Уже понад десять років Україна живе у війні. Два роки тому ворог здійснив повномасштабне вторгнення та дестабілізував ситуацію у країні максимально. Український бізнес зумів оговтатися, та попри це, нинішня нестабільність та складнопрогнозованість залишають чимало невідомих у рівнянні із динамікою подальшого розвитку економіки країни.
Уже понад десять років Україна живе у війні. Два роки тому ворог здійснив повномасштабне вторгнення та дестабілізував ситуацію у країні максимально. Український бізнес зумів оговтатися, та попри це, нинішня нестабільність та складнопрогнозованість залишають чимало невідомих у рівнянні із динамікою подальшого розвитку економіки країни.
Експорт українських IT-послуг, які до війни були чи не найдинамічнішим локомотивом економіки, нині спадає. Річний обсяг ІТ-експорту України вперше знизився одразу на 8,5%.
dev.ua поговорив із керівниками IT-компаній, що працюють в Україні, щодо потенційних сценаріїв розвитку подій. Ось, які прогнози розглядають топи EPAM. SoftServe, Ciklum, Luxoft, Capgemini, Sigma Software та інші. Спойлер: думки кардинально різні.
Треба реально оцінювати ситуацію та зважати на наступне: війна триває, клієнти демонструють обережність до розміщення послуг в Україні, має місце геополітична нестабільність з непрогнозованими конфліктами в різних частинах світу, глобальна індустрія після рецесії відновлюється повільно і такого обсягу попиту на ІТ-послуги, як це було у часи ковіду, немає і скоріш за все найближчим часом не буде. Водночас все ж є обнадійливі сигнали того, що у другій половині 2024 станеться поступове збільшення попиту на ІТ послуги.
Сподіваюсь, що це безпосередньо вплине і на український ІТ ринок. У цьому випадку важливим сигналом для України буде не сам обсяг послуг, а просто тренд на пожвавлення ситуації на ІТ ринку. У випадку стрімкого росту глобального попиту на ІТ-послуги, наша галузь навіть зможе показати незначне позитивне зростання на декілька відсотків, але це лише за умов відсутності суттєвих потрясінь всередині країни. Проте це, скоріше, оптимістичний прогноз.
Я схиляюсь, що найбільш вірогідним сценарієм для ІT-галузі України у 2024 році буде збереження обсягу експортних IT-послуг на рівні 2023 року.
І це буде непоганий результат, зважаючи на поточні умови, які я озвучив раніше. Збереження обсягів експорту ІТ-послуг — це також великий плюс для економіки країни, ВВП та її експортного потенціалу під час війни.
ІT-індустрія України має потенціал зайняти свою нішу у поєднанні розвитку штучного інтелекту та DefenseTech рішень. Як би жахливо це не звучало, але сусідство з країною-агресоркою, яка за масштабами та ресурсами переважає нашу країну, спонукатиме Україну до постійного розвитку технологій. Сьогодні держава має можливість запроваджувати та тестувати прогресивні рішення в реальному часі бойових дій. Розвиток внутрішнього ринку створить підґрунтя для подальшого експорту послуг. Також варто пам’ятати, що ІТ-компонента буде ключовою у відбудові країни та при переході на нові економічні рейки.
Спрогнозувати ситуацію зараз, вважаю, практично нереально. Ми продовжуємо працювати в тих умовах, які маємо сьогодні. Якщо завтра вони змінюються в гіршу сторону — ситуація буде гіршою і з нашим бізнесом, якщо змінюються в кращу сторону — результати будуть позитивнішими. Проте, в будь-якому випадку, про розвиток індустрії у 2024-му році точно не йдеться, найкращим результатом для нас буде втриматись на плато.
Як і раніше, найбільше на майбутнє ІТ-індустрії в Україні впливатимуть події на фронті та геополітичній арені. Що кращою ставатиме безпекова ситуація, то легше буде розвиватися бізнесу. Нормальне функціонування ІТ-індустрії вимагає постійної комунікації та співпраці з міжнародними партнерами — а вони часто не готові стикатися з додатковими ризиками.
Українські таланти мають і надалі доводити свою надійність і відповідальність на глобальному ринку. В перспективі це має дозволити нам «утримати» свою репутацію та повернутися до довоєнних темпів розвитку.
Якщо оцінювати ситуацію загалом, то наразі передумов для нарощування обсягів експорту або повернення до довоєнних показників роботи немає. Цілком імовірно, що падіння експорту ІТ-послуг буде тривати. Однак український технологічний ринок і досі готовий пропонувати світу цілу низку переваг: кваліфікованих спеціалістів, потужний ринок талантів, швидкий темп найму і низьку плинність на проєктах.
Розглядаємо як завжди три основних сценарія:
Позитивний — за цим сценарієм є можливість бронювати людей з урахуванням економічної складової, прозорі і зрозумілі умови для короткочасного виїзду у відрядження, починається поступовий ріст індустрії.
Другий — все залишається флет, і незначне падіння наступного року.
Та worse case сценарій — стрімке падіння і частковий або повний вихід багатьох міжнародних компаній з України.
Конкуренція з клієнтами, що напряму наймають розробників, вибуховий розвиток AI, найжахливіший неінвестиційний клімат на ринку. Викликів багато, але ми знаємо, що робити! Intetics 30 років, не вперше стикаємось з подібною ситуацією.
Розпочнемо з позитивного — держава визнає, що експортні надходження важливі для довгострокової підтримки стабільності нашої економіки, надасть нам можливість резервувати працівників і компанії всі згуртуються, щоб наростити експорт і збільшити податкові виплати до бюджету. В тому числі завдяки поверненню в країну спеціалістів з-за кордону. Це один з можливих сценаріїв і в держави зараз є всі потрібні передумови, щоб втілювати його в життя.
Сценарій негативний — цього не відбудеться, ми й надалі будемо залежати від грошей міжнародних донорів і використовувати людський та інтелектуальний ресурс виключно для воєнних потреб. В такому разі українська ІТ галузь продовжуватиме скорочуватись, і нажаль місце України як одного з провідних центрів розробки сучасних технологій треба буде виборювати знову після перемоги. Адже це дуже висококонкурентна і динамічна галузь.
Для Capgemini Engineering ми бачимо декілька напрямків розвитку. Зокрема, використання Gen AI в різних індустріях, адаптація програмного забезпечення для спеціалізованих чипів, модернізація існуючих продуктів, розробка хмарних та гібрідних платформ, децентралізовані системи на базі blockchain та ін.
Я оптиміст, тому вважаю, що ІТ-індустрія має чудовий потенціал для подальшого розвитку. Потрібно лише адаптуватися до нових реалій, покладаючись на талант розробників, кмітливість аналітиків, гнучкість архітекторів. Повномасштабне вторгнення змусило нас переглянути пріоритети.
Тепер ми маємо більше часу приділяти підвищенню обороноздатності, але водночас це і необхідність адаптації новітніх ІТ-технологій для використання на полі бою. Історія неодноразово доводила нам, що подібний розвиток технологій неодмінно відбувається в прискореному режимі в кризові часи, але згодом знаходить і своє відображення в цивільному житті, адаптуючи воєнні винаходи та розробки до цивільних потреб.
ІТ-індустрія в Україні залишається переважно експортною. Тому визначними для розвитку будуть прозорі механізми забезпечення безперебійної роботи спеціалістів, які є гарантом стабільності та безпеки в очах іноземних замовників, а також загальна економічна ситуація у світі. Ризики саме забезпечення інтернету, енергії та безпеки (у тому числі кібербезпеки) роботи наших людей ми здолали і доволі впевнено пройшли період блекаутів.
Тому основним визначним фактором, на який має відносний вплив українська ІТ-спільнота, є забезпечення умов для стабільності індустрії: передбачувана податкова політика, визнання важливості індустрії для економіки країни під час війни, прозорі механізми бронювання та відрядження фахівців галузі, проєкти «єБронювання», «єВідрядження». Ці фактори визначать сценарій за яким проведе 2024 та подальші роки ІТ індустрія України, чи вона збільшить привабливість для закордонних замовників та інвесторів і продовжить зростання, чи залишиться в стані плато або візьме тренд на скорочення.
Не думаю, що ситуація для українського IT-сектору зміниться кардинально до завершення війни. Miltech-напрямок продовжуватиме розвиватися. У нас є потужний оборонний кластер Brave1: у 2024 році кластер планує виділити 1,5 млрд грн на фінансування miltech-розробок. Розвиватимуться й інші напрямки, так чи інакше пов’язані з війною. Наприклад, нещодавно міністр цифрової трансформації Михайло Федоров заявив про те, що дію режиму Дія.City планують розширити на medtech-стартапи, які виробляють біопротези. Це дуже важливе рішення, що позитивно впливатиме на наших захисників.
У нас вже є багато потужних українських ML/AI-компаній, відомих не лише в Україні, а й по всьому світові. Є сильна школа спеціалістів. І я впевнений, що в України є шанс стати потужним світовим AI/ML-хабом. Але для цього важливо розбудовувати AI-інфраструктуру, яка включатиме навчальні програми для спеціалістів, сильне ком’юніті, комфортні регуляторні умови, передбачуваний та сприятливий бізнес-клімат.
Особливу увагу слід приділяти залученню в tech-індустрію жінок. Багато досліджень показують: команди, в яких є і жінки, і чоловіки, показують кращі результати.
Наприклад, в Diia.City United — нещодавно створеній спілці резидентів спеціального податкового режиму «Дія.City» — планують прицільно займатися розкриттям потенціалу жінок-спеціалісток технологічної сфери.
Як би не було складно зараз, я переконаний в тому, що після перемоги у війні Україна може стати одним з лідерів світового IT-ринку. Але для цього потрібно вже сьогодні докладати великих зусиль — аби не гаяти дорогоцінний час. Саме тому потрібно розробити прозорі умови для бронювання технічних спеціалістів та відряджень за кордон, розбудувати таку IT-екосистему, яка буде конкурентоспроможною глобально.
Якщо розглядати глобальні сценарії розвитку ІТ, то ШІ буде інтегрований все більше. Звичайно ШІ не замінить розробників, PM-ів чи тестувальників, але частіше буде присутнім на кожному етапі. Це впливатиме на виробничі процеси, терміни виконання задач, клієнтські потреби та шляхи їхнього задоволення.
Якщо ж говорити про IT-індустрію в Україні, то до нашої перемоги та завершення війни нас чекають важкі часи. Так, багато клієнтів не ризикують напряму замовляти послуги в Україні — хіба що в міжнародних компаніях з представництвом в Україні. Маленькі та середні підприємства в найбільшій зоні ризику. До того ж Senior-спеціалістів в усіх ІТ-напрямках в Україні буде менше. Проте, з часом попит і пропозиція органічно прийдуть до балансу.
Новий стрімкий виток розвитку настане після війни. Тоді інвесторів й замовників побільшає, наші герої прийдуть з фронту та повернуться до лав ІТ-спільноти.
Окрему ланку займе технічна та software розробка й підтримка дронів. На кінець 2023 року в Україні виготовленням безпілотних комплексів займалося близько 200 компаній. З них близько 50 пройшли всі процедури з сертифікації та отримання дозволів і постачають вироби в ЗСУ. Україна вже лідирує в цій сфері, а може бути й 100% лідером.
Питання в тому, якою саме буде перемога. Якщо росія залишиться загрозою, залишиться ризик, що Україною літатимуть ворожі ракети і дрони — повернеться з-за кордону менше людей, якщо вона не являтиме загрози — більше.
Вихід на кордони 1991 року і розпад ворожої імперії — це ідеальний варіант розвитку подій. Тоді місія Netpeak Group «перейти з третього світу в перший» стане реальністю навіть не за 20-30 років, а за десять.
Вірю, після перемоги Україну очікує економічний бум, на кшталт Південної Кореї, а за рівнем розвитку суспільного сектору наші великі міста цілком можуть досягти рівня Берліна. І досягнуть. Сподіваюся, цьому сприятимуть і результати роботи спілок IT-компаній, на кшталт «Дія.City» United.
Зменшення попиту на український аутсорс, натомість збільшення кількості українських продуктових компаній. Також ринок орієнтований на тих, хто пропонує роботу, а не тих хто шукає. Звідси й відсутність суттєвого зростання зарплати, перенасиченість ринку праці в Україні.
Також, слід враховувати, що частина спеціалістів долучиться до оборонної сфери та сфери безпеки. Інші переорієнтуються на суміжні сфери, наприклад, виробництво дронів. Решта залишиться в поточних компаніях чи буде працювати на іноземні компанії.
Треба враховувати не тільки фактор повномасштабної війни, але й те, що макроекономічний стан у світі не покращується. Є глобальні layoffs у світі, більше 262 тисяч звільнень у технічному секторі тільки за 2023 рік. Ринок залишається дуже нестабільним, де клієнти включаються в демпінгування костів сервісних послуг. Крім того, в 2023 році обсяг ІТ-експорту України вперше знизився, на 8,5%. Тобто динаміка негативна.
У таких умовах важко сподіватися на швидке відновлення індустрії та оптимістичні прогнози. Реалістичний погляд на ситуацію такий ― думаю, можна буде вважати непоганим сценарієм, якщо збережеться поточний обсяг IT-послуг.
Ринок ІТ в Україні буде зміщуватись в сторону продуктових компаній, адже конкурувати зі світом краще, коли в твоєму продукті набагато більше доданої вартості. Також на наш ринок сильно впливає мілтех. Багато хороших ІТ фахівців вже залучені в новий напрям і, на мій погляд, — це тільки початок. Коли невеликі успішні стартапи почнуть отримувати значні інвестиції з інших країн, то цей тренд почне активно набирати обертів.
Розумний сценарій: подальша «продуктовізація» української ІТ-індустрії. Переконаний, що Україна вже переросла сервісний період свого технологічного потенціалу. Ми вміємо створювати класні технологічні продукти і знаємо, як просувати їх на різних ринках. І вже за поточних умов ми бачимо інтерес венчурного капіталу до українських розробок.
Ті, хто готовий ризикувати зараз, отримує доступ до високого рівня інженерної та продуктової експертизи. І те, що з уряду ми чуємо про ставку на продуктове ІТ, дає підстави сподіватися, що із правової точки зору все необхідне для цього буде зроблено.
Але подивімося і дещо ширше. З початком війни, чимало українських ІТ-бізнесів розширилися та відкрили офіси в інших країнах, переважно, у Центрально-Східній Європі. Цей регіон розвивався в плані технологій схоже до України — чимало успішних сервісних історій, поодинокі кейси «єдинорогів». З нашою подальшою євроінтеграцією, спільними зусиллями ми маємо всі можливості перетворити простір між Балтійським і Чорним морем на світову фабрику стартапів. Звучить амбітно? Погоджуюся. Утім, на користь такого варіанту грає чимало факторів. Це і якість підготовки інженерних та супутніх кадрів, і накопичений досвід, і розвинена культура підприємництва та готовності ризикувати, і молодість економік, переважно постсоціалістичних.
Наостанок скажу, що ілюзій, що війна скоро закінчиться, вже давно немає. Тож головною задачею подальших років — максимально адаптувати бізнес та роботу команди під нові реалії, в яких нам ще довго жити та працювати, та, звісно, допомагати і вірити в ЗСУ.
