🚀 Trustee Plus - ваш криптогаманець з вбудованою платіжною карткою тут 👉
Марія БровінськаНавколо IT
12 лютого 2022, 10:05
2022-02-12
«В IT взагалі ніяк не агітую. Краще в армію піти». Як айтішники EPAM, Ciklum і SigmaSoftware виховують дітей
Існує міф, що айтішники — переважно самотні інтроверти, які більшу частину часу проводять наодинці з комп’ютерами. Але це стереотип, який не відповідає дійсності. Айтішники — в більшості сімейні люди, які ведуть активне соціальне життя і виховують дітей.
dev.ua розпитав представників найдинамічнішої галузі української економіки про те, як вони виховують дітей і прищеплюють їм любов до IT.
Існує міф, що айтішники — переважно самотні інтроверти, які більшу частину часу проводять наодинці з комп’ютерами. Але це стереотип, який не відповідає дійсності. Айтішники — в більшості сімейні люди, які ведуть активне соціальне життя і виховують дітей.
dev.ua розпитав представників найдинамічнішої галузі української економіки про те, як вони виховують дітей і прищеплюють їм любов до IT.
«Син хоче бути програмістом або тестувальником»
Катерина Абзятова, Senior Manual QA Engineer в Ciklum
Моєму синові Євгену зараз дев’ять. Ми з ним живемо удвох, тому приватна школа — це моя паличка-виручалочка, яка дозволяє працювати цілий день. Вибираючи школу, я дивилася не тільки на програму, а й на спосіб викладання, умови в класі, харчування й концепцію навчального закладу в цілому.
З львівських шкіл мені найбільше сподобалася «Школа вільних та небайдужих». Одна з її важливих переваг — широкий вибір гуртків і секцій в самій школі. Це знімає з мене необхідність возити сина ще кудись після уроків. А ще там практично кожен день є заняття англійською. Вже скоро будуть складати Кембридзький тест на рівень A1.
Оскільки з початком пандемії я працюю з дому й у сина теж був тривалий період онлайн-навчання, багато зустрічей з клієнтами проходили в присутності Жені. Він почав ставити все більше питань щодо моєї роботи — чим же я займаюся, чому ми говоримо англійською, що я там роблю на телефонах, і навіщо мені їх стільки…
Кілька місяців тому він вирішив, що хоче програмувати (до слова, в школі у них вже є Scratch на уроках інформатики), і попросив купити йому книгу про Python для дітей.
Після чого пропав на пару тижнів, періодично показуючи мені, що намалював, які числа навчився множити тощо, Майже весь вільний час він приділяв саме цьому. При цьому син спочатку переписував шматочки коду, міняв їх, пробував як це працює, і тільки потім читав опис глави — і то не завжди.
Проходивши якийсь час на робототехніку в нашій же школі, Женя попросив записати його на гурток Minecraft. Йому подобається, хоча я не до кінця розумію, чим вони там займаються, крім того, що будують щось з кубиків.
Мені дуже подобається філософія школи і їх позиція стосовно фізичного розвитку: крім фізкультури діти займаються плаванням (і син плаває вже набагато краще за мене), велоспорт, регулярні розминки і зарядки.
Оскільки після школи возити Женю ще кудись у мене немає можливості, то віднедавна він ходить зі мною в зал до мого тренера, а потім ми разом плаваємо в басейні.
Ще у нас в школі — чудовий гурток шахів та англійської. Син так само проситься повернутися на дизайн. Якийсь час Женя займався музикою — вчився грати на укулеле і фортепіано. Якщо він втрачає інтерес або хоче спробувати щось нове, то я його завжди підтримую.
Зараз Женя хоче бути програмістом або тестувальником, але раніше мріяв бути кухарем чи архітектором.
Для мене не особливо важливо, що саме він в результаті вибере — принципи самонавчання скрізь однакові. Єдине, на що я звертаю його увагу, — що англійська йому точно стане в пригоді скрізь.
У нас двоє дітей — Діма, 14 років (8 клас) і Макс, 9 років (3 клас). Обидві дитини навчаються в державних школах з математичним ухилом. Ми обрали підхід — менше платити за середню освіту, більше — за гуртки та захоплення.
Хороша приватна школа на двох дітей — це недешеве задоволення, а я не так давно в IT, і не розробник. Крім того, рівень освіти в приватних школах поки ще дуже нестабільний.
Діти займаються спортом, вони знають, що це обов’язкова умова. Молодший освоює джиу-джитсу, старший заявив, що не любить боротися з людьми, і тепер ходить в зал з чоловіком.
Ситуативно у них присутні ролики, скейти, влітку спробували серф, взимку — лижі. Обидва трохи грають на музичних інструментах, обидва вчать англійську.
Я думаю, важливо давати в дитинстві різний досвід, Творчий, ігровий. Коли ще, якщо не в дитинстві.
Ми з чоловіком довго разом займалися спільнотою мейкерів, а Юра (чоловік) продовжує розвивати мейкерство в Україні й сьогодні. Діти були на ярмарках Maker Faire. Це дуже здорово — побачити в одному місці як багато всяких штук і винаходів люди можуть створювати.
Багато книг написано про те, що діти найкраще вчаться, коли самі щось роблять руками. Модель молекули з картону, закон фізики, продемонстрований на конструкції з пластикових трубочок, — це все робить освітній процес веселішим.
У нас вдома є 3D-принтер, паяльники, всі можливі конструктори. Діти це все бачать, намагаються пробувати, щось друкують собі.
Вони, звичайно, дуже люблять грати на комп’ютері. Навіть занадто люблять, і програмування стало логічним продовженням цього тотального захоплення.
Вони пробували все, що доступно для їхнього віку. Це скретч і майнкрафт-едьюкейшн у молодшого. Старший пробував і зараз доучується на довгостроковій програмі по геймдеву в акселераторі Ampli. Це другий рівень, який триває понад рік.
До цього пробували різні програми й спеціалізовані табори: кіно, IT, виживання, робототехніка. Зараз обидва люблять заходити в офіс Sigma Software. Молодший в захваті від офісу, старшому більше подобається, що можна працювати з дому.
Спостерігаючи за тим, що вміють підлітки, які з дитинства знайомі з програмуванням, іноді виникає питання — що їм може дати вища освіта.
Але сподіваюся, нам вистачить аргументів, а їм — терпіння, щоб його отримати. У них своя мотивація, свої інтереси, вони точно знову все поміняють на цьому ринку.
«Я їх в IT взагалі ніяк не агітую. Агітую в армію піти»
Святослав Шунько, Тестувальник в EPAM, світчер, був кадровим військовим
У мене троє синів: Максу 16, Кирилу — 11, Вані — 6 років. І всі вони дуже різні, кожен займається своїм. Старший в КПІ зібрався на мікробіолога вчитися, середній — спортсмен, боксом серйозно займається, вчитися взагалі не хоче. А молодший поки до школи готується. Ніхто з них інтересу до IT не проявляє.
Молодший син в приватний садок ходить, після державного задоволений як слон. Кирило займається боксом у боксерському клубі «Київська Русь». Я і сам боксую, тренуюся, і фанат цього спорту, тому всіляко заохочую, бачу в ньому талант, хочу для нього спортивної кар'єри.
Навіщо йому IT? Він зовсім інший за характером і темпераментом.
Старший, Максим, зовсім інший, він інтроверт, любить вчитися, олімпіади з математики виграє. Але хоче бути мікробіологом/молекулярним генетиком. Тому я порадив КПІ, але допомагати нічим не буду: впевнений, що він сам дійде, розбереться.
Я їх з самого дитинства привчаю до самостійності, у нас в родині ніякого «удушення любов’ю» немає, Максимальна самостійність.
Молодшого Ваню тягаємо на плавання, щоб фізично розвивався, а так — теж творча свобода самовираження.
Я їх в IT взагалі ніяк не агітую, а якщо без жартів, агітую в армію піти, один-два контракти відслужити в хорошому підрозділі. Це більше дасть для становлення особистості, ніж університет будь-який.
Про свій армійський досвід їм розповідаю. В IT будь-яка людина працювати зможе, якщо захоче, тут немає нічого особливого, а ось в Силах Спеціальних Операцій пройти піврічний курс інтенсивної підготовки може тільки один з п’яти рекрутів. І це правда.
Просто IT переоцінена сьогодні, а армія недооцінена в суспільній свідомості. Ну нічого, це пройде з часом.
Читайте головні ІТ-новини країни в нашому телеграмі
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
Зарплата айтішників в Україні — одна з найвищих. І ІТ-галузь під час війни — єдина галузь, яка зростає, попри війну. А айтішники — серед тих, хто найактивніше підтримують армію. Середній місячний донат айтішника становить 10% від зарплати, або $270. dev.ua вирішив розпитати айтішників, куди вони витрачають гроші й у що інвестують під час війни.
Не Патроном єдиним. Айтішник з EPAM шиє військову амуніцію для собак: історія диво-стартапу для чотирилапих захисників України
Максим Лісович, Interior Designer в ЕРАМ Україна, поза роботою допомагає амуніцією українським військовим… собакам. Так, службові пси носять унікальні жилетки та нашийники, мають спеціальні аптечки та турнікети. Чотирилапі в такому «одязі» більш захищені та впізнавані.
За словами Максима, тільки на заході країни нас захищають сотні військових собак. Айтівець допомагає військовим кінологам нести цю службу гідно, забезпечуючи відповідною амуніцією, спеціальними аптечками та турнікетами. Нещодавно він провів три дні поспіль, власноруч відшиваючи нашийники та повідці. А ще два роки тому шити він не вмів узагалі. Ось історія диво-стартапу.
Австралійське задзеркалля. Історія Delivery Director EPAM, який через війну релокувався із сім'єю до Австралії: як адаптуватися та вижити за океаном?
Григорій Клімов — директор з делівері і керівник великої Platform Engineering-практики в EPAM. Понад 10 років він будував свою кар’єру в українському офісі, але війна змусила його з родиною кардинально змінити життя. В березні Григорій з дружиною і трьома дітьми поїхали з рідного Харкова, деякий час провели в ЄС, а згодом — вирушили до Австралії. «Я мріяв жити в цій країні, коли піду на пенсію. Але війна підштовхнула до того, щоб прийняти рішення значно швидше», — каже Григорій.
Ось його історія.
Очільник EPAM Ukraine: «Було б класно мати якісь прозорі, відкриті механізми виїзду за кордон для обмеженої кількості людей»
Керівник EPAM Ukraine Степан Мітіш, який до призначення відповідав за київський та вінницький офіси компанії, дав велике інтерв’ю AIN. В компанії він працює вже 16 років, тобто знає про український IT-аутсорс багато, якщо не все.
dev.ua обрав найцікавіше з розмови.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі
