«У тебе немовля, один день дитині, і ти просто сидиш у бомбосховищі серед таких самих мам». Історія розробниці, яка, незважаючи на війну, повернулася з Балі народжувати в Україні

«Мене кілька разів відраховували з універу»

Анна навчалася в КНЕУ та за освітою економіст. Однак шлях дівчини до диплома з цієї спеціальності був тернистим. «Мене кілька разів виганяли з університету, тож я отримала диплом через 10 років», ― з усмішкою згадує героїня. Минулого року, уже працюючи програмістом, вона закінчила КПІ, стала спеціалістом зі спеціальності «Комп’ютерні науки та інформаційні технології». Технічну спеціальність Анна вибирала вже сама, без допомоги батьків, тому з освітою все складалося легше, ніж із першої спроби.

«Коли я працювала баристою, у мене з’явився мій улюблений собака — доберман. І я зрозуміла, що його треба годувати, вигулювати, найняти кінолога. Але на зарплату баристи ти собаку не зможе утримувати, тому я вирішила піти в ІТ, тим більше, що я вже з цим трохи працювала, розробляючи сайти на замовлення», — згадує Анна.

Як і багато фахівців-початківців, дівчина почала свій шлях в IT із замовлень на фріланс-біржах, а пізніше вирішила піти до місцевого інтернет-провайдера, де довелося створити мобільний додаток для Android. «Це був скоріше такий family-бізнес місцевого інтернет-провайдера, я не назвала б це серйозною роботою», — розповідає Анна.

Похід у даний IT: перші досягнення та розчарування

У липні 2018 року Анна отримала свій перший оффер в IT-компанії. Першим серйозним роботодавцем стала компанія TachCard. Саме з цієї точки та почалося її занурення у справжнє ІТ. Тут розробниця затрималася на півтора року — команда Анни інтегрувала оплату MasterPass у різні white label програми.

«Коли я туди прийшла, за тиждень звільнився основний розробник, і я залишилася сама — джун, на якого звалили всю роботу. Через кілька днів вони взяли двох стажистів, і так, можна сказати, я стала неофіційним лідом, бувши лише джуном», — розповідає вона.

Згодом Анна зрозуміла, що треба рухатися далі, що «просто клепати те саме нецікаво», тому, у грудні того ж року, знайшла нову роботу в німецькому стартапі. За два роки роботи в цій компанії на позиції розробника мобільних програм дівчина стала розробником FullStack. Але, на жаль, через неприємну ситуацію в колективі цю роботу довелося залишити.

За два роки роботи мене трохи затоксили там. Наш директор був дуже негарною людиною. Я почала помічати, що досить класні, розумні люди починають один за одним звільнятися. Потім це сталося зі мною. Він казав, що я нічого більше не можу, що мене ніхто більше нікуди не візьме. На той момент це мене жорстко підкосило, я два місяці ходила до психолога», — згадує Анна.

Спроба номер два

Після того, як Анна відновилася від невдалого досвіду на минулій роботі, вона вирішила знову взятися за справу та завела профіль на Djinni.

До речі, це був 2020 рік, тоді дівчина жила на Балі — зазвичай Анна в Індонезії зимувала, і пандемія відкоригувала плани, і вона вирішила залишитися на райському острові надовго.

«Я прилетіла, і за три місяці стався ковід. Пам’ятаю, кажуть, що за тиждень останній літак в Україну, ви замкнені на острові, ви готові?», — згадує Анна.

В цей час, за розповідями Анни, на Балі був золотий час. Ціни дуже впали, за 300 доларів можна було винайняти чудове житло. «Але з початком війни збільшилася кількість біженців із росії, і ціни стали ще вищими, ніж до пандемії», — розповідає вона.

Якось дівчина, насолоджуючись екзотичними видами, побачила на пошті листа від GlobalLogic із пропозицією про роботу на react native.

У компанії вона вирішила затриматися — працює у GL майже три роки, і вона єдина дівчина-українка у команді.

Робота Анни непроста — trusted interviews, створення рішень для системи «Розумний дім», лекції та воркшопи як спікера. І водночас вона встигає брати участь у різних навчальних програмах.

Прощавай, Бали! Привіт, Києве!

Ну ось, позаду вже майже рік роботи в компанії, й Анна знову вирушає чекати зиму на Балі, де за кілька місяців дізнається про те, що вона вагітна. Запланована зимівля мала закінчитися навесні, але через війну довелося відкласти поїздку додому до літа.

Потім дівчина вирішила повернутися до України та народжувати тут.

«В Україні я все знаю, я знаю де, куди звертатися. Є й батьки, які завжди допоможуть і підкажуть», — аргументує своє рішення Анна. І, попри страх, повітряні тривоги, часи в бомбосховищі й блекаути, на рідній землі все ж таки народжувати було спокійніше.

Після виписки полегшало — Анна з чоловіком і дитиною переїхали до батьків у приватний будинок, де був генератор, а отже, світло і тепло, і підтримка та допомога рідних.

Це дало змогу дівчині повернутися до роботи через два тижні після народження дитини. Нині вона перебуває в декреті, тому взяла на себе частину роботи: інтерв’ю та лекції. Після закінчення декретної відпустки Анна має кілька завдань, які вона планує виконати.

«По-перше, зараз я senior, але неофіційний lead на проєкті, хотілося б отримати себе ось цю плашечку, що я офіційно lead. По-друге, хотілося б займатися більш творінням, делегуванням, зв’язками тощо. Тобто подалі від коду, ближче до якихось лідівських, менеджерських обов’язків. Також планую продовжувати вести якісь воркшопи, писати статті та розповідати про світ IT», ― ділиться планами молода матуся-айтішниця.

Хочете в IT — не сумнівайтеся

Ми запитали в Анни, які поради вона могла б дати дівчатам, які тільки подумують про перехід до ІТ і не планують довгих декретів. Далі її пряма мова.

«Головне — гармонія та баланс у себе та в будинку. Насамперед потрібно розібратися в собі. Як тільки розумієшся, будуєш свій тайм-менеджмент, домовляєшся зі своєю коханою людиною, готовою підстрахувати за необхідності, поки ти будеш вчитися. Учитися — це дуже складно. Коли ви вивчили синтаксис, тобто коли ти знаєш усі змінні, розумієш, як писати код, але на першому завданні ловиш ступор. Ти сидиш із круглими очима й усе, усі знання кудись поділися. А ти сидиш і не розумієш: ну як так, адже я вчив, я ж знаю, і це найголовніший момент, який не повинен нікого зламати. Головне — не зламатися.

Якщо є графік роботи та помічники, то все вдасться. У тебе є графік роботи, ти працюєш part-time чи full-time, у тебе є няня, у тебе є близькі. Головне — не забувати про себе, коли ти маєш дитину. Якщо мама піклується про себе, вона матиме достатньо ресурсів, щоби подбати про сім’ю. Якщо ви щасливі, то й дитина буде щасливою. Безумовно, турбота про немовля має пріоритет, проте потреби дитини може задовольнити не лише мама, а й інші близькі люди, доки ти займаєшся собою. І тут допомога родичів може бути особливо цінною.

О 15-й він втік до Києва від війни на Донбасі і, щоб вижити в столиці, відмовився від мрії стати лікарем. Історія QA-інженера, який зараз будує успішну кар'єру в IT

По темі

О 15-й він втік до Києва від війни на Донбасі і, щоб вижити в столиці, відмовився від мрії стати лікарем. Історія QA-інженера, який зараз будує успішну кар'єру в IT

Сігма: історія розробника Sigma Software, який служить у ДШБ ЗСУ та читає книги з програмування

По темі

Сігма: історія розробника Sigma Software, який служить у ДШБ ЗСУ та читає книги з програмування

Читайте головні IT-новини країни в Telegram

По темі

Читайте головні IT-новини країни в Telegram