Ігор Вишневський Історії
15 жовтня 2026, 09:00
2026-10-15
Робив сайти у 14 років, працював програмістом у 16, а у 19 — заснував стартап у США. Як хлопець з Львівщини йшов до своєї «американської мрії» у ІТ і що з цього вийшло
Уявляєте собі хлопця, який у 14 років самостійно створює сайти для невеликого місцевого бізнесу на Львівщині, у 16 — працює програмістом у Чехії, а у 19 — вже має свій успішний стартап у США і є суддею хакатону HackHarvard при Гарвардському університеті?
Уявили? А тепер можете познайомитися з ним — це Юрій Товарницький, який встиг пройти шлях від першого подарованого батьками ноутбука до успішного стартапера і програміста за шість юнацьких років. Втім, для цього йому знадобилося немало зусиль.
Уявляєте собі хлопця, який у 14 років самостійно створює сайти для невеликого місцевого бізнесу на Львівщині, у 16 — працює програмістом у Чехії, а у 19 — вже має свій успішний стартап у США і є суддею хакатону HackHarvard при Гарвардському університеті?
Уявили? А тепер можете познайомитися з ним — це Юрій Товарницький, який встиг пройти шлях від першого подарованого батьками ноутбука до успішного стартапера і програміста за шість юнацьких років. Втім, для цього йому знадобилося немало зусиль.
dev.ua поговорив з Юрієм, аби розповісти читачам його історію. Як він починав програмувати, будучи школярем, і шукав своїх перших клієнтів; як переїхав з батьками до Чехії і почав працювати над комерційними проєктами в ІТ і як йшов до своєї американської мрії, яка здавалася його батькам неможливою. А також про основне — як він втілює свою мрію зараз.
Від першого подарованого батьками ноутбука до розробки сайтів для місцевого бізнесу
Зі слів Юрія Товарницького, у 13 років батьки купили йому перший ноутбук, і, як і всі підлітки, він захопився відеоіграми. Але паралельно з тим, щоб просто грати, Юрія зацікавило — а як це все влаштовано і працює? З цього моменту він почав серйозно цікавитися програмуванням, спочатку самостійно вивчаючи загальну інформацію, потім запитавши порад у знайомого програміста, а ще пізніше — записавшись до IT Creator Academy у Самборі.
Ця та інші фото у матеріалі надані Юрієм Товарницьким
“Коли написав свої перші стрічки коду, то був у захваті. Пам’ятаю, що ми зробили тоді щось схоже на “Вікіпедію” — прототип. Було дуже класно бачити, що я сам можу створювати веб-сайти, про які я ще недавно мало що знав, і вони працюють”, — згадує Юрій.
Втім, навчання на ІТ-курсах навряд чи зіграло би свою роль без самоосвіти і постійного розвитку у цій сфері. У його групі не всі мали азарт до навчання, тому з 12 підлітків під кінець на курсах залишилися лише 4. Паралельно з цим, Юрій витрачав по 4-6 годин часу щодня на вивчення програмування вдома, дивлячись безліч відео у YouTube на цю тему, поки його однокласники віддавалися юнацьким розвагам. Якщо раніше Юрій міг дозволити собі півдня грати з друзями у футбол і волейбол (особливо останній), то з його захопленням програмуванням кількість проведеного з друзями часу невпинно зменшувалася.
“Не знаю, чому так було. Всі підлітки мого віку гралися на подвір'ї, а для мене найбільшим кайфом було щось створити. Мій перший самостійний проєкт — це був monobank. Ну як monobank — я намагався зробити схожий прототип онлайн-банкінгу, де можна проводити транзакції і скидувати гроші з одного банку на інший”, — розповів dev.ua Юрій Товарницький.
Дуже швидко хлопець зрозумів — те, що він робить, може бути корисним і має комерційну цінність. Тож він просто почав обходити місцевий бізнес у Старому Самборі — піцерії, клініки, магазини — і пропонувати їм зробити сайт або покращити існуючий.
“Сайти різних наших локальних піцерій були дуже поганими або їх не було взагалі. Тож я їхав з дому, добирався громадським транспортом до різних піцерій і магазинчиків, і старався їм запітчити свої послуги, щоб покращити їхній веб-сайт”, — поділився він.
Такий “пітчинг” зазвичай складався невдало, адже більшість власників малого бізнесу не вірили у технологічні спроможності підлітка або просто вважали, що їм це не потрібно.
“Спочатку нічого не виходило і в мене був дуже сильний дизморал. Я був малим, мені не вірили, і перші 10 потенційних клієнтів просто відмовили. Але пізніше я поміняв свій меседжінг, і сам почав жартувати зі свого віку. Людей це смішило і зацікавлювало, вони казали: "Давай поговоримо, покажи, що ти взагалі зробив". Так вийшло зробити перший вебсайт для місцевої клініки”, — згадав Юрій Товарницький.
Після цього Юрій переключився на пошук клієнтів вже в Instagram, пропонуючи свої послуги бізнесам і різним організаціям.
“Почав в Instagram писати cold text різним організаціям, так вийшло зв’язатися з Green Shelter. Це волонтерська організація, у них є свій притулок для собак. І вони хотіли зробити вебсайт, щоб збирати додати. Також я долучився до розробки веб-сайту IT Creator Academy — моєї ІТ-академії, але це я робив не сам, а спільно з ментором. Тож це були перші мої проєкти”, — розповів айтівець. Окрім того, серед інших проєктів юного програміста був редизайн сайту радіо Yantarne FM з Новояворівська.
Перший комерційний досвід в ІТ
З початком повномасштабної війни родина Юрія переїхала до Чехії, а він почав адаптацію в новій країні, не полишаючи активних спроб заявити про себе. Таку можливість він отримав на одному з хакатонів, який передбачав участь в урядовому проєкті з редизайну веб-сайту для отримання місцевого громадянства.
“Це був доволі великий, престижний хакатон, на який запросили CEO найкращих інтернет-агенцій з Праги та інших міст. Там було вісім команд, а ми виграли перше місце. Після цього заходу я отримав кілька оферів в ці агенції. Я показав їм своє портфоліо, і ми почали співпрацю”, — згадує Юрій про момент, коли він перейшов від перших епізодичних фріланс-проєктів в Україні до вже повноцінної роботи в ІТ.
Зі слів Юрія, саме в Чехії він отримав найбільший комерційний досвід, почавши працювати з агенцією Feedyou, яка займається впровадженням ШІ-рішень для бізнесу.
“СЕО давав мені багато завдань. Був момент, коли він сказав — Юрій, у нас може бути проєкт на 500 000 крон. Якщо ти зробиш цього ШІ-агента добре — у нас є контракт, а якщо погано — немає контракту. Ти ж зможеш це зробити?", — переповів айтівець розмову зі своїм тодішнім керівником. Подолавши страх, він взявся за це завдання, хоч дедлайн був дуже коротким, а відповідальність — великою. “Я тоді дуже мало спав, щоб все це зробити”, — додає Юрій.
Поворотним моментом Товарницький називає свою співпрацю з іншою агенцією Highlight, яка надавала комунікаційні, PR та дизайнерські послуги для топ-клієнтів у США, серед яких були Airbnb, Western Union та інші великі бренди.
У Highlight Юрій виконував роль Design Engineer та зробив для цієї компанії кілька внутрішніх software-рішень, а також працював з зовнішніми клієнтами.
“Їхні команди мали 6 різних софтверів, а я зробив їм портал, де вони це все можуть робити за допомогою штучного інтелекту в одному місці — мокапи, постери, логотипи і т. д.”, — каже український айтівець.
Втім, за якийсь час робота на сторонні агенції і чітке підпорядкування в ролі найманого працівника почало демотивувати Юрія — він став мріяти про власний стартап, де він матиме повну свободу дій і зможе розвивати свій продукт.
“З часом зрозумів — робота в агенціях, звісно, дала змогу отримати досвід, але це не те, що я мріяв би робити. Ти не маєш достатньої свободи, виконуєш завдання керівництва або клієнта — і це нормально, адже клієнт завжди правий. Але старші по тайтлу завжди просувають саме свої ідеї, а твоя думка не завжди береться до уваги, навіть якщо вона більш прогресивна”, — висловився Товарницький.
Перші нереалізовані ідеї
Під час проживання у Чехії Юрій вже встиг трохи попрацювати як Design Engineer у стартапі TaskGrip, але його мотивувало втілити одну з власних ідей.
“Мені дуже зайшло працювати у TaskGrip — сподобалася ця культура стартапів і великий імпакт для людей. Тож пізніше я почав вивчати історію Uber, Apple, Spotify і казав собі: "Все, хочу зробити свій стартап", — розповів айтівець.
Зі слів юного стартапера, перші його кілька ідей так і не були повноцінно реалізовані, хоча одна з них досі в розробці, але вже без його участі — її розвивають чеські кофаундери.
Першим нереалізованим стартапом Юрія була система для гуртожитків, яка покликана контролювати різноманітні операційні процеси їх господарської діяльності, і через яку можна було би збирати оплату від студентів.
Один з директорів такого гуртожитку навіть зацікавився цим проєктом і готовий був його втілювати, але Юрій порахував, що у масштабах Чехії ринок для такого продукту був би занадто малий, тож не пішов з втіленням цієї ідеї до кінця.
“По-перше, там вже була конкуренція з іншим продуктом. По-друге, деякі гуртожитки просто казали, що нам таке не треба. А, по-третє, навіть якщо уявити, що ми би отримали 70% цього маркету у Чехії, все одно ринок там був занадто маленький, щоб продовжувати цю справу”, — поділився історією невдалого стартапу Юрій.
Ще однією невтіленою ідеєю стартапу став “Airbnb для футболістів”, який би поєднував професійних футболістів і клуби, а наступним “глевким млинцем” — маркетплейс, який би міг поєднати кріейторів і різні бренди для виконання рекламних замовлень. Ще один проєкт стосувався продажу відео в інтернеті, і він досі “тримається на плаву”, але його розвивають чеські співзасновники.
“Я його не сам почав, ще були два інші співзасновники. Є платформа Patreon, і ти там купляєш subscription. Ми зрозуміли, що багато людей не хочуть купляти subscription, а хотіли би глянули якесь одне відео від кріейтора, заплативши не 20$, а, умовно, 1$. Наше рішення вирішує цю проблему, але я лишив цей проєкт, його продовжують чеські співзасновники”, — зазначив стартапер.
Як каже Юрій Товарницький, на якомусь етапі він почав думати про переїзд до “мекки всіх стартапів” — у США.
“Запитав себе, де найкраще місце для стартапів. Чехія — замаленька, якщо думати про Capital Allocation і можливості розвитку. Зрозумів, що хочу бути в країні, де ці можливості набагато більші. Америка для цього найкраще підходить, тож вирішив поступити в американський університет”, — каже айтівець. Втім, для цього треба було подолати кілька суттєвих перешкод — знайти гроші, опанувати англійську і переконати батьків, які вважали цю ідею занадто фантастичною.
Перші кроки до американської мрії
Зі слів Юрія, ціни на навчання в американських університетах починаються з $50 000 -100 000, тому його ідею батьки сприйняли без ентузіазму.
“Коли розказав це батькам, то вони не повірили. Пам’ятаю, аж навіть розплакався. У них не було таких грошей, тому вони старалися довести, що це неможливо”, — згадав Товарницький.
Врешті, батьки все ж не виказали заперечень, аби син принаймні спробував поступити до США, хоча все ще не сприймали це повністю серйозно. Натомість перед Юрієм постали вже бар’єри з вивчення англійської мови, рівень якої не відповідав вимогам.
“Я сам готувався до екзаменів, замовив книжку на 1000 сторінок для підготовки до екзамену SAT. Десь три або чотири години на день на це витрачав, а на програмування, відповідно, лишалося менше часу. Після SAT почав готуватися до екзамену IELTS. Батьки не сприймали це серйозно до моменту, поки я не попросив маму знайти мені репетитора для IELTS”, — поділився хлопець.
Оскільки Юрію потрібен був сертифікат з рівнем C1, а на час початку занять з репетитором він оцінював свій рівень на A2, завдання виглядало для багатьох нереальним, адже до екзаменів залишалося не так багато.
“Я зрозумів, що треба прискорюватися, і ціле літо десь по 10 годин просто вчив англійську. Мені вона вже снилася, і це було жахливо”, — каже айтівець.
При цьому перший пробний іспит Юрій провалив, не набравши необхідної кількості балів. “Це був майже кінець світу, але я розумів, що в мене ще є місяць, щоб щось змінити, і ще більше почав готуватися. Тоді у мене був B1, а треба було скакнути одразу на два рівні вгору”, — додає айтівець. Врешті, Юрію вдалося набрати мінімально необхідний прохідний бал, який вимагався для вступу до університету.
Подальші активності були вже не настільки стресовими, але все ж вимагали багато залученості і зусиль: збір документів та рекомендацій, написання есе і багато research.
Юрій каже, що питання з коштами на навчання частково вирішилось за рахунок того, що він вже встиг щось заробити, а головною фінансовою підтримкою стала надана університетом стипендія.
“Вони вже хотіли мене мати, і дали хорошу scholarship. Це дуже сильно допомогло”, — зазначає студент DePaul University у Чикаго. У цьому закладі Юрій навчається на другому курсі одразу на двох програмах — комп’ютерні науки і економіка.
“Тут все дуже гнучко, і мені дуже подобається їхній майндсет — всі прагнуть до успіху і хочуть чогось досягти”, — стверджує хлопець.
Перше знайомство з Америкою
Після перших місяців знайомства з університетом та новою країною Юрій, звісна річ, повернувся до участі у численних хакатонах та конкурсах з програмування.
“Пізніше я почав ходити на різні хакатони, адже в Чехії таких можливостей було набагато менше. Ми з командою виграли перше місце на хакатоні у Brown University, а згодом — у ще одному університеті в Чикаго. На таких заходах ти зустрічаєш людей, які вчаться в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, і вони працюють разом з тобою в команді. Буквально вчора ти їх не знав, а сьогодні виграєте з ними перше місце. Це дуже прикольне відчуття”, — поділився Юрій.
Наступним етапом для молодого айтівця-стартапера стала не просто участь у хакатонах, а в їх журі у якості судді. Звісно, на початку його чекали кілька відмов, але врешті це спрацювало. У жовтні цього року Юрія запросили до журі престижного HackHarvard при Гарвардському університеті, а станом на зараз він уже був суддею та ментором на кількох великих студентських хакатонах США: HackIllinois в UIUC, WildHacks у Northwestern та LA Hacks в UCLA.
Стрибок від учасника престижних хакатонів до члена їх журі Юрію вдалося зробити завдяки наявності понад 20 проєктів у своєму CV та роботі з відомими брендами у студії Highlight. Також він почав цей шлях з більш локальних заходів, поступово підвищуючи їх рівень.
“Вперше я джаджив більш локальний хакатон в Нордвестерні. Сам університет дуже престижний, але там не такі великі вимоги, і було легше отримати judging roles. Після цього вже було набагато легше подаватися на інші конкурси, адже у мене вже був цей досвід”, — пояснив Юрій Товарницький.
Натомість HackHarvard, на якому Юрій буде суддею незабаром — один з великих заходів подібного типу. Щороку у хакатоні беруть участь понад 500 учасників з десятків університетів різних країн.
Перший півот
Після переїзду до Америки, попри всі безмежні можливості, Юрій певним чином знову відчув себе 14-річним підлітком, який намагається “продати сайт” власнику піцерії. Тільки цього разу — в ролі стартапера, який шукає перших клієнтів для свого продукту. Масштаб, звісно, різний, але відчуття — ті самі. Цього разу Юрію та його кофаундеру теж довелося застосовувати всю свою винахідливість. Вони разом запустили Aximon, AI-платформу для аналізу угод у комерційній нерухомості. Один із їх клієнтів — компанія з портфелем $116 млн. Втім, не все на цьому шляху було безхмарним.
“Це був трошки схожий формат, але і трошки інший”, — порівнює Юрій себе нинішнього з тим хлопцем, який лише почав захоплюватися програмуванням і оббивав пороги різних фірм зі своїми “комерційними пропозиціями”.
Перед тим, як запустити рішення у сфері комерційної нерухомості, Юрій подавався в акселератор Antler в Сан-Франциско з зовсім іншою ідеєю. Він створив ШІ-ментора, який крок за кроком навчає людей програмуванню “з нуля”.
“Це був волонтерський проект, який мені нічого не давав, але я був дуже захоплений навчанням і створив агента, який навчає програмуванню людей, які взагалі без навичок у цій професії. Він тобі показує перший урок, пише код, і ти за ним повторюєш. Так крок за кроком, там дуже багато рівнів”, — розповів айтівець.
Зі слів програміста, це розроблене Юрієм рішення вже мало майже 2000 скачувань, тож він вирішив податися з ним на престижний акселератор Antler, на який відбирається лише 2% з поданих заявок. “Мене прийняли, і я поїхав в Сан-Франциско. Але там я зробив півот в RealEstate, тому що знайшов кофаундера і все загалом дуже швидко мінялося”, — поділився стартапер.
Від початкового задуму зі створенням AI-тьютора для програмування Юрій відмовився, адже відчуває, що в нинішніх умовах його ідея може виявитися нежиттєздатною: люди, які пишуть промпти в ШІ-чатбот будуть значно продуктивнішими, ніж ті, які пишуть код самостійно, і з цим не можна нічого вдіяти.
“Якщо я вже бачу, що бізнес помре через шість місяців, то краще його самому вбити і почати щось інше. Це як відправити на турнір з математики людину, яка рахує все сама в голові, а я маю з собою калькулятор. Всі думають — навіщо рахувати все в голові, якщо я маю калькулятор? Це схожий приклад”, — висловив свою думку кофаундер стартапу Aximon.
Перший успіх стартапу
Як розповів Юрій Товарницький, для того, аби запустити стартап у сфері комерційної нерухомості, було кілька передумов. Перша — це певний досвід і у Юрія, і у його кофаундера: останній вже раніше інвестував в нерухомість і розуміє ринок, а Юрій займався раніше софтвер-продуктом для компанії, яка працювала у цій сфері.
Другою і основною причиною він називає запит ринку, який не має сучасних рішень для оцінки нерухомості, а інформація зазвичай опрацьовується мануально в Excel.
“Ми зрозуміли, що варто продовжувати цю ідею, коли буквально у перший тиждень продзвонили десятки різних людей в нерухомості, і проговорювали це з ними. Дуже тяжко знайти хорошу нерухомість, яка принесе тобі гроші. Так само дуже тяжко її проаналізувати, і компанії тратять по 30-40 годин на один об’єкт, адже це мануальна робота в Excel. Ми зрозуміли, що з ШІ все можна робити за 10-20 хвилин”, — каже Юрій.
Стартапери вже намагалися “продати” продукт ще до створення, щоб оцінити готовність ринку платити за це рішення. “У нас не було продукту, але ми хотіли спочатку провалідувати, чи люди взагалі будуть платити за те, що ми плануємо зробити. Пізніше ми зрозуміли, що все більше і більше людей хочуть зустрітися з нами і побачити продукт. Тож ми вирішили — треба щось робити, адже “воду” їм продавати не будемо”, — описав початок роботи над Aximon стартапер.
Рішення Aximon враховує низку параметрів, які потрібно опрацювати при оцінці комерційної нерухомості.
“Коли брокер скидає на e-mail пропозицію щодо нерухомості, то там є до десяти різних файлів у різних форматах — PDF, Excel і т. д. Ці файли містять статистику, деякі PDF можуть мати 30-40 сторінок. Особливі складнощі викликають будівлі, які мають, до прикладу, сотні юнітів — окремих квартир. Бо треба показати, скільки людей там проживає, скільки вони платять, і скільки цей будинок заробляє, щоб компанія могла інвестувати в цю нерухомість”, — зазначив розробник.
За допомогою ШІ-рішення стартапери спростили цей процес, аби автоматично прораховувати низку показників. Втім, зробити — ще не значить продати. На цьому шляху молодим стартаперам теж часом доводилося йти на хитрощі.
“Мейли не працюють, тож доводилося дзвонити керівникам компаній і вигадувати, що ми їх знаємо і бачились на якомусь заході. Часом це спрацьовувало, часом ні, але якісь 5-10 хвилин можна було отримати”, — каже Юрій.
Ще більш вишуканий і екстремальний спосіб потрапити на розмову до потенційних клієнтів і представити свій продукт — прикинутися доставниками з сервісу DoorDash (найбільш популярний в США сервіс доставки — Ред.), щоб проникнути в офіс.
“Знайшли офіси основних компаній в Сан-Франциско, купили пончики, проходимо через Security і кажемо, що ми з DoorDash. Заходимо у офіс умовного Джона і зізнаємося — ми насправді не з DoorDash, зате у нас є дуже класний продукт. Ну і пончики теж”, — жартує Юрій
Звісно, такий достойний кіно про американський успіх трюк спрацьовував насправді не часто, але деякі керівники компаній дозволяли принаймні показати демо, тож зусилля не були марними. Втім, натомість великого клієнта з контрактом на $50 000 Юрію вдалося знайти через cold message у LinkedIn.
Юрій дає пораду молодим українцям, які прагнуть знайти себе у техсекторі — важливо вірити в себе і вміти правильно поставити ціль. А ще — вибудувати систему, яка допоможе цієї цілі досягнути. Він намагається тримати тісний зв’язок з Україною, друзями і родичами, а також долучався до волонтерських ІТ-проєктів, метою яких була підтримка України у війні з росією.
«Я звільнився з американської компанії заради українського miltech-проєкту». Історія випускника КПІ, що врятував американський healthtech-стартап від краху, створив мініконкурента Netflix, а нині готує ШІ-систему захисту від російських FPV
Зроблено в Україні, доставлено в США. Українці запускають у Штатах мережу гольф-симуляторів. Чи вийде у нового продукту стартапу Remo завоювати величезний американський ринок
«Сильний інженер не питає, чи це можливо. Він питає, скільки часу на це піде». Історія айтівця з Чернігівщини, що будує продукти для компанії з Кремнієвої долини й очолює інженерію американського стартапу
Вас також кусають комарі? Розповідаємо про пристрій від українських стартаперів, який може цьому зарадити
Як зауважив нещодавно один військовий, якой побажав залишитись невідомим, орки, може, й не поцілять, а комарі точно зʼїдять. І від них потерпають зараз багато українців.
Позбавитись від комарів назавжди ефективно й екологічно допоможе гаджет Mosqitter. Цей стартап заснували дві українки — Анастасія Романова та Ольга Дьячук.
Ми вирішили нагадати, що може Mosqitter, про принципи його роботи та особливості, на злобу дня.
(текст від 21 жовтня 2021 року)
