Ольга Артеменко, що починає свій шлях в IT і здобуває фах фронтендерки, розповіла про свою першу співбесіду і дуже дивне формулювання для відмови від роботодавця.
Ольга Артеменко, що починає свій шлях в IT і здобуває фах фронтендерки, розповіла про свою першу співбесіду і дуже дивне формулювання для відмови від роботодавця.
Ольга Артеменко, яка шукає позицію Junior Front-End Developer отримала відмову від роботодавця через стрес. «Сьогодні була на своїй першій співбесіді. І знаєте, яку відмову я отримала через дві хвилини, як вийшла з офісу? „Власник не може розглядати вашу кандидатуру оскільки стресс, в якому ви зараз знаходитесь весь час, буде негативно впливати на продуктивність… але ви нам дуже імпонували“», — процитувала дівчина результати співбесіди.
«Це була найлегша моя співбесіда. Я відчувала себе комфортно і впевнено. Дивно сміятись, приємно говорити, слухати, як я підходжу, і через дві хвилини після виходу отримувати таке. Я згодна, що це на краще, але позиція, в яку вони себе поставили — це не нормально», — зазначила Артеменко.
Ольга пояснила, що перебуває в стресі внаслідок того, що її коханий защищає Україну. «Це все тому, що мій хлопець військовий. Це взагалі нормально? Урок, який я винесла з цієї співбесіди, — більше ніколи не говорити про особисте», — зазначила Ольга. Дівчина розповіла, що на співбесіді її запитували і про сімейний стан, і про хронічні хвороби, і навіть алергії.
Цікаво, що Ольга, як зазначає вона в одному з коментарів, не змогла знайти горе-роботодавця серед каталогу компаній на DOU.
Під дописом дівчини айтівці та інші користувачі LinkedIn залишили понад 100 коментарів. Здебільшого дівчині пишуть слова підтримки. Але є й оригінальні поради.
«З цього вартує винести лише один урок: потрібно написати назву компанії та посилання на її сайт і сторінку у DOU. Якщо компанія не готова брати людину, чия близька людина у ЗСУ, то про неї потрібно говорити. Бо багато людей мають когось у ЗСУ і їх потрібно підтримувати. Особливо — компаніям, у яких вони працюють. Бо тил зараз працює завдяки ЗСУ (і, в т. ч. — завдяки вашому хлопцю)», — вважає розробник Андрій Варенко.
Василь Степуло, Senior DevOps Engineer, каже, що зізнання дівчини про те, що її хлопець воює, — це червоний флаг для роботодавця. «Нічого особистого, просто бізнес. Данний конкретний роботодавець просто ще не навчився, що такого казати кандидату не треба», — каже він.
«Тоді нікого з українців не треба наймати. І не тільки з українців, а і тих, хто коли-небудь з ними спілкувався. У кожного українця є хтось, хто зараз воює, загинув, поранений, пропав без вісти… І у банатьох європейців в Україні є друзі-знайомі-родичі, які воюють або яким розбомбили хату, або ще щось…», — зазначила розробниця Марина Володкина.
Ірина Козак, Project Manager, вважає поведінку компанії нечесною. «Компанія зробила припущення і видала його за істинне, навіть не спитавши вас. Я згадала, як наш клієнт кожного разу дивувався, як це ми можемо не те що просто працювати, а ще робити складний рісерч, генерувати ідеї, продумувати ризики, кодити, перероблювати рісерч згідно змінних вимог, робити релізи… А ми просто відповідали, що робота рятує і психологічно, бо ти перемикаєшся, і ще й ти усвідомлюєш, що забезпечуєш податки на підтримку економіки країни та можеш робити донати», — зазначила вона.
Арт-директорка Галина Сіденко вважає, що Ольга зіштовхнулася із банальною й вже такою звичною некомпетентністю в сфері рекрутингу. «Я вас дуже розумію й як людину, і як спеціаліста, а особливо, як людину, в котрої чоловік захищає усіх нас. Компанія має право не хотіти працювати з людьми, що перебувають в ПОСТІЙНОМУ стресі, але й пояснити, чому саме так, така компанія має мʼяко, екологічно… бо це вже чіпає особисті моменти, що від вас не залежать», — пояснює вона.
Рекрутерка Катерина Бабич зазначає, що Ольга натрапила на компанію з низькою корпоративною культурою і на непрофесійного рекрутера.
