Вчені Годдард на суперкомпʼютері Discover у Центрі моделювання клімату NASA створили симуляцію, яка занурює у чорну діру і показує, що може відбутись з астронавтом. Вже доступні відео того, як це виглядає.
Вчені Годдард на суперкомпʼютері Discover у Центрі моделювання клімату NASA створили симуляцію, яка занурює у чорну діру і показує, що може відбутись з астронавтом. Вже доступні відео того, як це виглядає.
Симуляція, створена на суперкомп’ютері NASA, відстежує камеру, яка рухається по траєкторіях польоту до надмасивної чорної діри згідно з загальною теорією відносності на цьому шляху. Чотири відео на YouTube ілюструють симуляцію.
Одна з версій являє собою 360-градусне відео, яке дозволяє глядачам дивитися навколо під час подорожі до надмасивної чорної діри, маса якої в 4,3 млн разів перевищує масу нашого Сонця. Щоб спростити складні розрахунки, чорна діра не обертається.
Плоска закручена хмара гарячого сяйнистого газу, яка називається акреційним диском, оточує чорну діру і служить візуальним орієнтиром під час падіння. Так само сяють структури, які називаються фотонними кільцями, які утворюються ближче до чорної діри від світла, яке оберталося навколо неї один або кілька разів. Завершує сцену фон зоряного неба, який видно із Землі.
У наступній візуалізації польоту симуляція відстежує камеру та показує занурення в чорну діру, коли вона наближається, обертається на коротку орбіту, а потім перетинає горизонт подій — точку неповернення — жахливої чорної діри, дуже схожої на ту, що перебуває в центрі нашої галактики.
«Моделювання цих процесів, які важко уявити, допомагає мені пов’язати математику відносності з реальними наслідками в реальному Всесвіті», — сказав Джеремі Шніттман, астрофізик з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA в Грінбелті, штат Мериленд, який створив візуалізації. За його словами, один зі сценаріїв, які він змоделював політ навколо чорної діри, коли камера, що ілюструє астронавта, просто пропускає горизонт подій і повертається назад.
Горизонт подій змодельованої чорної діри охоплює приблизно 16 млн миль (25 млн км), або приблизно 17% відстані від Землі до Сонця.
Проєкт згенерував близько 10 терабайтів даних, що еквівалентно приблизно половині передбачуваного текстового вмісту в Бібліотеці Конгресу, і тривав близько 5 днів на лише 0,3% із 129 000 процесорів Discover. Для типового ноутбука це займе понад десять років.
Суперкомп’ютер NASA Pleiades — це кластер SGI/HPE ICE з розподіленою пам’яттю, підключений до InfiniBand за технологією гіперкуба з подвійною площиною. Спочатку розгорнутий у 2008 році Pleiades багато разів розширювався і став одним із найпотужніших суперкомп’ютерів у світі.
Серед дослідницьких місій NASA, для яких виконуються на суперкомпʼютері:
