Початок 90-х. Один персональний комп’ютер на всю команду, 16 годин роботи на добу, голод як найкращий мотиватор і технологічна революція, яку спочатку помітили не всі. Саме в цих диких умовах — між мейнфреймовою логікою, FoxPro 1.01, ризиком сісти за ґрати й програмістами, яким довелося йти «на базар», — народилася команда, яка з хаосу створила продукт і компанію, що пережила всіх.
Початок 90-х. Один персональний комп’ютер на всю команду, 16 годин роботи на добу, голод як найкращий мотиватор і технологічна революція, яку спочатку помітили не всі. Саме в цих диких умовах — між мейнфреймовою логікою, FoxPro 1.01, ризиком сісти за ґрати й програмістами, яким довелося йти «на базар», — народилася команда, яка з хаосу створила продукт і компанію, що пережила всіх.
Володимир Михайлов, співзасновник IT-Enterprise, розповідає про революційний перехід на ПК, що коштував як два КамАЗи, перші RAD-фреймворки, появу ERP-архітектури та народження IT-компанії. Далі — його пряма мова.
Через кілька місяців після початку проєкту на Вінницькому 45-му експериментальному машинобудівному заводі, у лютому 1991 року, завод отримав «по рознарядці» перші 20 персональних комп’ютерів IBM PC 286 і мережу ARCNet із фантастичною швидкістю передачі даних 2,5 Мбіт/сек по коаксіальному кабелю.
Керівник проєкту від Замовника запропонував нам поміняти технічну платформу проєкту з IBM 370\ADABAS\Natural на мережу персональних IBM PC 286 без зміни строків здачі і з перенесенням усіх ризиків на нас (ніяких передоплат, оплата по факту запуску).
Ми не знали жодної операційної системи, мови програмування і бази даних на IBM PC. До здачі першої черги проєкту залишалося два місяці. Бажання програмувати на персональних комп’ютерах мережеві задачі було таке, що, не роздумуючи, ми погодились. Зараз я б це розцінив як божевілля, але це був шанс рухатись вперед наряду.
Замовник передав нам одну персоналку, яка коштувала як кілька КАМАЗів. Поставити цей скарб в інституті й залишити його на ніч без охорони було б справжнім самогубством, адже статтю Кримінального кодексу «Розтрата соціалістичної власності в особливо великому розмірі» на той час ще ніхто не скасовував. Щоб не опинитися за ґратами й убезпечити робочий інструмент, ухвалили рішення: Олег Щербатенко на тиждень забрав комп’ютер до себе додому, допоки кімнату 417 у 18-му корпусі КПІ не поставили на пультову охорону.
Обираючи систему програмування серед Dbase IV, Clipper і FoxPro, ми зупинились на FoxPro 1.01, в якій була унікальна Rushmore-оптимізація запитів до бази даних. Крім того, FoxPro була не простою мовою програмування, а системою розробки класу RAD (Rapid Application Development). Це був одночасно і щасливий квиток, і наше прокляття, тому що FoxPro проіснував ще аж 25 років.
Я був змушений за тиждень освоїти нову для себе операційну систему, нову мову програмування і базу даних. За наступні півтора місяця довелося поодинці розробити модулі ведення нормативно-довідкової інформації, технічної підготовки виробництва і конектори до мейнфреймів. Наприкінці квітня 1991 року ми передали Замовнику програмний продукт, що працює на мережі персональних ЕОМ, який одразу почав використовуватися в виробництві для наповнення бази даних конструкторсько-технологічними даними. Під час прогону контрольного прикладу Замовник запитав, а скільки ж в нас програмістів? Ми скромно сказали що в нас 15 програмістів, Замовник повірив.
До кінця 1991-го ми розробили комплексну систему управління виробництвом для великого машинобудівного заводу, яка складалася з модулів нормативно-довідкової інформації, технічної підготовки виробництва, міжцехового планування виробництва й обліку, внутрішньоцехового планування складального і механо-заготівельного виробництва, складського обліку, техніко-економічного планування тощо.
У 1992 році все це було передано в цілодобову продуктивну промислову експлуатацію на єдиній централізованій базі даних і працювало це все у мережі, що поєднувала всі віддалені виробничі підрозділи, відділи і склади.
Наша команда тоді складалася з чотирьох людей: ми з Олегом Щербатенком і два студенти: Олександр Скрипін і Костянтин Шурек. Весь проєкт розробки здійснювався на ОДНОМУ персональному комп’ютері, який використовувався по черзі по 16 годин на добу.
Чому ми змогли це зробити? Насамперед мотивація. Дуже хотілося «їсти» в прямому сенсі цього слова. Невиконання етапу проєкту в строк автоматично викликало несплату і крах родинного бюджету. Здача етапу проєкту вчасно дозволяла заробити тисяч по 5 кожному (оплата за 4 роки праці молодшого наукового співробітника в КПІ).
По-друге, майндсет «Бачу ціль, не бачу перешкод» і розуміння вислову Фреда Брукса: «Одна й та сама програма може бути написана за 3 години, 3 дні, 3 тижні і 3 місяці. І не факт, що програма, написана за 3 місяці, буде кращою за програму, написану за 3 години». Якщо це каже керівник відділу програмування IBM (а це 100% гуру), то це так і є, тобто програми треба писати за 3 години.
По-третє, у нас вже був досвід реалізації двох попередніх проєктів схожої функціональності на ADABAS. Тобто проєкт на персональні комп’ютери переносився з мейнфремів. І це було ключовим моментом, яким ми відрізнялися від більшості програмістів того часу. Коли всі компанії навкруги спочатку реалізовували однокористувацькі програми, ми взагалі не розуміли, навіщо робити такі дурниці — в голові були централізовані багатокористувацькі системи на мейнфреймах з єдиною централізованою реляційною базою даних, і в нашому уявленні персональний комп’ютер це був термінал доступу до центральної бази з локальною обробкою інформації. Це до речі відповідь на питання, чому в IT-Enterprise все реалізовано було таким чином і база даних завжди була єдиною і централізованою.
І звісно, сама система FoxPro 1.01, яка вперше на ринку включала в себе додаток створення програм FoxView, повноцінний SQL і конструктор звітів FoxReport. Це б зараз назвали новим Framework. Необхідність здати проєкт вчасно змусила в цьому розібратися і одразу писати по-новому, використовуючи новий стиль програмування. До речі, абсолютна більшість програмістів, яка в ці роки переходила на персоналки, цим не користувалася, а продовжувала писати програми в стилі попередніх технологій, тобто «купити трактор і прилаштувати спереду коня, щоб тягнув все це».
Поява нових фреймворків дозволила створювати зовсім інші програмні продукти, а час створення став коротшим у 10-15 разів. У попередніх технологіях 70% команд розробки складали програмісти, які місяцями писали «точки програм», які в SQL замінялися на один оператор SELECT і кілька операторів UPDATE і писалися за годину, місяцями писали паперові звіти, які за допомогою CrystalReport або FoxReport створювалися теж за годину. На початку 90-х усі ці «програмісти» або вимушені були освоїти нові підходи, або піти на ринок торгувати. В той час вважалось, що програмісти стали вже не потрібні, бо нові системи програмування «програмують самостійно» за них.
Нічого не нагадує? Щось дуже схоже на те, що відбувається зараз, коли в ІТ-галузі є думка, що ШІ напише весь код за програмістів. і їх можна всіх скоротити. І так? і ні. Скоротити можна буде стада джунів, якщо намагатися розв’язувати задачі по-старому. Але створення програмних продуктів в новому стилі потребує розробників взагалі іншої кваліфікації. Тобто самі програмні продукти стають іншими, створюються за допомогою інших фреймворків, як це і сталося в той час, коли зароджувалася ІТ-Enterprise.
Нерозуміння багатьма колективами програмістів простої думки, що програмні продукти стають іншими, породило тоді франкенштейн-продукти, в яких на нових мовах програмування створювалися повні копії старих систем (був продукт на мові PL/1 і все це переписали тупо на FoxPro або Delphi без зміни архітектури). І до них окремо ці горе-програмісти намагалися продати замовникам модулі «Діалоговий перегляд звітів на дисплеї» або модуль «Робота мишкою на дисплеї».
Смішно бачити це поглядом з 21 століття? А чому ви зараз не смієтесь, коли на ринку продаються старі продукти і окремо продаються «нові» модулі до цих продуктів «АІ для рішення чогось там», які виглядають приблизно як окремий модуль «Робота мишкою на дисплеї»?
Нерозуміння замовниками в 1991 році того, що з’явилися нові фреймворки, відкрило фантастичні перспективи. Ми укладали договори на створення нових продуктів, які за старою технологією вимагали б 20 програмістів, а ми розробляли це двома програмістами за допомогою нових фреймворків.
Так почався процес первинного накопичення капіталу в ІТ-командах. Ви питаєте, звідки ІТ-Enterprise? З цієї технологічної революції в програмуванні початку 90-х.
У наступній серії: що допомогло нам перемогти ІТ-«динозаврів» на заводах, чому грошима стали холодильники та постільна білизна і як бартерний хаос змусив нас перейти від програмування до ролей бізнес-аналітиків та архітекторів.
