Мирне та воєнне IT: в чому різниця? Інсайти від 15 IT-керівників, які навчились вести бізнес у реаліях великої війни

Зміна чисельності команди та проєктів. Після шокуючого 2022 року, для ЕРАМ Україна 2023 — став роком адаптації до нових реалій. Після початку повномасштабного вторгнення команда ЕРАМ Україна втратила близько 25% спеціалістів, які були вимушені шукати прихистку закордоном, рятуючись від війни. Минулого року у нас вже не було таких стрімких змін у команді, проте виникли нові виклики, пов’язані з глобальним економічним уповільненням. Тож після стабілізації команди, ми займалися балансуванням портфеля клієнтів і проєктів. Ми розуміємо, що поки в країні війна, іноземні замовники будуть обережно ставитися до України як хабу з розробки цифрових рішень.

Ринок роботодавців та уповільнення темпів росту. За два роки війни відбулася кардинальна зміна на ринку ІТ-найму: він став ринком роботодавців, а не кандидатів, як було у попередні роки. З другої половини 2022 року до викликів війни додалося й зниження активності глобальної економіки, що призвело до більш стриманого розміщення ІТ-проєктів у світі і безумовно мало негативний вплив і на українську ІТ галузь. Відтак обсяги найму нових спеціалістів зменшилися. Тож у 2023 році нам довелося скоригували наш процес найму та закривати попит за рахунок власного резерву експертів.

Фокус на допомозі силам оборони. Повномасштабна війна внесла свої корективи у нашу соціальну діяльність. Два роки ми щоденно опікуємося трьома напрямками програми EPAM Response — гуманітарна та медична допомога українцям, підтримка освітніх ініціатив та держави. Загальна сума допомоги за 700 днів війни склала близько 556 млн грн включно з вартістю розробки необхідних країні цифрових рішень.

Волонтерський рух всередині EPAM та ІТ волонтерство. За даними внутрішніх опитувань, понад 1300 фахівців компанії зараховують себе до волонтерів, які активно залучені до громадських організацій або власних волонтерських проєктів. Щотижня внутрішня спільнота волонтерів закриває близько десяти найрізноманітніших запитів: від забезпечення аптечками, їжею та одягом до купівлі автомобілів для наших захисників.

Окремий напрям допомоги — цифрове волонтерство. Більш як 350 наших спеціалістів  активно залучені до проєктів з розробки ІТ-рішень для державного та громадського сектору. За час повномасштабної війни  наші спеціалісти були залучені до 35+ ІТ рішень, зокрема, вони розробили платформу для швидшого оформлення гуманітарних вантажів на кордоні, Е-черга для консульських установ МЗС, дашборд відновлення Харкова тощо. 

Робота з ветеранами. Фактично у кожній компанії згодом будуть працювати ветерани та ветеранки. І у 2023 році стало очевидним, що не ветерани мають реінтегруватися у суспільство, а суспільство має адаптуватися до ветеранів та їхніх потреб. Ми вже почали цей шлях разом з колегами, які повертаються з фронту до своїх родин та проєктної роботи.

1. За час війни ринок кандидата в Україні став ринком роботодавця, чого ми не бачили впродовж багатьох останніх років. 
2. ІТ-компанії та стартапи стартували свої перегони в напрямку генеративного ШІ — це і можливості й загрози водночас.
3. Через падіння світової економіки, бачимо спад інвестицій в технологічний розвиток. У 2021-му ІТ-індустрія була на своєму піку.
4. Найбажаніші результати 2024 року — залишитися на плато в розрізі результатів ІТ-експорту країни.
5. Ізольованість української ІТ-індустрії від світу — ми працюємо на закордонні ринки, але не можемо з ними взаємодіяти на рівні 2021 року

Головне — ми вкотре довели, що українці — сильна нація і ми дотримуємось взятих на себе зобов’язань попри все. Ніхто з бізнесу не приміряв на себе роль жертви і не сидів, склавши руки, сподіваючись на якесь особливе ставлення. Наша культура і підприємницький дух дозволили швидко адаптуватися, знайти потрібні слова і нові моделі співпраці з клієнтами. Зокрема, багато компаній, як і наша, перейшла на гібридну модель з distributed teams, відкривши представництва за кордоном. З нами співпрацюють не тому, що хочуть підтримати чи жаліють, а тому, що ми кращі. Виклик був у тому, щоб навчитися працювати з усім очевидними ризиками і щоб клієнти не боялися співпрацювати. 

Друга велика відчутна зміна, яка стосується не тільки ІТ — ми всі почали брати більше відповідальності за своє життя і свою країну. І бізнеси, і інженери індивідуально, активно включилися в допомогу країні. Нам вже не достатньо тільки платити податки, кожен шукає, як бути ще більш корисним. Великі бізнеси — через благодійні проєкти, як наша співпраця з Superhumans, наприклад. А інженери — донатами, виробництвом дронів, участю в проєктах Мінцифри та ін. За даними Lviv IT Cluster середній чек на благодійність одного IT-спеціаліста дорівнює $264 або ж 9500 гривень. Це вже стало класною звичкою. 

Третя зміна — змінився ринок праці. Не тільки через війну, свій вплив мали також світова економічна криза та переоснащення технологічних компаній, але кількість відкритих вакансій все ще є значно меншою за кількість тих, хто шукає роботу. Економічний спад у 2022-23 роках та переорієнтація фокуса технологічних компаній пов’язане з появою GenAI призвели до перерозподілу інвестицій. Відповідно, і ринок в Україні змінився. 

І наостанок хочеться виділити окремий новий напрям — Military Tech. Наразі ми спостерігаємо народження нових стартапів, які націлені на допомогу війську. Ми маємо можливість випробовувати всі напрацювання безпосередньо на полі бою, і я переконаний, що після війни українці будуть знані як провідні експерти у цій сфері. 

Ринок роботодавця. Кандидатів зараз більше, ніж вакансій. Найсильніше від цієї тенденції очікувано страждають початківці в ІТ-індустрії. На одну вакансію рівня Junior або Trainee наші рекрутери можуть отримувати близько 100 відгуків на добу, особливо в межах популярних стеків. Велика кількість компаній була вимушена переглянути свої плани найму або скоротити штат через безпекову ситуацію та труднощі в роботі з міжнародними клієнтами. Ciklum, наприклад, продовжує наймати фахівців в Україні та залучає їх до глобальних проєктів, однак і у нас темпи локального найму зменшилися. Саме тому ще певний час ІТ-ринком керуватимуть роботодавці.

Зниження показників плинності кадрів. Минулого року Ciklum досяг історично найнижчого показника плинності кадрів. Схожа тенденція і в інших сервісних компаніях. Війна і пов’язані з нею фактори змушують таланти триматися за свої місця — зараз принаймні третина айтівців боїться втратити роботу.

Ускладнення взаємодії з іноземними клієнтами. Через ризики війни стало важче утримувати великих клієнтів і заводити нові бізнеси в Україну. Ми знайшли досить ефективний підхід до розв’язання цієї проблеми, пропонуючи роботу з розподіленими командами, частина яких перебуває поза межами України. Досі нам вдавалося продовжити більшість існуючих контрактів і навіть укласти нові — однак робити це стало, звісно, набагато важче.

Робота з мобілізованими спеціалістами та ветеранами. Принаймні 2/3 компаній мають мобілізованих спеціалістів або колег, які повертаються до цивільного життя після служби. Це формує абсолютно нові реалії найму, адаптації та реінтеграції персоналу і вимагає від роботодавців адаптуватися до них. З часом кількість ветеранів у командах зростатиме, тому ми вже працюємо, щоб наш бізнес — починаючи від комунікації і завершуючи фізичними просторами — був інклюзивним.

Корпоративна соціальна відповідальність (CSR) набула нового значення. CSR-активності зараз це не просто репутаційний фактор, а дзеркало цінностей. Як працівники, так і клієнти вимагають від компаній чіткої позиції, залученості до благодійних ініціатив і прозорого звітування про реалізовані проєкти. Більшість ІТ-компаній мають власні благодійні фонди чи внутрішні платформи та співпрацюють з благодійними організаціями. Ciklum, наприклад, розвиває ініціативу From Patriots to Patriots, кошти з якої перераховує на проєкти БФ «Повернись живим» і «Діти Героїв». Крім цього, замість свят і корпоративів ми проводимо благодійні івенти — наприклад, організовуємо благодійні аукціони або лотереї.

1. Немає нічого сталого, ми постійно реагуємо на нові виклики чи загрози, змінюючи й адаптуючи підходи та рішення.
2. Гнучкість ІТ-архітектури важлива як ніколи до цього. Використання хмар в комбінації з наземною інфраструктурою значно розширює можливості.
3. Довготривалі проєкти більше не в пріоритеті.
4. Один резерв — це ніщо, два — це лише половина справи, три — це щось, що дійсно має спрацювати.
5. Здатність організації контролювати плинність кадрів зараз істотно обмежена, що потребує від ІТ системних рішень як з актуалізації власної документації та обміну знаннями, так і з документування, автоматизації процесів і процедур всієї компанії, спеціалізованих рішень для швидкої передачі знань новачкам.

1. Стало більше емпатії. Наприклад, ми із розумінням ставимося до доступності Майстрів у дні масштабних обстрілів. У кожного є право перенести мітинги в ці дні. Також нагадуємо про необхідність відноситися з повагою до ситуацій, коли хтось із Майстрів не може долучитися до мітингів у ці дні.
2. Стало більше гнучкості та адаптивності. Просто уявіть, через який стрес проходять всі члени команд. Це дивовижні люди! Відчувається зростання професіоналізму команд за ці два роки повномасштабної війни.
3. Стало більше інвестицій у співробітників. Компанії, і ми тут не виключення, стали інвестувати більше ресурсів у фізичну, фінансову та психологічну безпеку членів команди. Наприклад, організували ряд сесій із психологом онлайн після звільнення Київщини від окупантів, провели зустріч із лікарем-психологом на тему емоційного вигорання на роботі, а також зустріч із відомим психологом Іллею Полудьонним про те, що переживали, як справляємось і чим можемо собі зарадити.
4. Стало більше віддаленої роботи. Пандемія COVID-19 прискорила цей тренд, а повномасштабна війна остаточно зробила його новою нормальністю.
5. Стало більше впливу на економіку. Згадаймо перший рік війни — ІТ-індустрія стала єдиною сферою експорту, яка виросла в умовах повномасштабної війни. У 2023 році IT все ще залишається найбільшою часткою серед інших послуг в експорті. А після закінчення повномасштабної війни IT з великою ймовірністю буде драйвером відновлення. 

1. Ми швидко росли.
2. Сприймали ріст, і все, що навколо нас як належне.
3. До війни і люди і бізнес фокусувалися на покращенні: чи то освіти, чи різних життєвих процесів, наприклад, підтримка інклюзивності. Зараз у всіх одна, спільна мета — перемога.
4. Мали можливість вільно релокувати спеціалістів в різні країни для більш зручного спілкування із клієнтами.
5. Наразі маємо менший попит на тих, хто починає свою кар'єру в IT.

• Високий рівень стресу від постійної невизначеності, неможливості планувати (живеш одним днем),
• Для багатьох присутній побутовий дискомфорт: робочі процеси, умови, комунікації змінилися на 180 градусів
• Змінився ринок праці. Можливостей роботи стає все менше й менше. Народ жартує, що скоро залишиться робота тільки в армії :) (до речі, цілком виправдано: в Харкові з 10 вакансій  8 — це позиції до армії)Тим не менш робота залишається роботою. Більш того вона допомагає, лікує від всього. 

1. Постійним напрямком роботи, статтею витрат та зусиль стала безперервна підтримка армії, ветеранів (фінансова, логістична і технологічна) та соціальні ІТ-проєкти під час воєнного стану. З самого початку війни компанія через свій благодійний фонд допомагала військовим та цивільним та за 2 роки спрямувала на допомогу понад $4 млн.
2. Збільшення витрат та зусиль на легальну роботу, аналіз проєктів законів та законів під час воєнного стану, для забезпечення роботи компанії сьогодні та завтра, бронювання спеціалістів, забезпечення міжнародних відряджень, тощо.
3. IТ переживає загальне уповільнення економіки, що підштовхує ІТ галузь до пошуків нового value proposition та більш ретельної роботи з операційною ефективністю.
4. Вища ступінь глобалізації в роботі окремих команд та компанії загалом, спричинена як виїздом за кордон української частини фахівців, так і загалом постковідними трендами.
5. Нижча привабливість українського ІТ для замовників (спричинена війною), з якою треба набагато більше працювати щоб продовжувати розвиток в Україні.

З початком великої війни українські IT-компанії розділились на три типи. Перший — ті, що залишились в Україні. Другий — це компанії, частина команди яких релокейтнулась за кордон, а частина працює з України. Третій тип найцікавіший — це компанії з українським корінням, які одразу відкриваються в інших країнах та беруть в команду місцевих фахівців. Це принципово нова тенденція.

Інша очевидна відмінність довоєнного IT від нинішнього — українським компаніям стало складніше залучати інвестиції. Я думаю, це те, що відчули на собі всі українські проєкти. Іноземці уявляють Україну як країну, по всій території якої постійно ведуться бойові дії, а населення не має доступу до інтернету. Вони не впевнені в тому, що українці зможуть вчасно виконувати роботу — тож не спішать підписувати нові контракти. Сьогодні українські айтівці продовжують доводити свою цінність та активно комунікувати можливі ризики та своє бачення по тому, як їх знизити.

Але є те, на що сьогодні є і попит, і інвестиції. Це miltech-стартапи. Вони активно з’являються та розвиваються — що цілком природно під час війни.

Змінилось і гендерне співвідношення в tech-сфері. Наприклад, за перший рік повномасштабного вторгнення кількість жінок-ФОПів в IT-секторі збільшилась на 18%. Сьогодні майже чверть українських технологічних компаній мають жінок-директорок. Наприклад, раніше партнерами нашої інвестиційної групи Roosh були чоловіки, а за останні два роки партнерками компанії стали також дві жінки.

Остання відмінність не пов’язана з війною — це активніше використання AI-технологій. За останній рік ми можемо спостерігати стрімкий розвиток штучного інтелекту та його застосування ледь не в кожному tech-проєкті. 

1. Ринок праці зазнав тектонічних змін. Найочевидніше: «ринок кандидата» змінився «ринком роботодавця». Але відчутні і глибші зміни. По-перше, за досвідчених і вмотивованих фахівців і досі змагаються компанії. По-друге, вхід в ІТ для новачків став значно складнішим. По-третє, розвиток АІ підштовхуватиме бізнеси переглядати свої моделі компетенцій та потрібні їм ролі. Висновок? Техіндустрію чекає певне «оздоровлення»: тут стане менше тих, хто прийшли в ІТ за «легкими та швидкими» грошима. Натомість, зростає важливість тих спеціалістів, які готові постійно вчитися і розширювати власну експертизу. Тобто, практикувати те, що ми в Railsware називаємо «крафт» — робити те, що любиш, любити те, що робиш, і вдосконалюватися в цьому. 
2. Гнучкість. Відвʼязка від офісів та локацій стали не модною фішкою, а необхідністю. Для багатьох ті підходи, які ми давно практикуємо в Railsware (як-от гібридний формат, нефіксовані робочі години, асинхронна комунікація), стали уроками, які довелося оперативно вивчати. Безпекові та енергичні виклики показали, що робота багатьох команд цілком можлива навіть за екстремальних ситуацій. Тому припускаю, що в техсекторі формат остаточно зміститься у бік «гібриду» — із офісами-коворкінгами в кількох локаціях та високою мобільністю фахівців. 
3. War-life balance. Не секрет, що айтівці вже багато років забезпечують стабільні надходження валюти в Україну. З не меншим ентузіазмом вони вкладаються і в підтримку ЗСУ — як індивідуально, так і на рівні компаній. Водночас, робота «в тилу» також призводить до стресів, вигорання та емоційного напруження. Тому раджу бізнесам, які прагнуть довгострокової співпраці із фахівцям, інвестувати і в ментальне здоровʼя колег. Як на рівні політик, які дають гнучкість та можливість відновлюватися, так і на рівні освітніх заходів, тренінгів тощо. І, передусім, на рівні особистого спілкування, приміром, на one-to-one зустрічах.
4. Вихід із зони комфорту. Сервісні бізнеси, які доволі зручно почували себе до 2022 року, були вимушені боротися за нових клієнтів та зберігати наявних. Водночас, продуктовий бізнес отримав новий поштовх для розвитку та більшу глобальну увагу. Зокрема, бурхливо розивається MilTech та DefenceTech. І навіть за складних обставин українське ІТ продовжує створювати круті продукти, виходити на нові ринки та прокачувати суміжну експертизу — не лише технічну, але й маркетингову, дизайнерську тощо. 
5. Дорослішання. Це стосується не лише особистого рівня, адже війна змінила і кожен бізнес. Українські ІТ-компанії переосмислили свою відповідальність і перед колективами, і перед суспільством, і перед Україною в цілому. Ідеться і про донати, і про технологічні розробки для підтримки армії, і про соціальні проєкти тощо. Здоровий патріотизм, зокрема економічний, стає частиною ДНК технологічних бізнесів, глобальних за своєю природою.

В сфері ІТ до війни, тобто до 2022 року, ми вже призвичаїлися до remote-формату співпраці, але були хоча б в одній країні. Зараз же колеги з однієї команди можуть бути в Харкові, Києві, Львові, Варшаві, Барселоні, Нью-Йорку тощо. Від цього співпраця в команді та планування завантаження ускладнюються. Проте ми навчилися синхронізувати колег із різних часових зон, навіть організовувати зустрічі замовників з колегами на місцях за потреби. Це позитивні зміни!  

Ризик-менеджмент вийшов на новий рівень. З усіх боків ризики:

• Постійні обстріли й небезпека життю через агресію «північного сусіда»;
• Треба враховувати, що ключові інженери-чоловіки можуть піти виконувати свій громадянський обов’язок. Менеджменту треба знаходити рішення, як тоді замінити спеціаліста на проєкті;
• Загроза блек-аутів в Україні, через що треба мати План Б, План В і тд, аби знати, як діяти.

І це ще неповний список. 

Відбулися й технологічні зміни. Війна в Україні припала на глобальний розвиток ШІ. Все частіше компанії, щоб оптимізувати та покращити свої процеси, звертаються до великих даних і аналітики, через що інтерес до R&D і технологічних інновацій у галузі ШІ-систем лише зростає. Світовий ринок ШІ за наступні роки має зростати на 16% та досягти позначки в 738,80 млрд доларів США до 2030 року.

Залучення ШІ суттєво впливає на рішення, які ми пропонуємо клієнтам, та на внутрішні виробничі процеси. ШІ дедалі більше інтегрується в роботу, що дозволяє швидше й простіше розв’язувати певні задачі.

Під час війни IT позбувається певного романтизованого ореолу й стає сталою операційною бізнес-сферою. Серед головних відмінностей маємо наступне:

1. Більша вимогливість до кандидатів та співробітників.
2. Більша прискіпливість до витрат компанії.
3. Допомога силам оборони та соціальна позиція компанії — нова норма українських компаній.
4. Готовність швидко міняти плани та задачі та швидкість цих змін.
5. Фокус на операційній ефективності.

1. Швидка переорієнтація на західні ринки. Звісно, це не новина для аутсорсерів, а от Netpeak Group з початком повномасштабного вторгнення почав швидко виходити на нові ринки. Хоча 80% співробітників 24 компаній Netpeak Group працюють в Україні, 85% прибутку ми отримуємо саме з англомовних ринків. У стартап-студії Kiss My Apps, наприклад, є застосунок Voice Translation, який орієнтований виключно на англомовну аудиторію. І він за минулий рік виріс за доходом у 70 разів.
2. Швидкий розвиток defense tech та miltech — Україна зараз справжня кремнієва долина сучасних навколовійськових технологій. Нещодавно Міністерство оборони провело перший хакатон для вдосконалення безпілотних платформ на фронті [1]. Організатори отримали понад 2 тисячі заявок, відібравши для участі 450 розробників, інженерів та інноваторів, що об’єдналися у команди та презентували 122 ідеї.
3. Створення онлайн-сервісів та застосунків для всіх галузей життя. В «Дії» можна розмитнювати авто, Мінцифри анонсувала аналогічний «Дії» сервіс для галузі освіти, є плани по запуску сервісу, що займатиметься доставкою ліків тощо.
4. Більше гендерного балансу. В більшості компаній Netpeak Group, наприклад, баланс жінки/чоловіки — 50 на 50. В компанії кар’єрного розвитку Choice31 жінок — 73% від всіх працівників, у платформі наскрізної аналітики та колтрекінгу Ringostat — 54%, у диджитал агентства Netpeak Agency Ukraine — 52%.
5. ШІ в усьому. Це вже світовий тренд. Впевнений, ШІ сам по собі не вплине суттєво на ринок праці, але спеціалісти, що володіють ШІ-технологіями будуть більш конкурентними за спеціалістів, які ними не володіють.

1. Зміна попиту. Раніше знайти розробника було надскладною задачею, бо попит був набагато вищий. Зараз через війну та рецесію — ситуація сильно змінилась і знайти хорошого фахівця в адекватні строки — можливо. 
2. Продуктові компанії, а не сервісні. На ринку ІТ сильно змінився розподіл інженерів між сервісними (аутсорсними) компаніями та продуктовими. Тому що не всі західні компанії зараз готові працювати з українськими розробниками, через нестабільну ситуацію в країні. В той же час продуктові компанії, в меншій мірі, залежать від зовнішніх факторів ризику, а також несуть більше цінності. 
3. Безпека понад усе. Переваги безпеки при оформлені на роботу є найбільш значущими в соціальному пакеті.