SMM manager Вікторія Недрига розповіла про треш-співбесіду, яка завершилася для дівчини істерикою через одне запитання фахівчині з наймання.
SMM manager Вікторія Недрига розповіла про треш-співбесіду, яка завершилася для дівчини істерикою через одне запитання фахівчині з наймання.
«Останнім часом усе частіше бачу у стрічці треш історії про співбесіди й „жахливих кандидатів“. Хочу теж поділитися своєю треш історією, але зі сторони кандидатки. Понад рік тому мала інтерв’ю, яке закінчилося для мене істерикою. Ні, не через відмову, а через питання рекрутерки „а не сєпаратістка ли часом“. Знаєте, чому? Бо я з Маріуполя. Маріуполя, який на той момент уже був у руїнах. Маріуполя, який я змушена була покинути. Маріуполя, де залишилися мої близькі й мій дім», — розповіла вона.
За словами Вікторії, рекрутерка вирішила, що доречно ставити питання кандидатці делікатно, але з очевидним підтекстом. «Я тоді ще не була в терапії й не могла одразу послати, тому єдине, на що була здатна — завершити розмову та плакати. Іронічно, що на наступний етап мене все ж покликали», — розповіла вона.
Назву компанії дівчина не оприлюднює. «Але „осадочєк“ залишився, тож навіть коли мені зараз пишуть інші рекрутери з цієї компанії, моя відповідь завжди „ні“. Чому я про це згадала? Бо токсичність на співбесідах буває з обох боків. І перш ніж сміятися з кандидата, варто подивитися, чи не проблема в підході самої компанії. Рекрутинг — це не тільки про скіли. Це ще й про людяність», — зазначила вона.
Під дописом Вікторії — десятки коментарів, у яких айтівці співчувають Вікторії або ж намагаються зрозуміти рекрутерку.
Яр Божик, HRD, обурюється: «Нас і так постійно ділять замість того, щоб обʼєднувати… Що в головах у цих людей… Саме людей, колегами я таких називати не хочу. Мої колеги профі, а це якісь маргінали та провокатори. Тримайтесь, не всі такі в HR і рекрутингу».
«Блін, я ніколи не займав протилежну позицію в цьому питанні, але можу зрозуміти (трошки) позицію рекрутера. У мене була знайома, і ми оце пішли прогулятись і випити кави (не бачились десь роки два), до неї в гості приїхала подруга. Якраз зі зруйнованого Маріуполя. Спочатку все було добре, доброзичливо спілкувались про те, про се, про науку й мистецтво, звісно, трошки зазирнули в політичні аспекти. І почався лютий трешак. З її слів — усі її ненавидять, усі на неї дивляться з жахом, бо вона спілкується російською (а в нас, у Києві, на жаль, дуже багато людей зараз спілкується російською, хоча на початку війни не було жодного, тому точно ніхто на неї ніяк не дивиться), військові її перевіряли особливо ретельно, і взагалі ці „западенці“ й „бандерівці“, і далі купа ще гірших наративів… Ну, ви зрозуміли. При тому, вона виїхала саме через російську сторону, як я потім дізнався. Я зараз не про те, що через це треба докопуватись до людей, я про те, що ми всі — люди, і дехто міг просто отримати подібний досвід і створити упередженість подібним чином. І це знов-таки не виправдовує те, що відбулось. Але далеко не всі знають і можуть відкинути, особливо під час війни, подібні упередження. На жаль», — зазначає Senior Backend Software Engineer Пауль Савчук.
«Навіть складно уявити, як вам було боляче таке чути на співбесіді. Я дуже вам співчуваю. Теж бачу багато історій, де треш-кандидати. Але теж маю бонус-історії з треш-питаннями на співбесідах. Мій топ, після того, як у мене спитають про хобі, де я на вихідних катаюсь на велосипеді, а у відпустку ходжу в гори, це: «А коли ж ви збираєтесь працювати? — це взагалі не ваша професія, бо ви активна», — поділилася своєю історією Junior Data Analyst Юлія Нуммур.
Чимало айтівців просять вказати назву компанії.
«Я маю таку думку, що LinkedIn — це професійна мережа, де люди шукають працівників/працю, і такі погані історії (незалежно з якої сторони відбувається крінж) мають тут висвітлюватися і братися до уваги. Наробила людина чи компанія портаків, то нехай віддувається публічно. Думаю, це позитивно вплине на майбутні спілкування, бо репутацію набагато складніше вибудовувати, ніж ламати», — зазначає Java Developer Роман Манжула.
«А можна хоча б в особисті назву компанії та хто був рекрутером (не хочеться на таких людей натрапляти). А вам сил і нехай таких людей більше не буде у вашому житті», — просить Ріна Голубєва, HR People partner.
