні умови праці сприймаються як належне», — висловив свою думку у коментарях Прохоров.
Senior QA Automation Engineer Олексій Натолока погодився з автором допису, що описані ним ситуації виглядають дійсно смішно. На його думку, якщо співробітники починають «скиглити про якусь фігню типу їжі», то їх — треба примусово виперти у відпустку, або й взагалі відпустити з команди.
«Колись давно, ще на початку 2000х, я почав практикуватись та працювати в моторному цеху автобусного парку. Кожного ранку була планьорка, де всі отримували на горіхи. Я працював зі зрілими чоловіками, у яких був великий досвід ремонту автобусів, але жодної жаги працювати. Їх мотивація повністю зникала, коли з’являвся алкоголь. Тоді їх робота повністю припинялась. Але коли виникало щось негайне, або халтура — робота кипіла. То я до чого: вигорати мають право ті, хто дійсно чогось вартий і вносить великий внесок у проєкт», — поділився своєю позицією Натолока.
Senior Test Engineer Остап Замора акцентував, що дивиться на ситуацію дещо під іншим кутом.
«Можливість їсти чи одягатись не є предметом розкоші. Те, що для нас нормою є тотальна бідність, це прям не те, чим варто пишатись. В свій час теж про таксі чи авто не було й думки, і теж маккофі пив, але середній клас — це люди з накопиченнями, власним житлом або можливістю оренди, які не вглядаються в продуктовий кошик. Це середній клас, не лакшері. Те, що на фоні вони виглядають багатшими, не робить їх багатими», — підкреслив айтівець.
QA Engineer Максим Борисов вважає, що гарна робота в ІТ-секторі насправді змінює людей на краще.
«Люди починають цінувати себе, люди починають вимагати кращого. Спочатку кращих цукерок і кави, а там, може, час і до кращих політиків прийде», — додав ІТ-спеціаліст.
Head of QA Ріна У. нагадала колегам, що люди дуже швидко звикають до хорошого, і пристосовуються до поганого, і це насправді одна з їхніх найсильніших сторін.
«Тож не важливо, що було колись, не важливо, що зараз чи буде. Важливо, щоб в цьому всьому в той момент — вам було ок. От і все. У всіх різний досвід. Порівнювати варто лише свій з собою. І гарний і поганий», — вважає фахівчиня.
Нещодавно ми також писали про те, чи готові айтівці працювати за значно нижчі зарплати, ніж очікували? Зокрема, Frontend Developer Сергій Бєляков стикнувся з демпінгом зарплати з боку роботодавця і вирішив обговорити цю тему зі спільнотою.
І лише ми звичайні девелопери просто хуярім код та ненавидимо своє життя. І якось давно срати на мигдальне молоко та якісь там печінки (бо давно все пропито). А то як не стаття то що не куа-макака, так якісь незрозумілий манагер сеньйор блок чейн вухонассикатель. Розробник це як піхота на війні, це кров айті.
Я якраз той сеньйор блок чейн вухонассикатель (просто сеньор С++), але з вами повністю згоден :)
Люди не розуміють що за їхню працю вони повинні отримувати всього навсього належну оплату. А всі "пелюшки", це на розсуд працедавця. От в мене припустимо, пелюшки це команда з 5 чоловік і я вважаю бонусом наявність кухні-кімнати відпочинку на нашу команду. Де можна просто розслабитись і нечути-небачити 100500 рил котрі мені вже надоїли. Якби я шукав роботу за печеньки то я б шукав роботу за печеньки. Все просто...
Кава, чай ти печенькі мають бути відповідні по якості тим запросам, які власник бізнесу висуває до якості проектів його компанії. Істівні продукти, а не "просрочка", куплена "бо дешевше", якісні напої та можливість перекусити в нормальному приміщення - це про повагу до співробітників, і трошки корисливості (бо тоді робітник не піде з офісу на весь час обідньої перерви шукати кафешку).
Ну, і самоповага до самого себе, якщо ти власник.
Але я б поміняв мігдалеве молоко на кошик з фруктами :)