Українські айтівці, які нещодавно змінили роботу, розповіли, чому пішли зі своїх компаній. 10 найцікавіших причин

Якщо порівнювати зі статистикою зарплат на DOU (грудень 2023-го), то моя зарплата нижча за медіану на 1000 доларів, навіть приблизно на 500 менша за першу квартиль. І така ситуація вже рік.

Я регулярно звертався до менеджменту впродовж шести місяців, але отримував відповідь, що перегляди зарплати наразі заморожені для всіх співробітників з України.

Із січня я активно шукаю роботу, тобто вже три місяці. Співбесіди проходжу, але помітив, що мені бракує знань у певній сфері. Мабуть, тому в мене було поки що п’ять інтерв’ю» (Middle Java Developer).

«Проєкт, на якому я працюю, завмер. Немає зарплати. Мабуть, його скоро закриють. Упродовж двох тижнів немає нових завдань. Є невпевненість у відстрочці. Висока конкуренція за місце у хороших компаніях» (Middle PHP).

«Чому — у нинішній компанії дуже токсична атмосфера. Хамовите ставлення, овертайми, скорочення команд, робота в американському часовому поясі (тобто робота в день у своєму часовому поясі, а ввечері, вночі ще й дзвінки з американськими колегами).

Урізання прав для контрактників — забрали можливість брати участь у навчальних програмах і зростати в кар’єрі вище від ліда команди (тобто на менеджера чи архітектора розвиватись не можна).

Як готуюся — оновлюю резюме, відновлюю презентаційні навички» (Team Lead, Java Developer).

«У моїй компанії нуль прозорості. Не зрозуміло, чи будуть скорочувати персонал найближчим часом. Тому хочеться підготуватись і неспішно підібрати нову роботу. Стримує, що тут отримую стабільно зарплату» (Senior Full Stack).

«Планувала звільнитися, відчула сильний тиск щодо цього рішення у компанії, тому вирішила взяти сабатікал, з якого не впевнена, чи повернусь. Основна причина — вигоряння, до нього додалась зміна керівництва, довгі ігнорування проблем у проєкті та брак людей. Хочу побороти вигоряння за кілька місяців і шукати нову посаду тільки тоді. Можливо, спробувати себе в іншій сфері, щоб збагнути, чи корінь вигоряння був у самій роботі і проєкті, чи у ставленні до працівників на попередньому місці.

Я довго залишалася через «золоту клітку» у вигляді RSU — акцій компанії, що стають доступними протягом певного періоду. При прийомі на роботу дали пакет акцій, розтягнутих на чотири роки, і щороку під час перегляду перфомансу додавали ще певну кількість, яка стає доступною за кілька місяців. Ще я сподівалася, що мій фідбек і пояснення проблем у проєкті щось змінять і менеджмент зверне увагу на те, що все йде в гірший бік. Однак цього не сталося» (Senior C++ Developer).

«Два роки я не міг знайти спільну мову зі СТО щодо розвитку девопс-напряму на проєкті. І зрештою через такий застій наважився піти. На проєкті працював понад три роки.

Нову роботу знайшов за два тижні, через свої контакти. Була лише одна співбесіда. Не шкодую, але оцінювати досить складно, оскільки на новому місці я менше як місяць» (Senior Ruby DevOps).

«Чому я пішов з роботи — замала компанія та нецікаві проєкти. Коли звільнявся, дізнався, що мій керівник вже не витягував платити мені зарплату, тож я дуже вчасно пішов і полегшив йому життя.

Нове місце роботи шукав пасивно, кілька дописів у LinkedIn, залишив заявку на вакансію у Volmi — і вже за тиждень пройшов усі співбесіди та отримав офер. Максимально швидко» (Strong Junior Unity Developer).

«У жовтні 2023-го пішла з компанії через психологічний стан, вирішила дати собі декілька місяців на відпочинок і подбати про здоров’я. До активного пошуку повернулась в грудні й шукала аж до середини березня 2024-го.

Контактувала з дуже багатьма компаніями, та не всі навіть відповідали на відгуки. Отримала понад 30 відмов, пройшла приблизно стільки ж інтервʼю (десь тільки перший етап, десь всі включно з тестовими).

Загалом було важко щоразу стикатися з відмовами, але зараз, коли я вже працюю, про це рішення не шкодую, оскільки вдалося знайти свою компанію» (Senior Customer Success).

«Я змінила роботу в листопаді. Компанія була відверто токсичною, СЕО підтримував культуру мітів після 19-ї, особливо у п’ятницю, відверто образливих коментарів. Всі бізнес-менеджери були джунами, мені доводилось не тільки будувати напрям аналітики, а й менторити продактів, ПММ і SEO.Задачі всі були сьогодні на завтра, і кожен джун вважав себе найголовнішим.

Кожен ранок починався з криків СЕО в чатах, що щось зламалось в якомусь відділі, і пошуків винуватих. Робота циклічно зводилась до фіксів. Зрештою, я запромоутилась до ліда, але рейз на 200 доларів треба було випрошувати три місяці.

Я боялась звільнятись, бо ситуація на ринку була дуже ризикова, пропозицій було мало і мені подобалась менеджерська позиція. Але зрештою моє здоров’я і менталка сказали «до побачення». Я написала заяву і зараз працюю в адекватній компанії, де отримую більшу зарплату, виконуючи в половину менше завдань, ніж раніше. Тут панує спокійна і підтримувальна атмосфера, жодних полювань на відьом.

Однозначно не жалкую» (Senior/Lead Product Analyst).

«Змінила роботу чотири місяці тому. Було все за класикою: «люди йдуть від керівників». Нова керівниця департаменту не просто часто показувала некомпетентність у роботі, а й всіма силами демонструвала свою вищість. Жодного розвитку, підтримки чи бодай інтересу до команди не було. Тож моя робота перетворилась на постійний «щит» між нею і командою.

Готувалась до звільнення близько пів року, бо треба було підготувати команду. А знайшла нове місце за місяць активного пошуку. Зараз я маю суттєво вищу посаду, зарплату і керівника, який мене поважає, цінує та дослухається. Навіть згадування про попереднє місце викликає мороз по шкірі» (HRD).