Євген Єременко, керівник відділу комерційних закупівель майданчика Zakupki.Prom, що входить до EVO, під час війни змінив свою професійну діяльність на волонтерство. Він розповів dev.ua, як тікав від війни та чому зайнявся тим, чого ніколи не робив.
Євген Єременко, керівник відділу комерційних закупівель майданчика Zakupki.Prom, що входить до EVO, під час війни змінив свою професійну діяльність на волонтерство. Він розповів dev.ua, як тікав від війни та чому зайнявся тим, чого ніколи не робив.
Після початку війни я переїхав до Західної України разом із родиною. І одразу зрозумів, що можу бути більш корисним своїй країні не зі зброєю в руках, а завдяки волонтерській допомозі. Тим більше, що на фронт чи навіть у тероборону я не можу піти за станом здоров’я.
Більшість співробітників EVO із перших днів війни долучилася до волонтерства. Кожен обирав, де може допомогти. Кібер-війська, закупівля товарів, збір коштів тощо. Ми створили канали у месенджерах Slack та Telegram, проводимо координаційні зустрічі.
Моє волонтерство на початку було трохи хаотичним. Я намагався бути всюди, читав безліч чатів та хапався майже за все. Однак відчував, що потрібно робити все більш виважено та структуровано.
Якось під час приватної розмови з керівництвом я сказав про це, і мені запропонували очолити волонтерський штаб для допомоги співробітникам компанії. Нам вдалося створити його майже з нуля та оперативно об’єднати людей. Ми бачили три напрями та почали роботу над ними.
Всі розуміють, що коли співробітники знаходяться у безпеці, вони можуть бути більше ефективними. Це стосується і роботи, і волонтерства. Тож ми зібрали команду людей, які допомагають із пошуком житла. Зараз це задача із зірочкою, проте нам вдається.
Більшість команди — це люди, які вже переїхали. Тож вони можуть не тільки продзвонювати готелі та квартири, але й шукати по сусідах чи у місцевій громаді. Ще нам допомогли наші партнери — компанія YouControl.
Вони надали безкоштовний доступ до реєстру підприємств. Таким чином ми можемо брати звідти контакти готелів та хостелів на Західній Україні.
Поки що це найскладніший, але водночас дуже важливий напрям для нас. Частина наших співробітників опинилася в гарячих точках. Тож ми намагаємося зробити все можливе, аби вони виїхали звідти. Команда з кількох людей кожен день відстежує зелені коридори та безпечні маршрути. Ми зідзвонюємося з колегами та пропонуємо їм варіант, як виїхати. Або допомагаємо знайти волонтерів, що організовують перевезення. Також скеровуємо співробітників із власним транспортом, щоб вони могли доєднатися до колон, які виїжджають з гарячих точок.
І допомагаємо доставляти продукти та медикаменти тим, хто поки що не може виїхати чи вирішив не евакуйовуватися.
Get up-to-date coverage related to tech & war in Ukraine [via Telegram]
Багато наших співробітників залишили свої домівки та переїхали в безпечніші місця. Тож у мене з’явилася ідея створити хаб, де ми можемо працювати та за необхідності жити.
Керівництво компанії дало мені «зелене світло». А від ідеї до реалізації пройшло менше ніж доба.
Спочатку ми знайшли приміщення, яке до цього використовувалося під магазин меблів. Зрозуміло, що це не найкращий варіант, проте інших не було. Однак нам пощастило. Власник приміщення сказав, що у нього є для нас інша пропозиція. Двоповерховий будинок, де можуть працювати 10-15 людей та жити 20-25 людей. Наступного ж дня ми почали прибирати та шукати меблі. Власник ще безкоштовно надав нам обігрівачі та деяку техніку. Ми ж купили посуд та інше приладдя. Наразі там живуть 3 особи, а інші співробітники приходять попрацювати.
Плануємо відкривати такі регіональні офіси й в інших містах.
Волонтерство — це, звісно, не обов’язок, однак, якщо відчуваєте сили та бажання, то допомагайте. Насправді варіантів, як та чим можна бути корисним — багато, тому вибирайте той, який вам ближчий. Бо цю війну ми виграємо тільки об‘єднавшись та допомагаючи фронту та один одному.
